Соціальна роль прокурорів та суспільні очікування

Соціальна роль прокурорів та суспільні очікування

Д іяльність прокуратури спрямована на забезпечення законності, захист прав громадян, інтересів суспільства і держави та реалізується багатьма професіоналами, які несли або продовжують нести службу задля зміцнення авторитету прокуратури. Їхня праця відзначена найвищими державними нагородами і є прикладом для молодих прокурорів.

Мета й завдання прокурорської діяльності визначають її зміст і структуру. Вона відрізняється від інших видів державної діяльності повноваженнями суб'єктів, формами і методами впливу на правові відносини, правовими наслідками такого впливу тощо. Прокурорська діяльність за характером і змістом процедур, які реалізуються, є великою за обсягом і складною; стосується різних сфер правових відносин і на підставі п. 14ст. 92, ст. 123 Конституції України має законодавчу основу. Зауважимо, що чіткий процедурно нормативний порядок змісту роботи прокурорів (залежно від рівня прокуратури та його посади в ієрархії прокурорських посад) зумовлює реалізацію ними своїх повноважень, виходячи із компетенції (визначеного кола таких повноважень і предмета відання), у формі, визначеній законом і

за наявності відповідних підстав. Це зобов'язує прокурорів ґрунтовно знати норми матеріального і процесуального права, досконало володіти методикою прокурорської діяльності з огляду на забезпечення очікуваного й потрібного для суспільства та держави результату.

При прийнятті рішень (або їх підготовці) прокурори: тлумачать закон; оцінюють факти; роблять висновки, тобто попередньо кваліфікують конкретне діяння як правомірне або протиправне; обирають спосіб реагування на порушення.

Вони аналізують інформацію, вивчають судову практику, готують різні види документів і матеріалів тощо. На прокурорську діяльність впливають і

правові проблемні ситуації, що виникають. Так, заяви громадян, звернення посадових осіб, інша інформація, по суті, змінюють розпорядок роботи прокурора, її режим та інтенсивність.

Тож прокурорська діяльність вимагає поглиблених професійних знань і навичок, високого рівня ділових та моральних якостей. Саме професіоналізм діяльності забезпечує її реалізацію у необхідному обсязі та ритмі, гарантує передбачуваність результатів діяльності, їх відповідність стандартам (зразкам), що втілюють соціальні очікування (наприклад, фактичне усунення порушень закону в кожному конкретному випадку або реальний захист прав людини, інтересів суспільства і держави).

Розглядаючи питання професіоналізму, в літературі розрізняють характеристику особи як професіонала та професіоналізм самої діяльності. Ознака професіоналізму відображає її правове закріплення, здійснення за прийнятим алгоритмом, методикою. Сам процес, як і його результати, повинні відповідати конкретним вимогам, зокрема й нормативного характеру.

Зважаючи на викладене, професіоналізм прокурорської діяльності – це її характерна ознака, обумовлена соціальною важливістю мети, реально очікуваним соціально корисним результатом, чітким процедурно нормативним порядком здійснення і потребою у суб'єктах (прокурорах та інших працівниках) з достатніми для її реалізації якостями, знаннями, вміннями. У свою чергу, професіоналізм діяльності визначає професіоналізм самих прокурорів. Фактично це характеристика особи, яка означає оволодіння нею основами та глибинами професії і здатність виконувати професійні (службові) обов'язки відповідно до чинного законодавства.

2. Психологічна підготовка юриста повинна розглядатися не як бажаний додаток до його професійних якостей, а як обов’язкова складова частина професіоналізму. Б Перша група – професійно-психологічні вміння. Частина дії і прийомів роботи юриста мають переважно психологічну спрямованість і зміст. Для їх успішного виконання психологічні рекомендації мають першорядне значення. Вищий ступінь оволодіння ними і характеризує професійно-психологічні вміння. До найважливіших з них відносяться:

- вміння враховувати і створювати психологічні умови для ефективного вирішення поставленого юридичного завдання.

вміння професійно користуватися основними психологічними засобами. Всяка дія, прийом впроваджуються в життя за допомогою певних засобів. У тому числі їх юридична наука і практика називають психологічні засоби: мовні і немовні.

