З приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

З приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби



1. Учасники виконавчого провадження (крім державного
виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконав­чих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із
позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або без­
діяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи
державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи
чи інтереси, а також якщо інший порядок судового оскаржен­ня рішень, дій чи бездіяльності таких осіб не встановлено за­коном.

2. Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або по­винна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повин­на була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у
разі оскарження постанови про відкладення провадження ви­конавчих дій.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи дер­жавної виконавчої служби є відповідний орган державної ви­конавчої служби.

4. Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача
не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження.

5. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або безді­яльності державного виконавця чи іншої посадової особи дер­жавної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

1.Учасники виконавчого провадження (крім державного
виконавця) — сторони (стягувач і боржник), представники сто­рін, експерти, спеціалісти, перекладачі — та особи, які залуча­ються до проведення виконавчих дій — поняті, а також праців­ники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ, що залучені державним виконавцем до проведення виконавчих дій у порядку, встанов­леному Законом України «Про виконавче провадження» мають право звернутися до адміністративного суду із позовною зая­вою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Інший порядок судового оскарження рішень, дій чи безді­яльності державного виконавця чи іншої посадової особи дер­жавної виконавчої служби встановлений: розділом VII ЦПК України щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби,що мали місце під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України; ст. 121-2 ГПК України щодо дій чи
бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

3. Позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або по­винна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтере­сів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження ви­конавчих дій.

4. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або безді­яльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної ви­конавчої служби (Департамент державної виконавчої служби, державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, об­ластей та міст Києва і Севастополя, державна виконавча служ­ба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах).

5. Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі. Адміністративні справи цієї категорії вирішуються су­дом протягом десяти днів після відкриття провадження усправі.

 

83. 1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

2. Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.

3. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та організатора (організаторів) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань.

4. Адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.

5. Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

6. Постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.

7. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості адміністративних справ за позовом суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування - про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання.

2. Завданням суду у таких справах є перевірити обґрунтованість застосування обмеження у реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням відповідного суб'єкта владних повноважень, а в разі обґрунтованості обрати той спосіб обмеження цього права, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпеки чи загроз і забезпечував досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення або захист прав і свобод інших людей.

3. Особливості адміністративних справ щодо усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання, що вжиті органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування без відповідного рішення суду або з його порушенням, визначені статтею 183 КАСУ.

Правова основа статті

4. Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

5. Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання139 встановлено, що стаття 39 Конституції України вимагає від організаторів мирних зібрань сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення цих масових заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами мирних зібрань, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Зокрема, у разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами мирних зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо, але поки що цього не зроблено.

Підсудність

6. Адміністративну справу за позовом органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання розглядає окружний адміністративний суд (незалежно від того, подає позов орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування) за місцезнаходженням відповідного органу-позивача. Фактично місцезнаходження органу зазвичай збігається з місцем проведення мирних зібрань.

Сторони

7. Позивачем в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що одержав повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо від організатора (організаторів) цих заходів. Жоден закон поки не визначає, який саме це орган. Зазвичай таким органом є відповідна місцева державна адміністрація чи місцева рада або її виконавчий орган за місцем запланованого проведення мирного зібрання.

8. З частини третьої коментованої статті випливає, що відповідачем (відповідачами) в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань, що зробив відповідне повідомлення. Таким організатором може бути політична партія, громадська організація, профспілка, підприємство, фізична особа тощо.

Строк звернення до адміністративного суду

9. Якщо є підстави для адміністративного позову, позивач повинен звернутися до адміністративного суду з позовною заявою негайно після отримання повідомлення про проведення мирного зібрання. "Негайно" означає настільки швидко, наскільки це дає можливість позивачеві визначитися, чи є підстави для подання адміністративного позову, та в разі потреби підготувати позовну заяву.

10. В усякому випадку позовна заява повинна надійти до дня проведення відповідного мирного зібрання, оскільки позовна заява, що надійшла у день проведення цього заходу або після цього, залишається без розгляду (частина друга коментованої статті), адже сенсу в судовому рішенні після початку заходів уже не буде.

Строк розгляду адміністративної справи

11. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє сторони (частина третя коментованої статті). З метою своєчасного вирішення справи на підставі статті 38 КАСУ суд може здійснити судові виклики та повідомлення у такій справі телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації. Такі виклики і повідомлення мають бути здійснені у строк, що даватиме можливість своєчасно прибути до суду (частина третя статті 35 КАСУ).

12. Адміністративна справа про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання має бути розглянута і вирішена судом протягом трьох днів після відкриття провадження у справі, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно (частина четверта коментованої статті). На наш погляд, зважаючи на цілі статті, неприбуття сторін, які були належним чином повідомлені про судове засідання, не є підставою для відкладення судового розгляду, якщо таке відкладення стане перешкодою для своєчасного вирішення справи.

В усякому випадку справа має бути вирішена до початку мирних зібрань з таким розрахунком, щоб у разі задоволення адміністративного позову можна було вжити заходів для своєчасного виконання постанови суду.

