ТОП 10:

Тема 11. Психосоматичні розлади



 

1. Психосоматика: поняття та предмет дослідження. Психосоматичні розлади. Психосоматичні розлади як специфічні тілесні та душевні стани.

2. Основні концепції психосоматичних розладів. Хвороба як конфлікт – психоаналітична концепція психосоматики. Конверсійна модель. Теорія ре- та десоматизації Шура. Психосоматична концепція Енгель. Психосоматична концепція Мічерліх. Теорія специфічного для хвороби психодинамічного конфлікт Александер. Алекситимія та психосоматична структура.

3. Психофізіологічні підходи у психосоматиці.

4. Інтегративні моделі психосоматичної патології: інтегративна модель здоров’я, хвороби та хворобливого стану Вайнер; біопсихосоціальна модель Ікскюля; медична антропологія Вайцзеккера.

5. Епідеміологія психосоматичних розладів.

6. Механізми психологічного захисту і психосоматичні розлади

7. Теорія позитивної психотерапії в психосоматичній медицині. Модель конфлікту в позитивній терапії.

 

1.1. Поняття про “психосоматику” та “психосоматичні розлади”

Соматичне і психічне, хоча і є якісно відмінними явищами, але реально

репрезентують лише різні сторони єдиної живої конкретної людини.

Відривати ці сторони одна від однієї в дослідженнях проблеми хвороби є

принципово невірним. Представники як психології, психіатрії, так і

соматичної медицини поділяють думку про те, що при деяких розладах існує

поєднання як психоемоційних, так і соматичних порушень. Соматичні

порушення, виникнення яких пов'язане з психоемоційними порушеннями,

уперше назвав “психосоматичними” у 1818 році німецький лікар R.Heinroth.

Пізніше Jokobi (1922) вводить термін “соматопсихічне”, щоб підкреслити

домінування тілесного чинника у виникненні деяких нервово-психічних

захворювань [41, с. 226].

У найбільш розповсюдженому трактуванні для психосоматичних розладів

характерним є визнання значимості психологічних факторів як у виникненні,

так і в посиленні чи послабленні соматичного (фізичного) захворювання.

Таким чином, критерієм віднесення специфічного фізичного захворювання

до психосоматичних є наявність психологічно значимих подразників з

навколишнього середовища, що у часі пов'язані з виникненням чи

загостренням даного фізичного порушення. Таке розуміння психосоматичних

розладів вважається широким, тому що до них відносять усі порушення

функцій внутрішніх органів і систем, виникнення і розвиток яких тісно

пов’язаний з нервово-психічними факторами, переживанням гострої або

хронічної психологічної травми зі специфічними особливостями

індивідуально-емоційного реагування людини на навколишнє [41, с. 226].

У цьому випадку, крім різних короткочасних психосоматичних реакцій, що

з'являються в напружених життєвих ситуаціях (наприклад, серцебиття в

закоханого чи втрата апетиту при сумі), виділяють ще чотири великі групи

розладів іншого ґатунку [41, с. 227]:

1. Конверсійні симптоми — символічне вираження невротичного

(психологічного) конфлікту. Їхніми прикладами є істеричні паралічі,

психогенна сліпота або глухота, блювота, больові відчуття. Усі вони —

первинні психічні феномени. Тіло тут служить, наче, сценою

символічного вираження суперечливих почуттів хворого, котрі

придушені і витіснені в несвідоме.

2. Психосоматичні функціональні синдроми — виникають частіше також

при неврозах. Такі “соматизовані” форми неврозів іноді називають

«неврозами органів», системними неврозами або вегетоневрозами. На

відміну від психогенної конверсії, окремі симптоми тут не мають

специфічного символічного значення, а є неспецифічним наслідком

тілесного (фізіологічного) супроводу емоцій чи психічних станів.

Зокрема, деякі варіанти ендогенних і невротичних депресій часто

імітують соматичне захворювання, “маскуються” під нього. Такі

депресії прийнято називати “маскованими” чи соматизованими

депресіями. До групи функціональних психосоматичних синдромів

часто також відносять і деякі психофізіологічні захворювання —

мігрень і ряд інших подібних хворіб.

