Тема № 4. Виборче право та Виборчі

СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Поняття, сутність та принципи виборчого права. Об’єктивне виборче право та суб’єктивне виборче право.

2. Види виборів в зарубіжних країнах: поняття та загальна характеристика.

3. Виборчий процес у зарубіжних країнах: поняття та характеристика стадій виборчого процесу. Порядок організації та проведення виборів в зарубіжних країнах.

4. Виборчі системи: поняття, види. Мажоритарна виборча система та її підвиди. Пропорційна виборча системи та характеристика її підвидів. Змішані виборчі системи

5. Референдум як форма народовладдя в зарубіжних країнах. Види референдумів. Конституційно-правове регулювання порядку призначення і проведення референдумів.

Методичні рекомендації

Вибори в державі з демокритичним політичним режимом є однією з найважливіших подій у державному житті, що визначає перспективу розвитку держави на певний час. За допомогою виборів органи влади одержують легітимацію – народну підтримку та визнання. Вибори визначають розстановку політичних сил, відображають вплив тієї або іншої партії, виборчого блоку, політичної групи. Конституційне право поділяє вибори на різні види. Класифікацій дуже багато, а тому, готуючись до семінарського заняття, студенти (курсанти) повинні з’ясувати найбільш поширені класифікації виборів, надати їм загальну характеристику, а також ознайомитися із нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення виборів у зарубіжних країнах.

Велике значення для функціонування політичної системи в зарубіжних країнах мають виборчі системи, від характеру яких значною мірою залежить склад центральних та місцевих представницьких установ, а також результатів виборів посадових осіб – від президентів до муніципальних чиновників. Введення тієї чи іншої виборчої системи завжди є результатом співвідношення політичних сил у суспільстві. Розрізняють три основних види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна та змішана, які у свою чергу поділяються на підвиди. А тому важливим є ознайомлення із класифікацією виборчих систем, з’ясування їх особливостей, переваг та недоліків.

Не менш важливим є дослідження інституту референдуму в зарубіжних країнах. Референдум – це інститут безпосередньої демократії, процедура якого за низкою параметрів є досить схожою на процедуру проведення виборів. Основна відмінність процедури проведення виборів від процедури референдуму полягає в об’єкті волевиявлення виборців.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: виборче право, об’єктивне виборче право, суб’єктивне виборче право, активне виборче право, пасивне виборче право, виборчий ценз, виборчий процес, виборча система, референдум.

2. Дати відповідь на питання:

В чому полягає зміст поняття «виборче право»?

В чому полягає зміст основних виборчих цензів?

Які є основні способи і методи висунення кандидатів в депутати в зарубіжних країнах?

Яка різниця між виборцем і вибірником?

Яким має бути демократичне регулювання фінансування виборів?

Які особливості мажоритарної виборчої системи? Які її різновиди Вам відомі?

В чому полягають особливості пропорційної виборчої системи?

У чому, на Ваш погляд, полягає соціальна цінність референдуму? У чому його переваги і недоліки як способу прийняття державних і самоврядних рішень?

Які види референдумів Ви знаєте?

В чому полягає схожість і відмінності таких конституційно-правових інститутів як вибори і референдум?

3. Самостійно скласти схеми: 1) види виборів в зарубіжних країнах; 2) види виборчих систем в зарубіжних країнах.

4. Заповнити таблиці:

А) Класифікація виборчих систем та їх основні риси:

Виборчі системи	Їх риси

Б) Види виборів в зарубіжних країнах:

Класифікація виборів	Їх особливості

5. Дати відповідь на запитання:

А. Виборча система, при якій для обрання особи необхідна абсолютна більшість поданих по округу голосів (50% +1) - ………………………..

Б. Виборча система, при якій обраним вважається той кандидат (чи список кандидатів), який набрав голосів більше, ніж кожний окремо, якщо навіть ця більшість була менша за половину - …………………….

В. Виборча система, при якій обраним вважається кандидат, який набрав таку кількість голосів від виборчого корпусу, яка водночас перевищує кількість голосів кандидата будь-якої іншої партії і наперед установлену чисельність або дорівнює їй (наприклад, 3/5, 2/3, 40%, 30% тощо) - ….

Г. Виборча система, при якій мандати по кожному виборчому округу розподіляються відповідно (пропорційно) до кількості голосів, поданих за кожний список - ………………………………………………………….

