Система рубрик та їхня графіка

Ми вже знаємо, що рубрика є особливим видом заголовка в газеті, який групує матеріали за відповідними проблемами чи жанровими ознаками.

На відміну від інших видів заголовка, рубрика не розкриває змісту журналістських творів. Вона тільки в найзагальніших рисах підкреслює характерні особливості змісту публікацій або ж вказує на порушену проблему.

Не пов'язуючись із конкретним матеріалом, рубрика повторюється в багатьох газетних номерах.

В одних випадках вона є заголовком добірки чи блоку («Новини спортивного життя», «Мистецька хроніка»). В інших — називає кампанію, вказує на загальні проблеми, порушені в публікаціях («Соціальна сфера: магазин, товар, покупець»), підкреслює жанр надрукованих матеріалів (нарис, репортаж). Рубрики є постійні й тимчасові. Останні припиняються з завершенням кампанії, якій вони присвячені.

Набирають рубрики шрифтом (ми вже говорили) невеликого кегля (10—12—14 пунктів) і вміщують над заголовком, поряд із заголовком, під заголовком. Шрифт рубрики має відрізнятися від основної текстової гарнітури.

Верстка рубрик у газеті передбачає використання різних композиційних і видільних, а також набірно-графічних засобів.

1. Оформлення рубрики без лінії. Для верстки рубрики над основним заголовком без лінійки збільшують розміри відбивки, тобто збільшують «повітря». Іншими словами, зростає вільний простір навколо рубрики.

Варіанти:

а) верстка рубрики без лінії з боку основного заголовка (ліворуч, праворуч):

Полеміка. ПОШУК ЧЕРЕЗ ТРАДИЦІЮ Факт і коментар. ОХОРОНА ПРИРОДИ НЕ ЗНАЄ МЕЖ

б) верстка рубрики без лінії під основним заголовком:

ПАРТНЕРАМИ СТАЛИ КООПЕРАТИВИ Інтерв'ю на актуальну тему

2. Оформлення рубрики прямою тонкою лінією. Внизу під текстом рубрики ставлять пряму тонку лінію (1—2 пункти), яка «підсікає» (підкреслює) довжину всіх слів рубрики.

Варіант: рубрику «підсікають» прямою напівжирною лінією (4-6 пунктів).

3. Оформлення рубрики фігурною прикрасою чи набірною кінцівкою. Рубрика, виключена по центральній осі, може бути відокремлена від основного заголовка фігурною прикрасою (ромбик, квадратик, кружечок та ін.) або ж невеличкою лінією у вигляді кінцівки (кінчика).

4. Оформлення рубрики, встановленої всередині ліній. У разі розміщення рубрики між двома лініями, встановленими зверху й знизу, використовують симетричну чи асиметричну виключку рядка.

5. Оформлення рубрики рамкою. Якщо рубрика верстається поряд з основним заголовком (праворуч або ліворуч), її можна замкнути в набірну рамку або напіврамку.

6. Оформлення рубрики з допомогою набірних ліній, які заповнюють місце поряд із рубрикою. Для ефектного виділення короткої рубрики її встановлюють у верхньому кутку (праворуч або ліворуч) або в центрі над основним заголовком: заповнюють частину формату, що залишається, напівжирною, жирною, штрихованою (шатиркою чи асюре) лінією, яка часто має товщину кегля рубрики. «Молодь України», наприклад, користується 6-пунктовими тупими (жирними) лініями.

7. Оформлення рубрики виворітним кліше, що дає біле зображення на чорному тлі.

Слід запам'ятати, що виворітне кліше є одним з найсильніших засобів виділення.

 

Шрифтографія газетних заголовків

Всі елементи газетної графіки, безперечно, важливі. Але якщо спробувати визначити найголовніші з них, то, поза будь-яким сумнівом, ним буде шрифт.

Шрифти використовуються в газеті:

— для набору текстів;

— для виділення частини тексту або окремих матеріалів;

— для набору і оформлення заголовків.

