Гігієнічне значення фтору питної води. Карієс, ендемічний флюороз умови їх виникнення та заходи профілактики.

Розписові завдання 141-165

1. 1. Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження та зв’язок з іншими. Гігієна - це наука, що вивчає закономірності впливу оточуючого середовища на організм людини з метою обгрунтування нормативів,санітарних правил та заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, укріплення здоров"я та попередження захворювань. Мета Г. полягає у збереженні та зміцненні здоров"я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства в цілому. Завдання Г.: 1 .) вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини; 2.)вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку для здоров"я населення та об"єктів навколишнього середовища; 3.)наукове обгрунтування оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини; 4.)впровадження Г. нормативів і рекомендацій в практику, перевірка їх ефективності і подальше вдосконалення; 5.) науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.Методи Г.: а.) епідеміологічний метод; б.) Метод санітарного обстеження і опису; в.) М. гігієнічного експеримену: - м.натурного екперименту; - м. лабораторного експерименту; г.) М. санітарної екпертизи.

Гігієнічне значення фтору питної води. Карієс, ендемічний флюороз умови їх виникнення та заходи профілактики.

Вміст фтору в природних водах в основному коливається від сотих частин міліграма до 20 мг/л. Вода відкритих водоймищ і неглибоких криниць часто містить мало (менше ніж 0,5 мг/л) фтору. Високі концентрації фтору найчастіше зустрічаються у глибоких підземних водах, які омивають поклади фосфоритних або апатитних конкрецій, а також у поверхневих водоймищах, які живляться багатими на фтор підземними водами.
Флюороз - захворювання, обумовлене інтоксикацією фтором, що виникає внаслідок споживання питної води з підвищеним вмістом фтору. Одним з найбільш ранніх ознак флюорозу є ураження зубів. Ендемічний (пов'язаний з якимось певним регіоном) флюороз пов'язаний з надмірним надходженням фтору в організм людини з питною водою, продуктами харчування. Часто зустрічається в зонах з підвищеною концентрацією фтору в питній воді. При концентрації фтору 08-10 мг /л легкі форми флюорозу виникають у 10-12% населення, при концентрації 10-15 мг /л - у 20-30%, при 15-2 5 мг /л - у 30-45%, понад 25 мг /л - більш ніж у 50% населення. В залежності від тяжкості змін зубів при ендемічному флюорозе розрізняли наступні клінічні форми флюорозу
зубів.Штриховаформа характеризується слабозаметнимі меловідних смужками на емалі фронтальних зубів (найбільш легка форма). Плямиста форма проявляється у вигляді крейдяних плям, розташованих у різних ділянках коронки зуба. Крейдово-крапчаста форма проявляється в області всіх, а не тільки передніх зубів, Ерозивно форма - Більш важке ураження зубів, що характеризується утворенням дефектів - ерозійв області зміненої емалі.Деструктивна форма зустрічається в епідемічних районах із вмістом фтору 10-12 мг /л і характеризується поступовим руйнуванням емалі зубів, їх стиранням.Профілактика флюорозу може проводитися колективно та індивідуально. Колективні заходи зводяться зазвичай до заміни питного джерела або змішування води двох джерел з метою зниження концентрації фтору. Індивідуальні заходи полягають у виключенні штучного вигодовування і прикорму дітей. З початком прикорму слід замінити воду молоком, фруктовими соками,завезеними з інших регіонів. Їжа повинна бути багата білками, вітамінами групи В, а також С і D. Додатково вводять солі кальцію і фосфору у вигляді гліцерофосфату кальцію, глюконату кальцію, лактату кальцію шляхом прийому цих препаратів 2-тижневими курсами.

Захворювання, спричинені особливостями макро- та мікроелементного складу води.

Флюороз - Ендемічне захворювання, обумовлене інтоксикацією фтором в результаті споживання питної води з його підвищеним змістом. Одним з найбільш ранніх ознак флюорозу є ураження зубів.

Більш обгрунтованим слід вважати уявлення про гематогенному токсичну дію фтору на енамелобласти в період розвитку зубного епітеліального органа, що приводить до неправильногоформуванняемалі.Тяжкість флюорозу зубівзалежить також від ступеня чутливості організму до фтористої інтоксикації та його здатності протистояти цьому впливу.На підставі клінічних спостереженьвстановлено, що оптимальним вмістом фтору у питній воді є 1 мг /л. При такій концентрації рідко спостерігається флюороз (або проявляється в легкій формі) і має місце виражений каріесостатичний ефект.

