Проблематика адміністративного процесуального права.

7. Джерела адміністративного процесуального права.
Всі 2 питання.

Питання про джерела адміністративно-процесуального права не

часто ставало об'єктом дослідження в сучасній навчальній і науковій

літературі. Поняття "джерело права" трактується фахівцями по-різному, проте представники галузевих наук найчастіше розуміють під ним зовнішню форму виразу правових норм. Адміністративно-процесуальні норми разом з іншими правовими нормами, безумовно, потребують зовнішніх форм свого виразу і офіційного закріплення. Джерелами адміністративно-процесуального права є нормативно-правові акти, в яких закріплені правила організації і здійснення адміністративного судочинства.

Найважливішим джерелом адміністративно-процесуального права є Конституція України. Положеннями Конституції України встановлюються основні права і свободи громадян, зокрема право на судовий захист, право на судове оскарження, право на правову допомогу, а також основоположні аспекти здійснення правосуддя, зокрема принципи побудови судової системи, правовий статус суддів, основні принципи здійснення судочинства і ін. До джерел адміністративно-процесуального права належить також Закон України "Про судовий устрій" від 7 лютого 2002 р., що розвиває і доповнює положення Конституції України. Цим актом встановлені цілі і завдання правосуддя, методи і форми його реалізації, система органів правосуддя, основні положення організації і діяльності судів в Україні, у тому числі й адміністративних судів.

Основним законом, що містить адміністративно-процесуальні норми, що регламентують порядок адміністративного судочинства, є Кодекс адміністративного судочинства України (далі — КАС України). КАС України був прийнятий 6 липня 2005 р. і набув чинності 1 вересня 2005 р. Значення ухвалення даного правового документа важко переоцінити, особливо з урахуванням того, скільки наукових дискусій і обговорень останніми роками велося навколо нього. Кодекс адміністративного судочинства України містить безліч новел законодавства, зокрема офіційно закріплює ряд нових понять і положень,

 

таких як "справа адміністративної юрисдикції", "адміністративне судочинство", "адміністративний процес", "адміністративний позов" і ш. Кодекс адміністративного судочинства України складається з

7 розділів і 272 статей. Перший розділ встановлює загальні положення адміністративного судочинства в Україні, зокрема законодавець

закріплює призначення самого Кодексу адміністративного судочинства України, а також встановлює завдання адміністративного судочинства. Особливу увагу слід приділити ст. З КАС України, де визначаються багато раніше не встановлених на законодавчому рівні понять. У цьому розділі закріплюються також принципи адміністративного судочинства. Другий розділ КАС України складається з восьми глав і має назву "Організація адміністративного судочинства". Перша глава цього розділу встановлює адміністративну юрисдикцію і підсудність адміністративних справ. Слід зазначити, що до ухвалення КАС України ці питання входили в категорію найбільш складних і дискусійних. Друга глава розділу регламентує склад суду і відводи, як суддів, так і деяких учасників адміністративного процесу. Третя глава детально регламентує здійснення судових викликів і повідомлень, а четверта встановлює правила фіксування адміністративного процесу. П'ята глава визначає правове становище учасників адміністративного процесу і підрозділяється на два параграфи, назви яких відповідають найменуванням двох груп учасників адміністративного процесу. Перший параграф і відповідно перша група учасників адміністративного процесу називаються: "Особи, які беруть участь в справі". Відповідно до КАС України до першої групи учасників належать: сторони, треті особи, а також представники сторін і третіх осіб. До другої групи "Інших учасників адміністративного процесу" КАС України відносить секретаря судового засідання, свідка, експерта, перекладача і дві нові фігури: судового розпорядника і спеціаліста. Шоста глава другого розділу присвячена доказам в адміністративному судочинстві. Перш за все, в цій главі закріплено визначення доказів в адміністративному судочинстві, встановлений обов'язок доказування і підстави для звільнення від доказування, регламентується інститут забезпечення доказів та ін. Положення, що детально регламентують види, розміри та порядок сплати судових витрат, складають сьому главу другого розділу. Остання восьма глава встановлює процесуальні строки в адміністративному судочинстві.

