Тема № 2. Конституційно-правовий статус

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ЇХ ПРОВЕДЕННЮ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“Державне право зарубіжних країн”

 

напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

освітньо-кваліфікаційний рівень … «бакалавр»

інститут, факультет..н авчально-науковий інститут права

форма навчання….. денна

 

Плани семінарських занять обговорено і схвалено на засіданні кафедри

конституційного та

міжнародного права

30 серпня 2013 року

Протокол № 1

Одеса – 2013

ВСТУП

 

Державне право у кожній зарубіжній країні є основною, провідною галуззю національної системи права, являє собою сукупність юридичних норм, що закріплюють економічну основу держави, форму державного устрою, визначає організацію, компетенцію і порядок діяльності органів законодавчої, виконавчої і судової влади, місцевого самоврядування, права, свободи і обов’язки громадян (підданих), виборче право і виборчу систему.

Державне право зарубіжних країн тісно пов’язана з іншими юридичними науками та навчальними дисциплінами – загальнотеоретичними, історико-юридичними та галузевими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні положення, на яких ґрунтується конституційно-правова теорія. Історія держави і права зарубіжних країн, історія держави і права України пропонують необхідну інформацію і узагальнення. Дуже тісні зв’язки державного права з такими галузевими юридичними дисциплінами, як конституційне право України, адміністративне право України, трудове право України, а також з міжнародним правом. З гуманітарних дисциплін державне право зарубіжних країн пов’язане з політологією. Але співвідношення цих дисциплін має свої особливості. Так, зокрема предметом вивчення політології є всі без винятку елементи політичної системи, а предметом вивчення державного права – лише один з них – держава.

Програма передбачає розгляд конституційних систем зарубіжних країн на базі порівняльно-правового методу. При цьому аналізується суть державного права окремих країн, встановлюються загальні риси практичної реалізації норм цієї галузі права.

Засвоєння програми курсу неможливе без постійного звернення до його джерел, нормативної бази зарубіжних країн, які досить різноманітні по своєму змісту. Тому майбутнім юристам потрібно в процесі навчання самостійно знайомитися з конституційними актами зарубіжних країн, аналізувати та порівнювати їх між собою та з законодавством України для утримання систематизованих знань про загальний розвиток державного права.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ТА ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

ТЕМА № 1. ПРЕДМЕТ, ДЖЕРЕЛА ТА СИСТЕМА

ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН – 2 год.

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті:

1. Державне право зарубіжних країн: поняття, предмет та система. Державне право зарубіжних країн як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.

2. Конституційно-правові відносини. Суб’єкти державного права зарубіжних країн. Об'єкт регулювання конституційних правовідносин. Зміст правовідносин.

3. Державно-правові норми: поняття, сутність та класифікація. Державно-правові інститути: поняття та види.

4. Джерела державного права зарубіжних країн та їх загальна характеристика.

5. Конституції зарубіжних країн: поняття, сутність, функції, класифікація. Форма та структура конституцій.

6. Порядок прийняття та зміни конституцій зарубіжних країн: загальні риси та особливості.

Методичні рекомендації

При підготовці до семінарського заняття основну увагу потрібно приділити визначенню поняття державного права зарубіжних країн, дослідити предмет та його принципи. Важливо з’ясувати відмінності в змісті термінів «державне право» і «конституційне право» зарубіжних країн.

Як відомо з курсу теорії держави і права, галузі права виокремлюються за специфічним колом суспільних відносин, які ними регулюються. Державне (конституційне) право регулює суспільні відносини, які за своїм характером є політичними. А тому в цьому контексті потрібно визначити суб’єкти державного права зарубіжних країн та об'єкти регулювання конституційних правовідносин, а також зміст правовідносин.

Сучасна наука конституційного права має як правовий так і політичний характер, оскільки об'єктом її дослідження є найважливіші політичні інститути (державна влада, статус особистості, виборчі системи тощо).

