Форма, розмір і розташування ілюстрацій у газеті

Газетним публікаціям частіше за все надають форми простого прямокутника, витягнутого вертикально чи горизонтально. Така форма спрощує верстку номера. Проте досвід показав, що сприйняття ілюстрації не погіршується, якщо їй надати, наприклад, форми кола, овалу та ін. Навпаки, така нестандартна форма приверне увагу читачів до ілюстрації.

Прямокутну форму ілюстрації легко змінити, зробивши у кліше виріз — з кута, збоку і навіть посередині. На місці такого вирізу можна розмістити заголовок (цілком або частково), текстові рядки чи підпис до ілюстрації. Виріз у кліше дає можливість легко об'єднати, змонтувати дві три ілюстрації. Одна з них входить кутом у виріз, зроблений у другій.

Привабливо виглядає на газетній полосі вузький, сильно витягнутий вертикально фотознімок. Для чіткого виділення важливих ілюстрацій, наприклад, фотопортретів, їх виконують «в обтравку». Тло навколо головного зображення в цинкографії повністю витравлюють, і тоді зображення рельєфно виділяється на білому тлі.

Обираючи форму ілюстрації, треба визначити її розміри. Передусім тут виходять зі змісту і значення ілюстрації на полосі та в усьому номері. Незалежно від величини ілюстрація може мати стандартний і нестандартний розмір.

Найбільш зручними для верстки є стандартні розміри кліше, кратні стандартним форматам текстових колонок. Вони дозволяють вільніше макетувати номер, у разі необхідності робити переверстку, переміщувати ілюстрації на полосі чи з однієї полоси на інші. Вони дають можливість заздалегідь створювати запас кліше, що їх можна буде використати в будь-якому номері.

Але в газеті розміщують ілюстрації і нестандартного розміру, наприклад, на 2 ¹/₂ чи 3 ¹/₄ колонки. Це дозволяє, з одного боку, збільшити розмір ілюстрації, а з іншого — пожвавити полосу, порушивши одноманітність її оформлення.

Однак нестандартна ілюстрація «зв'язує» оформлювана у процесі макетування номера, заважає переверстці. Крім того, якщо ілюстрація супроводжує газетний матеріал, вона завжди вимагає текстової обробки з одного чи з обох боків. Розміщення на полосі самостійної ілюстрації нестандартного розміру викликає необхідність ретельного розрахунку оформлення підпису до неї.

Звичайно, найкращий варіант визначення розмірів ілюстрації — це застосування поруч і стандартних, і нестандартних форматів. Використовуючи в основному в газеті ілюстрації стандартного розміру, треба інколи виносити на полосу й ілюстрації нестандартного розміру.

Іноді в газетах використовують комбіновані ілюстрації, з'єднуючи при цьому два види зображення — напівтонове і штрихове. Наприклад, на фотознімку починають текст «шапки», який продовжується за межами фотографії.

Поступово у практику оформлення газети входять кольорові ілюстрації, виконані у двох чи навіть у трьох кольорах. Досвід ряду редакцій показав, що кольорові ілюстрації — сильний засіб поліпшення оформлення газети.

Зміст і значення ілюстрацій визначають їх місце на газетній сторінці. Кожній ілюстрації властива певна композиція, вона може бути статичною чи динамічною; техніка зображення може збігатися зі шрифтом графічно (штрихові малюнки) чи не збігатися (тонові ілюстрації), визначена вага плями іноді перевищує вагу плями такої ж площі шрифту, а іноді менша за неї. Макетуючи сторінку з ілюстраціями, треба враховувати всю різноманітність умов, але насамперед звернути увагу на змістове значення кожної ілюстрації, зокрема на смисловий, логічний зв'язок між ними (якщо ілюстрації об'єднано в добірку).

Місце ілюстрації на полосі надає їй більшого чи меншого значення. Через те, що газетна сторінка читається зверху вниз, а всередині спершу сприймається права сторінка, найвигіднішими місцями для ілюстрації будуть верх правої та лівої, низ правої та лівої сторінок. Ось чому найважливішу ілюстрацію на розвороті газети краще поставити зверху на правій полосі.

Розмір ілюстрацій на газетній сторінці обумовлюється їх змістом, а також масштабами зображення. Так, ілюстрацію суттєвого змісту, зменшення якої може зашкодити якості зображення (наприклад, портрет, де може зникнути тонкість характеристики), необхідно відтворити в порівняно великому форматі. Ілюстрації з дрібними деталями чи композиції багатьма фігурами вимагають також мінімального зменшення великого формату.