- друга група професійно-психологічної підготовленості юриста – професійно розвинуті психологічні якості. Встановлено, що професійно розвинутому у юриста повинні бути сприйняття, увага, пам’ять, уявлення, мислення. Відсутність чи недостатній розвиток цих якостей стримує оволодіння професійними навиками і вміннями, точність дій. Спосіб формування і розвитку даних якостей – насамперед вправи – тренінги, реальна практика;

третя група – професійно-психологічна стійкість. Зв’язок її з загальною психологічною стійкістю особистості безсумнівний, але в той же час це стійкість до специфічних факторів юридичної діяльності. Вона передбачає: відсутність психологічних реакцій негативного типу в екстремальних умовах чи при дії стрес-факторів; вміння виявляти розумну настороженість і увагу до ризику, небезпеки, несподіваності, стійкість до психологічного тиску з боку третіх осіб, які намагаються впливати на суворо законне ведення юридичних справ; вміння керувати собою в психологічно напружених, конфліктних ситуаціях та ін.

3. Діяльність прокурорів в країнах Європейського Союзу ґрунтується на інструкціях з питань етики та поведінки прокурорів, що були прийняті Конференцією Генеральних прокурорів у травні 2005 р. у Будапешті (Угорщина). Згідно з цими інструкціями прокурор повинен:

o здійснювати свої обов'язки відповідно до національного і міжнародного законодавства;

o справедливо, неупереджено та оперативно виконувати свої функції;

o поважати, захищати та підтримувати людську гідність та людські права;

o брати до уваги те, що він діє від імені та в інтересах суспільства;

o намагатися знаходити справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та інтересами та правами індивідуума.

Стаття третя Кодексу містить основні етичні принципи професійної діяльності прокурора. Зазначено, що професійна поведінка прокурора ґрунтується на загальновизнаних морально-етичних принципах:

o верховенства права;

o гуманізму;

o справедливості;

o рівності всіх громадян перед законом;

o демократизму;

o законності;

o незалежності;

o об'єктивності;

o неупередженості;

o чесності.

Зміст четвертої статті Кодексу окреслює моральні вимоги до прокурора, виконуючого свої професійні обов'язки. Він зобов'язаний:

- ставитись до людини як до вищої цінності;

- поважати і захищати права, свободи і гідність громадян відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм та загальнолюдських принципів моралі;

- глибоко розуміти соціальну значимість своєї ролі, міру відповідальності перед суспільством і державою за забезпечення правової захищеності громадян;

- розумно і гуманно використовувати надані права у відповідності з принципами справедливості;

- постійно вдосконалювати професійну майстерність, знання права, підвищувати загальну культуру, творчо опановувати необхідний на службі вітчизняний та зарубіжний досвід.

 

ПРОФЕСІЙНА ПОВЕДІНКА

Прокурори повинні:

a) завжди підтримувати честь та гідність своєї професії;

b) завжди поводитись професійно, згідно закону, правил та етики їхньої професії;

c) у удь-який час дотримуватись найвищих норм чесності;

d) бути добре поінформованим і йти в ногу з відповідними правовими змінами;

e) намагатись бути послідовними, незалежними та безпристрасними;

f) з метою справедливого судового розгляду завжди захищати права особистості обвинуваченого, і, зокрема, гарантувати, що сприятливий для обвинуваченого доказ буде оголошений згідно закону або вимог справедливого судового розгляду

g) завжди служити державним інтересам і захищати їх;

h) поважати, захищати і підтримувати загальну концепцію людської гідності та прав людини.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

2.1. Використання прокурорських повноважень, що дозволені в особливій юрисдикції, повинне здійснюватись незалежно та бути вільним від політичного втручання;

2.2. Якщо не прокурорські органи влади мають право надавати прокурорам загальні та особливі інструкції, то такі інструкції повинні бути:

- прозорими;погодженими із законною владою; підпорядкованими встановленим керівним принципам по захисту дійсності та свідомості прокурорської незалежності;

2.3. Будь-яке право не прокурорської влади контролювати порушення кримінального переслідування або припиняти законно порушене кримінальне переслідування повинно виконуватись у подібній формі.

НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ

Прокурори повинні виконувати свої обов'язки без побоювання, пристрасності або упередження. Зокрема вони повинні:

а) неупереджено виконувати свої функції;

b) залишатись непідвладними тиску з боку фізичної особи або інтересів групи осіб, суспільства або засобів масової інформації, та повинні рахуватись тільки з державними інтересами;

c) діяти об'єктивно;

d) рахуватись з усіма обставинами, що мають відношення до справи, незалежно від того, надають вони перевагу обвинуваченому або є невигідними для нього;

e) відповідно з внутрішнім законодавством або вимогами справедливого судового розгляду, намагатись гарантувати виконання усіх необхідних і належних звернень та оголошення результату, вказує він на вину чи невинність підозрюваного;

f) завжди домагатись правди, сприяти суду в досягненні правди та у здійсненні правосуддя між суспільством, жертвою та обвинуваченим, згідно закону та велінню справедливості.

5. у Розділі І “Основні обов’язки” Європейських інструкцій з питан ь етики та поведінки прокурорів (2005), де зазначається, що прокурори повинні завжди та за будь-яких умов:

· здійснювати свої обов’язки відповідно до національного та міжнародного законодавства;

· справедливо, неупереджено та оперативно виконувати свої функції;

· поважати, захищати та підтримувати людську гідність та людські права;

· брати до уваги те, що вони діють від імені та в інтересах суспільства;

· намагатися знаходити справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та інтересами і правами індивідуума.

Стаття 14. Професійність

Працівник прокуратури повинен постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, вдосконалювати свої знання, передавати свій досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Обмеження щодо сумісництва

Працівник прокуратури не може належати до політичних партій, об’єднань та рухів, брати участь у будь-якій політичній діяльності, передвиборній агітації та залучати до них підпорядкованих працівників, демонструвати свої політичні переконання та вчиняти інші дії, що можуть бути розцінені як його особливе ставлення до певної політичної сили.Він не має права суміщати виконання своїх службових обов’язків з іншою діяльністю, крім визначеної законодавством.

Професійна етика юриста

У своїй повсякденній професійній діяльності юристи повинні всілякосприяти розбудові в Україні громадянського суспільства.Це означає, що у законотворчій і правоохоронній діяльності, при здійсненні правосуддя або захисту прав і законних інтересів особи, під час виконання службових і професійних обов’язків кожний юрист має керуватися принципами гуманізму, пріоритету прав людини і громадянина, поваги до особи та соціальної справедливості. Юристи повинні просвіщати суспільство відносно принципів і змісту правової держави, інформувати громадян про їхні права та обов”язки, а також про можливі способи їх здійснення. Утвердження громадянського суспільства в Україні вимагає від професійних груп юристів, які відповідно до Конституції надають юридичну допомогу громадянам України та іншим особам, виходити в своїй діяльності з принципу переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами або інтересами інших осіб не зважаючи на будь-які інші міркування. Реалізуючи зазначений принцип, ці юристи повинні здійснювати всі можливі і передбачені законодавством засоби захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Вони не можуть відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, або ж використовувати свої повноваження на шкоду осіб, в інтересах яких вони прийняли доручення. Юристи не повинні обмежуватись наданням юридичної допомоги малозабезпеченим верствам населення тільки у спосіб, передбачений законодавством України, але й по можливості здійснювати захист цих осіб безкоштовно у вигляді благодійної допомоги.

Будь-які прояви свавілля або байдужості юристів, що працюють в органах державної влади, до правомірних дій та вимог громадян є неприпустимими. Вони зобов’язані виконувати свої повноваження неупереджено і не мають права надавати переваг окремим особам за будь-якими ознаками, або з якихось інших мотивів. Юристи повинні дотримуватися високої культури спілкування, поважно ставитися до громадян, бути ввічливими і коректними. Професійна діяльність юристів зобов’язує їх керуватися принципами верховенства права і верховенства закону, ставити інтереси суспільства та держави вище власних або корпоративних інтересів.Стверджуючи правові основи конституційної єдності системи державної влади, юристи своїми діями всіляко сприяють реалізації принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, допомагають забезпечувати їх взаємодію і співпрацю. Всією своєю поведінкою юристи мають стверджувати повагу до правничої професії, сприяти зростанню її престижу та ролі у державотворенні і громадському житті. Такого підходу необхідно дотримуватися у всіх сферах діяльності юристів: професійній, науковій, громадській, публіцистичній та й інших.