Слід також зазначити, що конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисциплінна має порівняльно-правознавчий характер. Тому вона будується за системою, яка дає змогу, з одного боку, узагальнювати найбільш характерні (істотні) риси конституцій усіх зарубіжних держав, а з другого — аналізувати особливості відповідних національних конституційних систем підкреслюючи специфіку того чи іншого інституту конституційного права, правового статусу особи, політичної системи та системи органів держави, їх право­вого становища тощо.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: державне право зарубіжних країн, предмет державного права зарубіжних країн, методи правового регулювання, конституційно-правові відносини, державно-правова норма, державно-правовий інститут, конституція, конституційний контроль, конституційний закон; органічний закон; судовий прецедент; правовий звичай; доктринальні джерела.

2. Дати відповідь на питання:

1. В чому полягає значення терміна «конституційне (державне) право»? Чи є відмінності в змісті термінів «державне право» і «конституційне право»?

2. Чим конституційне право відрізняється за своїм предметом і методом від інших галузей права?

3. Як будується система конституційного права зарубіжних країн?

4. В чому полягають особливості конституційно-правових відносин?

5. В чому полягає специфіка джерел конституційного права зарубіжних країн?

6. Чим обумовлена і в чому виявляється провідна роль конституційного права в правовій системі зарубіжних країн?

7. Які основні тенденції в розвитку конституційного права зарубіжних країн?

8. Що вивчає наука конституційного права зарубіжних країн?

9. Які ознаки навчальної дисципліни «Конституційне (державне) право зарубіжних країн»?

10. В чому полягають відмінності норм конституційного права від норм інших галузей права

3. Заповнити таблиці:

А) Поняття державного права зарубіжних країн:

Державне право зарубіжних країн
як галузь права	як наука	як навчальна дисципліна

Б) Класифікація державно-правових норм:

Види норм	Їх особливості	Приклади

В) Види конституцій:

класифікація	характеристика
· За часом виникнення:
· За змістом:
· За формою зовнішнього виразу:
· За способом прийняття:
· За порядком внесення змін та доповнень:
· За часом дії:
· За рівнем деталізації конституційних положень:
· За характеристикою форми державного устрою країни:
· За характеристикою форми правління країни:
· За характеристикою політичного режиму країни:

4. Визначити структурні елементи конституційно-правових норм:

а) «Коли встановлення Республіки, цілісність її території або виконання її міжнародних зобов'язань під серйозною і безпосередньою загрозою, а нормальне функціонування орга­нів державної влади, створених відповідно до Конституції, порушене. Президент вживає заходів, які диктуються обставинами...»;

б) «Федеральний канцлер може бути зміщений тільки шляхом обрання нового Федерального канцлера».

5. Самостійно скласти схеми: 1) методи правового регулювання в державному праві зарубіжних країн; 2) принципи державного права зарубіжних країн; 3) джерела державного права зарубіжних країн.

6. Підготувати реферати за темами:

· Державне право зарубіжних країн в системі юридичних наук.

· Поняття і сутність конституцій як основних джерел конституційного

права в зарубіжних країнах.

· Функції сучасних зарубіжних конституцій.

· Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах.

Юридичний словник

Державне право зарубіжних країн - це сукупність юридичних норм, які закріплюють основи суспільного устрою; порядок формування, організацію і компетенцію найважливіших ланок державного механізму; політико-територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин між державою і особою.

Предмет державного права зарубіжних країн - складають відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв’язків “держава – особа” і “особа – держава”.

Метод правового регулювання - сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини.

Державно-правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлюється, гарантується, охороняється державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Суб'єкт державного (конституційного) права - це потенційний носій прав і обов'язків, передбачених нормами державного (конституційного) права.

Об'єкт державно-правових відносин – це явище, матеріальна або духовна реальність, із приводу якої складаються, будуються відносини, регульовані конституційним (державним) правом.

Інститут державного (конституційного) права (державно-правовий інститут) - це відносно самостійна група норм державного (конституційного) права, які регулюють однорідні і взаємопов'язані між собою суспільні відносини.

Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними.

Судовий прецедент — рішення вищих судових органів у певній справі, що далі є обов'язковими для судів при розв'язанні аналогічних справ.

Конституційний звичай - історично прийняте і юридично визнане правило, яке існує і вживане нарівні з нормами конституції країни.

Література:

Основна

1. Бостон С.К., Сажнів І.В. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник для курсантів, студентів, курсантів. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – С. 9-29.

2. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль: «Астон», 2003. – С. 5-48.

3. Конституции зарубежных государств: учебное пособие / Составитель В.В. Маклаков - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 5-28.

4. Конституційне право зарубіжних країн: навч.посібник / В.О. Ріяка (керівник авт.кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 3-11.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.– 2-е вид., допов. і перероб.- К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 3-23.

6. Мишин В.А., Барабашев Г.В. Государственное право буржуазных и развивающихся стран. Учебник. / В.А. Мишин. - М.: «Юрид.лит-ра», 1989. - С. 6-17.

7. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Б.А. Страшун. - М.: Изд-во «БЕК», 1996. – С. 4-29.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. - М: «Юристъ», 1997.- С. 1-38.

9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. - К.: «Вища школа», 1997.- С.8-12.

10. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран (курс лекций) / А.В. Якушев. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. - С. 8-33.

Додаткова

1. Белкин А.А. Избранные работы 90-х годов по конституционному праву/ А.А. Белкин.– СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – С. 57-73.

2. Єгоров С. Порівняльне правознавство /С.Єгоров // Право України. – 1992. – № 3. – С. 31-32.

3. Чиркин В.Е. Сравнительное государствоведение: метод исследования – отрасль науки, учебная дисципліна / В.Е. Чиркин // Советское гос-во и право. – 1990. – № 3. – С. 28-35.

4. Топорин Б.Н. Европейское право. Учебник / Б.Н. Топорин. – М., 1998. – С. 161-164.

Методичні рекомендації

Найважливішою юридичною передумовою правового становища особи в суспільстві є стан громадянства, тобто політична належність індивідуума до цієї держави, що обумовлює характер політико-правових відносин між особою та державою. Громадянство – це сталий правовий зв’язок індивіда з конкретною державою. Питання громадянства в зарубіжних країнах, як правило регулюється на підставі спеціального закону.

При вивченні даної теми студентам (курсантам) необхідно засвоїти сутність інституту громадянства, підстави його набуття і втрати, розумітися на проблемах встановлення подвійного громадянства та наявності осіб без громадянства.

Головними елементами правового статусу є права, свободи та обов’язки. Зміст прав, свобод та обов’язків ґрунтується на єдності та сполученні суспільних і особистих інтересів і в результаті визначається реальними суспільними відносинами. Конституції та інші норми конституційного (державного) права зарубіжних країн проголошують права і свободи різноманітного характеру та змісту, а тому готуючись до семінарського заняття, потрібно з’ясувати класифікацію прав людини і громадянина. Крім того курсанти та студенти повинні приділити особливу увагу конституційно-правовому статусу особи, механізмам захисту прав і свобод громадян відповідно до законодавства зарубіжних країн.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: громадянство, філіація, натуралізація, денатуралізація, трансферт, оптація, правовий статус особи, права людини, права громадянина, омбудсман, апатриди, біпатриди, політичний притулок, біженець, екстрадиція.

2. Дати відповідь на питання:

1. Чим відрізняються поняття «права» і «свободи»; «права людини» і «права громадянина»?

2. В чому полягає відмінність позитивного і негативного формулювання прав і свобод?

3. Які основні класифікаційні види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина Ви знаєте?

4. Для чого потрібні конституційні обмеження прав і свобод? Чи не можна ці обмеження вмістити тільки в законодавстві? Як вони формулюються в конституціях?

5. Що є конституційними гарантіями прав і свобод людини? Поясніть, що таке право на життя і фізичну цілісність? Як Ви ставитесь до страти і права на евтаназію?

