Моделювання розміщення населених пунктів.

(Моделі центральних міст В. Кристаллєра)

План

1.Особливості підходу В. Кристаллера до моделювання розміщення населених пунктів.

2.Сутність мережного моделювання розміщення населених місць.

3.Модель розміщення населених пунктів " сітка К 3"

4. Відмінні риси моделей розміщення населених пунктів " сітка К 4" і " сітка К 7".

5.Транспортно-географічне положення і ринковий потенціал населених пунктів.

 

Мета роботи. Освоїти методику моделювання просторових схем розміщення на території населених пунктів та визначення показників комерційної взаємодії між окремими поселеннями Теоретичне підгрунтя

Неоднозначність географічних територій, яка визначає виникнення населених пунктів, була досліджена німецьким економістом і географом Вольтером Кристаллером (1897-1969).В основу своїх розробок В. Кристаллер поклав відому з фізики ідею кристалізації маси навколо ядер в структурі любого матеріалу (речовини).Великіпоселення (міста) є своєрідними фокусами (ядрами) до яких притягуються (групуються) більш дрібні населені пункти. Відповідно міста повинні обслуговувати товарами і послугами не тільки своє населення, але й населення прилеглих територій і тому їх можна назвати " центральними місцями " (ЦМ).

ЦМ не однакові за своїм призначенням і поділяються на:

- ЦМ низького порядку, що здатні забезпечувати населення послугами та товарами щоденного попиту на мінімальних від житла відстанях;

- ЦМ вищого порядку, що мають можливість крім товарів і послуг першої необхідності надавати людям спеціалізований набір товарів і послуг, які використовуються, можливо, і не так часто як перші, але за якими люди готові їхати, при необхідності, на великі відстані.Прикладом останнього може бути розміщення спеціалізованих лікарень, навчальних закладів і таке інше.

У центрах низього порядку (у невеликих районних центрах або у селах) може бути, наприклад, лише початкова школа. Для бажаючих отримати більш повну освіту існують середні школи, коледжі, інститути і таке інше, які дають послуги більш високого порядку. У міру просування вгору за рівнем освіти число центрів стає меншим, а райони, які ними обслуговуються - укрупнюються. На найвищій сходинці – розташовані інститути та університети, які зазвичай бувають лише в обласних містах (центрах).

Отже, будь яке місто (центр) виробляє певні товари та послуги, попит на які буде знижуватися у міру віддалення від цього центру поки не буде досягнута точка, де певні товари і послуги взагалі виявляються не потрібними (або перестануть споживатися, так як ціна буде великою і з'являться конкуруючі аналогічні товари від іншого, більш близького центру за меньшою вартістю). При цьому найбільш доцільною формою зони обслуговування для будь якого ЦМ буде коло. Причому, чим більший центр - тим більш велику зону обслуговування він бере на себе.

Однак при "круговому" обслуговуванні виникає проблема неможливості повного "покриття" території (див. рис 3.1а), так як - між колами залишаються частки не охопленої обслуговуванням місцевості. Для усунення цього недоліку В. Кристаллер запропонував замість кругів використовувати шестикутники, які дозволяють створити повне покриття території (див. рис 3.1b).

 

Рис. 3.1. Можливі схеми зон обслуговування центральних місць: а) кругова; б) шестикутна

На основі вказаних міркувань В. Кристаллер створив моделі центральних місць, що розкривають закономірності розміщення та кількості населених пунктів на певній території. Таких моделей було створено 3: сітка К = 3, сітка К = 4 і сітка К = 7 (див.рис.3.2).

