Сировина для виробництва шкіри

Цю сировину поділяють на крупну, дрібну та свинячу. До крупної сировини відносять шкури великої рогатої худоби, коней і віслюків, верблюдів, крупних оленів тощо. До дрібної сировини відносять шкури телят великої рогатої худоби, лошат і жеребчиків, овечок, кіз, верблюжат, дельфінів тощо. До свинячої сировини відносять шкури поросят, свиней і хряків.

    Всі породи великої рогатої худоби поділяють на групи: м’ясні, молочні, м‘ясомолочні та робочі.

    М’ясні породи дають шкури великих розмірів, товсті, з сильно розвиненою підшкірною клітчаткою, яка насичена жировими відкладеннями. Мають шерсть низьку і густу.

    Молочні породи дають шкури невеликі по площі та вазі, тонкі та щільні. Підшкірна клітчатка розвинена слабо і має велику кількість жирових відкладень. Шерсть пружня.

    М’ясо-молочні породи дають шкури значних розмірів, середньої товщини, щільні, з слабо розвиненою підшкірною клітчаткою. Шерсть коротка, гладка і пружня.

    Робоча порода дає шкури великих розмірів, товсті і щільні.

    З крупної сировини великої рогатої худоби найбільш відомі:

Напівкожник -шкура бичків у віці 1...1,5 роки. Площа шкури 120...250дм²,а товщина - більша за середню. Використовують для виготовлення хромових шкір для верха взуття(товщина шкіри до 3мм), взуттєвої юфті та технічної шкіри.

Бичок - шкури бичків у віці більшому за 1,5 роки. Площа шкури 200...270дм²,а товщина 3,0...4,5мм. Використовують для виготовлення взуттєвої юфті та деяких деталей взуття.

Бичина- шкура кастрованих биків будь-якого віку. Площа шкури 300...570дм², а товщина до 5,0мм. Використовують для виготовлення підошв, шорно-сідельних шкір, технічних шкір і сиром’яті.

Бугай - шкури не кастрованих биків будь-якого віку. Площа шкури 550...600дм², а товщина до 6,0мм. Структура шкури залежить від віку тварини. Сировина вважається менш цінною ніж бичина і використовується для виготовлення підошвенної шкіри, сиром’яті та технічної шкіри.

Яловка - шкури корів площою 200...450дм², товщиною до 4,5мм. В залежності від товщини з неї виготовляють хромові, підошвенні та технічні шкіри.

    Кінські шкури за своїм значенням поступаються шкурам великої рогатої худоби через меншу чисельність поголів’я. Всі породи коней поділяють на групи: верхові, упряжні (рисаки) та робочі.

    Шкури коней верхової групи невеликих розмірів, тонкі, не дуже щільні. Шкури коней упряжної групи трохи більші за розміром, товщі та щільніщі. Шкури коней робочої групи дуже великих розмірів, важкі та товсті.

    Кінські шкури мають характерні відмінності від шкур великої рогатої худоби. Найголовніша особливість полягає у різній будові та властивостях передньої та задньої частин, які використовують на різні види шкір.

    З крупної кінської сировини найбільш відомі:

Конячина - шкура дорослих тварин площею до 400дм² і товщиною до 4,0мм. Використовують для виробництва шкіри для верха взуття.

Кінський перед - передня частина шкури з передніми ногами відрізана при хазуванні (хаз - задня частина шкури). По вазі розрізняють:

- перед легкий - площею 160...250дм² і товщиною до 3,5мм;

- перед важкий - площею 170...300дм ² і товщиною 3 - 4мм.

Переди використовують для виготовлення шкіри для верха взуття різних методів дублення.

Кінський хаз - задня частина шкури. По вазі розрізняють:

           - хаз легкий- площою 60...90дм² і товщиною до 3,5мм;

           - хаз важкий- площою більший за 90дм² і товщиною більшою за 3,5мм.

З тонких (легких) хазів виготовляють окремі деталі взуття, а з товстих - підошвенну шкіру.

    З дрібної сировини великої рогатої худоби найбільш відомі:

Склизок -шкури не народжених або мертво народжених телят не придатні для хутряного виробництва. Площа шкур 40...50дм² з досить товстим шаром епідермісу та нещільною структурою колагенових волокон. Використовують для виготовлення галантерейних шкір та хромових шкір для верха взуття.

Опоєк - шкури телят, що не перейшли на рослинну їжу. Площа шкур 40...90дм², середньої товщини з сильно розвиненим сосочковим шаром (~1/3 дерми). Використовують для виготовлення хромових шкір для верха взуття.

