Взуття. Шкіряне взуття. Види і деталі взуття. Асортимент шкіряного взуття.

3. Взуття

Взуття – виріб для оберігання ніг від зовнішніх впливів, який виконує утилітарні та естетичні функції.

Взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу виконують за допомогою машин, відносять до взуття механічного виробництва. Взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій виконують вручну, відносять до взуття ручного виробництва.

В залежності від виду матеріалів та технології виготовлення взуття поділяють на групи: шкіряне, гумове і валяне.

Сучасне взуття класифікують за ознаками (рис. 3.1)

 

Рис. 3.1 Класифікація взуття

 

Розмір взуття – довжина стопи у міліметрах. За статево віковими ознаками поділяють на групи з встановленим вихідним (середнім) розміром. Взуття одного розміру випускають з різними поперечними розмірами (повнотами) (таб. 3.1).

 

Таблиця 3.1

Розподіл взуття на групи і розміри

Група взуття

Метричні розміри, мм

Середній розмір

Мінімальна кількість повнот

Розподіл взуття за віком і статтю

Но

мер

Назва

Пінетки

95...125

Взуття для немовлят до 1 року (без жорсткої підошви і устілки)

Ясельна

105...140

Взуття для дітей віком від 1 до 3 років

Малодитяча

145...165

Взуття для дітей молодшої та середньої групи дитячого садка (3...5 років)

Дошкільна

170...200

Взуття для дітей старшої та підготовчої групи дитячого садка

Для школярок

205...240

Взуття для дівчаток 8...12 років

Для школярів

205...204

Взуття для хлопчиків 8...11 років

Дівоче

225...260

Взуття для дівчат 12...17 років

Хлопчаче

245...280

Взуття для юнаків 11...18 років

Жіноче

210..275

3(4)

Взуття для жінок віком від 18 років

Чоловіче

245...305

3(4)

Взуття для юнаків та чоловіків віком від 18 років

 

Поряд з метричною системою нумерації іноді для взуття спеціального призначення застосовують штихмасову, у якій розмір взуття визначається у штихах (6,67 мм).

Вид взуття –конструктивна ознака класифікації взуття, яка визначається ступенем закритості ноги деталями верху взуття (туфлі, напівчеревики, чоботи тощо).

Модель взуття –конкретний виріб, якому властиві індивідуальні ознаки конструкції, матеріалів та зовнішнього оформлення взуття. За ступенем складності моделі поділяються на категорії.

Методи кріплення взуття –спосіб прикріплення низу взуття до заготовки верху, що характеризуються наявністю деталей та їх розміщенням у шві.

Основними напрямками в розміщенні асортименту та поліпшення якості взуття являються:

· забеспечення випуску взуття у видовому асортименті який відповідає особливостям експлуатації взуття;

· використання нових високоякісних матеріалів з підвищеними гігієнічними та експлуатаційними властивостями;

· удосконалення технології, впровадження нових конструкцій взуття які забезпечують її зручність, необхідні гігієнічні властивості, високу зносостійкість, високі естетичні властивості тощо;

· впровадження нових моделей і фасоні , що відповідають медичним вимогам та запитам споживачів.

3.1 Шкіряне взуття

Шкіряне, комбіноване, текстильне і фетрове взуття та взуття з верхом з штучної шкіри об’єднують під загальною назвою „шкіряне взуття”.

Таке взуття відзначається складністю та розмаїттям видів, фасонів та розмірів. Воно класифікується за такими основними ознаками:

· цільове та статево-вікове призначення;

· спосіб виробництва;

· види і конструкція верха;

· матеріал і колір верха:

· матеріал підошви;

·  складність моделі;

· розмір (довжина і повнота):

· метод кріплення підошви;

· висота підбора;

Цільове призначення взуття характеризує умови і сезон його експлуатації. За умовами експлуатації взуття поділяється на побутове(повсякденне і модельне), домашнє, дорожнє, взуття для людей похилого віку, спеціальне, виробниче(професіональне),спортивне, ортопедичнетощо.

Спеціальне– взуття для захисту ніг від певних видів небезпечних впливів для виготовлення якого використовують матеріали і деталі із захисними властивостями;

Виробниче (професіональне) –взуття для захисту ніг без використання матеріалів і деталей із захисними властивостями (рибацькі та болотні чоботи тощо);

Спортивне –взуття випускають в асортименті, що відповідає вимогам окремих видів спорту:

Ортопедичне –взуття, яке враховує паталогічні зміни окремих ділянок ноги;

Профілактичне –взуття, яке попереджає розвиток патологічних відхилень або змін.