Компонуючи дві та більше люстрацій на газетній полосі чи розвороті, важливо зберегти відносний масштаб зображення. Так, розміщуючи на розвороті чи сторінці два портрети однакового значення, слід подати їх в одному масштабі. Досить поширена помилка деяких газет полягає в тому що редакції нехтують масштабністю знімків, особливо портретних

Коли на газетній полос розміщено текст та ілюстрації, бачимо ніби дві поверхні: світлу (текст) і чорну (ілюстрації). Ці поверхні необхідно максимально зблизити всіма засобами графічної композиції: лінійками, кінцівками, відбивками, інакше зорові зображення лежатимуть у двох планах через що єдність форми газетної полоси порушиться.

Якщо шрифт газетного матеріалу та ілюстрації за кольором і обсягом рівнозначні, вони наче змагаються за першість у композиції газетної полоси. Тому завжди буває корисним зсув у бік більшої зорової просторової глибини одного з цих двох елементів оформлення.

Напівтонові кліше розміщують на полосі таким чином, щоб вони зрівноважували один одного. У деяких випадках рівновага досягається шляхом використання великих заголовків. Що ж до штрихових зображальних елементів (у газетах це насамперед карикатури), то працівники секретаріатів більшості видань чомусь не враховують їхніх особливостей. Карикатури, що мають великі білі поверхні, можна зрівноважити тільки іншими малюнками чи «повітрям» у заголовках.

У руках досвідченого газетного оформлювача просторово-кольоровий аспект зображення — важливий засіб передачі змісту, коли за волею оформлювача композиція (частина сторінки, вся сторінка чи навіть увесь газетний номер) створює у читача то спокійне і ясне враження, то, навпаки неспокійне, повне внутрішнього руху і динаміки.

Газета вимагає ритмічно чітких, логічно виправданих переходів від однієї частини до іншої, від одного матеріалу до іншого, закономірного розвитку елементів зовнішнього графічного оформлення у побудові її внутрішніх частин.

Елементи газетної полоси які виконують різні функції в її композиції, побудові, не можуть оформлюватись однаково, і це зрозуміло. Оформлювач залежно від змісту здійснює свій художньо-технічний задум, по-своєму розставляє акценти. Тим самим на кожній газетній сторінці створюється своєрідне чергування елементів, насичених графічним матеріалом, з елементами, вирішеними менш цікаво. Від цього залежить місце того чи іншого матеріалу, тієї чи іншої ілюстрації.

Площа, яку ілюстрація заповнить на полосі, визначається її вагомістю, змістом, загальною композицією сторінки. Головне, щоб розмір кожної фотографії чи малюнка визначався не випадковими обставинами, а був обдуманий, свідомо визначений редакцією.

На практиці виробились усталені, подібні в загальних рисах засоби композиційного розташування ілюстрацій на полосі. Серед них можна виділити такі побудови: блокову ілюстрацію, як правило, у рамці; діагональну (розміщення ілюстрацій по діагоналі полоси); кругову (оформлення ілюстраціями текстового матеріалу); стрічкову (послідовне розташування по вертикалі чи горизонталі); перехресну (перехрещення двох зображальних рядів із загальним кадром посередині); центрову (розташування навколо основного знімка інших, що доповнюють у просторовому або часовому аспектах).

Такі композиційні побудови знаходять різне застосування в газетах і журналах. Газети частіше використовують блокове, діагональне і стрічкове розташування ілюстрацій. Діапазон композиційних вирішень у журналах є ширшим і фактично охоплює всі перелічені засоби.

Основним компонентом полоси за інформаційною значущістю є текст. Ця обставина обов'язково береться до уваги під час ілюстрування періодичних видань. У той же час оформлення окремої полоси може бути виконане з переважним використанням фотознімків. Частіше до цього звертаються в масових журналах, розміщуючи на сторінках розвороту багатокадрові фоторепортажі та фотонариси. Останнім часом так робить і більшість газет.

 

Висновки

Отже, зображувальні елементи чи ілюстрації — обов'язкова частина будь-якого видання (винятків з цього правила дуже мало). Кліше — це перше, що привертає увагу читача в газеті.

Ілюстрація виступає в газеті по-різному. Часто вона тільки супроводжує текстовий матеріал, кореспонденцію, статтю, нарис (звідси бере свій початок і сам термін латиною illustrare — освітлювати, супроводжувати). У таких випадках ілюстрація нерозривно зв'язана з текстом.