Постійне самовдосконалення, безперервне підтримання професійного рівня та підвищення кваліфікації є моральним обов’язком кожного юриста.

Судова Етика

Судова етика — галузь юридичної етики, яка досліджує комплекс моральних заборон і дозволів, зумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ.Оскільки судова система діє у сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, найважливішою вимогою до неї є дотримання принципу справедливості. У кримінальному процесі, в якому йдеться про злочини і покарання, захист від злочинів найважливіших благ особистості, дотримання справедливості набуває особливого значення. Несправедливий суд може завдати великої шкоди як окремій людині, так і суспільству.Суд вважають справедливим, якщо він вирішує справи і приймає рішення відповідно до чинного законодавства і достовірних доказів. Вимога справедливості стосується не тільки остаточних рішень, а й всієї діяльності суду. Для всіх він має бути об'єктивним і неупередженим. Необ'єктивний, тенденційний суд спотворює ідею правосуддя і може стати знаряддям свавілля.Конституція України забороняє будь-який вплив на суддів. Водночас вони не можуть належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат.Суд повинен бути компетентним. Тому на посадах суддів працюють фахівці з досягненням відповідного віку, стажем роботи у правовій галузі, будучи рекомендованими відповідними кваліфікаційними органами.

Вирішальним етапом кримінального процесу, в якому безпосередньо здійснюється правосуддя, є судовий розгляд, на якому досліджується кримінальна справа, приймаються рішення про долю підсудного. Моральні проблеми, що виникають під час судового розгляду, залежать від того, як провадиться судочинство: одноосібно, колегією суддів чи судом присяжних. Наприклад, за колегіального розгляду справи виникають специфічні стосунки між суддями, суддею і народними засідателями, суддею і присяжними. Загалом ці стосунки регулюються правом, проте воно не може передбачити всіх ситуацій у процесі судового розгляду.

Вважається, що колегіальний суд більшою мірою гарантує прийняття виваженого і справедливого рішення. Тому одноосібне здійснення правосуддя у кримінальних справах нерідко кваліфікують як усунення громадян від участі у правосудді.

Велика правова і моральна відповідальність покладається на голову суду, який повинен забезпечити під час судового розгляду дотримання чинних законів і моральних принципів.

СХВАЛЕНО Всеукраїнською конференцієюпрацівників прокуратури 28 листопада 2012 року ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ

Основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури Професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах:верховенства права та законності;- поваги до прав і свобод людини і громадянина незалежності та самостійності;політичної неупередженості та нейтральності;толерантності;рівності перед законом, презумпції невинуватості;- справедливості та об’єктивності;професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури;конфіденційності;прозорості службової діяльності;утримання від виконання незаконних рішень чи доручень;недопущення конфлікту інтересів;компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Естетична культура юриста

Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зов­нішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак­тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.

Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста.Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридич­ною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати пра­вильний тон у розмові.Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер.Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів.Культура підготовки юридичних документів — відсутність тех­нічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних поми­лок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етич­ної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе со­ціальне призначення.

38.Міжнародні стандарти професійної етики і поведінки прокурорів Нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, в тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського Суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році та інші.

39.Ганебний вчинок(проступок)……

Регулюється Наказ ГПУ 16.04.2014. Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України 2.Основними завданнями внутрішньої безпеки вважати:виявлення та профілактику скоєння прокурорами і слідчими ганебних вчинків, порушень вимог Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури;захист від неправомірного втручання у службову діяльність та перешкоджання виконанню покладених на прокурорів і слідчих службових обов’язків, посягань на їх життя, здоров’я та майно.

2.1.До ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, порушення обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, інші грубі порушення законів, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Види професійної етики

Специфічність змісту професійної етики може бути виражена по-різному. У зв'язку з тим, що самі професії відрізняються не тільки за об'єктом і об'ємом трудових зусиль, але й за цілями впливу, розрізняють конкретні види професійної моралі і відповідно - професійної етики: етика політична, юридична, дипломатична, медична, педагогічна, театральна, етика менеджера, вченого, журналіста і т. д.