За сезоном експлуатації взуття буває зимовим, осіннім – весняним, літнім та цілорічним.

За статевовіковим призначенням взуття, поділяють на групи: чоловіче, жіноче, хлопчаче, дівоче, для школярів і школярок, дошкільне, мало дитяче, для ясельного віку та пінетки.

За способом виробництва взуття поділяють на взуття механічного та ручного виробництва.

 Натуральна шкіра для верха взуття характеризується м’якістю та невеликою товщиною і класифікується за певними ознаками (рис. 3.2).

 

Рис. 3.2 Класифікація шкіри для верха взуття.

Для виготовлення взуття використовують:

· шевро – тонка високоякісна шкіра із шкур кіз хромового метода дублення для верху модельного взуття;

· шеврет –м‘яка еластична шкіра із шкур овець для верху кімнатного і легкого літнього взуття;

· замша – дуже м’яка шкіра із шкур оленів та кіз жирового метода дублення для витонченого взуття, галантерейних виробів і деталей музичних інструментів;

· хромова шкіра зі свинячих шкур – груба, жорстка і використовується для одягу та деталей взуття.

За матеріалом і кольором верху побутове взуття поділяється на:

Юфтеве взуття.Призначене для експлуатації у важких умовах. Форма взуття та декоративні елементи верха мають другорядне значення. Таке взуття виробляють чоловічим, жіночим, хлопчаковим, шкільним і дитячим.

Хромове взуття.Призначене для всіх статево-вікових груп (таб. 3.2). Найважливіша ознака – вид хромової шкіри та її колір.  

Таблиця 3.2

Асортимент хромового взуття

Статево вікове призначення взуття

Масове

Модельне

Кількість видів

Види

Кількість видів

Види

Чоловіче

Чоботи, ботинки, напівботинки, туфлі, сандалії, сандалети, чув які, спортивні туфлі, кімнатні туфлі, дорожні туфлі

Ботинки, напівботинки

Жіноче

Чоботи, чобітки, ботинки, напівботинки, туфлі, туфлі літні відкриті, сандалії, сандалети, опанки, чув’яки, спортивні туфлі, дорожні туфлі

Чобітки, ботинки, напівботинки, туфлі, туфлі літні відкриті, опанки

Дівоче

Ботинки, напівботинки, туфлі, туфлі літні відкриті, сандалії, сандалети, чув’яки, спортивні туфлі

Напівботинки, туфлі

Хлопчаче

Чоботи, ботинки, напівботинки, туфлі літні відкриті, сандалії, сандалети, чув’які

 

-

-

Шкільне і дитяче

Чоботи, ботинки, папівботинки, туфлі, туфлі літні відкриті, сандалії, сандалети, чув’яки, спортивні туфлі, кімнатні туфлі

-

-

Гусарики, пінетки

Чобітки, ботинки, напівботинки, туфлі, сандалії, сандалети, ботинки-пінетки

-

-

Взуття комбіноване має вужчий асортимент ніж хромове взуття. Комбіноване взуття випускають чоловіче, жіноче, дівоче, хлопчаче та шкільне. Текстильне взуття випускають для всіх статево-вікових груп. Взуття з верхом з штучної шкіри випускають чоловіче, жіноче, дівоче, хлопчаче та шкільне у вигляді відкритих літніх туфель.

Фетрове взуття випускають для всіх статево-вікових груп широким асортиментом.

За матеріалом і методом кріплення підошв шкіряне взуття буває: з шкіряною, гумовою пористою, гумово непористою,повстяною та полімерною підошвою. За методом кріплення підошв шкіряне взуття буває:

- для шкіряних підошв – рантове, рантовопрошивне, клеєве, дерев’яношпилечне, гвинтове, прошивне;

- для гумових підошв – цвяхове, гвинтове, клейове, рантове, рантопрошивне, сандальне, нитково-клейове.

- Найбільше цінується рантовий метод кріплення (рис.3.3).

-

Рис. 3.3 Способи кріплення підошв.

Рантово-скобочний метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – підошва; 5 – рант; 6 – текс; 7 – скоба; 8 – нитка.

Строчено-рантовий метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – рант; 5 – підошва; 6 – ниткові шви.

Строчено-клейовий метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – платформа; 5 – обтяжка; 6 – підошва; 7 – ниткові шви.

Прошивний метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – підошва; 5 – затяжний текс; 6 – нитковий шов.