Дедалі більшого значення, однак, набуває самостійна ілюстрація — особливий вид газетного матеріалу, який повідомляє про події так само, як і решта газетних жанрів.

Рівень ілюстрування газети не може залежати від кількості надрукованих у ній ілюстрацій — важливі їхні якість, вплив на читача. Не випадково досвідчені оформлювачі вважають, що одна, але велика, виразна ілюстрація сильніше вплине на читача, ніж 3—4 дрібні невиразні знімки.

Змістовий і формальний аспекти аналізу ілюстрацій у періодичній пресі дозволяють виявити їх різновиди і з'ясувати місце у художньо-технічному оформленні газет і журналів. Цілком очевидно, що ілюстрація не обмежується суто оформлювальною роллю, а розширює її, виступаючи на сторінках газет і журналів також у ролі візуальної інформації, що констатує, інтерпретує різні сфери громадського життя. Такий широкий діапазон можливостей ілюстрацій обумовив їхню соціальну, політичну та естетичну значущість.

Кажучи про систематизоване оформлення зображувальних елементів, передовсім треба чітко визначити місце тих чи інших фотографій і малюнків у структурі видання та окремого номера залежно від їхніх значення і теми.

Необхідно визначити оптимальний розмір і кількість зображувальних полос, причому обов'язково виконувати правило: в розміщенні знімків треба дотримуватися певної різноманітності в жанрах, планах і конфігураціях.

Крім того, графічні плями, що утворюються зображувальними елементами, мають знаходитись у рівновазі одна з одною, а також зі світлими і чорними площинам заголовних комплексів.

З допомогою ілюстрацій газетні полоси пожвавлюються, стають привабливішими і зручнішими для читання. Ілюстрації полегшують сприйняття матеріалів, посилюють їхні переконливість та емоційність. їхня мета — не лише розважати, а й впливати на читачів.

 

Запитання і завдання для самоперевірки

1. У чому полягає роль ілюстрацій у газеті?

2. Які функції виконують газетні ілюстрації?

3. Назвіть вимоги до ілюстрацій.

4. Які якості відрізняють зображальні матеріали від текстових?

5. Назвіть оптимальну кількість ілюстрацій на полосі формату A3.

6. Яким чином визначається розмір кліше?

7. Що таке растр? Яка кількість ліній у стандартному растрі?

8. Формат кліше дорівнює 5 квадратам, висота — 3. Обчисліть його площу в петитних рядках на 2 ³/₄ , на 2 ¹/₄ квадрата.

9. Висота оригіналу 24 см, ширина — 18. Знайдіть висоту кліше,замовленого на 4,5, на 5,5 квадрата.

10. Які основні правила верстки кліше?

11. Які правила верстки текстівок?

12. Назвіть різновиди ілюстративних матеріалів.

13. Що таке виворітне кліше?

14. Якими мають бути клішовані заголовки?

15. Що таке кліше «в обтравку»?

16. Які особливості ілюстрування газети, в якій ви працюєте?

 

Література

1. Балат А, В. Техника оформления газетной полосы. — 2-е изд.,испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 83—97.

2. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента ксистеме: Общее и особенное в художественно-техническом конструировании периодических изданий. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.— С. 51—59.

3. Графічне оформлення і випуск газети: Методичні вказівкидля студентів ф-тів журналістики. — К.: КДУ, 1982. — С. 29—31.

4. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. — М.:Книга, 1969. — С. 52—61.

5. Ковтун В. Ф., Цыганов О. В. Максимум выразительности. —М.: Сов. Россия, 1972. — С. 66—78.

6. Оформление периодических изданий / Под ред. А. П. Киселева. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — С. 69—79.

7. Попов Г. В„ Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб. пособие для студентов спец. «Журналистика». — 2-е изд.,перераб. — М-: Высш. шк., 1977. — С. 160—169.

8. Попов Г. В„ Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб.-метод, пособие. — 3-е изд., испр. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1977. — С. 44—46.

9. Прокопенко I. В., Гутянсъка О. В. Техніка газетної справи:Практикум. — К.: Вища школа: Вид-во при Київ, ун-ті, 1989. —С. 91—93.

10. Толкачев Е. В. О техническом оформлении газеты: Заметкивыпускающего. — М.: Искусство, 1956. — С- 9—14.

11. Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. — М.: Мысль,1968. — С. 134—141.

12. Цыпленков К. М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963.— С. 66—72.