Постанова суду, її виконання

13. Вимоги позивача можуть бути задоволені лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку у разі, якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей (частина п'ята коментованої статті). Зокрема, адміністративний позов може бути задоволений у разі запізнілого направлення повідомлення про мирні зібрання, що перешкоджає органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування у такі стислі строки вжити заходів щодо забезпечення безпеки проведення таких заходів та громадського порядку.

14. У постанові суду про задоволення позову обов'язково має бути зазначено спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Такі обмеження можуть полягати у забороні проводити збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороні проводити ці заходи у певному місці чи у певний час, у визначенні маршруту тощо. Обираючи спосіб обмеження, суд повинен керуватися принципом пропорційності - обмеження має бути адекватним загрозам, тобто з усіх способів обмеження слід обрати той спосіб, який найменше обмежує право на мирне зібрання, але дає можливість запобігти загрозам. Наприклад, неправильно забороняти проведення мітингів двох конкуруючих політичних сил через можливість зіткнень, якщо проведення цих мітингів можна розвести у просторі або часі.

15. Оскільки відповідно до частини сьомої коментованої статті копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, то правила частини третьої статті 160 і частини четвертої статті 167 КАСУ (щодо відкладення виготовлення постанови у повному обсязі) на розгляд таких справ не поширюється.

16. Постанову про обмеження права на мирні зібрання належить виконувати негайно, тобто не чекаючи набрання нею законної сили (частина шоста коментованої статті, пункт 6 частини першої статті 256 КАСУ).

 

84.

Стаття 183(1). Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності

1. Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб.

 

2. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.

 

3. Позовна заява про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності подається до адміністративного суду без сплати судового збору.

 

4. Суд вирішує адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви.

 

5. У постанові адміністративного суду про задоволення позову зазначається інформація про:

 

об'єкт примусового відчуження, його місцезнаходження, площу, кадастровий номер, цільове призначення, категорію земель;

 

умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, збитків, завданих власнику внаслідок примусового відчуження, та їх розмір, визначений відповідно до закону;

 

строк, протягом якого власник має звільнити земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені;

 

джерело фінансування витрат, пов'язаних із примусовим відчуженням.

 

6. Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України.

 

7. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у двомісячний строк з дня надходження апеляційної скарги.

 

8. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд.

 

9. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

 

85. 1. Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:

1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців у випадках, передбачених законом;

4) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

2. Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

3. Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.

4. Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

5. Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків:

1) не пізніше наступного дня з дня надходження до суду заяви відповідача про визнання позову;

2) не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;

3) не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;

4) не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

6. У постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:

1) дата, час та місце її прийняття;

2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;

3) ім'я (найменування) сторін;

4) предмет адміністративного позову;

5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;

6) висновок суду про задоволення позову і по суті вимог;

7) розподіл судових витрат;

8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно;

9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

7. Постанова складається та підписується у день її прийняття, а її копії не пізніше наступного дня надсилаються сторонам рекомендованим листом із повідомленням.

8. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

9. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

10. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

86. 1. Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;

2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

3) стягнення коштів за податковим боргом.

2. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

3. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

4. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

5. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

6. Ухвалу про відмову в прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.

7. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено.

Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

8. У постанові суду зазначаються:

1) дата прийняття постанови;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;

3) найменування сторін, їх місцезнаходження;

4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

5) порядок вчинення дій, передбачених постановою;

6) відомості про порядок та строки апеляційного оскарження постанови.

9. Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.

10. На обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 цього Кодексу.

Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.

Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

87. Суть і значення апеляційного провадження в адміністративному суді.

Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ і зміцнення законності і виконання завдань адміністративного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обгрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інша особа, яка бере участь у справі, і вважає винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.

Водночас апеляційне провадження е однією з форм що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні адміністративних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер — попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

 

88. Право на апеляційне оскарження та порядок його реалізації.

Стаття 185 КАСУ визначає коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження (суб'єкти апеляційного оскарження), і судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (предмет апеляційного оскарження). Стаття не лише спрямована на реалізацію конституційного принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, установлених законом, а й покликана не допустити використання механізму оскарження для судової тяганини.

Право на апеляційне оскарження має кожна особа, щодо прав, свобод, інтересів та обов'язків якої суд вирішив питання. Таке право мають: 1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи; 2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.

Правом на апеляційне оскарження наділені представники цих осіб, і не обов'язково, щоб представник брав участь у справі під час її розгляду судом першої інстанції. Представник, який бере участь в адміністративній справі на основі договору, може оскаржувати судові рішення, якщо таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності (частина друга статті 59 КАСУ). Усі названі особи мають безпосередню матеріальну і (або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи.

Предметом апеляційного оскарження є насамперед судові рішення, якими закінчено провадження в суді першої інстанції (наприклад, постанови по суті справи, ухвали про залишення адміністративного позову без розгляду, про закриття провадження в адміністративній справі). У КАСУ визначено ще низку інших ухвал, які може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції. Загальним є правило, що в апеляційному порядку може бути оскаржено будь-яку постанову суду, яка не набрала законної сили (у тому числі часткову постанову та додаткову постанову).

Підставами апеляційного оскарження є: 1) неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам у справі; 4) вирішення не всіх позовних вимог або питань; 5) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, або правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 6) справу розглянуто і вирішено у першій інстанції неповноважним складом суду; 7) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 8) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.120.150 (0.021 с.)