Дерев‘яношпилечний метод кріплення

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – підошва; 5 – дерев‘яна шпилька; 6 – текс;; 7 – гвинт.

Метод гарячої вулканізації:

1 – заготовка4 2 – комбінована устілка; 3 – підошва; 4 – простилка; 5 – затяжний текс.

 

Клейовий метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка;

3 – простилка; 4 – підошва;

5 – затяжний текс.

Цвяховий метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – прстилка; 4 – підошва; 5 – текс; 6 – цвях.

Гвинтовий метод кріплення : 1 – заготовка; 2 – обводка; 3 – устілка; 4 – простилка; 5 – підошва; 6 текст.

Виворотний метод: 1- заготовка; 2 підошва; 3 – нитковий шов.

Метод парко: 1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – рант; 4 – простилка; 5 – підошва; 6 – нитковий шов.

Рантово-прошивний метод кріплення: 1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – підошва; 5 – рант; 6 – текс; 7 – нитковий шов.

Рантово-клейовий метод кріплення:

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – рант; 4 – простилка; 5 – підошва; 6 – текс; 7 – нитковий шов

Сандальний метод кріплення: 1 – заготовка; 2 – рант; 3 підошва; 4 – нитковий шов.

Допельний (напівсандальний метод кріплення): 1- заготовка;

2 – підкладка; 3 – устілка; 4 – підошва; 5 – рант; 6 – натковий шов.

Рантовий метод кріплення

а – з відкритою порізкою підошви; б – з закритою порізкою підошви.

1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – простилка; 4 – губа рантової устілки; 5 – рант; 6 – підошва; 7 ниткові шви. 

а

б

 

 

За складністю моделі поділяють на хромові ботинки і напівботинки, хромові туфлі, кімнатні та дорожні туфлі, чув’яки. Ознаки, що визначають поділ шкіряного взуття по складності моделі верха регламентуються відповідними нормативними документами. В загальних рисах виділяють такі способи ускладнення моделей верха взуття (рис.3.4).

 

Рис.3.4 Способи оздоблення взуття

1 – бейками, 2-кантиками, 3 – перфорацією, 4 – м’яким бантом, 5 – продіванням шкіряної стрічки, 6 – бизиком на союзці та декоративним швом на союзці та берцях.

За висотою підбори (рос.каблуки) бувають: низькими (до29 мм.), середніми (до 40мм), високим (до 60мм) та особливо високим (більше 60мм). За формою вони бувають прямими, шпилькою, клиновидні тощо.

 

3.1.1 Види і деталі взуття

Специфічна особливість сучасного взуття полягає у його диференціації до різнохарактерної діяльності людини. Взуття виконує як службові функції так і функції прикрас. Вимоги до властивостей взуття залежать від його призначення.

Конструкція взуття характеризується формою, кількістю, взаємним розташуванням і характером скріпленні окремих деталей. У відповідності з розташуванням виділяють деталі верха і низа взуття, які, в свою чергу, поділяються на зовнішні, внутрішні та проміжні. Деталі взуття відрізняються значною різноманітністю по кількості, формі, розташуванню та характеру їх взаємного розташування (рис.3.5) .

Рис. 3.5 Конструкція чоловічого хромового рантового ботинка.

1 – носок, 2 – союзка, 3 – берца, 4 – задинка, 5 – задній зовнішній ремінь, 6 – язичок, 7 – закріпка, 8 – підошва, 9 – рант, 10 – підбора, 11 – основна підкладка, 12 – підблочник, 13 – штаферка, 14 – внутрішній ремінь, 15 – боковинка, 16 – міжпідкладочна союзка, 17 – устілка, 18 – задник, 19 – підносок, 20 – підп‘яточник, 21 – простилка, 22 – геленок.

 

Вид взуття визначається, як правило конструкцією верха. Основними видовими групами побутового взуття являються чоботи, чобітки, ботинки, напівботинки і туфлі. До легкого взуття відносять літні відкриті туфлі, опанки, сандалії, сандалети, чув’яки, спортивні, кімнатні та дорожні туфлі.

Чоботи за конструкцією верху поділяються на прикройні та витяжні. Витяжні виготовляють тільки за спецзамовлення. Прикроєні чобітки за характером взаємного розташування халяв і передів бувають: з передами настроченими на халяви, з халявами настроченими на переди та з второченими передами. В залежності від матеріалів передів і халяв та їх товщини чоботи виготовляють з різними по конструкції і матеріалам підкладками.

