Проаналізувати екологічний вплив аес.

Проаналізувати екологічний вплив АЕС.

ВПЛИВ АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ.

Особливе місце у забрудненні оточуючого середовища займає радіоактивне забруднення.

Чорнобильська катастрофа стала наслідком радіоактивного забруднення території України, Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. кв. км. Випадання радіоактивних речовин простежувалося і у державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець.

Слід зазначити, що атомна енергетика в даний час є екологічно чистіша і дешевша, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від15 до 70 відсотків усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 відсотків, США — 17, Швеція — 50, Канада — 15 відсотків). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і оточуючого середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС. Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Вони відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично не має можливості прогнозувати розміри зон ураженості.Радіоактивне забруднення оточуючого середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Охарактеризуйте вплив генетично модифікованих організмів.

ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРГАНІЗМИ ЯК НЕБЕЗПЕКА ЗДОРОВ’Ю ЛЮДЕЙ ІІІ ТИСЯЧОЛІТТЯ.

Генетично модифікована їжа — це продукти харчування, отримані з генетично модифікованих організмів, рослин, тварин і мікроорганізмів. Згідно з українським законодавством, продукти, що отримані за допомогою генетично-модифікованих організмів, також вважаються генетично модифікованими. Генетично модифіковані організми набувають певних якостей завдяки переносу в геном окремих генів теоретично з будь-якого організму (у випадку трансгенезу) або з геному споріднених видів (цисгенез).

ГМО та генетично модифіковані продукти харчування є однією з найбільших проблем здорового способу життя людини. Вони були введені в 1996 році і з тих пір, протягом 9 років, кількість хронічних захворювань зросла з 7% до 13%, а харчової алергії у два рази. Актуальність даної теми дослідження визначають такі фактори, як дезінформованість населення у сфері впливу ГМО на організм людини та комерціалізація теми і використання її як засобу реклами у великих харчових компаніях.

ГМО або генетично модифіковані організми – це організми, генетичний код яких було змінено за допомогою прищеплення синтетичного генетичного матеріалу.

Дайте визначення поняття «токсичні відходи»

ТОКСИЧНІ (НЕБЕЗПЕЧНІ) ВІДХОДИ- відходи, що мають такі хімічні, біологічні чи ін. небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для довкілля і здоров'я людини та потребують спец, методів і засобів поводження з ними. За обсягами утворення домінують Т. (н.) в., які містять важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Це переважно відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хім. пром-сті, машинобудування (гальванічні в-ва). Окр. групу Т. (н.) в. становлять непридатні для використання та заборонені до застосування хім. засоби захисту рослин. В Україні осн. норми поводження з відходами, в т. ч. з Т. (н.) в., містяться у Законах «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про пестициди і агрохімікати» (1995), «Про відходи» (1998), «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» (2000), пост. ВР України «Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5.III 1998, КпН України та в ін. нормат.-правових актах.

Зак-вом України встановлено, що суб'єкт госп. діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з Т. (н.) в., зобов'язаний забезпечити запобігання забрудненню довкілля. У разі виникнення забруднення він повинен: ліквідувати його та негат. наслідки від нього для довкілля і здоров'я людини; вживати заходів, спрямованих на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об'єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи викон. влади, органи місц. самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію зазначених об'єктів і перевезення Т. (н.) в. з додержанням вимог екол. зак-ва; мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з Т. (н.) в.; ідентифікувати об'єкти поводження з Т. (н.) в. відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (2001); мати план локалізації та ліквідації аварії на об'єкті; мати декларацію безпеки; надавати інформацію про такі об'єкти. В разі порушення суб'єктом госп. діяльності ліценз. умов поводження з Т. (н.) в. ліцензія анулюється у встановленому законом порядку. До поводження з Т. (н.) в. допускаються особи з професійною підготовкою, підтвердженою свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпеч. речовинами, і які не мають мед. протипоказань. Допуск працівників до роботи забезпечується відповідною посад, особою підприємства, установи, організації. Перевезення Т. (н.) в. дозволяється тільки за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному зак-вом про перевезення небезпеч. вантажів. Перевезення Т. (н.) в. здійснюється за умови обов'язкового страхування цив. відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону. Розміщення Т. (н.) в. дозволяється тільки у спеціально обладнаних місцях і здійснюється відповідно до ліценз. вимог поводження з цими відходами. Проведення ін. видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з Т. (н.) в., на території, відведеній для їх розміщення, забороняється. Зберігання Т. (н.) в. на тер. підприємств, установ, організацій — суб'єктів госп. діяльності здійснюється у порядку, встановленому КМ України. Підприємства, установи та організації — суб'єкти госп. діяльності, на території яких зберігаються Т. (н.) в., відносяться законом до об'єктів підвищеної небезпеки. Відповідальність суб'єкта госп. діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фіз. та/або юрид. осіб, підлягає обов'язковому страхуванню.