Третій розділ КАС України містить адміністративно-процесу норми, що регламентують провадження в адміністративному суді першої інстанції. До ухвалення КАС України одним з найбільш спірних було питання про форму звернення до адміністративного суду. Вченими пропонувалися різні варіанти: скарга, заява, позов, і, як нам уявляється, абсолютно виправдано в результаті законодавець зупинився на адміністративному позові. Поняття адміністративного позову закріплено законодавцем в ст. З КАС України. Положення про форму і зміст адміністративного позову міститься в першій главі третього розділу. Тут же встановлюються вимоги, що пред'являються до позовної заяви. Далі КАС України регламентує процесуальні дії суду, що здійснюються ним після отримання позовної заяви. Друга глава встановлює правила здійснення підготовчого провадження, обов'язкового у кожній адміністративній справі. В рамках підготовчого провадження проводиться попереднє судове засідання, вирішуються питання про відмову і визнання адміністративного позову, про примирення сторін, про судові доручення, про об'єднання і роз'єднання справ, про забезпечення адміністративного позову та ін. Третя глава третього розділу безпосередньо присвячена судовому розгляду справи. Четверта глава детально регламентує підстави залишення позовної заяви без розгляду, припинення і закриття провадження у справі. Види, зміст і порядок ухвалення судових рішень регламентуються п'ятою главою третього розділу. КАС України передбачені також особливості розгляду окремих категорій справ, зокрема главою шостою третього розділу регулюється здійснення провадження у справах про оскарження нормативно-правових актів, проваджень, пов'язаних з виборчим процесом, а також ряду інших.

Четвертий розділ має назву "Перегляд судових рішень" і складається з чотирьох глав: "Апеляційне провадження", "Касаційне провадження", "Провадження за винятковими обставинами" і "Провадження за нововиявленими обставинами".

П'ятий розділ детально регламентує процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Шостий розділ встановлює види і порядок застосування заходів процесуального примусу. Слід зазначити, що закріплення заходів процесуального примусу в окремому розділі КАС України має велике значення, оскільки надає суду реальні інструменти впливу на осіб, що порушують правила поведінки, встановлені в судовому засіданні. Останній сьомий розділ КАС України встановлює прикінцеві і перехідні положення.

У цілому хотілося б відзначити, що документ не позбавлений недоліків і спірних моментів, проте він ввібрав у себе безліч цікавих і прогресивних нововведень, які ще зовсім недавно обговорювалися вітчизняними вченими і практичними діячами як не дуже близькі перспективи.

Джерелами адміністративно-процесуального права виступають інші закони України, де визначені окремі положення, що стосуються адміністративного процесу. Так, Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність свідка і експерта за діяння, перелік яких міститься в КАС України. Цивільним кодексом України визначаються підстави і порядок припинення представництва за дорученням, відміни довіреності, а також відмови представника від наданих йому повноважень. Законом України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. встановлені основні аспекти правового становища експерта, зокрема вимоги, що ставляться до осіб, які можуть залучатися як експерти для участі в адміністративному процесі, їх процесуальні права і обов'язки та ін. Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. встановлені основні положення виконавчого провадження у адміністративних справах. До джерел адміністративно-процесуального права в певній частині слід віднести також Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р., Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р., Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. та ін.

КАС України передбачає ухвалення деяких нормативно-правових актів, так, наприклад, украй необхідний Закон України, який врегулює питання забезпечення правової допомоги всім зацікавленим особам. Належить прийняти також Закон України, що регламентує порядок оплати і розміри судового збору.

Джерелами адміністративно-процесуального права виступають також укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні договори і угоди.

Велике значення для однакового розуміння і правильного застосування норм адміністративно-процесуального права мають роз'яснення, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, що не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадовців, що застосовують правові норми, щодо яких зроблені роз'яснення.