Карієс - патологічний процес, що полягає в поступовому руйнуванні тканини кістки або зуба.Одною з причин якого може бути знижений вміст фтору у питній воді;При підвищеному вмісті фтору в питній воді зміни в тканинах зубів виникають в результаті токсичної дії фтору на енамелобласти під час розвитку емалі, в результаті чого порушуються процеси її формування та звапніння. При оптимальному вмісті фтор сприяє більш інтенсивному включенню кальцію в звапніння тканини організму. Вступаючи в реакцію з кристалами гідроксиапатиту емалі, фтор утворює сполуки, більш стійкі до впливу кислот,зменшує проникність емалі зубів, зміцнюючи микрокристалічні грати емалі. Фтор має бактерицидну дію, знижуючи ферментативну активність (кислотоутворюючих) мікробів. Недолік фтору в раціоні харчування сприяє розвитку карієсу, тому що порушується зв'язок між органічними і неорганічними елементами емалі та дентину.У процесі дозрівання в емаль надходять іони кальцію і фосфору, які накопичуються у всіх шарах емалі, особливо в поверхневому. Утворюється високополімерізованние шар товщиною до трьох мікронів, який характеризується високою стійкістю до дії кислот. Якщо в цей час фтору в емаль надходитьдостатньо, то збільшується вміст фторапатитів. Стійкість емалі до розвитку карієсу зубів підвищується.

Групи працездатного населення в залежності від фізичної активності.Поняття про коефіцієнт фізичної активності

Групи працездатного наслення в залежності від фізичної активності:

І група – робітники переважно розумової праці, дуже легка фізична активність,енерговитрати 1800-2450 ккал (КФА = 1,4): науковці,студенти гуманітарного фаху,контролери,педагоги тощо;

ІІ група – робітники,зайняті легкою працею,легка фізична активність,енерговитрати 2100-2800 (КФА = 1,6): водії трамваїв, вантажники, робітники конвеєрів,агрономи, медсестри, робітники сфери обслуговування тощо;

ІІІ група – робітники праці середньої важкості,середня фізична активність,енерговитрати 2500-3300 ккал (КФА=1,9): слюсарі,верстатники,лікарі-хірурги, залізничники, робітники хімічних заводів тощо;

ІV група – робітники важкої і особливо важкої фізичної праці, висока і дуже висока фізична активність, енерговитрати 2850-3900 ккал (КФА у чоловіків = 2,3; КФА у жінок = 2,2): будівельники,помічники буровиків, основна маса робітників сільського господарства,механізатори,металурги, ливарники, землекопи, вантажники немеханізованої прці тощо.

Коефіцієнт фізичної активності (КФА) – це співвідношення загальних енерговитрат до основного обміну.

Основний обмін (ОО) та специфічно-динамічну дію їжі розраховують за спеціальними рівняннями з урахуванням віку, статі, зросту, маси тіла, а енерговитрати – множенням ОО на коефіцієнт фізичної активності (КФА).Значення КФА розроблені для різних видів діяльності. Розроблені також значення ОО з урахуванням статі, віку, маси тіла і специфічно-динамічної дії їжі та КФА відповідно до професійної приналежності.

 

Регіональні стандартизовані показники фізичного розвитку

Поняття і значення режиму дня.

143.

Горошко

Радіаційна безпека персоналу, населення і оточуючого середовища вважається забезпеченою, якщо дотримуються основні принципи радіаційної безпеки (виправданості, оптимізації, неперевищення) і вимоги радіаційного захисту, встановлені діючими нормами радіаційної безпеки та санітарними правилами.

Принцип виправданості передбачає заборону всіх видів діяльності з використанням джерел радіактивного випромінювання, за яких отримана для людини та суспільства користь не перевищує ризику можливої шкоди, яка може бути заподіяною випромінюванням. Цей принцип повинен застосовуватись на стадії прийняття рішення уповноваженими органами при проектуванні нових джерел випромінювання та об'єктів підвищеної радіаційної безпеки, видачі ліцензій та затвердженні нормативно-технічної документації на використання джерел випромінювання, а також при зміні умов їх експлуатації. В умовах радіаційної аварії принцип виправданості стосується не джерел випромінювання та умов опромінення, а захисних заходів, при цьому в якості величини користі слід оцінювати попереджену даними заходами дозу. Заходи ж, що направлені на відновлення контролю над джерелами випромінювання, мають проводитись в обов'язковому порядку.

Принцип оптимізації передбачає підтримання на максимально низькому рівні як індивідуальних (нижче лімітів, встановлених діючими нормами), так і колективних доз опромінення, з врахуванням соціальних та економічних факторів. В умовах радіаційної аварії, коли замість лімітів доз діють більш високі рівні втручання, принцип оптимізації має застосовуватись до захисних заходів з врахуванням попередженої дози опромінення і збитків, пов'язаних з втручанням.

