Фази реалізації інвестиційного проекту

Одним з універсальним підходів до визначення робіт, які належать до різних фаз і стадій інвестиційного циклу проекту, є підхід Світового банку, згідно з яким всі стадії інвестиційного циклу об'єднуються у дві основні фази (рис. 2):

1) фаза проектування (містить такі стадії: ідентифікацію, розробку, експертизу проекту);

2) фаза впровадження (включає переговори, реалізацію та завершальну оцінку проекту).

По суті, головна мета фази проектування — вирішення проблеми ефективного використання всіх ресурсів.

Перша стадія проекту — ідентифікація — стосується генерування та вибору ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань економічного розвитку підприємства. На цій стадії складають перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення попередньо чітко сформульованих цілей і поставлених завдань; порівнюють альтернативні засоби їх досягнення і відбирають найбільш вигідні варіанти.

Висунуті ідеї, як правило, зумовлюються необхідністю:

- знайти шляхи задоволення нових потреб споживачів або безпосередньо підприємства;

 

Рисунок 1.2 - Життєвий цикл інвестиційного проекту

 

- одержати конкуруючі переваги у використанні нових можливостей;

- використати наявні резервні матеріальні чи людські ресурси, знайти можливості їх застосування у більш продуктивних галузях;

- зробити додаткові капітальні вкладення;

- створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління;

- реалізувати пропозиції іноземних громадян або фірм щодо інвестицій;

- пристосування до інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостей, що виникають у зв'язку з міжнародними договорами;

- надання двосторонньої допомоги тощо.

На стадії розробки відбувається послідовне уточнення технічних характеристик проекту, аналізуються різноманітні складові його ефективності (зокрема особлива увага приділяється можливостям фінансового здійснення та впливу на навколишнє середовище); розглядається прийнятність проекту щодо соціальних і культурних міркувань, визначаються основні організаційні заходи з його впровадження. У процесі розробки інвестиційного проекту виявляються та відсіюються ідеї, не придатні до практичної реалізації. Таким чином, чим більше менеджерам відомо про різні підходи до управління проектом, тим легше їм виявити й забракувати невдалі варіанти і перейти до детального вивчення обраного проекту.

Як свідчить практика реалізації інвестиційних проектів, часто вибір певного способу фінансування чи варіанта проекту робиться передчасно. Тому для визначення кращих проектів доцільно до початкового переліку ідей вносити всі можливі варіанти, що обговорюються, а потім вже шляхом використання логічної схеми відбору відкидати найгірші. У міру відкидання альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту треба уточнювати. Тим самим вдається уникнути надмірної детальної підготовчої роботи над усіма варіантами, які врешті-решт будуть відкинуті. У підсумку початковий список альтернативних варіантів реалізації проекту звужується до кількох або одного. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки найчастіше є кількісною, а не якісною.

Причинами відхилення розглядуваних варіантів проекту можуть бути: недостатній попит на запропонований проектом продукт або відсутність явних переваг над конкурентними продуктами; надмірні інвестиційні витрати проекту порівняно з очікуваними грошовими надходженнями; відсутність необхідної підтримки влади; непридатна для здійснення цілей проекту технологія; завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям; надмірний інвестиційний ризик; завеликі експлуатаційні витрати проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами або альтернативними рішеннями.

Остаточне рішення про доцільність фінансування обраного на попередній стадії варіанта можливого проекту і пошук, у разі такої необхідності, потенційних інвесторів приймається на основі детальної експертизи, яка забезпечує комплексну оцінку економічної ефективності, факторів невизначеності й ризиків або можливих змін у керівництві чи політиці, здатних вплинути на успішність здійснення проекту.

Таким чином, весь процес інвестиційного проектування можна умовно поділити на дві основні частини:

1. Передпроектні дослідження (попереднє оцінювання кошторису витрат згідно з фінансовими можливостями замовника проекту; вибір зі значної кількості альтернативних варіантів найраціональніших технічних, технологічних рішень з метою максимально можливої економії ресурсів). Результатом проведених досліджень є отримання необхідних вихідних даних для розробки попереднього проекту (аванпроекту, форпроекту), раціональної організації майбутнього виробництва й узагальнених висновків про доцільність здійснення проекту.