Відповідно до цих завдань шрифти поділяються на:

— текстові;

— видільні;

— титульні (заголовні).

Нам відомі засоби використання текстових шрифтів, способи виділення в тексті газетних матеріалів із допомогою шрифтів інших гарнітур, розрядки (тобто збільшення проміжків, пробілів між літерами слів, що їх треба виділити), з допомогою нешрифтових засобів виділення в тексті («повітря», втяжки, підкреслення лініями окремих слів, речень та ін.).

Ми знаємо, що заголовок є органічною частиною газетного матеріалу, нерозривно з ним зв'язаний.

Ми вже ознайомились із різновидами, композицією заголовків, їх розміщенням на полосі.

Від чого ж залежить виразність заголовка?

Сила й виразність заголовка, крім того, про що вже було сказано, багато в чому залежать від розміру, тобто від кегля шрифту.

А чим визначається добір кегля для заголовка? Насамперед, значенням публікації та кількістю колонок, на які його розверстано; місцем заголовка на газетній полосі, обсягом тексту і значною мірою кількістю рядків заголовка. А ще — форматом газетної полоси: оскільки обсяг матеріалів у газеті формату А2 значно більший, ніж у газеті формату А3, то й заголовки в газеті формату А2 набирають більшим кеглем.

Отже, чим важливіша стаття чи кореспонденція, тим більший шрифт використовується для набору заголовка.

Оформляючи заголовки, слід брати до уваги і накреслення шрифтів, і відмінність між ними:

— за насиченістю (світлий, напівжирний, жирний);

— за нахилом (прямий, курсивний (похилий));

— за щільністю — нормальний (тобто середньої ємності, середньої компактності), вузький, широкий;

— за декоративністю (контурні, декоративні, відтінювальні, штрихові).

Шрифти напівжирних і жирних накреслень виділяються на полосі значно краще, ніж шрифти світлого накреслення. Тому заголовки основних матеріалів набирають напівжирним або жирним шрифтом. Однак тут треба стежити, щоб не всі заголовки газетної полоси було набрано напівжирним або жирним шрифтом. Інакше це призведе до невиразності, одноманітності, і читачеві буде важко визначити найбільш значущий матеріал.

Тож слід пам'ятати, що заголовки набирають прямим і курсивним шрифтом, великими та малими літерами.

Взагалі, важливим є те, щоб на полосі напівжирні шрифти протистояли світлим, прямі — курсивним, нормальні — вузьким або широким.

Отож, хотілося б сказати таке: в газетах формату А3 нерідко подрібнюють шрифти заголовків, мотивуючи це тим, що, мовляв, при цьому збільшується площа для тексту. Проте виграш кількох текстових рядків досить часто обертається програшем: дрібні, невиразні заголовки губляться на полосі, і важливі публікації залишаються непоміченими читачем. Тому навіть у газетах формату А3 бажано набирати заголовки відносно великим шрифтом, не втрачаючи, звичайно, почуття міри.

Наведемо приблизні орієнтири кеглів заголовків для різних матеріалів газет формату А3 залежно від їх обсягу і кількості колонок, на які їх розверстано.

Таблиця 2. Оптимальні розміри шрифтів заголовків

Кількість колонок, що на них розверстано матеріал	Кількість рядків у матеріалі
10—30	50—80	100—120	120—150	150 і більше
Кеглі (в пунктах)
Одна	14—16	16—20	20—24	—	—
Дві	16—20	20—24	24—28		—
Три	—	24-28	24—28	28—36	36—42
Чотири	—	24-28		28—36	36—42

 

Зазначимо, що в заголовках переважно використовується кегль 24—36.

Таблицю складено на основі публікацій районних, міських, обласних газет, що виходять форматом А3.

Вона, звісно, не може служити еталоном, а є лише зразком, який можна брати за основу при складанні більш докладних і точних взірців.