а б в

Рис. 3.2. Схеми моделей центральних місць за В. Кристаллером

а) модель “сітка К-3”; б) модель “сітка К-4”; в) модель “сітка К-7”

Модель " сітка К3 ", рис.3.2,а є базовою моделлю, де реалізується орієнтація населених пунктів (ЦМ низького порядку) на ринок збуту продукції. Передбачається, що всі населені пункти рівномірно розміщені на території і кожен з них в центрі має свій первинний ринок збуту продукції, а межа території, що обслуговується кожним із цих маленьких ринків має вигляд шестикутника. Показник К3 свідчить, що кожне центральне місце панує над трьома територіальними пунктами (забезпечує їх товарами і послугами), а саме: ЦМ забезпечує потреби населення власної території та 1/3 частину території кожного з шести сусідніх пунктів низького порядку, що відповідає забезпеченню потреб ще двох повних територіальних пунктів (1/3×6 = 2), тоді 1+2 = 3, що і дає модель «сітка К3». Модель К3 дозволяє на сам кінець вирішувати питання про найбільш вигідну організацію ринкових зон і притаманна для сільських поселень і їх невеличких ринків.

Модель " сітка К4 ", побудована на принципі мінімізації витрат на будівництво транспортних шляхів (рис.3.2,б). Первинні ринки розташовані так само в центі шестикутників, як і в моделі К 3, але території сусідніх пунктів обслуговуються вже на половину своєї площі. Таким чином, у цій моделі поєднується шестикутна сітка ринків збуту з трикутною решіткою транспортних шляхів. При цьому найбільша кількість фактичних населених пунктів розташовані уздовж доріг, що з'єднують ці населені пункти. У цій моделі ЦМ забезпечує послугами власну територію плюс половину потреб шести сусідніх територій, що відповідає повному забезпеченню площі трьох первинних населених територій (1/2×6 = 3), тоді 1+3 = 4, що і дає модель «сітка К4». Вказана просторова модель розміщення населених пунктів притаманна розміщенню районних центрів та прилеглих до них сільських поселень.

Модель " сітка К7 " (рис.3.2,в), має місце, коли ЦМ обслуговує власну територію та повну площу шести сусідніх територій (1×6 = 6), тоді 1+6 = 7, що і дає модель «сітка К7». Модель К7 притаманна для випадків адміністративного контролю над певними територіями (наприклад, для обласних центрів), а сам центр моделі у цьому випадку відноситься до ЦМ вищого порядку.

Моделі ЦМ В. Крісталлера дозволяють виявляти впорядковані структури в розміщенні населених пунктів та закономірності їх формування. Слідствами теорії В. Крісталлера є розробка алгоритмів розрахунку певних показників, що характеризують взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими населеними пунктами, а саме: ринковий потенціал населеного пункту, рівень комерційної взаємодії між окремими поселеннями тощо.

Хід роботи

Виробнича ситуація.

Уявіть собі, що ви підприємець і придбали контрольний пакет акцій на оптову торгівлю споживчими товарами. Успех можливий лише при організації вигідної роздрібної торгівлі або при забеспеченні великих оптових поставок. Частину своїх грошей ви можете авансувати на придбання автомагазинів та для найму на роботу комівояжерів (реалізаторів), а також на будівництво нових магазинів. Для реалізації Ваших планів необхідно визначити ринковий потеціал районних центрів та окремих населених пунктів адміністративної області.

Завдання: Визначити ринковий потенціал ймовірних цетрі (ринків) роздрібної торгівлі (центральних місць) для чого необхідно:

1.Освоїти методику оцінки транспортно-географічного положення окремих об'єктів.

2.Розрахувати значення коефіцієнту транспортно-географічного положення (Ктгп) для населених пунктів певної території України (сумісно для автодоріг і для залізниці).

3.Оцінити відповідні Ктгп окремих населених пунктів та конфігурацію транспортних ланцюгів за географічною картою (мапою).

4. Дати пропозицію щодо вдосконалення транспортних мереж.

Методика оцінки транспортно-географічного положення.

