Товарознавство. непродовольчих товарів. Передмова. Шкіра і хутро. Хімічний склад і будова шкур.

 

Міністерство освіти і науки України

Промислово-економічний коледж НАУ

 

 

Зрезарцев М. П., Зрезарцев В. М.

 

 

Товарознавство

непродовольчих товарів

Навчальний посібник

 для студентів вищих навчальних закладів

 

Київ-2007

  

 

 

Передмова

В умовах ринкових відносин, розширенням міжнародної торгівлі, необхідності безперервного стимулювання збуту товарів виробничого призначення, загострення боротьби за покупця, спеціалістам, що займаються комерційною діяльністю необхідно знати і враховувати у своїх діях вимоги споживачів до товару. Їм необхідно знати основні характеристики товарів,  умови їх використання. Принципи маркування, правила постачання, транспортування та зберігання.

Знання споживних властивостей товарів дає можливість визначити стан товарів на ринку, проаналізувати сучасний стан ринку кожного окремого товару. Визначити залежність попиту від зміни кон’юнктури ринку, потребу в них, вирішувати питання оновлення асортименту, впливати на формування товарної і цінової політики тощо. Повсякденне використання товарів у побуті та на виробництві вимагає детальної вивчення їх споживних властивостей та умов експлуатації, вміння комплексно оцінювати споживну вартість, якість та асортимент.

Пропонуємий посібник підготовлений у відповідності з програмою дисципліни “Комерційне товарознавство” і розкриває основні властивості непродовольчих товарів, наводить їх маркування, призначення, умови використання, транспортування та зберігання. Це дозволить розпізнавати асортимент продукції та товарів, визначати якість продукції та основні дефекти, визначати доцільність та ефективність їх використання.

Головна мета вивчення курсу “Комерційне товарознавство” – оволодіти знаннями, необхідними для вирішення практичних завдань у сфері товарообігу основних груп непродовольчих товарів. Посібник розрахований на студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання.

 

Зміст

 

1. Шкіра і хутро

 

    1.1. Хімічний склад і будова шкур

 

    1.2. Сировина для виробництва шкіри

 

    1.3. Хутряна та овчинно- шубна сировина

 

    1.4. Консервування та зберігання сировини

 

    1.5. Сортування та оцінка якості сировини

 

    1.6. Найважливіші види шкіри та вимоги до них

 

    1.7. Найважливіші види хутра та вимоги до них

 

    1.8. Оцінка якості шкіри та хутра і визначення сортності

 

     1.9. Упакування, маркування, транспортування та зберігання        шкіри та хутра

 

2. Матеріали для взуття

 

    2.1. Шкіра натуральна

 

    2.2. Штучні матеріали для взуття

 

           2.2.1. Штучна шкіра

 

             2.2.2. Маркування, сортування, упакування, транспортування та зберігання штучних шкір

 

   2.3 Текстильні матеріали для взуття

 

             2.3.1. Тканини для взуття

 

             2.3.2. Неткані матеріали

 

             2.3.3. Повсть і фетр

 

             2.3.4. Сортування, упакування, маркування, транспортування та зберігання текстильних матеріалів для взуття

 

3. Взуття

 

     3.1. Шкіряне взуття

 

            3.1.1. Види і деталі взуття

 

            3.1.2. Асортимент шкіряного взуття

 

            3.1.3. Допоміжні матеріали і фурнітура

 

            3.1.4. Оцінка і контроль якості шкіряного взуття

 

    3.2. Гумове взуття

 

            3.2.1. Загальна характеристика та методи виготовлення

 

             3.2.2. Асортимент гумового взуття

 

             3.2.3. Оцінка і контроль якості гумового взуття

 

    3.3. Валяне взуття

 

         3.3.1. Загальна характеристика валяного взуття

 

         3.3.2. Асортимент валяного взуття

 

         3.3.3. Оцінка і контроль якості валяного взуття

 

         3.4. Маркування, упакування, транспортування та зберігання взуття

 

4. Швейно - трикотажні товари

 

   4.1. Одяг

 

    4.2. Білизна

 

   4.3. Головні убори

 

    4.4. Панчішно - шкарпеткові вироби

 

    4.5. Рукавички і рукавиці

 

5. Галантерейні товари

 

    5.1. Стрічки

 

    5.2. Тасьма і шнури

 

    5.3. Гардинно –тюлеві та мереживні вироби 

 

     5.4. Товари швейної галантереї

 

     5.5. Парасолі

 

   5.6. Товари шкіряної галантереї

 

     5.7. Галантерейні товари із пластичних мас

 

     5.8. Металеві галантерейні товари

 

    5.9. Дзеркала

 

    5.10. Галантерейні щітинно-щіткові товари

 

    5.11. Килимові вироби

 

6. Товари культурно - побутового призначення

 

     6.1. Шкільно –письмові та канцелярські товари

 

     6.2. Іграшки

 

    6.3 Товари для спорту та туризму

 

     6.4 Риболовні товари

 