У суспільстві, незважаючи на те що в основі конкретних обов'язків представників тієї чи іншої професії лежать одні й ті ж вимоги загальної моралі, існують усе ж і специфічні моральні вимоги. Для лікаря, наприклад, основною моральною вимогою є чуйне, уважне, турботливе ставлення до хворого, охорона здоров'я і життя людини; для вчителя — любов до дітей і усвідомлення відповідальності перед суспільством за виховання підростаючого покоління. Професійний обов'язок ученого полягає в сумлінних пошуках істини, об'єктивності наукової аргументації, у служінні прогресу людства; представників правосуддя — у максимальній справедливості (юстиція буквально означає справедливість), непідкупності, неухильній вірності духу закону, об'єктивності в аналізі матеріалів слідства, дотримання почуття міри і такту при проведенні допиту свідків, нерозголошенні таємниці слідства та ін.

Юридична етика як вид професійної етики включає в себе:

- слідчу етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки слідчого стасовно учасників слідчо-оперативного процесу, з колегами, а також поза межами служби;

- суддівську етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання офіційних стосунків судді з учасниками судового процесу, з колегами по роботі і професії, з клієнтами суду, а також поза службою;

- адвокатську етику, яка досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки адвоката з колегами, суддями, слідчими, процесуальними супротивниками у слідчо-судовому процесі, відносини з клієнтами;

- етику нотаріуса, присвячену досить делікатній і прискіпливій роботі спеціалістів цієї галузі;

- етику юрисконсульта, який виконує майже схожі функції, має істотно власні ознаки, присутні лише цій професії.

Значення професійної етики.

Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономірності і тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів, і оціночних суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість, відповідно з особливостями професійної діяльності, але й показати сам характер впливу загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних відносин, розкрити те, як моральні норми, принципи відбиваються у свідомості представника тієї чи іншої професії і втілюються в його поведінці, ставленні до людини, як споживача професійних послуг.

Отже, призначення професійної етики пов'язано з гуманізацією суспільної праці. Закладені в традиційних морально-професійних кодексах, кодексах честі лікаря, юриста, педагога, журналіста та ін., гуманістичні імперативи мають загальнолюдське значення. Одночасно з професійними вимогами великий вплив на моральну свідомість і поведінку людей виявляють їх обов'язки в суспільстві, соціальній групі, колективі, сім'ї і інших утвореннях. Найтісніше поєднання нормативної і ненормативної моралі досягається на добровільній основі, коли відносини між людьми складаються як практична реалізація ідей, поглядів, принципів, оцінок, що містяться в моралі як формі суспільної свідомості і в нормативних - програмних, уставних і інших вимогах суспільства.

Юрист і держава.

Професійна діяльність юристів зобов’язує їх керуватися принципами верховенства права і верховенства закону, ставити інтереси суспільства та держави вище власних або корпоративних інтересів. Стверджуючи правові основи конституційної єдності системи державної влади, юристи своїми діями всіляко сприяють реалізації принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, допомагають забезпечувати їх взаємодію і співпрацю.

Поведінка юристів, що працюють в органах державної влади, повинна сприяти створенню умов для сумлінного виконання службових повноважень ними особисто й іншими співробітниками та всіма засобами сприяти ефективному функціонуванню державних інституцій. Вони не повинні використовувати службове становище для одержання додаткових, не передбачених законодавством доходів, пільг або інших переваг як для себе, так і для інших осіб.

Юристи, які не належать до державних службовців, свої відносини з представниками органів державної влади і управління будують на засадах рівності і взаємоповаги. Вони не можуть застосовувати методи і засоби, або здійснювати заходи, що порушують законні права та інтереси інших осіб.

Юрист і правнича професія

Ефективне здійснення юридичної діяльності неможливе без засобів та умов праці. Під засобами праці зазвичай розуміють ті предмети, процеси та явища, які забезпечують досягнення необхідного результату. Юрист у своїй професійній діяльності використовує достатньо широкий набір засобів:

1) правові засоби, елементи правового регулювання – норми, закони, договори, засоби юридичної техніки;

2) дії та операції, які здійснюються юристами;

3) способи здійснення тих чи інших операцій та дій. Вибрані способи дій накладають свій відбиток на вибір та специфіку використання засобів.