Чоботи мають високі халяви. У витяжних чобіт весь верх сформований з однієї деталі.

Чобітки (рис.3.6) відзначаються мінливою висотою халяв. Вони бувають масовими і модельними. Для їх виготовлення використовують всі видів матеріалів, різні методи скріплення деталей та різну висоту підборів.

 

Рис. 3.6 Чобітки.

 

Ботинки (рис.3.7) за конструкцією верха поділяють на групи з урахуванням великої кількості ознак з яких найважливішими вважаються: спосіб закріплення взуття на нозі, характер взаємного розташування деталей та їх форма, наявність або відсутність підкладки. Для їх виготовлення використовують всі види матеріалів та різні методи скріплення деталей.

Рис. 3.7 Ботинки.

Напівботинки (рис.3.8) мають передній відкритий розріз берців які з’єднуються шнурками та більшу висоту розташування верхніх частин берців відносно верхніх задніх країв п’яточної частини. Виготовляють з різних видів матеріалів і використовують різні методи скріплення деталей.

 

 

Рис. 3.8 Напівботинки.

 

Туфлі(рис.3.9) мають меншу висоту і більш відкритий верх. Спосіб закріплення на нозі в значній мірі визначає конструкцію верха, зовнішній вид, зручність експлуатації тощо.

Ступінь відкритості визначається як смаком споживача, так і призначення туфель. По кількості та формі зовнішніх деталей туфлі різко відрізняються між собою.

 

Рис. 3.9 Туфлі.

1 – закриті на шнурках; 2 – напівзакриті; 3 – закритий носок і п‘ятка та відкритою перейменою частиною; 4 – відкритий носок і п‘ятка та задня частина утримуюча стрічка; 5 – верх з окремих стрічок.

Опанки (рис.3.10) – різновид жіночих туфель ручної роботи і бортового кріплення стрічкою з шкіри або інших матеріалів. Бувають масовими і модельними. Модельні опанки виділяються складністю деталей верха.

 

 

Рис. 3.10 Опанки.

 

Сандалії та сандалети (рис.3.11) . Сандалії закріплюються на нозі одним або двома ремінцями на пряжках. Союзки сандалій мають декоративну декорацію. Їх виготовляють сандальним методом кріплення підошви, без підносків, без устілок з жорсткими задниками. Для деталей верха використовують тільки кольорові шкіри.

Сандалети часто називають літніми напівботинками або туфлями. Їх випускають з конструкцією верху близькою до конструкції верха напівботинок або до конструкції верха туфель. Вони мають устілки, жорсткі задники. Кріплення підошви здійснюють неточними методами – напівсандальним або рантовим.

Рис. 3.11 Сандалети.

Чув’яки, спортивні та дорожні туфлі (рис.3.12) близькі за призначенням, але відрізняються конструкцією верха. Чу’яки виготовляють гладкими, фігурного кроя з жорсткими задниками різних методів кріплення підошв.

Рис. 3.12 Чув‘яки (1, 2), спортивні туфлі (3, 4), дорожні туфлі (5, 6).

 

Спортивні туфлі за конструкцією і матеріалом близькі до чув’яків. Відрізняються обов’язковим переднім накладним ременем з розрізом і відсутністю жорстких задників.

Дорожні туфлі поділяються на гладкі та з оздобленням. Характерна особливість – легкість і компактність. Підбори, жорсткі задники і підноски не використовують.

Рис. 3.13 Кімнатні туфлі.

 

Кімнатні туфлі (рис.3.13) відрізняються різноманітністю конструкцій верха, ступенем відкритості, декоративними елементами, висотою і формою підборів. Для їх виготовлення використовують різні матеріали. Асортимент кімнатного взуття визначається статево-віковим призначенням.

 

За видом взуття поділяють на групи: ремінцево-сандальну, туфлі, напівботинки, ботинки і чоботи (рис.3.14.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.14 Види і різновиди взуття.

 

Крім основних видових груп промисловість виготовляє взуття поєднане спільною назвою „легке взуття”: літні відкриті туфлі, опанки, сандалії, сандалети, чув’яки, кімнатне тощо.

Основною розмірною ознакою взуття є його довжина (довжина устілки), а додатковою – повнота, яка характеризує зміну ширини сліду та периметр у поперечному розрізі при незмінній довжині.

Існують три основні системи позначення розміру взуття: англійська (дюймова), штихмасова та метрична.