     6.5. Музичні товари

 

    6.6 Побутові годинники

 

     6.7. Побутова радіоелектронна апаратура

 

7. Меблеві товари

 

8.Товари господарського і побутового призначення

 

    8.1. Товари побутової хімії

 

    8.2. Лакофарбові товари

 

     8.3. Товари для чистки і догляду за предметами домашнього побуту і виробами особистого користування

 

    8.4. Побутові вироби з пластмас, скляні та керамічні

 

    8.5. Метало-господарські товари     

 

9. Парфюмерно –косметичні товари

 

10. Ювелірні товари

 

11. Технологічне та енергетичне обладнання, інструменти і підшипники

 

 11.1. Металообробне устаткування

 

 11.2. Ковальсько - пресове устаткування

 

 11.3. Деревообробне устаткування

 

 11.4. Енергетичне устаткування

 

             11.4.1. Насоси

 

             11.4.2. Компресори

 

             11.4.3. Вентилятори

 

             11.4.4. Калорифери

 

   11.5. Підшипники

 

   11.6. Інструменти

 

   11.6.1. Металорізальний інструмент

 

   11.6.2. Ковальський інструмент

 

   11.6.3. Слюсарний інструмент

 

   11.6.4. Деревообробний інструмент

 

   11.6.5. Вимірювальний інструмент

 

   11.6.6. Абразивний інструмент

 

12. Енергетичне та загально промислове обладнання, електричні машини

 

12.1. Електротехнічні товари

 

12.1.1 Провідникові вироби

 

12.1.2 Електроустановочні вироби

 

12.1.3 Джерела світла

 

12.1.4 Електроосвітлювана арматура

 

12.1.5 Електронагрівальні прилади

 

12.1.6 Машини для обробки білизни

 

12.1.7 Машини для зберігання та обробки продуктів

 

12.1.8 Машини для прибирання приміщень

 

12.1.9 Машини для підтримання мікроклімату

 

12.1.10 Машини для шиття і в’язання

 

12.1.11 Машини для механізації робіт по господарству

 

12.1.12 Хімічні джерела струму

 

12.1.13 Трансформатори

 

12.1.14 Електричні машини

 

12.1.15 Зварювальне обладнання

 

12.2. Контрольно - вимірювальні прилади

 

12.2.1 Прилади для вимірювання температури

 

12.2.2 Прилади для вимірювання тиску

 

12.2.3 Прилади для вимірювання витрат

 

12.2.4 Електровимірювальні прилади

 

13. Прилади промислової електроніки

 

13.1 Електровакуумні прилади

 

13.2 Резистори

 

13.3 Конденсатори

 

13.4 Напівпровідникові прилади       

 

Література

 

 

1.Шкіра і хутро

 

Шкурою називають зовнішній покрив тіла тварини, який захищає її організм від зовнішнього впливу та, одночасно, приймає участь у регулюванні обміну речовин, тепла і сприймає різні подразники зовнішнього середовища. Кожна шкура має волосяний покрив, який називають вовною, якщо з нього можна виготовити пряжу.

До складу шкури тварин входять білки, що створюють волокнисті елементи. За відношенням білків до різних хімічних реагентів та впливу тепла визначають властивості шкури. Кінцевими продуктами розпаду білків являються амінокислоти (переважно гліколь NH₂–CH₂–COOH).У шкурі тварини найбільш поширені такі волокнисті білки:

· Колаген- основа колагенових волокон з яких, переважно, складається шкура тварини. В тваринних організмах він знаходиться у зневодненому стані. При нагріванні у воді при досягненні певної температури він зморщується. Це явище називають зварюванням, а температура при якій воно відбувається називають температурою зварювання. Під впливом гарячої води колаген переходить у розчин, який гусне при температурі 10...15°С. Утворюється желатин. У розчинах кислот і лугів колаген набухає.

· Еластинміститься у шкурі внезначній кількості. Він стійкий до гарячої води і не утворює клею.

· Ретикуліни -основна складова ретикулінових волокон, які відзначаються високою стійкістю до гарячої води та розчинів кислот і лугів.

· Кератинміститься у волосі та рогових утвореннях. Він стійкий до розчинів кислот і порівняно малостійких до дії лугів. На відміну від колагену кератин и містять велику кількість сірки.

    Крім волокнистих білків до складу шкури входять:

Глобулярні білки (альбуміни, глобуліни)знаходяться, переважно, у міжволоконній речовині, яка в процесах хутряного виробництва видаляється: альбуміни розчиняються у воді, а глобуліни - у розчинах нейтральних солей.

Мінеральні речовинипредставлені у шкурі хлористими, сірчано - кислими і вуглекислими солями натрію, калію, магнію, кальцію та заліза.