3. Органічні психосоматичні хвороби (психосоматози) – в їхній основі

лежить первинно тілесна реакція на конфліктне переживання, пов'язана

з морфологічно встановленими патологічними змінами в органах.

Відповідна спадкова схильність може впливати на вибір органу. Перші

прояви психосоматозів виникають у будь-якому віці, але частіше вони

починають фіксуватися вже в ранній юності в осіб з виразними і

постійними особистісними характеристиками. Після маніфестації

захворювання звичайно набуває хронічний чи рецидивуючий характер,

і вирішальним провокуючим фактором виникнення чергових

загострень є психічний стрес, іншими словами, етіопатогенез власне

психосоматичних розладів значною мірою, особливо на ранніх етапах

захворювання, пов'язаний із психологічно значимими для особистості

подразниками з навколишнього середовища. Однак, функціональні

порушення внутрішніх органів на більш пізніх етапах хвороби

приводять до їхньої деструкції, тобто органічних змін і захворювання

набуває рис типово соматичного, фізичного страждання. Історично до

цієї групи відносять сім класичних психосоматичних захворювань:

1)ессенціальна гіпертонія, 2)бронхіальна астма, 3)виразкова хвороба

дванадцятипалої кишки і шлунку, 4)неспецифічний виразковий коліт,

5)нейродерміт, 6)ревматоїдний артрит і 7)гіпертиреоїдний синдром

( «сімірка», за Аlехаndеr, 1968).

4. Психосоматичні розлади, пов'язані з особливостями емоційно-

© 2005 Христина Турецька www.psytopos.lviv.ua

особистісного реагування і поведінки — схильність до травм та інших

саморуйнівних видів поведінки, (алкоголізм, наркоманія, куріння,

переїдання з ожирінням і інші). Ці розлади зумовлені особливостями

особистості і її переживань, що приводить до поведінки, результатом

якої є порушення здоров'я. Наприклад, схильність до травм характерна

для особистостей із властивостями, що протилежні точності,

старанності. Підвищене споживання їжі можна розуміти як індикатор

престижу, соціальної позиції чи компенсацією невдоволення.

Доцільно розглянути місце психосоматичних розладів у Міжнародній

класифікації хворіб десятого перегляду (МКХ-10), прийнятої ВОЗ у жовтні

1989р. Термін “психосоматичні” у МКХ-10 не використовується через

відмінності в його значенні у різних мовах і різних психіатричних і

психотерапевтичних традиціях, а також для того, щоб не вважати, начебто

при інших захворюваннях психологічні фактори не мають значення в

їхньому виникненні і розвитку. Розлади, описані в інших класифікаціях як

психосоматичні, у МКБ-10 знаходяться в рубриках [7, с. 91]:

F45. Соматоформні розлади.

F50. Розлади прийому їжі.

F52. Сексуальна дисфункція.

F54. Психологічні і поведінкові фактори, пов'язані з розладами чи

захворюваннями, класифікованими в інших розділах (власне психосоматичні

захворювання).

Психосоматичні розлади відносяться до рубрики F54., що використовується

для реєстрації психологічних чи поведінкових факторів, як основної

етіологічної причині соматичних розладів, що класифікуються в інших

розділах МКБ-10. Для реєстрації соматичного розладу використовується

додатковий код. Прикладом використання даної рубрики є кодування

психогенної астми під рубрикою фізичного стану з глави J (Хвороби органів

дихання): астма (F54 і J45.) і інші, на приклад: виразка шлунка (F54 і К25.);

виразковий коліт (F54. і К54.); кропивниця (F54. і L50.) [50].

Вплив психіки припустимий і можливий при будь-яких захворюваннях

людини, тому психосоматична медицина ніколи не обмежувалася вивченням

тільки психосоматозів. Психосоматичний підхід як принцип лікарської

діяльності полягає в якнайбільш ретельному вивченні впливу

психосоціальних факторів на виникнення і плин будь-яких соматичних

хворіб і психотерапевтичному лікуванні хворих з врахуванням цих факторів

[7, с. 92] .







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.13.28 (0.006 с.)