Успіх будь-яких ділових орерацій залежить від швидкості обороту грошей. Майже завжди вигідніше продати дешевше, але швидко і багато, ніж мало і дорого. Тому сума прибутку багато в чому залежить від ступеня доступності окремих центрів, в котрих розташовані "центральні місця" (ринки). Відомо, що чим вище ранг ринкового центру, тим вище його транспортний доступ. В Україні це зазвичай районні або обласні центри, які найчастіше знаходяться в місцях перетину транспортних артерій місцевого значення. Це забезпечує ефективний зв'язок периферійно розташованих територій з ринками готової продукціі і саме у таких пунктах найкраще використовувати мобільні торгові точки - автомагазини або стаціонарні магазини.

Транспортну освоєність територій і доступність окремих центрів найкраще характеризувати коефіцієнтом транспортно-географічного положення (Ктгп) території.

Розрахунок Ктгп заснований на використанні математичної теорії графів. Графом називається фігура, певним чином орієнтована в просторі, що складається з вершин і ребер (див.рис.3.3).

Рис. 3.3. Зразок побудови моделі графа у РПС

 

 

Розглядаючи конфігурацію графа, не важко провести аналогію між територіальною структурою будь якого регіону, що складається з населених пунктів або транспортних центрів (вершин графа) і транспортних шляхів (ребер графа). Таким чином, вивчаючи будь-яку територію по карті можна формалізувати її територіальну структуру у вигляді графа транспортних шляхів.

Розрахунок К_ТГП здійснюється у наступній послідовності:

1. На кальку або файловий пакет, що накладені на карту місцевості, наносять усі або окремі населені пункти (“центральні місця”, які бажають дослідити).

2.“Центральні місця” з’єднуються між собою прямими лініями, кількість яких відповідає фактично наявним транспортним шляхам між конкретними населеними пунктами, незалежно від конфігурації, виду та рангу цих шляхів (див. рис. 3.3).

3. Аналізується граф, для чого нумеруються всі його вершини при умові що номер один привласнюється обласному або районному центру, відносно якого проводяться дослідження, а номери інших центрів визначаються у довільному порядку.

4. Будується таблиця для запису результатів розрахунків, яка повинна включати прийняті номери населених пунктів і кількість транспортних шляхів, за якими можна до них дістатися (зразок дивись нижче).

5. Після заповнення таблиці визначають кожного з населених пунктів, що аналізуються, за формулою 3.1

6. Здійснюється оцінка ринкового потенціалу того або іншого населеного пункту за критерієм: чим менше значення К тгп, тим менше освоєність території, але вище її ринковий потенціал.

Приклад розрахунку К тгп:

Розрахувати Ктгп для населених пунктів Кривий Ріг, Христофорівка, Радушне, Лозоватка і Софієвка за умовами (див.таблицю3.1).

 

Таблиця 3.1

Приклад побудови розрахункової таблиці для визначення К тгп

№ населеного пункту	Назва населенного пункту	1	2	3	4	5	Сумма відрізків (число під΄їздних шляхівх)	К тгп
1.	Кривий Ріг	-						32/32=1
2.	Христофорівка		-					27/32=0.82
3.	Радушне			-				20/32=0.63
4.	Лозоватка				-			30/32=0.93
5.	Софієвка					-		21/32=0,69

 

Висновок: Найкраще транспортно-географічне положення має Кривий Ріг (32 під'їзних шляхів) - найвища освоєність території. Найкращий ринковий потенціал в селищі Радушне-Ктгп = 0.63.

 

 

Домашнє завдання Визначити населений пункт з кращим ринковим потенціалом за варіантом, що наведений у таблиці 3.2. При виконанні завдання треба користуватися картою Дніпропетровської області або Кривого Рогу. Головним населеним пунктом (№ 1) в усіх варіантах треба обирати той, що має найбільшу кількість під’їзних шляхів. Виконання завдання треба починати з побудови графа і визначення фактичної кількості під’їзних шляхів між окремими населеними пунктами. Враховувати треба лише ті транспортні артерії, що забезпечують прямий зв'язок між певними поселеннями, якщо таких нема то ставиться 0 під’їзних шляхів. Після розрахунку К тгп обов’язково зробити висновки за завданням.

Таблиця 3.1