Д. виборча система в основі якої лежить принцип сполучення елементів мажоритарного та пропорційного голосування - ……………………….

6. Вирішити наступні ситуаційні задачі:

1) Громадянин Болгарії Павло Стоянов 1972 року народження був висунутий кандидатом в народні представники Народних Зборів республіки Болгарія на виборах 1992 року. Він має вищу економічну освіту, очолює провідну фірму, але протягом 1991 року був притягнутий до адміністративної відповідальності (у вигляді штрафу) за незаконну діяльність цієї фірми.

Чи має можливість Павло Стоянов бути обраним народним представником?

2) «Містеру Дж. Сміту, громадянину США, виповнилося 30 років. З них 10 років він проживав на території штату Огайо, але на вибори у верхню палату Конгресу свою кандидатуру він висунув у штаті Масачусетс.

Чи може бути містер Дж. Сміт сенатором від штату Масачусетс?

3) Під час сесійного засідання Сенату США було проведено голосування, в якому взяв участь віце-президент США як головуючий. Голосування по винесеному питанню проводилось вперше, і в результаті нього було з'ясовано, що, окрім голосу віце-президента, голоси сенаторів розділились порівну. Від одного сенатора поступило заперечення щодо процедури.

В чому може полягати це заперечення? Чи була дійсно порушена процедура голосування?

7. Підготувати реферати за темами:

· Виборчий процес в зарубіжних країнах.

· Практика застосування референдуму в різних країнах.

· Контроль за проведенням виборів та референдуму в зарубіжних країнах.

Юридичний словник

В об'єктивному розумінні термін «виборче право» - це сукупність правових норм, якими регулюються вибори у конкретній країні (право одержання голосу участі у виборах, оскарження результатів і порушень на виборах).

У суб'єктивному розумінні виборче право складається з активного і пасивного. Активне виборче право (право голосу) - це право громадянина (підданого) стати активним учасником державно-правових відносин, які виникають при проведенні виборів, референдумів, при реалізації права відкликання депутатів у тих країнах, де відкликання передбачено.

Пасивне виборче право, право бути обраним, обиратися до виборних органів держави і самоврядування або на ви­борні посади передбачає можливість висувати свою кандидатуру чи давати згоду на висунення.

Принципи виборчого права - основоположні ідеї, які концентрують у собі со­ціально-політичні умови виборів і виступають як загальнообо­в'язкові безперечні нормативні вимоги.

Виборчі цензи - встановлені конституцією чи виборчим законом вимоги, яким повинна відповідати фізична особа, щоб мати активне й пасивне виборче право.

Плебісцит - це голосування виборців, але часто плебісцитом називають голосування з питання про політичну долю держави або території, на якій воно розташоване.

Референдум — засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття консти­туції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з найважливіших питань).

Праймеріз — це висунення кандидата із застосуванням голосуван­ня виборців. Але на відміну від самих виборів на праймеріз обираються кандидати на виборні посади, які після цього балотуються у звичайному порядку.

Література:

Основна

1. Бостон С.К., Сажнів І.В. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник для курсантів, курсантів, курсантів. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – С. 60-93.

2. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: “Астон”, 2003. – С. 249-280.

3. Государствоведение: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп.- М.: Юристь, 2000. – С. 197-241.

4. Іванов В.І., Стовпець В.Г., Сухолітко Л.А. Конституційне право зарубіжних країн. Навчальний посібник / За ред. докт. юрид. наук, проф.. В.М. Іванова та докт. юрид. наук, проф. О.І. Арсені. – Одеса: ОНМУ, 2002. – С. 150-161.

5. Конституции зарубежных государств: учебное пособие. Составитель В.В. Маклаков.М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 112-127.

6. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник/ В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 92-107.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. Посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг.ред. – 2-е вид., допов. і перероб.- К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 99-114.

8. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 77-96.

9. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. – М.: Норма, 2010. –С. 191-234.

10. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: “Вища школа”, 1997. – С. 84-107.

11. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев– М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 96-118.

Додаткова

1. Лысенко В.И. Выборы и представительные органы в новой Европе: политологический опыт и тенденции 80-90-х годов. Институт гос-ва и права. - М.: «Наука», 1994.- 150 с.

2. Избирательные системы восточно-европейских стран: новое законодательство в действии // Юридический вестник, 1994. - № 2. - С. 54 - 59.