Ви вже знаєте, що інколи звичайнісінька 20-рядкова замітка може бути підверстана десь унизу полоси із заголовком кегля 12—14. А інколи замітка такого ж розміру, але про вагомий факт, важливу подію, посяде місце на видноті, і кегль заголовка може становити 20—24 пункти.

Підзаголовки набирають, як правило, на дві сходинки менше основного заголовку (заголовок, наприклад, 36 пунктів, а підзаголовок — 24, 28—20, 24—16).

Рубрики, якщо говорити про формат А3, набирають кеглем 10—12 п. світлим або напівжирним великим кеглем; а на форматі А2 — кеглем 12—14 пунктів, великим або малим, світлим чи напівжирним.

Є чотири основні стилі шрифтового оформлення заголовків.

1. Одногарнітурний стиль. Він значно обмежує видільні можливості основних (головних) заголовків, а тому не знаходить практичного застосування в оформленні заголовків і в наших газетах трапляється дуже рідко.

2. Малогарнітурний стиль оформлення заголовків.

3. Багатогарнітурний систематизований стиль.

4. Багатогарнітурний несистематизований стиль шрифтового оформлення заголовків. У ньому використовують до 10, а той більше, титульних шрифтів. Тут якщо і є якийсь принцип формування заголовків, то його інакше, як смаковим не назвеш. У деяких газетах збільшують кількість шрифтових гарнітур настільки, що ледь не кожний заголовок набирають іншим шрифтом. І газетна полоса стає «вітриною» всіх шрифтів, які є в друкарні. Слід пам'ятати, що строкатість титульних шрифтів не сприяє, а заважає виділенню основних заголовків полоси.

Останні три стилі — малогарнітурний, багатогарнітурний систематизований та багатогарнітурний несистематизований — застосовуються і можуть застосовуватись у будь-якій газеті, бо немає об'єктивних перепон для кожного з цих способів шрифтового оформлення заголовків.

Щодо використання одногарнітурного стилю, то проведений аналіз його структури й композиції не дає змоги стверджувати, що тут порівняно з іншими засобами можна досягти такого ж взаємовиділення публікацій на газетній полосі, як це відбувається за вживання кількох гарнітур. Такий стиль дуже обмежує можливості виділення основних заголовків.

Наприкінці хочеться сказати, що в структурі графічного оформлення газети велику роль відіграє правильний вибір титульних і текстових шрифтів. Їхні величина й малюнок вказують на значущість того чи іншого матеріалу.

Якщо говорити про текстові шрифти, то для кожної газети найбільш раціональним є вживання двох основних гарнітур і кількох додаткових.

Щодо титульних, цілком достатньо мати в ужитку три основні гарнітури — Газетну рублену, Журнальну рублену і Звичайну жирну. І як додаткові — Брускову, Заголовну газетну, Шкільну.

Процес оформлення заголовка

Цей процес складається з кількох етапів. У секретаріаті редакції насамперед перевіряють запропонований варіант заголовка з погляду літературної і смислової завершеності: чи відповідає він змістові матеріалу, вимогам, що ставляться до заголовка. Водночас у секретаріаті уточнюють вид заголовка, його роль на полосі.

Якщо заголовок складається з кількох слів, то, в разі потреби, його поділяють, додержуючись правил змістового поділу, на рядки. Уточнюють у секретаріаті встановлення кожного рядка: або симетрично, по центральній осі, або з виключенням у правий чи лівий бік.

Потім починається шрифтове оформлення заголовка. Щоб верстальник або лінотипіст на СК (рядковідливній великокегельній машині) міг правильно набрати заголовок, треба дати йому всі необхідні вказівки. Які саме?

Для кожного заголовка слід зазначити шість основних характеристик дібраного шрифту:

— його гарнітуру;

— кегль;

— насиченість (світлий, напівжирний, жирний);

— щільність (нормальний, вузький чи широкий);

— нахил (прямий чи курсив);

— великий чи малий.