6. Які прояви і гарантії особистої свободи в конституційному праві зарубіжних країн?

3. Заповнити таблиці:

А) Встановіть відмінність:

Права людини	Права громадянина

Б) Конституційні права громадян:

Конституційні права громадян	Їх характеристика	Приклади

В) Конституційні обов’язки громадян:

Обов’язки громадян	Приклади

Г) Правосуб’єктність громадянина:

Правоздатність	Дієздатність	Деліктоздатність

4. Самостійно скласти схеми: 1) покоління прав людини; 2) способи набуття громадянства); 3) конституційні гарантії прав і свобод людини в зарубіжних країнах.

5. Знайти відповідність:

1. філіація	1.Автоматична зміна громадянства без права вибору
2. оптація	2.Набуття громадянства шляхом подання заяви до компетентних органів
3. трансферт	3.Набуття громадянства за народженням
4. натуралізація	4.Вибір громадянства
5. денатуралізація	5.Позбавлення громадянства

6. Вирішити наступну ситуаційну задачу:

Клаус Шульц стверджує, що діями підприємства «Мерсе­дес» були порушені його права. Адміністрація підприємства не прийняла його на роботу і аргументувала це тим, що його віросповідання та світогляд не відповідають встановленим на підприємстві вимогам.

Оцініть дії адміністрації, опираючись на конституційне законодавство Німеччини.

7. Підготувати реферати за темами:

· Безгромадянство та подвійне громадянство: позитивні та негативні аспекти.

· Роль омбудсменів у захисті прав людини.

· Обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах.

Юридичний словник

Права людини - це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

Права громадянина - охоплюють сферу відносин індивіда з державою, у якій він розраховує не тільки на охорону своїх прав від незаконного втручання, а й на активне втручання держави в їх реалізацію.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною і громадянином.

Громадянство – являє собою правовий зв'язок особи з державою, що визначає їх взаємні права та обов'язки.

Підданство – належність особи до держави з монархічною формою правління.

Філіація – набуття громадянства за народженням.

Натуралізація – процес надання іноземцю громадянства певної країни, уповноваженими на те органами

Денатуралізація це позбавлення громадянства, що було набуте шляхом натуралізації або виходом із громадянства.

Оптація - вибір громадянства особами, що мають громадянство двох або більше держав, вироблений відповідно до діючого законодавства держави перебування.

Трансферт - перехід населення будь-якої території з одного громадянства в інше, у зв'язку з передачею території, на якій вона проживає, однією державою іншій.

Експатріація - втрата громадянства внаслідок добровільного або примусового виселення громадянина за межі країни..

Екстрадиція - форма міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

Література:

Основна

1. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В.М. Шаповал. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 495 с.

2. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / А.А. Мишин. - 10-е изд. испр. и доп. - М., 2003. – 520 с.

3. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і ф-тів / В.М. Шаповал. — 4-е вид., стер. — К.: АртЕк, 2001. – 750 с.

4. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 472 с.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ред.: В.О. Ріяка. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 511 с.

6. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка, О.В. Журавка, А.А. Маєвська. — 2-е вид., доповн. і переробл. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

7. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. посібник / В. М. Бесчастний [та інш.]; ред. В. М. Бесчастний. - К.: Знання, 2007. - 467 с.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. - РАН; Институт государства и права (Москва). — М.: Юристъ, 1997. — 567с.

9. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз/ В.М. Шаповал. — К.: Програма Л, 1995. — 136 с.

10. Конституції нових держав Європи та Азії / за ред. В.Шаповала.- К.:Право, 1996.- 850 с.

Додаткова

1. Боботов С.В., Колосова Н.С. Современная концепция прав и свобод гражданства во Франции // Государство и право. – 1992. – № 1. – С. 134-142.

2. Всеобщая декларация прав человека (10.12.1948 г.) // Права человека. Сборник международных договоров. Организация Объединёных Наций. Нью-Йорк, 1978. – C. 1-3.

3. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооружённых конфликтов // Международная защита прав и свобод человека. - М.: Юридическая литература, 1990. – C. 388-409.

4. Декларация прав ребёнка // Международная защита прав и свобод человека. - М.: Юридическая литература, 1990. – C. 388-409.

5. Декларация прав человека и гражданина от 26 августа 1789 г. // Современные зарубежные конституции. Сборник документов по конституционному праву зарубежных стран. - М.: 1996. – С. 98-100.

6. Європейський Суд з прав людини: Організація, процедура, правила звернення. – К.: Ін Юре, 2000. – 16 с.

Методичні рекомендації

Ознаки держави, спочатку виражені в її передумовах, у ході історичного процесу розвиваються у форму держави. Форми держави є досить різноманітними. Серед найголовніших причин розмаїття форм держави можна назвати такі: історична традиція розвитку національної державності, історичні особливості становлення самої національної державності, прийняття тієї чи іншої державної форми пояснюється також національним складом населення цієї країни.

При підготовці до семінарського заняття студентам потрібно приділити особливу увагу формам територіально-політичного устрою. Історично склалося три «класичних» форми територіально-політичного устрою: унітарна держава, федеративна держава (федерація), конфедерація. Форма правління є комплексним конституційно-правовим інститутом і становить систему вищих органів державної влади та спосіб (порядок) їхньої взаємодії. Таким чином, коли ми говоримо про фому правління, йдеться не тільки про республіканський або монархічний лад, а й про конкретний тип кожного з них: президентську, напівпрезидентську, парламентарну та іншу республіки; абсолютну, дуалістичну, парламентську монархію. А тому, готуючись до семінарського заняття, потрібно визначити усі типи, адже форма правління завжди була та залишається стрижневим елементом конституційного устрою і питанням фундаментального історичного вибору для кожної нації, тому що вибір форми правління визначає багато в чому русло всього подальшого політичного розвитку.

Державний режим, як і інші складові форми держави – форма правління і форма державного устрою, безпосередньо пов’язаний із владою. Однак на відміну від них він не асоціюється прямо ні з порядком формування вищих місцевих органів державної влади або організацією верховної влади в державі, як у випадку з формою правління, ні з внутрішньою будовою держави, адміністративно-територіальною й національно-державною організацією влади, як це виявляється у формі державного устрою. Державний режим виступає як реальний прояв організаційно оформленої влади, як процес її функціонування. Особливу увагу потрібно приділити класифікації політичних режимів (тоталітарний, авторитарний, демократичний), з‘ясувати проміжні або перехідні типи: тиранія, абсолютистські диктатури, військові режими, авторитарні однопартійні режими тощо, а також особливості розмежування державних та політичних режимів.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: форма держави, форма правління, монархія, республіка, форма державного устрою, унітаризм, федератизм, конфедератизм, адміністративна та політична автономія, симетричні та асиметричні федерації, форма політичного (державного) режиму.

2. Дати відповідь на питання:

Які причини визначають різноманітність форм зарубіжних держав?

Що таке форма правління? Чи можна, визначивши форму правління, отримати цілісне уявлення про організацію публічної влади в державі?

Чим відрізняються монархія і республіка?

Які причини відмінностей між парламентарними і дуалістичними формами правління, між парламентаризмом і дуалізмом?

Які характерні риси парламентської республіканської форми правління? Наведіть приклади країн, що мають подібну форму правління.

В чому полягають особливості взаємовідносин президента і уряду в парламентських республіках?

Які особливості президентської форми правління? Наведіть приклади країн, що мають подібну форму правління

За якої форми правління існує інститут контрасигнатури? Поясніть його сутність.

Чим відрізняється радянська республіка від парламентської? У чому суть партократичного державного режиму?

Що таке змішана форма правління?

Які основні ознаки унітарної і федеративної форми державного устрою?

Що покладено в основу поділу унітарних держав на централізовані і децентралізовані?

