Основні принципи професійної діяльності юристів України

В своїй професійній діяльності юристи України керуються наступними основними принципами:

- служіння народу України;

- верховенства права;

- незалежності і підкоренню лише закону;

- демократизму і гуманізму;

- пріоритету прав і основних свобод людини і громадянина;

- професіоналізму, компетентності і відданості справі;

- чесності і порядності

- додержання присяги (там, де її прийняття передбачено).

Юристи при виконанні своїх професійних обов’язків дотримуються загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів України, які є складовою частиною її законодавства. В особистому житті юристи своєю поведінкою стверджують загальнолюдські моральні цінності, принципи християнської моралі, узвичаєні етичні настанови інших релігійних конфесій. Гуманізм (лат. humanus — людяний, людський) означає людяність, любов до людей, вимогу на захист гідності людини, її право на щастя, всебічний розвиток. Як моральний принцип, що трансформується у сферу юридичної діяльності, він зі змістовного боку формулює певну систему вимог:

• розуміння людини як вищої цінності, а не як засобу для досягнення цілей, метою є забезпечення потреб та інтересів людини;

• забезпечення свободи та захисту гідності особи, права на щастя, на духовний розвиток;

• повага до особистих якостей;

• рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки, повага до ідеалів людини, її вікових, національних ознак, політичних поглядів;

• чутливість, душевність у відносинах;

• чесність, прямота в оцінці дій, доброзичливість до критики, несприйнятливість аморальних вчинків.

Принцип колективізму також притаманний юридичній роботі, щодо якої ставлять певні вимоги:

• єдність мети та волі колективу;

• ідейна єдність;

• співробітництво та взаємодопомога;

• керівництво колективом як організаційний та об´єднавчий фактор його існування;

• чітке дотримання дисципліни всіма членами колективу незалежно від стажу, досвіду, посади тощо.

Принципи демократизму, законності як система вимог найбільше характерні для сфери державного управління, яке здійснюється у формі законодавчої діяльності. Ці принципи істотною мірою впливають на регламентацію правотворчого процесу і передбачають дотримання таких вимог: здійснення законодавчих повноважень тільки компетентними органами та в порядку, визначеному юридичною процедурою, урахування інтересів народу взагалі та окремих соціальних груп населення, надання права народу на самостійне визначення шляхів та перспектив соціально-політичного та економічного розвитку.

Враховуючи, суспільну важливість судочинства, його засади визначені Конституцією України, в статті 129 якої вказується що, основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій

Юрист і громадянське суспільство.

Професія юриста є однією з найдавніших в історії цивілізації. Вона з'явилася разом з правом. Її роль зростала в міру розвитку законодавства, підвищення регулюючого значення права в житті суспільства. Знання права і вміння його застосовувати стало важливою умовою для здійснення багатьох функцій держави. Професії юриста належить важлива соціальна роль. Юристи захищають інтереси особистості, її права, свободи, власність, інтереси суспільства, держави від злочинних та інших протиправних посягань. Вони покликані вести боротьбу за справедливість, гуманність, законність, правопорядок. Саме від правників значною мірою залежить успішне формування національного правового поля, правової культури і правової свідомості населення, реальний захист прав і свобод людини і громадянина. Утвердження громадянського суспільства в Україні, побудова правової демократичної держави, подолання протиріч між застарілими настановами у здійсненні правосуддя і новими вимогами розвитку українського суспільства вимагають від юристів високих професійних та моральних якостей. У своїй повсякденній професійній діяльності юристи повинні всіляко сприяти розбудові в Україні громадянського суспільства.

Це означає, що у законотворчій і правоохоронній діяльності, при здійсненні правосуддя або захисту прав і законних інтересів особи, під час виконання службових і професійних обов’язків кожний юрист має керуватися принципами гуманізму, пріоритету прав людини і громадянина, поваги до особи та соціальної справедливості.

Юристи повинні просвіщати суспільство відносно принципів і змісту правової держави, інформувати громадян про їхні права та обов’язки, а також про можливі способи їх здійснення.

Утвердження громадянського суспільства в Україні вимагає від професійних груп юристів, які відповідно до Конституції надають юридичну допомогу громадянам України та іншим особам, виходити в своїй діяльності з принципу переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами або інтересами інших осіб не зважаючи на будь-які інші міркування.

Реалізуючи зазначений принцип, ці юристи повинні здійснювати всі можливі і передбачені законодавством засоби захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Юрист і держава.

Професійна діяльність юристів зобов’язує їх керуватися принципами верховенства права і верховенства закону, ставити інтереси суспільства та держави вище власних або корпоративних інтересів. Стверджуючи правові основи конституційної єдності системи державної влади, юристи своїми діями всіляко сприяють реалізації принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, допомагають забезпечувати їх взаємодію і співпрацю.

Поведінка юристів, що працюють в органах державної влади, повинна сприяти створенню умов для сумлінного виконання службових повноважень ними особисто й іншими співробітниками та всіма засобами сприяти ефективному функціонуванню державних інституцій. Вони не повинні використовувати службове становище для одержання додаткових, не передбачених законодавством доходів, пільг або інших переваг як для себе, так і для інших осіб.

Юристи, які не належать до державних службовців, свої відносини з представниками органів державної влади і управління будують на засадах рівності і взаємоповаги. Вони не можуть застосовувати методи і засоби, або здійснювати заходи, що порушують законні права та інтереси інших осіб.