Виросток - шкури телят, що перейшли на рослинну їжу. Площа шкур 60...150дм², середньої товщини. Використовують для виготовлення щільної хромової шкіри для верха важкого взуття.

    З дрібної кінської сировини найбільш відомі:

Склизок - шкури ненародженних або мертвонардженних лошат не придатні для виробництва хутра. Площа шкур 30...60дм². Використовують для виготовлення галантерейних шкір.

Жеребок - шкури лошат, що не перейшли на рослинну їжу. Придатні для виробництва хутра. Шкура вкрита добре розвиненим блискучим, гладким чи муаристим (хвилеподібним) волосом. З шкур непридатних по якості волоса для виробництва хутра виробляють хромову шкіру для верха взуття і лайку для рукавичок.

Жеребок - уросток - шкури лошат, що перейшли на рослинну їжу. Площа шкур 80...130дм² і товщиною до 2мм. Використовують для виробництва хромових шкір для верха взуття.

Вимітка - шкури молодняку площею 120...200дм² і товщиною до 2,5мм. Використовують для виробництва хромових шкір для верха взуття.

    У шкіряній промисловості переробляють шкури овечок, волосяний покрив яких не задовольняє вимог хутряної та овчинно-шубної промисловості. В залежності від породи, віку і сезону заготівлі спостерігається велика різниця у товарних властивостях і структурі шкіри. Будова шкури характеризується тонким епідермісом і чітким поділом дерми на сосочковий і сітчастий шари. Жир знаходиться між цими шарами, що послаблює зв’язок між ними після видалення жиру при виробництві шкіри. Найбільш відомі такі групи:

Овчина російська - шкура грубошерстних дорослих овечок незалежно від розміру. Волосяний покрив переважно білий або чорний. Площа шкур 60...80дм². Вони щільні та ніжні, що дозволяє виробляти з них шеврет, а якісна вовна визначає цінність для шубно-овчинного виробництва. Крім шеврету з них виробляють галантерейну шкіру, шкуру для одягу та лайку.

Овчина степова - шкура курдючних грубошерстних овечок незалежно від розміру. Волосяний покрив переважно жовтуватий або світло-коричневий, жорсткий. Шкура площею 10...85 дм² і дуже жирна. Використовують для виробництва шубної овчини і шеврету. З шкір не придатних для цього виробництва виготовляють галантерейну та підкладочну шкіру.

    Шкури кіз високо цінуються, бо з них виробляють шкіру для високоякісного чоловічого і жіночого взуття. Будова шкури характеризується тонким епідермісом, малою кількістю жирових вкраплень, а структура дерми забезпечує м’якість.

    Найбільш відомі такі групи:

Козлина хлібна - шкура кіз молочної породи. Вони характеризуються волосяним покривом різної масті та щільною дермою. Використовують для виробництва шкіри для верха взуття - шевро та хромової козлини.

Козлина степова - шкури кіз вовняної та вовно-пухової породи. Вони характеризуються густою однотонною вовною з підпушком та менш щільною і більш грубою дермою. Використовують для виробництва шевро та хромової козлини.

Шкури диких кіз - шкури косулі, дикої кози та інших. Характеризується рівним по довжині мертвим волосом (прямий, товстий, жорсткий, ламкий і позбавленний блиску стержень). Використовують для виготовлення підкладочних шкір.

Шкури свиней характеризуються товстим шаром епідермісу з грубою і шорсткою лицьовою поверхнею. Глибоке проникнення щетини створює наскрізні отвори. Якість і властивості шкур свиней дуже залежить від породи. Найбільш відомі такі групи:

· Шкури поросят легко рвуться. Площа шкур до 30 дм², а товщина до 2,0мм. Використовують для виготовлення галантерейної шкіри.

· Шкури свинеймають різну вагу. Площа шкур 50...250 дм², а товщина 3,0...5,0мм. Легкі та середні за вагою шкури використовують для виготовлення хромових шкір для верха взуття. Важкі шкури використовують для виготовлення юфті, шорно-седельної шкіри та сиром’яті. Особливо важкі шкури з товщиною більше 4,0мм використовують для виготовлення технічних, шорно-седельних та підошвенних шкір.

· Шкури хряківхарактеризуються щільною дермою з слабо розвиненими прошарками з’єднальної тканини. Товщина 5,0...6,0мм. Використовують для виготовлення технічної та підошвенної шкіри.