В чому полягає сутність адміністративної автономії. В яких зарубіжних країнах вона існує?

Які основні ознаки демократичного режиму?

Які ознаки авторитарного режиму?

Чим відрізняються терміни «федеральний» і федеративний»? У яких випадках йдеться про федеральну конституцію і в яких про федеративну? Як з цими термінами співвідноситься термін «союзний»?

В чому особливість парламентського та міністеріального режимів?

3. Самостійно скласти схеми: 1) форма держави, 2) схематично зобразити на контурній карті форми правління та територіального державного устрою в зарубіжних країнах.

4. Заповнити таблиці:

А) Основні ознаки монархії та республіки:

Монархія	Республіка
Ознаки

Б) Основні ознаки унітарних держав, федерацій та конфедерацій:

Унітарна	Федеративна	Конфедеративна
Ознаки

В) Види політичних режимів:

Види	Особливості

5. Вирішити наступну ситуаційну задачу:

Одна з земель в ФРН своїм законодавчим органом вирішила врегулювати питання, які стосуються співробітництва Федерації та землі в галузі кримінальної поліції, змінити склад поліції та її структуру.

Чи має право в даному випадку влада суб'єкта федерації вирішити позитивно це питання?

6. Підготувати реферати за темами:

· Автономія та її характеристика в зарубіжних країнах.

· Антидемократичні режими.

Юридичний словник

Форма держави – це її устрій, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між людьми і державою, між державою і людьми в процесі управління ними, у способах організації вищих органів державної влади і в адміністративно-територіальному поділі держави.

Форма державного правління - це конституційно-правовий інститут, який являє собою внутрішньо погоджену систему норм, що регулюють у їх єдності порядок формування, правове становище і принципи взаємовідносин вищих органів законодавчої і виконавчої влади.

Республіка - слід розуміти створену народом державу, соціальне призначення та мета функціонування якої є забезпечення його загальних інтересів, а не окре­мих верств населення.

Монархія - це типова для держави станово-кастового суспільства структурно-інституціональна і функціональна державна система, де верховна влада сконцентрована в руках глави держави, котрий у силу свого особливого політичного статусу (первинність і довічність владних повно­важень, безвідповідальність і спадковість) одноосібно править державою.

Політико-територіальний устрій держави - це розподіл країни на певні територіальні частини, в межах якої (країни) існує система взаємовідносин між державою в цілому (центральною владою) та її складовими частинами (населення та публічної влади тієї чи іншої території).

Унітарна держава - в своєму класичному варіанті складається з адміністративних територіальних одиниць, які не мають політичної самостійності.

Федеративна держава - це союзна держава, яка складається з державоподібних утворень, що мають певну політичну та юридичну самостійність.

Автономії - особливі політико-територіальні одиниці, які створені з урахуванням політико-територіальної специфіки, національного складу, культури, традицій, побуту населення.

Політичний режим - це форми і методи здійснення політичної влади в тій чи іншій країні.

Державний режим - це реальний порядок функціонуван­ня і взаємодії вищих органів державної влади.

Література:

Основна

1. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч. / В.М. Шаповал. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 495 с.

2. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / А.А. Мишин - 10-е изд. испр. и доп. М., 2003. – 250 с.

3. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і ф-тів / В.М. Шаповал. — 4-е вид., стер. — К.: АртЕк, 2001. – 350с.

4. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 472 с.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ред.: В.О. Ріяка. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 511 с.

6. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. посібник / В. М. Бесчастний [та інш.]; ред. В. М. Бесчастний. - К.: Знання, 2007. - 467 с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка, О.В. Журавка, А.А. Маєвська. — 2-е вид., доповн. і переробл. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

8. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. -РАН.Институт государства и права (Москва). — М.: Юристъ, 1997. — 567 с.

9. Державний лад країн світу: Довід. / В.М. Шаповал; Укр. правн. фундація. — К.: Укр. центр правн. студій, 1999. — 318 с.