13. Чичикина Н. Д. Оформление газеты. — Ростов н/Д: Изд-воРост, ун-та, 1966. — С. 13—17.

ВЕРСТКА НОМЕРА ГАЗЕТИ

Верстка газети.

Типові недоліки верстки.

Різновиди верстки

Верстка ілюстрацій

 

9.1. Верстка газети

Верстка — це планомірне складання газетних полос із готових гранок набору, кліше, заголовків, рубрик та інших поліграфічних засобів (лінійок і пробільних елементів).

В офсетних фотонабірних газетах монтують діапозитиви текстів і зображувальних матеріалів (ілюстрацій).

Складання газетних полос відбувається у точній відповідності з графічним планом номера (тобто макетом).

Характер верстки великою мірою визначається шириною колонки, кеглем і гарнітурою шрифту, способом виділення тексту.

Цілком закінченого вигляду газетна полоса набуває завдяки вдалому доборові та систематизації матеріалу, вмілому його розміщенню.

При верстці має бути враховано також закони композиції, додержано відповідності стилю і послідовності застосування засобів розташування публікацій.

Доцільне використання всіх засобів і прийомів газетної верстки сприяє простоті та ясності, доступності й виразності матеріалів.

Отже, верстка газети — це система розміщення конкретних текстових, ілюстративних матеріалів і заголовків та виділення їх на полосі. Верстка безпосередньо зв'язана з композицією номера, газетної полоси.

Зневага до цих вимог, нехтування ними згубно впливає на авторитет будь-якої газети, незалежно від рангу — районної чи міської, обласної чи республіканської, заводської багатотиражки чи центральної газети.

Кожен номер газети — це результат колективної праці журналістів і поліграфістів. Газетний номер формують чотири компоненти (назви їх подано умовно), а саме:

— творчий. Це внутрішня структура газети — зміст, рівень публікацій, їхні жанри, мова, літературний стиль;

— розмірний. Включає періодичність видання, обсяг і формат газети, формат набору, кількість текстових колонок на полосі;

— оформлювальний. Передбачає шрифтографію (добір текстових і титульних шрифтів); заголовки, їхні види, систему побудови, розміщення й способи застосування; композиційно-графічну модель газетного номера; ілюстрування газет різних типів і різного способу друку (наприклад, високий друк, офсет); естетику газетної полоси (йдеться про зовнішню структуру видання.— композицію, верстку й оформлення);

— технологічний. До нього входять поліграфічне устаткування, процес верстки, виготовлення кліше, папір, фарба і друк (давно відомо, що друкарські можливості безпосередньо відбиваються на графічній індивідуальності газети, на змісті).

При верстці газети слід зважати на особливості, пов'язані з історичними і національними традиціями. Необхідно підтримувати і розвивати ці традиції. Велике значення мають і традиції верстки якогось окремого видання: вони постійно впливають на формування його обличчя. Традиційними можуть бути й окремі елементи верстки та оформлення газети.

Кожен із типів газети вирізняється особливостями верстки. Ці особливості визначаються поліграфічними можливостями видання, колом його читачів, а також намаганнями кожного видання знайти власне обличчя, яке вирізняло б його з-посеред інших видань. Помітно, що загальнополітичні газети віддають перевагу спокійній брусковій верстці. Цією версткою користуються і оформлювачі молодіжних видань. Водночас у цих газетах частіше, ніж в інших виданнях, застосовують ламану верстку. Це пов'язано з особливостями читацької аудиторії молодіжних видань, з необхідністю жвавого та яскравого їх оформлення. Молодіжні газети зазвичай збільшують кількість текстових колонок на полосі, що дає їх оформлювачам додаткові можливості для оформлення матеріалів.

Ще складніше завдання стоїть перед дитячими газетами: забезпечити різноманітність і жвавість оформлення і в той же час досягти достатньої чіткості в розміщенні матеріалів, яка дозволила б юним читачам легко розібратись у змісті номера. Тому в таких газетах часто користуються простою вертикально-горизонтальною версткою. Намагаючись краще оформити полоси та добірки, частіше застосовують симетричну верстку. На відміну від інших видань, у дитячих газетах намагаються збільшити формат текстового рядка, відповідно зменшивши кількість колонок на полосі, -— це полегшує сприйняття тексту маленькими читачами, які ще не мають досвіду читання. Крім того, тут частіше, ніж в інших газетах, користуються для набору текстових матеріалів великокегельними шрифтами — корпусом і навіть цицеро.

