Майбутня дія – Future Indefinite.

 

Для вираження майбутньої дії у всіх трьох формах (розповідній, питальній, заперечній) служить допоміжне дієслово will. У розповідній формі воно ставиться після підмета, в питальній перед підметом, і в заперечній will + not (яке може скорочуватися до won’ t) знову після підмета. Присудок у всіх формах залишається в інфінітиві.

Допоміжне дієслово will скорочується не тільки в заперечній формі, а і у розповідній, шляхом приєднання двох його букв ll (LL) до підмета через апостроф, якщо підмет виражений займенником. Will not =  won’t   =  ‘ll not.

 

Формула: Розповідне:  ___________  will ==========  _ _ _ _ _ _ _   _, _, _, _, _ Питальне: Will ___________   ==========  _ _ _ _ _ _ _ _, _, _, _, _? Заперечне:   ___________ will not ========== _ _ _ _ _ _ _ _, _, _, _, _                                              (won’ t)

          

      Приклад:      We        will     drink              water          tomorrow.

    Або:     We ’ ll                      drink              water          tomorrow.

                      Will        we        drink              water          tomorrow?

                      We       won’t   drink              water          tomorrow.

     Або:     We ’ll  not            drink                   water                tomorrow.

 

Зразу хочу додати: існує ще одне допоміжне дієслово (аналог will) для утворення майбутнього часу – shall. Воно призначене для вживання тільки, якщо підмет виражений першою особою (я, або ми). Але в сучасній англійській мові воно у цій функції вживається рідко. В розмовній мові воно майже зовсім не вживається, хоча згідно з класичною граматикою, повинно вживатися, якщо підмет виражений займенниками I, we. Варто також взяти до уваги, що в переважній більшості випадків це допоміжне дієслово скорочується, і замість I shall чи I will, we shall чи we will ми бачимо і чуємо I ’ ll, we ’ ll – самі бачите, різниця повністю нівелюється. Shall більше вживається як модальне дієслово, а у ролі допоміжного для Future Indefinite воно зустрічається в класичній художній літературі, формальних текстах, діловому мовленні та в ортодоксальних підручниках з граматики. Тому я його рекомендую для вживання з метою утворення майбутнього часу лише у випадках ділового мовлення, офіційних тестів чи екзаменів, або ж як модальне (див мод. д-ва). Все це також стосується інших часів у майбутній формі, де фігурує допоміжне дієслово will (shall): Future Continuous та Future Perfect.

Простий підсумок:

 

1. Якщо вам треба сказати чи написати щось від свого імені зразу англійською мовою, ви можете незалежно від наявності чи відсутності типових для регулярної чи одноразової дії обставин часу вживати Indefinite практично в будь-якій ситуації в будь-якому простому реченні, якщо вважаєте і хочете показати співрозмовнику, що виражена в цьому реченні дія є одноразовою, регулярною, або фактом.

2. Необхідно вживати Indefinite, коли явно мається на увазі одноразова, регулярна дія, або факт, коли форма дієслова-присудка в українському реченні є доконаною (зробив, напише), і наявні типові для даного часу обставини (вчора, минулого року, 2 години назад, завтра, наступного літа і т.п.). Це є справедливим в тому числі і для випадків, коли ви перекладаєте дані вам (на контрольній роботі, тесті, екзамені) українські речення на англійську мову. За допомогою вже відомих ознак ви визначаєте, який тип дії виражає дане речення і який час потрібно вжити.

 

Continuous (інша назва – Progressive) – тривалий час – виражає тривалу дію, процес, яка відбувається зараз, у даний момент / відбувалася / буде відбуватися у вказаний точний момент часу.

 

Точний момент часу може бути виражений не тільки вказуванням години, хвилини, а і за допомогою підрядного речення, або слова «зараз», або навіть попереднього контексту.

Приклади тривалої дії:

Він зараз дивиться кіно – тривалість виражена словом «зараз», тобто він в даний момент перебуває в процесі перегляду фільму, відбувається тривала дія. Очевидно, що якщо замінити слово «зараз» на слово, скажімо, «щотижня», то це змінить тип дії, вона перетвориться з тривалої на регулярну, і відповідно зміниться час – з C ontinuous стане I ndefinite.