Щоб навчитися розпізнавати шрифти, необхідно:

— вивчити ознаки накреслень гарнітур;

— знати основні риси засічок;

— засвоїти контрасти літер;

— запам'ятати найхарактерніші особливості літер, які входять до тієї чи тієї гарнітури;

— набути навичок грамотного користування титульними шрифтами.

Слід запам'ятати найпоширеніші шрифтові гарнітури.

1. Група рублених шрифтів (Журнальна рублена, Газетна рублена, Стародавня, Плакатна, Агат).

2. Група шрифтів із ледве помітними засічками (Жовтнева).

3. Група медієвальних шрифтів (Літературна, Банниківська, Заголовна газетна).

4. Група звичайних шрифтів (Звичайна, Звичайна нова, Кузаняна).

5. Група брускових шрифтів (Брускова газетна, Балтика, Реклама).

6. Група нових малоконтрастних шрифтів (Нова газетна, Шкільна, Бажанівська).

У додаткову групу входять імітаційні гарнітури (рукописні), а також шрифти, малюнки яких не мають яскраво виражених графічних ознак і не можуть бути віднесені до будь-якої з шести груп стандарту, — декоративні, «1812 рік», машинописні:

Мш -— гарнітура Машинописна;

Шр — шрифт «1812 рік».

Серія шрифтів монопольного користування:

Мс — гарнітура Московська;

Ц — гарнітура Центральна;

Рд — гарнітура Радянська;

Сп — гарнітура Супутник;

Ав — гарнітура Авангард.

Серія нових шрифтів:

Ю — гарнітура Юність;

Гф — гарнітура Графіка;

Лі — гарнітура Лідія;

Гн — гарнітура Граніт.

Серія каліграфічних гарнітур:

РЖ — гарнітура рукописна Жихарева;

РК — гарнітура рукописна Коробкової;

РКС — гарнітура рукописна Кулькова — Сергєєвої;

Кл — гарнітура рукописна Каліграфічна;

Серія старих шрифтів:

Гд — гарнітура Герольд;

Др — гарнітура Стародавня.

Отже, спочатку зазначають умовну літерну назву шрифтової гарнітури.

Далі потрібно вказати насиченість шрифту (відносну товщину штрихів). Для цього використовують непарні числа, визначені такими цифрами:

1 — світле накреслення шрифту;

3 — напівжирне накреслення шрифту;

5 — жирне накреслення шрифту.

Для визначення щільності (ширини) шрифту в індексації застосовуються парні числа (наступний етап):

2 — нормальне накреслення;

4 — вузьке накреслення;

6 — широке накреслення шрифту.

Для позначення курсивного шрифту використовують такий граматичний розділовий знак, як коса риска (/). Прямі шрифти цифрових позначок не мають.

Особливості позначень умовної індексації добре характеризуються в такій таблиці (її розглянуто в книзі Балаша, с. 47):

Таблиця 3. Умовна індексація шрифтів

 

Накреслення	Світле	Напівжирне	Жирне
	Пряме	Курсивне	Пряме	Курсивне	Пряме	Курсивне
Нормальне	(2)1	/1		/3		/5
Вузьке		/41		/43		/45
Широке		/61		/63		/65

 

Приклади:

ЖР/3 — Журнальний рублений напівжирний курсив;

Лі — Літературний світлий прямий шрифт;

Ш/3 — Шкільний напівжирний курсив;

БГ 36 — Брусковий газетний прямий напівжирний широкий шрифт;

Бж 32 — Бажанівська нормальна напівжирна пряма гарнітура;

Останній компонент індексації вказує на розмір шрифту — кегль. (ЖР 32—42 вел).

Окрім друкарських шрифтів, редакції застосовують й інші графічні засоби для оформлення заголовного комплексу. До них відносять передусім клішовані елементи. У практиці часто використовуються текстові клішовані елементи, рідше — зображально-текстові і зовсім рідко — зображальні чи символічні. Останні виконують дві функції: заміну рубрики (наприклад, у спортивному розділі до матеріалу про якийсь вид спорту дають відповідний малюнок — символ) чи доповнення до заголовного комплексу в цілому, як уточнення теми, ідеї, часу й місця дії. Наприклад, до матеріалу про жнива — знімок комбайна тощо. Тут символ наче ілюструє ту ж набірну рубрику.