2. Безпосереднє проектування передбачає два етапи: попередній проект (форпроект, аванпроект) і остаточний проект.

Найбільш відповідальним етапом є створення попереднього проекту, в межах якого необхідно розглянути всі принципові питання щодо майбутнього об'єкта інвестування: детальні технічні, технологічні, архітектурно-будівельні рішення; обсяг будівельних робіт у натуральних показниках за видами робіт; номенклатуру й обсяг необхідних матеріалів, конструкцій, обладнання; детальну пояснювальну записку; креслення, плани й схеми фундаментів несучих конструкцій, розміщення основного обладнання та комунікацій. Розробка попереднього проекту завжди здійснюється у повному обсязі, оскільки він є основою для отримання дозволу на будівництво.

Опрацювання остаточного проекту проводиться після схвалення замовником попереднього проекту. Ця стадія передбачає розробку робочих креслень, організацію будівельних робіт, укладання остаточного кошторису проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник оформляють досягнуті домовленості в документально підтверджені юридичні зобов'язання, остаточно узгоджують організаційні заходи, необхідні для здійснення проекту. На основі результатів проведених переговорів складаються протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.

Досягнення цілей інвестиційного проекту здійснюється безпосередньо на стадії його реалізації шляхом виконання запланованих робіт, контролю і нагляду за всіма їх видами. Порядок проведення контролю та інспекції погоджується на стадії переговорів.

На стадії завершального оцінювання порівнюються фактичні результати реалізації проекту із запланованими, визначається ступінь досягнення цілей проекту, з набутого досвіду робляться відповідні висновки.

У нинішніх умовах сфера інвестиційного проектування в економічно розвинених країнах перетворюється в особливий сектор економіки зі своєю інфраструктурою. Основний обсяг проектних робіт у цих країнах виконують спеціалізовані проектні фірми, що акумулюють багато видів діяльності; різноманітні послуги надають консультаційні фірми різного профілю (компетентні консультації з усіх технічних, технологічних та економічних питань, методів організації та управління), "інжинірингові" та інформаційні центри, фірми з широкими базами даних (здійснюють укладання кошторисів тощо).

У даний час для України актуальним засобом залучення інвестора є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, який намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту істотно залежатиме від ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, що можуть відрізнятися від узвичаєних. У даному випадку етапу розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результати його діяльності в минулому, продукцію, що випускається, стратегію і тактику поводження на ринку. Після схвалення потенційним інвестором інвестиційний проект детально розробляється з урахуванням зауважень і побажань інвестора. Така схема організації робіт дозволяє заощаджувати зусилля реципієнта.

Зазначимо, що розробка інвестиційного проекту є досить трудомістким процесом і вимагає значних витрат часу і коштів. Ефективність та результативність інвестиційного проектування досягаються правильною і раціональною організацією розробки інвестиційного проекту, що передбачає чіткий розподіл обов'язків між виконавцями проектних робіт та координацію їхніх дій; забезпечення взаємозв'язків і взаємоузгодженості в розробці окремих розділів проекту; встановлення термінів розробки проекту; доведення основних положень проекту до всіх зацікавлених сторін.

До розробки інвестиційного проекту треба залучати різноманітних фахівців, які володіють достатніми теоретичними знаннями і мають необхідний практичний досвід у цьому виді діяльності (менеджерів, фінансистів, маркетологів, юристів, економістів, інженерів). Залучення до розробки інвестиційного проекту консультантів і експертів, які не є працівниками підприємства, дає змогу підвищити рівень довіри потенційних інвесторів (оскільки ці фахівці — особи незацікавлені, а тому, можливо, є більш об'єктивними). Обов'язковою в цій роботі є також участь керівника підприємства і автора ідеї, покладеної в основу проекту.