Він дивився кіно в 5 годині – тривалість дії очевидна за рахунок того, що у вигляді 5 години вказаний точний момент, в який відбувалася дія, в який він був в процесі перегляду фільму. Зразу відмітимо, що коли момент не так точно виражений, наприклад замість 5 години було би сказано «вчора», то це вже могла би бути й одноразова дія, треба було би оцінювати контекст.

Він дивився кіно, коли ми прийшли – тут тривалість дії головного речення виражена за допомогою підрядного речення, яке заміняє собою точну годину. Дія тривала, тому що відбувалася в той момент, коли ми прийшли. Ми прийшли, і побачили, як він дивиться кіно, тобто перебуває в процесі цієї дії. З граматичної точки зору не має значення, як виразити точний момент – чи це буде «в 5 годині», чи це буде «коли ми прийшли» - і те, і те виражає один і той же конкретний момент.

 

Тепер приклад, у якому тривалість дії визначається за допомогою контексту:

О 5 годині ми мали зустрітися, але він не прийшов. Я довго думав, чому, аж потім виявилося, що він дивився кіно.

У даному випадку речення «він дивився кіно» не супроводжується ніякою прямою вказівкою на конкретний момент тої дії, але з попередніх речень випливає, що о 5 годині він не прийшов, тому що був в процесі іншої дії в той самий час, відповідно дія є тривалою.

Для контрасту візьмемо інший випадок: В молодості він дивився кіно, а потім повністю перейшов на роботу в інтернеті. Тут акцентується на самому факті, що він їв курку, тому тут, звичайно, буде вживатися неозначений час.

І ще одне: можна вживати речення в тривалому часі взагалі без обставини часу, тобто взагалі не вказувати момент тої дії. Не слід цього боятися, це нормально, у такому випадку це буде означати, що той, хто говорить, має на увазі і хоче наголосити на тому, що ця дія тривала. Наявність обставини часу не є обов’язковою, але про неї варто знати, коли вам треба у якому-небудь тесті чи вправі перекласти речення з української на англійську, і цей переклад вимагає вміння відрізнити, де неозначений час, а де тривалий. Якщо в якихось з речень, запропонованих для перекладу, є така точна обставина часу, це може бути підказкою, що в даному реченні треба вживати тривалий час.

 

Зараз необхідно навчитися відрізняти тривалу дію від нетривалої, незважаючи на наявність конкретного моменту тої дії. Наприклад, відчуйте різницю:

 

О 2 годині вона пила чай.     (пила довго, смакувала - тривалість)

О 2 годині вона випила чай.    (раз – і все – одно раз ова дія)

 

В обох реченнях наявна обставина часу – о 2 годині – тобто є вказаний конкретний момент дії. Але в першому маємо тривалу дію, а в другому одноразову. Чому? Тому що «пила» - що робила, сама форма дієслова має на увазі тривалість. Підсиленням цього є і наявність обставини часу – о 2 годині, в результаті очевидно, що дія відбувалася, тривала, була в процесі. А от «випила» – що зробила – це явно одноразова дія, що видно по доконаній формі дієслова, тут нема ніякої тривалості, незважаючи на наявність точного часу – о 5 годині..

 

Аналогічний приклад:

Зранку він відкривав гараж. (відкривав довго і ніяк не міг відкрити - тривалість)

Зранку він відкрив гараж.     (раз – і все – одно раз ова дія)

 

Для прикладу наведемо інші пари слів:

Готував – приготував; писав – написав; ламав – поламав; читав – прочитав, те саме і з майбутньою дією – готуватиме – приготує, писатиме - напише і т.п.

Тепер перейдемо до формул утворення тривалого часу.

 

Структура речення буде складатися з підмета, допоміжного дієслова be у відповідній формі, і присудка з закінченням ing, причому незалежно від того, теперішня чи минула дія, просто міняються форми дієслова be. У питальній формі дієслово be ставиться перед підметом, а у заперечній be + not після підмета.

А якщо ми маємо справу з майбутньою дією, то там вже керує процесом допоміжне дієслово will, яке буде утворювати питальну і заперечну форму.