За способом виконання клішовані елементи називають мальованими. Але це правильно лише тоді, коли оригіналом служить малюнок.

Нерідко з цією метою використовуються і фотографії, і монтажі з літер та фотографій, і переведені на негатив знімки текстів. Надрукований текст виходить білим на чорному тлі (виворітка). Великі можливості у цій площині відкриває друк, де оформлювальні елементи можуть створюватись безпосередньо під час монтажу полоси.

Клішовані елементи — сильний засіб виділення заголовного комплексу в цілому. Вони сприймаються на рівні ілюстрацій. Тому їх кількість має бути обмеженою. У редакції намагаються використовувати на сторінці не більш як один-два клішовані елементи.

Сучасна поліграфія дозволяє у графіці заголовного комплексу широко застосовувати кольорові варіації. Додатковим кольором виділяють у газеті важливу «шапку», рубрику. Кольором можна не тільки виділяти безпосередньо смислові елементи, а й створювати для них інше тло.

Висновки

Газетний заголовок — це назва статті, кореспонденції чи іншого матеріалу, де стисло висловлено його основний зміст. Заголовок має специфічні особливості, які відповідають характерові подій, типові газети, жанрові публікації. Газетний заголовок відображає позиції автора, в ньому використовуються різні засоби художньої виразності. Усі ці особливості, звичайно, необов'язково поєднуються в якомусь конкретному заголовку. Але в роботі зважати на ці вимоги необхідно.

Усі характеристики заголовків, що належать як до змісту, розміщення на газетних сторінках, так і до їх шрифтового оформлення, знаходяться в тісній діалектичній єдності. У заголовку зміст і форма становлять нерозривне ціле. Якщо у змісті заголовка є недоліки, то їх не можна приховати ніяким оформленням. Навпаки, добре оформлений заголовок контрастуватиме зі змістом, ще більше підкреслюючи прорахунки в ньому.

Тому, працюючи над заголовком, треба враховувати всі найважливіші вимоги до нього.

Заголовок «працює» на читача, якщо він відображає зміст матеріалу, якщо він грамотний, якщо він оригінальний. І, звичайно, мідяка не вартий той заголовок, який свіжо звучить завдяки перекрученню змісту матеріалу чи зневажанню правил граматики.

Отже, щоб у газетному номері «працював» кожен заголовок окремо і вся система заголовків, важливо пам'ятати про них на всіх етапах випуску газети, починаючи з читання оригіналу і закінчуючи перекладом підписних полос перед здачею до друку.

Основними критеріями оцінювання якості газетного заголовка є:

— змістовність заголовка;

— точність висловленої в ньому теми або головної думки;

— ясність і простота форм;

— нестандартність, оригінальність, бо, як відомо, шаблон, штамп несумісні з будь-яким мистецтвом, тим більше з мистецтвом газетної верстки;

— правильне графічне оформлення.

Основне завдання — безперервно поліпшувати звучання заголовного «оркестру» газетного номера.

На першому етапі, редагуючи матеріали, ми всю увагу приділяємо їхнім змісту і стилю, літературному опрацюванню. І забуваємо часом, що з тими ж вимогами, не менш суворо і не менш відповідально треба підходити до заголовків. Адже для читача будь-яка стаття, кореспонденція, замітка починаються саме з заголовка — цієї «візитної картки» матеріалу.

Треба стежити, щоб зміст заголовка не суперечив змістові матеріалу, як у цьому прикладі:

Рубрика: «Заходів ужито».

Заголовок: «Устаткування під відкритим небом».

Особливо уважно треба підходити до складання макета і втричі уважніше — до перегляду зверстаних полос. Ми тут маємо справу вже з системою заголовків номера, яка майже завжди вимагає суворого редакторського ока.

