Розділ V. Форми колективного розгляду проблем

Дискусія як прилюдне обговорення теми

Дискусія – це форма колективного обговорення з метою виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час обговорення визначаються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії слід розмістити у приміщенні так, щоб усі бачили одне одного в обличчя й добре чули. На другому етапі обговорюються питання, які були винесені на порядок денний. Оскільки процесом обговорення керує ведучий, то від нього залежать хід і результати дискусії. Він не повинен багато говорити, хіба тоді, коли не вистачає інформації для пошуку нового погляду на проблему. Йому потрібно ставитися до всіх однаково, з повагою і розумінням. Учасники дискусії мають бути готові до обговорення обраної теми й виявляти бажання викласти свою позицію. Крім того, вони повинні уважно слухати один одного і чути все, про що говориться. Усім слід поводитися відповідно до загальноприйнятих етичних норм поведінки. Не перетворювати дискусію на суперечку, не можна перебивати того, хто виступає. На третьому етапі підбивають підсумки. Це робить ведучий або досвідчений спеціаліст, оцінюючи повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, результати обговорення.

Ефективність дискусії визначається добором теми, яку краще формулювати проблемно. На обговорення слід виносити до п’яти питань. Якщо тема складна, доцільно зробити невеликий вступ, щоб учасникам було легко визначитись стосовно основних питань. Про результативність дискусії можна говорити тоді, коли в учасників сформувалася певна думка щодо обговорюваного питання або підтвердилися погляди, які мали учасники до початку обговорення.

Характер ділових переговорів

Переговори – це обмін думками, який відбувається переважно з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з будь-якою кількістю учасників і можуть мати неофіційний та протокольний характер.

Переговори складаються з трьох етапів: аналіз ситуації, тобто проблем учасників, їхніх емоцій, відносин, інтересів, можливих варіантів рішення; планування; дискусія. Готуючись до переговорів, доцільно відвести певний час для попереднього аналізу майбутніх переговорів з позицій та інтересів їхніх учасників – це буде запорукою успіху. Аналізувати слід такі моменти переговорів: розмежування учасників і предмета перговорів; урахування інтересів обох сторін, а не їхніх позицій; аналіз усіх можливих варіантів розв’язання проблеми; визначення певного критерію для прийняття рішення.

Переговори потрібно вести, дотримуючись етичних норм. З погляду етики гарантом виконання досягнутої угоди можуть бути такі якості учасників переговорів, як довіра і чесність. Саме на це треба зважати для встановлення міцного ділового і довготривалого партнерства. Довіра встановлюється тоді, коли учасники виявляють солідарність у розумінні взятого на себе ризику, говорять те, що думають, усвідомлюють свою відповідальність у разі програшу й успіху, не змінюють прийнятого рішення. Нарівні з довірою етичною основою угоди є ідея справедливості. Кожний учасник має ставитися до інших так, як він хотів би, щоб ставилися до нього. При такому підході прийняту угоду буде успішно реалізовано. Проте дотримання етичних норм сторонами не виключає можливості захисту їхніх інтересів на підставі чинного законодавства.

 

Роль нарад у діловому спілкуванні

Наради – один з найбільш ефективних способів обговорення важливих проблем і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вони дають змогу спільно аналізувати питання й висловлювати свої думки та пропозиції, приймати найоптимальніші рішення. Крім того, на нараді керівництво може поінформувати працівників про свої плани. Проблема, яка виноситься на обговорення, може мати будь-який характер: виробничий, дисциплінарний, організаційний тощо. На нараді зацікавлені сторони висловлюють думки стосовно розглядуваної проблеми.

На практиці склалися певні етичні підходи до забезпечення ефективності наради: результат обговорення залежить від моральної та психологічної атмосфери; на поведінку присутніх і їхню участь в обговоренні впливають моральні та психологічні якості керівника наради; з урахуванням професійних якостей і досвіду роботи учасники повинні вміти розв’язати проблему, яка має відповідати інтелектуальному та професійному рівню учасників; усі висловлені думки потрібно враховувати й ретельно проаналізовувати; завдання для колективного вирішення треба формулювати так, щоб його виконання могло змінити ситуацію; обговорення має бути спокійним, щоб думки виголошувалися невимушено.

 

Підготовка і ведення зборів

Збори – це поширена форма колективного обговорення проблем з метою їх осмислення і розв’язання. На обговорення збираються люди, яких об’єднує певний інтерес (збори акціонерів, партійні збори та ін.). Зборами керує обрана президія.

Збори готуються заздалегідь. Вони складаються з кількох етапів: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування; обговорення проблеми; прийняття рішення. На першому етапі треба чітко визначити проблему для розгляду та коло учасників обговорення. Проблему слід глибоко проаналізувати і на цій основі підготувати відповідний матеріал для викладення на зборах. У підготовці зборів беруть участь спеціалісти, а доповідачем призначається найбільш кваліфікована й авторитетна людина, яка має усвідомити основну ідею виступу, підтвердити її достовірними аргументами. Потрібно визначити, що говорити у вступі, що – в основній частині, а що – наприкінці виступу. Після основного виступу з теми, винесеної на розгляд, починається її обговорення. Ефективнішими будуть підготовлені виступи. При цьому може виступити будь-хто з учасників зборів, той, кого щось схвилювало в доповіді. Питання про кількість осіб, які беруть участь в обговоренні, і регламент вирішують
учасники зборів.

Президія або робоча група виносить на обговорення проект рішення, який приймається учасниками зборів, а потім доповнюється іншими пропозиціями. Якщо до запропонованого та винесеного на розгляд документа учасники зборів ставляться позитивно і за нього голосує більшість, то він виноситься на голосування і приймається. Рішення має бути коректним, із зазначенням виконавців і термінів виконання.

 

Рекомендована література

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділов. комунікації. – К., 2002.

Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С.

Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.

Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика спілкування. – К., 2002.

Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. – К., 2003.

Завдання

1. Обдумати і дати відповіді на питання:

Які форми колективного обговорення і з якою метою слід використовувати їх у певних ситуаціях? Які особливості позиційного торгу і принципових переговорів? Як досягти ефективності переговорів? Як головуючому на нараді, зборах, дискусії довести до присутніх власні ідеї, пропозиції? Як треба виступати на зборах, щоб привернути увагу присутніх до змісту виступу та переконати їх у своїй правоті? Якою має бути поведінка особи, що керує колективним обговоренням (нарадою, зборами, дискусією тощо)? Яких етичних норм і правил етикету слід дотримуватися учасникам колективного обговорення, щоб досягти позитивного результату?

2. Вибрати і заздалегідь підготувати виступ з елементами гри на зразок “Мої дії й поведінка як керівника (учасника) наради”, “Ведення мною переговорів”, “Мій виступ на зборах”, “Я заміщаю завідувача кафедри на засіданні”, “Захист мною якоїсь наукової позиції під час диспуту”, “Я веду полеміку стосовно якихось ідей, поглядів, думок”.

3. Підготувати дискусію і провести її в аудиторії.

Приклад дискусії