Жири та жироподібні речовини розміщені нерівномірно по всій шкурі. Їх загальна і локальна кількість залежить від виду тварини, її віку, статі та умов життя. Будова шкури тварини складається з волосяного покриву, епідермісу, дерми та підшкірної клітчатки (рис.1.1).                                                            

Епідерміс -зовнішній шар шкури, розташований безпосередньо під волосяним покривом. В залежності від ступеню розвитку епідермісу виявляють від двох до шести шарів, з яких основних два: ростковий (мальпігієв) та зовнішній (роговий). Поділ на шари дуже умовний. Клітини епідермісу переміщуються, піддаються структурним змінам і досягнувши поверхні відпадають у вигляді лусок (лупи).

Дерма розташована під шаром епідермісу і захищає тіло тварини від механічного пошкодження. Вона утворюється складним переплетінням волокон білкового походження - колагенових, еластинових і ретикулінових. Основу (~ 98%) складають колагенові волокна, які створюють пучки різної форми і товщини, що тісно сплутані між собою. Це визначає міцність дерми. Між волокнами (пучками) дерми находиться міжволокниста речовина (глобулярні білки), яка скріплює окремі структури дерми.        

        

Рис. 1.1. Будова шкури тварини.

1 - підшкірна клітчатка; 2 - дерма; 3 - епідерміс; 4 - волос; 5 - сальні залози;

6 - волосяна сумка; 7 - пучки волокон; 8 - жирові прошарки.     

Підшкірна клітчата -клітини пухкої нещільної тканини з еластинових волокон, між якими міститься значна кількість кровоносних судин і жирових вкраплень.

Хутряна шкура тварини складається з якісного волосяного покриву, епідермісу, дерми і підшкірної клітчатки (рис.1.2)

 

Рис.1.2. Будова хутряної шкури

1 - підшкірна клічатка; 2 - сітчатий прошарок; 3 - сосочкий шар; 4 - епідерміс;

5 - стержень волоса; 6 - волосяна сумка; 7 - дерма;

8 - жировий прошарок; 9 - підшкірна клітчатка.

 

Волосяний покрив - велика кількість нитковидних рогових утворень (4500...22000 на 1см²), які мають різну форму, колір і будову. По вертикалі волос поділяють на три частини: стержень (зовнішня),корінь (знаходиться у волосяній сумці) та головку(товста частина кореня). У будові стержня виділяють чотири частини (рис.1.3): кінчик ( характеризується відсутністю серцевини), гранна (найбільш широка частина волоса), шийка та основа (частина стержня, що прилягає до епідермісу).

 

Рис.1.3. Стержень волоса

1 - кінчик; 2 - гранна; 3 - шийка; 4 – основа.

 

За ступенем зігнутості та звивитості стержня розрізняють волос зігнутий, прямий, хвилястий, штопороподібний, спіральний і петлястий. Звивистість волоса визначає зовнішній вид волосяного покриву.

Стержень волоса складається (рис.1.4) з лускового шару (кутикули), коркового шару та серцевини.

        

 

 

Рис.1.4. Схема будови стержня волоса

1- кутикула; 2 - корковий шар; 3 - серцевина.

Кутикула - тонка оболонка волоса, яка складається з шару ороговівших клітин (лусок), що накладені одна на другу. Форма лусок змінюється по висоті волоса і залежить від виду тварин. Стан лусок визначає блискучість хутра та здатність збиватись у повсть.

Корковий шарскладається з окремих видовжених веретеноподібних клітин, розташованих вздовж вісі волоса та з’єднаних між собою міжклітинною речовиною. Від стану коркового шару залежить міцність, пружність і гнучкість волоса.

Серцевина являє собою пористу тканину побудовану клітинами, у яких оболонка і протоплазма ороговіли. В середині клітин та між ними є пухирці повітря, що впливає на теплозахисні властивості. Клітини серцевини містять зерна пігментів (чорних, коричневих та жовтих), які створюють все багатство кольорів хутра.

    При виробництві шкіри видаляють волос, епідерміс та підшкірну клітчатку. Використовують тільки дерму. При виробництві хутра видаляють тільки підшкірну клітчатку.

    Різні ділянки шкур прийнято називати топографічними і кожний з них має свою назву. Властивості кожної ділянки мають свої особливості, що визначає їх використання. На шкурі великої рогатої худоби (рис.1.5) за топографічними ознаками розрізняють лапи, пашину, поли, чеграк, огузок. Для інших тварин ці ділянки мають інші назви. На хутряній шкурці (рис.1.6) визначають значно більше топографічних ділянок, що пов’язано з особливостями волосяного покриву.

 

        

 

Рис.1.5. Топографія шкури великої рогатої худоби

1 - лапи; 2 - пашина; 3 - поли; 4 - чолка;

5 - вороток; 6 - огузок; 7- чепрак.

 

Рис.1.6. Топографія хутряної шкурки

1 - отвори очей; 2 - вуха;

3 - грудка; 4 - передні лапи;

5 - лопатка; 6 - задні лапи;

7 - хвіст; 8 - репка;

9- огузок; 10 - хребет; 11 - черево;

12 - загривок; 13 - шия.

 

Поверхню шкури з боку підшкірної клітчатки називають бахтармою.