Принцип неперевищення вимагає запобігання перевищення встановлених діючими нормами радіаційної безпеки індивідуальних лімітів доз та інших нормативів радіаційної безпеки. Даного принципу повинні дотримуватись всіма організаціями та особами, від яких залежить рівень опромінення людей.

Радіаційна безпека персоналу забезпечується:

· обмеженням допуску до роботи з джерелами випромінювання за віком, статтю, станом здоров'я, рівнем раніше отриманої дози опромінення та іншими показниками;

· знанням та дотриманням персоналом правил роботи з джерелами випромінювання;

· достатньою кількістю та якістю захисних бар'єрів, екранів та відстанню від джерел випромінювання, а також обмеженням роботи з джерелами випромінювання;

· створенням умов праці, що відповідають вимогам діючих норм і правил радіаційної безпеки;

· застосуванням індивідуальних засобів захисту;

· дотриманням встановлених контрольних рівнів випромінювання;

· організацією радіологічного контролю;

· організацією системи інформації про радіаційний стан;

· проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу при плануванні підвищеного опромінення в разі загрози та виникненні аварії.

Розписові завдання 141-165

1. 1. Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження та зв’язок з іншими. Гігієна - це наука, що вивчає закономірності впливу оточуючого середовища на організм людини з метою обгрунтування нормативів,санітарних правил та заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, укріплення здоров"я та попередження захворювань. Мета Г. полягає у збереженні та зміцненні здоров"я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства в цілому. Завдання Г.: 1 .) вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини; 2.)вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку для здоров"я населення та об"єктів навколишнього середовища; 3.)наукове обгрунтування оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини; 4.)впровадження Г. нормативів і рекомендацій в практику, перевірка їх ефективності і подальше вдосконалення; 5.) науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.Методи Г.: а.) епідеміологічний метод; б.) Метод санітарного обстеження і опису; в.) М. гігієнічного експеримену: - м.натурного екперименту; - м. лабораторного експерименту; г.) М. санітарної екпертизи.

Гігієнічне значення фтору питної води. Карієс, ендемічний флюороз умови їх виникнення та заходи профілактики.

Вміст фтору в природних водах в основному коливається від сотих частин міліграма до 20 мг/л. Вода відкритих водоймищ і неглибоких криниць часто містить мало (менше ніж 0,5 мг/л) фтору. Високі концентрації фтору найчастіше зустрічаються у глибоких підземних водах, які омивають поклади фосфоритних або апатитних конкрецій, а також у поверхневих водоймищах, які живляться багатими на фтор підземними водами.
Флюороз - захворювання, обумовлене інтоксикацією фтором, що виникає внаслідок споживання питної води з підвищеним вмістом фтору. Одним з найбільш ранніх ознак флюорозу є ураження зубів. Ендемічний (пов'язаний з якимось певним регіоном) флюороз пов'язаний з надмірним надходженням фтору в організм людини з питною водою, продуктами харчування. Часто зустрічається в зонах з підвищеною концентрацією фтору в питній воді. При концентрації фтору 08-10 мг /л легкі форми флюорозу виникають у 10-12% населення, при концентрації 10-15 мг /л - у 20-30%, при 15-2 5 мг /л - у 30-45%, понад 25 мг /л - більш ніж у 50% населення. В залежності від тяжкості змін зубів при ендемічному флюорозе розрізняли наступні клінічні форми флюорозу
зубів.Штриховаформа характеризується слабозаметнимі меловідних смужками на емалі фронтальних зубів (найбільш легка форма). Плямиста форма проявляється у вигляді крейдяних плям, розташованих у різних ділянках коронки зуба. Крейдово-крапчаста форма проявляється в області всіх, а не тільки передніх зубів, Ерозивно форма - Більш важке ураження зубів, що характеризується утворенням дефектів - ерозійв області зміненої емалі.Деструктивна форма зустрічається в епідемічних районах із вмістом фтору 10-12 мг /л і характеризується поступовим руйнуванням емалі зубів, їх стиранням.Профілактика флюорозу може проводитися колективно та індивідуально. Колективні заходи зводяться зазвичай до заміни питного джерела або змішування води двох джерел з метою зниження концентрації фтору. Індивідуальні заходи полягають у виключенні штучного вигодовування і прикорму дітей. З початком прикорму слід замінити воду молоком, фруктовими соками,завезеними з інших регіонів. Їжа повинна бути багата білками, вітамінами групи В, а також С і D. Додатково вводять солі кальцію і фосфору у вигляді гліцерофосфату кальцію, глюконату кальцію, лактату кальцію шляхом прийому цих препаратів 2-тижневими курсами.