Назвіть і охарактеризуйте види забруднення води.

ГОЛОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ ВОДИ.

Встановлене, що більше 400 видів речовин можуть викликати забруднення води. У разі перевищення допустимої норми хоч би по одному з трьох показників шкідливості: санітарно-токсикологічному, загальнийсанітарному або органолептичному, вода вважається забрудненою.

Розрізняють хімічні, біологічні і фізичні забруднювачі. Серед хімічних забруднювачів до найбільш поширеним відносять нафту і нафтопродукти, СПАВ (синтетичні поверхнево-активні речовини), пестициди, важкі метали, діоксин і ін. Дуже небезпечно забруднюють воду біологічні забруднювачі: віруси і інші хвороботворні мікроорганізми; і фізичні – радіоактивні речовини, тепло і ін.

Процеси забруднення поверхневих вод обумовлені різними чинниками. До основних з них відносяться:

1. Скидання у водоймища неочищених стічних вод.

2. Змив отрутохімікатів зливовими осіданнями.

3. Газодимові викиди. 4. Витоки нафти і нафтопродуктів.

22.Охарактерезуйте речовини,що руйнують озоновий шар.+

Дія на шкіру

Дія ультрафіолетового опромінення на шкіру, що перевищує природну захисну здатність шкіри (засмага) призводить до опіків. Тривала дія ультрафіолету сприяє розвитку меланоми, різних видів раку шкіри, прискорює старіння і поява зморшок. При контрольованому дії на шкіру ультрафіолетових променів, одним з основних позитивних факторів вважається утворення на шкірі вітаміну D, за умови, що на ній зберігається природна жирова плівка. Жир шкірного сала, що знаходиться на поверхні шкіри, піддається дії ультрафіолету і потім знову вбирається в шкіру. Але якщо змити шкірний жир перед тим, як вийти на сонячне світло, вітамін D не зможе утворитися. Якщо прийняти ванну відразу ж після перебування на сонці і змити жир, то вітамін D може не встигнути вбратися в шкіру.

Дія на сітківку ока

Ультрафіолетове випромінювання невідчутно для очей людини, але при інтенсивному опроміненні викликає типово радіаційне ураження (опік сітківки).

 

Все ж, ультрафіолет надзвичайно потрібен для очей людини, про що свідчать більшість офтальмологів. Сонячне світло розслаблює на приочні м'язи, стимулює райдужну оболонку і нерви очей, збільшує циркуляцію крові. Регулярно зміцнюючи за допомогою сонячних ванн нерви сітківки, можна позбутися від болісних відчуттів в очах, що виникають при інтенсивному сонячному світлі.

Захист очей

Для захисту очей від шкідливого впливу ультрафіолетового випромінювання використовуються спеціальні захисні окуляри, що затримують до 100% ультрафіолетового випромінювання і прозорі у видимому спектрі. Як правило, лінзи таких окулярів виготовляються із спеціальних пластмас або полікарбонату. Багато видів контактних лінз також забезпечують 100% захист від УФ-променів (зазвичаай це вказано на маркуванні упаковки).

45.Охарактерезуйте забруднення води синтетичними органічними сполуками.!