Слід обов'язково подивитися, як заголовки взаємодіють, чи не суперечать вони один одному за змістом.

Варто відповідальному секретареві поспішити з відправкою макета до друкарні, як на полосах з'являються повтори.

Такої одноманітності можна позбутися, якщо уважно складати макет, бути особливо пильним під час перегляду зверстаних полос.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Що таке газетний заголовок? Назвіть його призначення.

2. Які форми виявлення конкретності заголовка?

3. У чому виявляється взаємозалежність між жанром матеріалу і заголовком?

4. Назвіть вимоги до заголовків.

5. Які помилки найчастіше трапляються в оформленні заголовків?

6. Які різновиди газетних заголовків ви знаєте?

7. Що таке рубрика і які особливості її оформлення?

8. За якими правилами утворюються рядки в заголовку?

9. Назвіть види розміщення заголовків у газеті.

10. На які групи розділяються газетні заголовки за способом їх виконання?

11. Що таке «афішка»?

12. Як добираються шрифтові гарнітури заголовків?

13. Що таке складний заголовок?

14. Що означає «глуха» верстка заголовка?

15. Назвіть правила розчленування заголовка на рядки.

16. Назвіть правила оформлення заголовного комплексу?

Література

1. Валаш А. В. Техника оформления газетной полосы. — 2-еизд., испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 60—83.

2. Бессонов А. Газетный заголовок. — Л., 1958. — 62 с.

3. Влисковский 3. Д. Муки заголовка. — М.: Книга, 1972. — 55 с.

4. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента ксистеме: Общее и особенное в художественно-техническом конструировании периодических изданий. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 69—77.

5. ГорожанкинИ.А., Горевалов СИ., ГубаеваЛ.И., Козлов В. А. От рукописи к оттиску: Учеб. пособие по курсу «Техническиесредства редакции газеты». — Львов: Воен. ин-т культуры, 1991. — С. 103—111.

6. Грабельников А. А. Процесс выпуска номера газеты: Текстлекций. — М.: Изд-во УДН, 1985. — С. 23—27.

7. Гуревич С. М. Номер газеты: Лекция. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1977. —С. 25—38.

8. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. —М.: Книга, 1969. — С. 31—51.

9. Гуревич С. М., Вычуб Г. С. Организация работы редакции итруда журналиста: Метод, указания для студентов веч. и заоч.отд-ний фак. и отд-ний журналистики гос. ун-тов // Теория ипрактика советской журналистики. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С. 35—36.

10. Ковтун В. Ф., Цыганов О. В. Максимум выразительности. —М.: Сов. Россия, 1972. — С. 43—66.

11. Кулаков А. Н. Заголовок и его оформление в газете: Учеб.пособие. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. — 87 с.

12. Оформление периодических изданий / Под ред. А. П. Киселева. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — С. 56—69.

13. Оформлення газети: Методичні поради студентам. — К.: КДУ,1978. — С. 22—27.

14. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб. пособие для студентов спец. «Журналистика». — 2-е изд.,перераб. — М.: Высш. шк, 1977. — С. 123—160.

15. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб.-метод, пособие. — 3-е изд., испр. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1977. — С. 39—44.

16. Толкачев Е. В. Заголовок в газете. — М.: Искусство, 1959. —62 с.

17. Толкачев Е. В. О техническом оформлении газеты: Заметкивыпускающего. — М.: Искусство, 1956. — С. 14—25.

18. Учебная верстка: Метод, указания для студентов-заочников/ Сост. А. Н. Кулаков. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Изд-воЛенингр. ун-та, 1987. — С. 11 — 15.

19. Цукасов С. В. В штабе газеты. Секретариат газеты: традиции, опыт, проблемы. — М., 1976. — С. 104—106.

20. Цыпленков К.М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963.- С. 53—62.

21. Чичикина Я. Д. Оформление газеты. — Ростов н/Д: Изд-воРост, ун-та, 1966. — С. 18—19.