Для англійської (дюймової) системи за одиницю вимірювання прийнята 1/3 дюйма (8,46мм) або 1/6 дюйма (4,23мм). В основу системи покладена довжина устілки у долях дюймів. Вона має дві шкали: для дітей та для дорослих. Особливості цієї системи в тому, що довжину устілки вимірюють не від крайньої точки п’ят, а на відстані 4 дюйми від неї. Найменшому за розмірами дитячому взуття з довжиною устілки 4 дюйми (101,6мм) присвоєний умовний номер „0”. Наступні номери відрізняються один від другого на 1/3 дюйма, а проміжні напівномери на 1/6 дюйма. Шкала дитячого взуття закінчується номером 13, що відповідає довжині устілки 211,7мм.

Шкала розмірів взуття для дорослих закінчується номером 14. Довжина устліки початкового номера становить 215,9мм, а найбільша 330,2мм.

Взуття всіх номерів за американською системою відрізняються від англійської зменшенням довжини устілки на 2,116мм.

До 1964 року користувалися штиховою системою (1 штих = 2/3 см = 6,67мм) в основу якої було покладено довжину устілки між крайніми точками (таб.3.3). Довжина устілки складається з довжини ступні та припуску 10мм для затяжки взуття. Величина припуску може бути від 15 до 20 мм для взуття з видовженим носком.

Таблиця 3.3

Асортимент розмірів взуття

Статево-вікова група

Номер взуття за штриховою системою

 

Чоловіче

38 39 40 41 42 43 44 45 46 47

Жіноче

33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Хлопчаче

35 36 37

Дівоче

34 35 36 37

Шкільне

31 32 33 34

Дошкільне

27 28 29 30

Малодитяче

22 23 24 25 26

Гусарикова (ясельна)

17 18 19 20 21

Пінетки

16 17 18 19 20

 

З переходом від одного номера взуття до сміжного одночасно з зміною довжини устілки змінюється її ширина (на 1,5 мм). Повнота взуття позначається умовними номерами: для гусариків і пінеток – 1...7, для всіх інших груп - 1...9.

За діючою метричною системою нумерації за розмір прийнята не довжина сліду колодки (довжина устілки), а довжина стопи. Розмір взуття позначають у сантиметрах, а інтервал між сміжними номерами становить 5 мм. Для взуття спеціального призначення та з верхом з юфті, інтервал становить 7,5мм. Повнота взуття змінюється: для повсякденного з інтервалом 8 мм, для модельного - 6 мм між сусідніми повнотами.

За діючим класифікатором для шкіряного взуття встановлений клас 88. Він складається з найменування продукції та її кодового позначення. Код продукції складається з десяти цифрових знаків і має таку структуру:

 

ХХ – Х – Х – Х – Х – Х – ХХХ

Розроблений на його основі галузевий класифікатор додатково включає 23 класифікаційні ознаки (фасети) які дають більш повну характеристику взуття.

Артикул взуття складається з 6 цифр і двох - трьох літер. Перед артикулом модельного взуття промислового виготовлення ставлять літеру М а перед артикулом модульного взуття ручного виготовлення – літери МР. Цифри артикула позначають:

Перша – статево-вікову групу: 1 – чоловіче, 2 – жіноче, 3- хлопчакове, 4 – дівоче, 5 – шкільне, 6 – дитяче (дошкільне ІІ підгрупи), 7 – дошкільне (дошкільне І підгрупи), 8 – гусарики, 9 – пінетки;

Друга – вид взуття: 1 – чоботи, чобітки, напівчобітки та унти; 2 – напівчоботи; 3- ботинки; 4 – напівботинки, туфлі, сандалети та опанки; 5 – туфлі літні; 6 – сандалії; 7 – чув’яки, туфлі спортивні, дорожні та кімнатні;

Третя і четверта – різновиди взуття за використаним матеріалом і конструкцією;

П’ята і шоста – метод кріплення підошви та її матеріал. Наприклад для чоловічого взуття: ОО – рантовий, матеріал – пориста гума марки В; 81 – цвяховий, матеріал – формована жиростійка гума з глибоким рифленням;

Після цифр ставляться літери, які позначають:

Перша – колір верха взуття: б – білий, в – всі кольори, м – строкатий, с- світлий, ц – коричневий, ч – чорний, я – яскравий

Друга і третя – вид матеріалу верха. Наприклад: а – шкіра лакова хромового дублення, ИЯ – велюр хромового дублення з свинячих шкур, СИ – шкіра з свинячих шкур покривного фарбування з ефектами, тощо.