У молодіжних і дитячих газетах широко використовуються різноманітні клішовані заголовки. Типовий спосіб розміщення такого заголовка — опустити його на одну чи дві колонки тексту матеріалу, зрівнявши верхній край кліше з верхніми рядками інших текстових колонок.

Інформаційний, в основному, характер вечірніх газет, який визначає невеликий розмір більшості друкованих матеріалів, обумовлює і особливості їхньої верстки, яка вирізняється достатньою складністю. Тут, як правило, збільшують кількість текстових колонок на полосі та застосовують змішану верстку.

Більшість місцевих газет користується простою вертикально-горизонтальною асиметричною версткою.

 

Типові недоліки верстки

Поняття недоліку верстки у деяких випадках дуже відносне: те, що раніше вважалося недоліком, з часом може перестати бути ним. Один із таких прикладів — зміна ставлення до перерізу. Переріз газетної сторінки горизонтальною лінією чи встановленням на одному рівні заголовків декількох сусідніх матеріалів раніше вважався недопустимим. Щоб цього уникнути, застосовувалися різні прийоми: пересували один із заголовків усередину замітки тощо. Та коли в газетах набула поширення горизонтальна верстка, що передбачала, зокрема, переріз полоси, а то й декількох, ставлення до нього в журналістів і поліграфістів одразу ж змінилося.

Але в газетній верстці є недоліки, що повторюються в багатьох, найрізноманітніших за типом і характером, виданнях. Попри їхню відмінність, більшість із цих недоліків має одну основу, однакові причини. Це — невисока кваліфікація деяких оформлювачів і поліграфістів, нерозуміння ними особливостей, специфіки верстки та оформлення тієї чи іншої газети, пов'язане з цим прагнення перенести запозичені в інших виданнях прийоми, що відповідають характерові та завданням власної газети, а також ігнорування можливостей місцевої поліграфічної бази. Одна з причин виникнення багатьох недоліків газетної верстки — перебільшення якогось із аспектів, гнучке й постійне застосування якихось прийомів без урахування необхідності цього.

Так, виправдане прагнення простоти й виразності верстки, доведене до крайнощів, призводить до невиразності верстки. Вона є наслідком подачі матеріалів суцільною масою, в одну колонку, без спроби якось розрядити текст. Одноманітна верстка здатна відвернути увагу читача від будь-якого, навіть найцікавішого матеріалу. Часто вона виникає через невміле подання великих матеріалів. А тим часом, використовуючи кілька досить простих прийомів оформлення, можна уникнути одноманітності на сторінках газет.

З іншого боку зрозуміле також бажання за всяку ціну уникнути штампів у верстці призводить до гіпертрофованих форм ламаної верстки, до такого ускладнення оформлення, що верстка, зрештою, починає заплутувати читача, перетворює газетний номер на ребус. На полосах з'являються потворні, «горбаті» «підвали», замітки з занадто довгими «ніжками», статті незрозумілої багатокутної форми.

Поширений недолік газетної верстки — суміш стилів. У деяких газетах за короткий термін застосовують найрізноманітніші типи й види верстки. Подібна нерозбірливість свідчить про нерозуміння завдань і мети верстки, невміння знайти стиль, який краще відповідав би типові й характерові газети.

 

Різновиди верстки.

У сучасній газетній практиці є три композиційні схеми верстки полос — горизонтальна, вертикальна і мішана. Остання має два варіанти: горизонтальна верстка з вертикальними пересіченнями і вертикальна верстка з горизонтальними пересіченнями.

Існує загальне зауваження до цих схем: на полосі газетні публікації можуть розміщуватися одна стосовно одної у вигляді чітко позначених прямокутників. Це — брускова верстка. Для неї є характерними і високі «свічки», і низькі (повні й неповні) «підвали» та «горища». А втім, на полосі можуть з'явитися майже правильні квадрати.

Отже, брускова верстка — це спосіб розміщення газетного набору і складання частин полоси з різних за розміром (але обов'язково прямокутних) так званих брусків.

Відзначається брускова верстка простотою, відсутністю врізів, уступів, різко вираженою тенденцією до горизонтального та вертикального розташування компонентів.

І ще одне загальне зауваження до цих систем верстки.

На полосі газетні матеріали можуть заходити один в один, утворюючи різні ламані силуети — «чобітки», «ніжки», уступи, східчасті лінії та ін. Це — ламана верстка.

Сучасні тенденції в оформленні газет обмежують застосування цього принципу верстки. Точніше, від ламаної верстки газети практично відмовилися.