Променева хвороба у людей

Опромінення людей дозою від 100 до 200 Р призводить до легкого ступеня хвороби. У людини проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. При цьому ступені ураження люди видужують. Середній ступінь розвитку хвороби виникає при дозі опромінення від 200 до 400 Р. Ознаками хвороби є важке нездужання, головний біль, часте блювання, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі часті ускладнення хвороби. Важкий ступінь ураження виникає при дозі опромінення від 400 до 600 Р. Стан здоров'я хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослаблюються захисні сили організму і з'являються різні ускладнення. Без лікування хвороба часто (до 50 %) призводить до смерті. Надзвичайно важкий ступінь хвороби розвивається при одержаній дозі опромінення 600 Р і більше. Симптоми такі, як і при важкому ступені ураження, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80—100 % випадків призводить до смерті. Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявляють такі особливості: висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі; наявність прихованого періоду уявного благополуччя (при опроміненнях малими дозами він може бути дуже довгим); випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків; різні органи організму мають не однакову чутливість до опромінення: найбільш чутливі кровотворні органи (кістковий мозок, селезінка), щитовидна залоза, статеві й внутрішні органи, молочні залози; вплив опромінення залежить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах; вплив від малих доз може підсумовуватися чи накопичуватися, це називається комуляцією. Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до склад-них хімічних, фізичних і біологічних процесів. Під впливом опромінення вода тканин організму розкладається на водень (Н) та гідроксильну групу (ОН), що утворюють оксид Н02 і перекис водню Н202 продукти з високою хімічною активністю. Вступаючи в реакцію з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів тканин, вони руйнують її. У результаті цього уповільнюється та зупиняється ріст тканин, порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, з'являються хімічні сполуки не властиві організму — токсини, що порушують життєдіяльність окремих функцій і систем організму. Біохімічні зміни в організмі настають протягом мільйонних часток секунди і відбуваються як через декілька секунд, так і через десятиріччя після опромінення, що може призвести до зміни в ньому, виникнення раку або до загибелі. Цей процес може бути прискорений або спровокований повторним опроміненням. При рівномірному опроміненні всього тіла зі 100 % дози кістковий мозок може поглинути 12 %, молочні залози — 15, легені — 12, яєчники і сім'яники — 25, щитовидна залоза — 3, кісткова тканина — З, інші тканини ЗО %. Ці цифри показують коефіцієнти радіаційного ризику органів. Найбільш уразливою до опромінення є кровотворна система організму, її нормальне функціонування порушується при дозах опромінення 0,5—1 Гр (50—100 Р), і якщо доза не зростає, кровотворні органи мають високу здатність відновлюватись, можуть повністю відновити свої функції. Високу чутливість до опромінення мають репродуктивні органи і очі. Опромінення сім'яників одноразовою дозою 0,1 Гр (10 Р) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза більша 2 Гр (200 Р) може призвести на тривалий період до сталої стерильності. Менш чутливі до ураження яєчники, проте доза більша 3 Гр (300 Р) може призвести до безпліддя. На відміну від інших органів, для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, більш небезпечна, ніж одноразова. Очі уражуються при дозах 2-5 Гр (200—-500 Р). Дуже небезпечне опромінення дітей. Воно може призвести до аномального розвитку кісток, розумової відсталості, втпяти пям'яті. Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм, переважно уражують ті тканини та органи, в яких відкладаються: стронцій — у кістках, цезій — у м'язах, уран і плутоній — у печінці, товстому кишечнику, нирках, йод — у щитовидній залозі. Такий негативний вплив на організм не здатний викликати ніякий вид енергії (теплової, електричної), поглинутий організмом у такій самій кількості. Так, смертельна доза опромінення для ссавців — 5 Гр (500 Р) відповідає поглинутій енергії випромінення 5 Дж/кг (5 · 104 ерг/г). Ця енергія зігріла б тіло людини не більш як на 0,001 °С (склянка гарячого чаю).

Проаналізувати екологічний вплив АЕС.

ВПЛИВ АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ.

Особливе місце у забрудненні оточуючого середовища займає радіоактивне забруднення.

Чорнобильська катастрофа стала наслідком радіоактивного забруднення території України, Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. кв. км. Випадання радіоактивних речовин простежувалося і у державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець.

Слід зазначити, що атомна енергетика в даний час є екологічно чистіша і дешевша, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від15 до 70 відсотків усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 відсотків, США — 17, Швеція — 50, Канада — 15 відсотків). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і оточуючого середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС. Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Вони відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично не має можливості прогнозувати розміри зон ураженості.Радіоактивне забруднення оточуючого середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.