І ще один чинник впливає на ефективне здійснення професійної діяльності юриста – умови праці. Сьогодні філософська, соціологічна та економічна література вживає поняття “умови праці” як полісемантичне поняття, і зміст цього поняття в кожному окремому випадку залежить від того, які структурні елементи змісту цього поняття беруться за основу. Всією своєю поведінкою юристи мають стверджувати повагу до правничої професії, сприяти зростанню її престижу та ролі у державотворенні і громадському житті. Такого підходу необхідно дотримуватися у всіх сферах діяльності юристів: професійній, науковій, громадській, публіцистичній та й інших.

Постійне самовдосконалення, безперервне підтримання професійного рівня та підвищення кваліфікації є моральним обов’язком кожного юриста.

Юристи не можуть вчиняти дій, направлених на обмеження професійних прав та підрив авторитету інших правників. Рекламування діяльності окремих груп юристів повинне бути стриманим і регламентується законодавством та правилами поведінки їх професійних об’єднань. Заборонені види сумісництва, політичної та іншої позафахової діяльності щодо окремих професійних груп юристів визначаються діючим законодавством України.

Не суперечить основним принципам професійної діяльності юристів їх участь у професійних об’єднаннях, інших громадських та благодійних організаціях, передбачених чинним законодавством України.

Юристи зобов’язані свідомо і сумлінно виконувати рішення керівних органів професійних об’єднань, що прийняті в межах їх статутної компетенції, всіляко сприяти підвищенню ролі і авторитету своїх організацій як складових частин громадянського суспільства.

48. Обумовленість морально-етичних та психологічних вимог до прокурорів.

Разом з тим, особливість професійного обов’язку прокурора полягає в тому, що він має не тільки моральну, а й правову природу. По-перше, він містить у собі обов’язок, передбачений правовими нормами, так і обов’язок перед суспільством, пов’язаний зі здійсненням професійної діяльності. По-друге, професійний обов’язок усвідомлюється прокурором як моральна необхідність і виконується у зв’язку з його переконанням. У цьому аспекті гарантіями його виконання є насамперед моральні чинники – сумління, гідність, справедливість, громадська репутація тощо.

Професійний обов’язок прокурора поєднується з високими етичними вимогами, серед яких важливе місце займає прокурорська совість. Саме прокурорська совість служить внутрішнім стимулом до дотримання вимог закону, до формування такого змісту переконання, що відповідає зібраним у справі доказам. Совість прокурора протистоїть таким негативним морально-вольовим якостям, як упередженість, грубість та ін. Внутрішня потреба прокурора у виконанні професійного обов’язку розкривається з позиції такої етичної категорії, як прокурорське сумління.

Прокурорське сумління – це усвідомлення моральної відповідальності перед іншими людьми, моральна самооцінка, вольовий контроль прокурором своїх вчинків з погляду моральних норм і суспільних принципів. Прокурор зобов’язаний з повагою ставитися до колег за професією, громадян, бути ввічливим, коректним у службових відносинах, дотримуватись високої культури спілкування. Моральний обов’язок прокурора насамперед полягає у тому, що під час здійснення функціональних обов’язків, в межах та порядку визначених процесуальним законом, він повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до людської гідності, справедливе ставлення до людини. Прокурор всіма своїми діяннями зобов’язаний підвищувати авторитет влади, зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість прокуратури. Моральні принципи, якими керується прокурор, впливають не тільки на виконання ним службових обов’язків і поведінку в побуті. Через особистість прокурори вони стають надбанням і всіх тих, з ким він стикається і спілкується, здійснюючи на них виховний вплив. Але вихователь насамперед повинен бути сам добре вихований. Ідейна стійкість тісно пов’язана з вихованням інших форм свідомості, і, в першу чергу, з формуванням моральних основ особистості. Як бачимо, моральні принципи є основою виховної діяльності прокурорів /. Кожен прокурор повинен визначати для себе такі рамки дозволеного і недозволеного, які служили б надійним фундаментом його авторитету і репутації. Прокурор повинен пам’ятати і про особливий статус, яким він наділений. Отже, прокурор повинен відповідати високим моральними якостям, оскільки культура поведінки у прокуратурі торкається не тільки прокурорського нагляду, але й всіх сторін діяльності прокурора. До моральних якостей слід віднести - високий рівень правосвідомості, соціальної відповідальності, чесність, совісність, сумлінність, дисциплінованість, домінування соціально значущих мотивів у сфері професійної діяльності, доброзичливість, витриманість, тактичність, ввічливість у відносинах з людьми, самоконтроль над емоціями, дотримання морально-етичних та правових норм у взаємовідносинах працівників у колективі прокуратури тощо.