10. Чиркин В. Е. Современный федерализм: сравнительный анализ / В. Е. Чиркин.- РАН; Институт научной информации по общественным наукам. — М., 1995. — 72 с.

11. Чиркин В.Е. Элементты сравнительного государствоведения / В.Е. Чиркин. - М., 1994. – 250 с.

12. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве / В.Е. Чиркин // Государство и право.-1994.- № 1 – С. 15-20.

Додаткова

1. Лафитский В.И. США: Конституционный строй и роль штатов в структуре американского федерализма / В.И. Лафитский.- М., 1993. – 150 с.

2. Пустогаров В.В. Члены федерации как субъекты международного права / В.В. Пустогаров // Сов. гос. и право. – 1992. - № 1. - С. 43-53.

3. Марченко М.Н. Сравнительные исследование проблемы федерализма / М.Н. Марченко // Весник МГУ, серия II, право. – 1993. - № 1. - С. 42-50.

4. Кламхин М. Тоталитаризм, авантюризм и демократия в глобальном контексте / М. Кламхин // Латинская Америка. – 1990. - № 3. - С. 45-76.

Методичні рекомендації

Вибори в державі з демокритичним політичним режимом є однією з найважливіших подій у державному житті, що визначає перспективу розвитку держави на певний час. За допомогою виборів органи влади одержують легітимацію – народну підтримку та визнання. Вибори визначають розстановку політичних сил, відображають вплив тієї або іншої партії, виборчого блоку, політичної групи. Конституційне право поділяє вибори на різні види. Класифікацій дуже багато, а тому, готуючись до семінарського заняття, студенти (курсанти) повинні з’ясувати найбільш поширені класифікації виборів, надати їм загальну характеристику, а також ознайомитися із нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення виборів у зарубіжних країнах.

Велике значення для функціонування політичної системи в зарубіжних країнах мають виборчі системи, від характеру яких значною мірою залежить склад центральних та місцевих представницьких установ, а також результатів виборів посадових осіб – від президентів до муніципальних чиновників. Введення тієї чи іншої виборчої системи завжди є результатом співвідношення політичних сил у суспільстві. Розрізняють три основних види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна та змішана, які у свою чергу поділяються на підвиди. А тому важливим є ознайомлення із класифікацією виборчих систем, з’ясування їх особливостей, переваг та недоліків.

Не менш важливим є дослідження інституту референдуму в зарубіжних країнах. Референдум – це інститут безпосередньої демократії, процедура якого за низкою параметрів є досить схожою на процедуру проведення виборів. Основна відмінність процедури проведення виборів від процедури референдуму полягає в об’єкті волевиявлення виборців.

Практичні завдання

Для з’ясування цих складних питань під час підготовки до семінарського заняття студенти повинні:

1. Засвоїти визначення понять: виборче право, об’єктивне виборче право, суб’єктивне виборче право, активне виборче право, пасивне виборче право, виборчий ценз, виборчий процес, виборча система, референдум.

2. Дати відповідь на питання:

В чому полягає зміст поняття «виборче право»?

В чому полягає зміст основних виборчих цензів?

Які є основні способи і методи висунення кандидатів в депутати в зарубіжних країнах?

Яка різниця між виборцем і вибірником?

Яким має бути демократичне регулювання фінансування виборів?

Які особливості мажоритарної виборчої системи? Які її різновиди Вам відомі?

В чому полягають особливості пропорційної виборчої системи?

У чому, на Ваш погляд, полягає соціальна цінність референдуму? У чому його переваги і недоліки як способу прийняття державних і самоврядних рішень?

Які види референдумів Ви знаєте?

В чому полягає схожість і відмінності таких конституційно-правових інститутів як вибори і референдум?

3. Самостійно скласти схеми: 1) види виборів в зарубіжних країнах; 2) види виборчих систем в зарубіжних країнах.

4. Заповнити таблиці:

А) Класифікація виборчих систем та їх основні риси:

<

Виборчі системи