Особливості радіаційної небезпеки і захисту персоналу при роботі з закритими джерелами іонізуючих випромінювань.

Факторами небезпеки радіації є: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), внаслідок радіаційної аварії. Радіаційна небезпека у відділенні характеризується можливістю зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, можливістю винесення радіонуклідів за межі відділення. Закритими називаються будь-які джерела іонізуючого випромі нювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1. зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист кількістю»);

2. скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

3. збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);

4. екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінюван ня є свинець і уран. Проте з огляду на високу вартість свинцю й урану, можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів — просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води.

152. Забезпечення захисту персоналу рентгенівських відділень (кабінетів). Радіаційний контроль, його види. Заходи захисту від надмірного рентгенівського опромінення.

Радіаційний контроль - контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки й основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання.
Розрізняють 4 види радіаційного котролю:

" дозиметричний;

" радіометричний;

" індивідуально-дозиметричний;

" спектрометричний.

Відповідно до класифікації основних видів радіаційного контролю, апаратуру, що використовують для його проведення, поділяють на наступні групи:

1. Дозиметричні прилади, що визначають потужність дози (рівень радіації).

2. Радіометричні прилади, які визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.

3. Індивідуальні та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу.

4. Спектрометричні установки, які - встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь-якому забрудненому об'єкті.

Дозиметричний контроль включає контроль опромінення особового складу служб НС, радіоактивного і хімічного забруднення людей, техніки, матеріальних засобів, продовольства, води та об'єктів зовнішнього середовища.
Радіометричний контроль призначений для вимірювання доз радіоактивного опромінювання людей, які знаходяться на радіаційно-забрудненій території.
Контроль радіоактивного забрудення проводиться в медичних закладах ДСМК всім постраждалим,членам аварійно-рятувальних загонів та тим, хто приймав участь у ліквідації наслідків радіаційної аварії, а також майна і транспорту.

Дозиметричний контроль опромінення в залежності від наявності засобів контролю може проводитись індивідуальним та груповим методами.

Індивідуальний метод контролю полягає в тому, що доза радіації, отримана особою, визначається за показниками виданого йому дозиметра.

Груповий метод контролю полягає в тому, що доза радіації, отримана групою ліквідаторів визначається за показниками 1-2 дозиметрів, виданих в групі. Цей метод контролю застосовують при діях ліквідаторів в однакових умовах, тобто коли всі можуть отримати приблизно однакову дозу радіації.
Індивідуальний дозиметричний контроль - система контролю індивідуальних доз зовнішнього та внутрішнього опромінення людини.
Мас-спектрометричний метод контролю базується на вибірковому уловлюванню іонів контрольного газу, які всередині приладу – мас-спектрометра – пролітають по чітко визначеній траєкторії у відповідності зі своєю масою.

157 Хімічні катастрофи, ядерні аварії
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, декілька чинників, що вражають - пожежа, вибухи, хімічне зараження місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.
З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль в попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР і істотно знизити збитки.
Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і дії чинників,які поражають, що викликає необхідність прийняття оперативних мір захисту.
Обсяг і порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів по захисту і інших чинників.
Передусім захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих аварій. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і направлені на виявлення і усунення причин аварій, максимальне зниження можливих ушкодженнь і втрат, а також на створення умов для вчасного проведення локалізації і ліквідації можливих наслідків аварії.
Радіаці́йна ава́рія— подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.
В результаті аварії може відбутися:
• витік (викид) радіоактивних речовин у навколишнє середовище (наприклад, палива, охолоджуючої рідини, відходи атомних електростанцій)
• вибухи (хімічні або ядерні)
• радіоактивне забруднення навколишнього середовища, організму людини, продуктів харчування і т. д.
Часто в таких випадках повинні бути прийняті заходи для евакуації людей з зони лиха.

158 Екологічні та медичні наслідки катастроф
Чорнобильська катастрофа показала, що радіаційні аварії по своєму негативному впливу на здоровíя людини є багатофакторними подіями. Одним з основних факторів є аварійне опромінення. Мірою можливого негативного впливу опромінення на здоровíя людини є Опромінення може викликати певні медичні наслідки, серед яких ñ захворювання на рак (щитовидної залози, лейкемії, солідні раки), генетичні відхилення та ін. Через відсутність відповідних рецепторів радіаційний фактор завжди викликає дуже велике занепокоєння, стрес, почуття тривоги за своє та своїх близьких здоровíя. Це занепокоєння є обíєктивним аспектом реагування населення на аварійне забруднення території, що призводить до серйозних психосоціальних наслідків. Радіаційна Чорнобильська аварія призвела також до економічних збитків у більшості країн світу, але особливо це стосується України, Білорусії та Росії. І 137 перш за все, це підрив економіки сімíї у людей, що проживають на забруднених територіях. Економічний фактор сприяв загостренню ендемії забруднених територій.

Найбільш забруднені території Українського Полісся, розташовані на дерново-підзолистих та піщаних грунтах, завжди були ендемічними по важливих для нормального функціонування організму мікроелемент (йоду, селену, кобальту, заліза та ін.). В доаварійний період недостача мікроелементів компенсувалася певною мірою привізними продуктами, в тому числі морськими з великим вмістом вказаних мікроелементів. Підрив економіки сімíї практично виключив з дієти харчування сільського населення привізні продукти, що призвело до необхідності споживання продуктів виключно власного та місцевого виробництва і як результат ñ до загострення ендемії території, виникнення захворювань, повíязаних з недостатністю повноцінного харчування. Аналіз і узагальнення основних результатів наукових досліджень за перші 10 років після аварії показали, що медичні наслідки Чорнобильської аварії суттєво відрізнялися від прогнозованих ефектів. Основний внесок в порушення стану здоровíя всіх категорій постраждалих вносили нестохастичні ефекти у вигляді широкого спектру непухлинних форм соматичних та психосоматичних захворювань. Вони в більшості випадків виступали, як чинники втрати працездатності та смертності.