 

 

Соціальна роль прокурорів та суспільні очікування

Д іяльність прокуратури спрямована на забезпечення законності, захист прав громадян, інтересів суспільства і держави та реалізується багатьма професіоналами, які несли або продовжують нести службу задля зміцнення авторитету прокуратури. Їхня праця відзначена найвищими державними нагородами і є прикладом для молодих прокурорів.

Мета й завдання прокурорської діяльності визначають її зміст і структуру. Вона відрізняється від інших видів державної діяльності повноваженнями суб'єктів, формами і методами впливу на правові відносини, правовими наслідками такого впливу тощо. Прокурорська діяльність за характером і змістом процедур, які реалізуються, є великою за обсягом і складною; стосується різних сфер правових відносин і на підставі п. 14ст. 92, ст. 123 Конституції України має законодавчу основу. Зауважимо, що чіткий процедурно нормативний порядок змісту роботи прокурорів (залежно від рівня прокуратури та його посади в ієрархії прокурорських посад) зумовлює реалізацію ними своїх повноважень, виходячи із компетенції (визначеного кола таких повноважень і предмета відання), у формі, визначеній законом і

за наявності відповідних підстав. Це зобов'язує прокурорів ґрунтовно знати норми матеріального і процесуального права, досконало володіти методикою прокурорської діяльності з огляду на забезпечення очікуваного й потрібного для суспільства та держави результату.

При прийнятті рішень (або їх підготовці) прокурори: тлумачать закон; оцінюють факти; роблять висновки, тобто попередньо кваліфікують конкретне діяння як правомірне або протиправне; обирають спосіб реагування на порушення.

Вони аналізують інформацію, вивчають судову практику, готують різні види документів і матеріалів тощо. На прокурорську діяльність впливають і

правові проблемні ситуації, що виникають. Так, заяви громадян, звернення посадових осіб, інша інформація, по суті, змінюють розпорядок роботи прокурора, її режим та інтенсивність.

Тож прокурорська діяльність вимагає поглиблених професійних знань і навичок, високого рівня ділових та моральних якостей. Саме професіоналізм діяльності забезпечує її реалізацію у необхідному обсязі та ритмі, гарантує передбачуваність результатів діяльності, їх відповідність стандартам (зразкам), що втілюють соціальні очікування (наприклад, фактичне усунення порушень закону в кожному конкретному випадку або реальний захист прав людини, інтересів суспільства і держави).

Розглядаючи питання професіоналізму, в літературі розрізняють характеристику особи як професіонала та професіоналізм самої діяльності. Ознака професіоналізму відображає її правове закріплення, здійснення за прийнятим алгоритмом, методикою. Сам процес, як і його результати, повинні відповідати конкретним вимогам, зокрема й нормативного характеру.

Зважаючи на викладене, професіоналізм прокурорської діяльності – це її характерна ознака, обумовлена соціальною важливістю мети, реально очікуваним соціально корисним результатом, чітким процедурно нормативним порядком здійснення і потребою у суб'єктах (прокурорах та інших працівниках) з достатніми для її реалізації якостями, знаннями, вміннями. У свою чергу, професіоналізм діяльності визначає професіоналізм самих прокурорів. Фактично це характеристика особи, яка означає оволодіння нею основами та глибинами професії і здатність виконувати професійні (службові) обов'язки відповідно до чинного законодавства.

2. Психологічна підготовка юриста повинна розглядатися не як бажаний додаток до його професійних якостей, а як обов’язкова складова частина професіоналізму. Б Перша група – професійно-психологічні вміння. Частина дії і прийомів роботи юриста мають переважно психологічну спрямованість і зміст. Для їх успішного виконання психологічні рекомендації мають першорядне значення. Вищий ступінь оволодіння ними і характеризує професійно-психологічні вміння. До найважливіших з них відносяться: