Екологічна паспортизація підприємств

Екологічна паспортизація підприємств та інших господарських об’єк­тів є одним із ефективних перспективних заходів охорони навколишньо­го природного середовища. Екологічний паспорт підприємства належить до його основної проектно-технологічної документації. Поряд з техноло­гічним регламентом він повинен бути на кожному підприємстві. У цьому документі наведено дані, що характеризують взаємовідносини підприєм­ства з довкіллям.

У першій частині паспорта наводяться загальні відомості про вироб­ництво: назва підприємства та вироблюваної продукції, район розташу­вання, його потужність, займана площа, кількість працюючих та основні витратні величини споживаної сировини, води, енергії, палива, пари, по­вітря тощо, а також відомості про споживану сировину, джерела водо- і теплопостачання, короткий опис технологічних схем виробництва основ­ної продукції, технології очищення газодимових викидів в атмосферне повітря та стічних вод, оборотність, зберігання, транспортування та ви­лучення твердих відходів (назва, кількість, хімічний склад та деякі основ­ні властивості, технологія перероблення або складування), утримання приміщень і споруд, плани дій в аварійних умовах, небезпечні матеріали (в тому числі й радіоактивні), відомості про кращі альтернативні технології, що застосовуються на інших підприємствах країни чи світової практики і завдають меншої шкоди довкіллю. Характеризується також сані­тарно-захисна зона підприємства (величина зони, прилеглі об’єкти, її оформлення тощо).

У другій частині паспорта відображені заплановані природоохоронні заходи із зазначенням конкретних термінів, виконавців, обсягів і витрат, питомих і загальних газодимових викидів в атмосферне повітря і скидів стічних вод та відходів виробництва до і після впровадження кожного заходу.

Екологічні паспорти дають змогу зробити аналіз екологічного стану на підприємстві та навколишнього природного середовища в регіоні, по­рівняти техніко- і еколого-економічні дані з даними інших підприємств, що характеризуються кращими природоохоронними заходами. Одночасно можна оцінити й ефективність застосованої технології, повноту використання сировини й палива, ефективність технології очищення стічних вод і газодимових викидів та перероблення відходів виробництва. Можна та­кож зробити еколого-економічну оцінку збитків взагалі і завданих при­роді зокрема, визначити ступінь вилучення основних компонентів із си­ровини, ефективність використання палива та енергії, вилучення площі земельних ресурсів та площі земель, які можуть бути рекультивовані.

Екологічні паспорти розробляються також для рідкісних видів рослин і тварин. До них заносять дані про ареал виду, чисельність, місця пере­бування, структуру популяцій, особливості розмноження, трофічні зв’яз­ки, наявність шкідників та ворогів, вразливість до різних антропогенних впливів.

 

Екологічний менеджмент

Система екологічного менеджменту в країні визначається, формуєть­ся і регламентується Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища», прийнятого в 1991 р. Згідно з цим законом, метою державного управління в галузі охорони довкілля є реалізація законо­давства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпе­чення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього при­родного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охо­рони довкілля. Отже, державний екоменеджмент включає чотири основні функції (на макрорівні):

– здійснення природоохоронного законодавства;

– контроль за екологічною безпекою;

– забезпечення проведення природоохоронних заходів;

– досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.

Для здійснення природоохоронного законодавства і контролю за екологічною безпекою створено відповідну організаційну інфраструктуру, до якої входять органи екологічної експертизи та екологічної інспекції. Екологічний аудит покликаний забезпечити проведення ефективних при­родоохоронних заходів та досягнення узгодженості дій державних і гро­мадських органів. Екологічна освіта і виховання та екологічний інжині­ринг мають сприяти ефективному забезпеченню проведення природоохо­ронних заходів на всіх рівнях державного управління в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологіч­ної безпеки.

Ринкове орієнтована економіка охоплює такі групи функцій екоменеджменту: реструктуризація виробництва, приватизація, створення конку­рентного середовища і ринкового ціноутворення, програмно-цільового розподілу фінансів, корпоратизації, децентралізації та гнучкого норму­вання і оподаткування. Це функції змішаного екологічного менеджмен­ту, в якому на макрорівні діє державна управлінська інфраструктура, а на мікрорівні – ринкова.

На рівні підприємства (на мікрорівні) до загальних функцій управління належать:

– формування екологічної політики;

– визначення екологічних цілей та завдань відповідно до екологічної політики;

– розроблення стратегічного плану реалізації екологічної політики;

– розроблення програми екологічного управління та механізму її реалі­зації;

– реалізація програми екологічного управління в узгодженні з елемен­тами загальної системи управління;

– формування екологічної свідомості та мотивування;

– обмін інформацією та звітування;

– ведення документації екологічного менеджменту;

– оперативне управління;

– здійснення моніторингу;

– аналіз та вдосконалення.

Виконання системоутворювальних функцій екологічної політики, ви­значення екологічних цілей і завдань, розроблення та реалізація екологіч­ної програми здійснюються за допомогою екологічного аудиту та еколо­гічного маркетингу.

Екологічний маркетинг

Завданням екологічного маркетингу є визначення потреби в екологіч­но безпечній та іншій продукції, а також інтенсифікації умов її збуту за мінімальних впливів під час її виготовлення та споживання на навколиш­нє природне середовище, які порушують нормальне функціонування при­родних екосистем зокрема та біосфери загалом. Отже, екологічний марке­тинг – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної сис­теми менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозу­вання та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впли­вати на стан здоров’я суспільства.

До основних функцій екологічного маркетингу у виробничій сфері належать:

– вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, екологічне ціноутворення;

– планування екологічно безпечного асортименту, збуту і торговель­них операцій;

– планування «зеленої» модернізації виробництва; вивчення пропозицій на більш досконалі й нові очисні технології на основі висновків екологічних аудитів;

– здійснення діяльності, що пов’язана зі збереженням та вибором екологічно безпечного товаропересування;

– організація екологічно безпечного обслуговування споживачів.

У сфері природокористування маркетингові функції включають:

– освоєння природних ресурсів;

– встановлення платежів і цін на товари та послуги екологічного при­значення для отримання прибутку суб’єктами природокористування;

– розвиток всебічних форм торгівлі товарами та послугами екологічно­го призначення;

– поділ ринків збуту товарів і послуг екологічного призначення відпо­відно до природно-географічних територій, регіонів та окремих зон;

– залучення до екологічного ринку іноземних інвесторів;

– освоєння природних ресурсів і створення на їх основі конкурентоспроможної на світовому ринку продукції екологічного призначення;

– мобілізацію механізмів трансформації екологічних потреб потенцій­них покупців на екологічному ринку в ефективний попит на товари і послуги екологічного призначення.

Виконання перелічених функцій здійснюється шляхом:

– дослідження реальних і потенційних потреб споживачів природних ре­сурсів, товарів і послуг екологічного призначення;

– дослідження ринку та його можливостей, прогнозування ринкового попиту і ємності ринку в сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

– розроблення стратегії екологічного маркетингу природокористуван­ня та відповідних екологічних програм і заходів;

– маркетингове планування реалізації програмних заходів.

 

4.6. Екологічний аудит

Для встановлення фактичного екологічного стану підприємства, визна­чення відхилень від норми й вимог чинного природоохоронного законо­давства або міжнародних стандартів та накреслення заходів щодо приве­дення виробничої діяльності підприємства у відповідність з цими вимога­ми проводять екологічний аудит, тобто екологічне обстеження. Отже, еко­логічний аудит – це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення систе­ми регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.

Характерними особливостями екологічного аудиту є його незалеж­ність, конфіденційність, об’єктивність, системність, компетентність, ліцензійність та відповідність цілям, що визначаються замовником при укла­данні договору на проведення аудиту. Згідно з міжнародними стандарта­ми, екологічний аудит є складовою частиною системи екологічного ме­неджменту. Екоаудит сприяє ефективному проведенню природоохоронних заходів та узгодженню дій державних і громадських органів, місцевих органів влади та підприємств.

Екоаудит організується за ініціативою керівника або господаря об’єк­та і має характер екологічного самоконтролю. Його здійснюють незалежно від державної екологічної експертизи. Для проведення екоаудиту залу­чають спеціалізовані аудиторські організації, які мають відповідний ква­ліфікаційний сертифікат. Сфера дії екоаудиту — це система екоменеджменту підприємства, його виробничі площі та прилегла територія на відстані 5 км по периметру, основні й допоміжні технологічні процеси, будівлі та обладнання.

В обов’язковому порядку екоаудит проводять у таких випадках:

– упроцесі приватизації державних підприємств;

– при екологічному страхуванні;

– при розробленні планів природоохоронних заходів;

– при наданні підприємствам фінансової підтримки з екологічних фондів;

– у разі подання підприємствами заявок на отримання знаку високого екологічного стандарту продукції («зелена мітка»), а також в інших випадках, пов’язаних з визначенням екологічних витрат.

Актуальним є застосування екологічного аудиту під час приватизації, в інвестиційному процесі, при ціноутворенні та впровадженні «зелених» технологій. Розрізняють такі типи екоаудиту:

– екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фінансовий аудит);

– оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є під­приємство або якщо власник змінюється в процесі приватизації;

– екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень;

– технічний аудит на стадії виробничої діяльності;

– аудит системи екоменеджменту підприємств.

Екоаудит дає змогу без додаткових бюджетних витрат підвищити ефек­тивність управління охороною довкілля та поліпшити ефективність дер­жавного екоменеджменту. Тому держава зацікавлена в запровадженні еко­логічного аудиту і створенні відповідних правових та нормативних умов для його здійснення.

У результаті проведення екологічного аудиту формулюється висновок, який є точкою зору екоаудитора. Він ґрунтується на отриманих результа­тах екоаудиту. Висновки екологічного аудиту є основою для розроблен­ня перспективних екологічних програм, планів природоохоронних захо­дів та формування напрямів екологічної політики.

Запровадження екологічного аудиту сприяє:

– зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх кіль­кості;

– зменшення витрат на сировину шляхом ефективнішого її використання;

– зменшення витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій;

– поліпшенню інформації, на якій ґрунтується рішення для вибору технології, що дає змогу вигідніше витрачати кошти;

– зменшенню витрат на воду та енергію шляхом економнішого їх використання;

– підвищенню рівня виробництва;

– розширенню ринків збуту товарів серед «екологічно свідомих» по­купців;

– поліпшенню репутації підприємства.

 

 

Екологічний інжиніринг

Екологічний інжиніринг – це еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне обґрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену» модернізацію виробництва. У процесі екологічного інжинірингу проводять технологічні дослідження на пілотному устаткуванні. Наприклад, перевіряють технологічні рішення щодо очищення газодимових викидів, стічних вод або перероблення відходів виробництва. Це можуть бути також дослідження різних процесів удосконалюваної технології з метою зменшення витрат сировини, енергії, викидів, стоків та відходів виробництва.

Основні завдання екоінжинірингу:

– проведення пошуку на ринку „зелених” технологій відповідних технічних рішень, здатних задовольнити можливість виконання програми екологічної модернізації підприємства;

– еколого-економічне обґрунтування запропонованої програми екологізації виробництва;

– проведення необхідних технологічних досліджень на пілотних установках щодо доцільності використання запропонованих для модернізації технічних рішень (очищення стоків і викидів, перероблення відходів тощо);

– розробка програми впровадження „зеленої” технології в діюче виробництво (програми екологічної модернізації виробництва);

– організація виконання програми впровадження „зеленої” технології;

– екологічне навчання персоналу підприємства;

– виробництво екологічно безпечної продукції та послуг.

«Або ми врятуємо всі разом, або майже ніхто не врятується...»

Станіслав Лем