Юрист і правнича професія

Ефективне здійснення юридичної діяльності неможливе без засобів та умов праці. Під засобами праці зазвичай розуміють ті предмети, процеси та явища, які забезпечують досягнення необхідного результату. Юрист у своїй професійній діяльності використовує достатньо широкий набір засобів:

1) правові засоби, елементи правового регулювання – норми, закони, договори, засоби юридичної техніки;

2) дії та операції, які здійснюються юристами;

3) способи здійснення тих чи інших операцій та дій. Вибрані способи дій накладають свій відбиток на вибір та специфіку використання засобів.

І ще один чинник впливає на ефективне здійснення професійної діяльності юриста – умови праці. Сьогодні філософська, соціологічна та економічна література вживає поняття “умови праці” як полісемантичне поняття, і зміст цього поняття в кожному окремому випадку залежить від того, які структурні елементи змісту цього поняття беруться за основу. Всією своєю поведінкою юристи мають стверджувати повагу до правничої професії, сприяти зростанню її престижу та ролі у державотворенні і громадському житті. Такого підходу необхідно дотримуватися у всіх сферах діяльності юристів: професійній, науковій, громадській, публіцистичній та й інших.

Постійне самовдосконалення, безперервне підтримання професійного рівня та підвищення кваліфікації є моральним обов’язком кожного юриста.

Юристи не можуть вчиняти дій, направлених на обмеження професійних прав та підрив авторитету інших правників. Рекламування діяльності окремих груп юристів повинне бути стриманим і регламентується законодавством та правилами поведінки їх професійних об’єднань. Заборонені види сумісництва, політичної та іншої позафахової діяльності щодо окремих професійних груп юристів визначаються діючим законодавством України.

Не суперечить основним принципам професійної діяльності юристів їх участь у професійних об’єднаннях, інших громадських та благодійних організаціях, передбачених чинним законодавством України.

Юристи зобов’язані свідомо і сумлінно виконувати рішення керівних органів професійних об’єднань, що прийняті в межах їх статутної компетенції, всіляко сприяти підвищенню ролі і авторитету своїх організацій як складових частин громадянського суспільства.

48. Обумовленість морально-етичних та психологічних вимог до прокурорів.

Разом з тим, особливість професійного обов’язку прокурора полягає в тому, що він має не тільки моральну, а й правову природу. По-перше, він містить у собі обов’язок, передбачений правовими нормами, так і обов’язок перед суспільством, пов’язаний зі здійсненням професійної діяльності. По-друге, професійний обов’язок усвідомлюється прокурором як моральна необхідність і виконується у зв’язку з його переконанням. У цьому аспекті гарантіями його виконання є насамперед моральні чинники – сумління, гідність, справедливість, громадська репутація тощо.

Професійний обов’язок прокурора поєднується з високими етичними вимогами, серед яких важливе місце займає прокурорська совість. Саме прокурорська совість служить внутрішнім стимулом до дотримання вимог закону, до формування такого змісту переконання, що відповідає зібраним у справі доказам. Совість прокурора протистоїть таким негативним морально-вольовим якостям, як упередженість, грубість та ін. Внутрішня потреба прокурора у виконанні професійного обов’язку розкривається з позиції такої етичної категорії, як прокурорське сумління.

Прокурорське сумління – це усвідомлення моральної відповідальності перед іншими людьми, моральна самооцінка, вольовий контроль прокурором своїх вчинків з погляду моральних норм і суспільних принципів. Прокурор зобов’язаний з повагою ставитися до колег за професією, громадян, бути ввічливим, коректним у службових відносинах, дотримуватись високої культури спілкування. Моральний обов’язок прокурора насамперед полягає у тому, що під час здійснення функціональних обов’язків, в межах та порядку визначених процесуальним законом, він повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до людської гідності, справедливе ставлення до людини. Прокурор всіма своїми діяннями зобов’язаний підвищувати авторитет влади, зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість прокуратури. Моральні принципи, якими керується прокурор, впливають не тільки на виконання ним службових обов’язків і поведінку в побуті. Через особистість прокурори вони стають надбанням і всіх тих, з ким він стикається і спілкується, здійснюючи на них виховний вплив. Але вихователь насамперед повинен бути сам добре вихований. Ідейна стійкість тісно пов’язана з вихованням інших форм свідомості, і, в першу чергу, з формуванням моральних основ особистості. Як бачимо, моральні принципи є основою виховної діяльності прокурорів /. Кожен прокурор повинен визначати для себе такі рамки дозволеного і недозволеного, які служили б надійним фундаментом його авторитету і репутації. Прокурор повинен пам’ятати і про особливий статус, яким він наділений. Отже, прокурор повинен відповідати високим моральними якостям, оскільки культура поведінки у прокуратурі торкається не тільки прокурорського нагляду, але й всіх сторін діяльності прокурора. До моральних якостей слід віднести - високий рівень правосвідомості, соціальної відповідальності, чесність, совісність, сумлінність, дисциплінованість, домінування соціально значущих мотивів у сфері професійної діяльності, доброзичливість, витриманість, тактичність, ввічливість у відносинах з людьми, самоконтроль над емоціями, дотримання морально-етичних та правових норм у взаємовідносинах працівників у колективі прокуратури тощо.