Функціональний стиль. Стилістична норма

 

Стиль літературної мови – різновид (функціональна підсистема) мови, що характеризується відбором із мовних ресурсів таких засобів, які в даній конкретній ситуації найкраще відповідають завданням спілкування людей. Тобто, стиль– певна сукупність мовних елементів і правил їх уживання, яка характеризує мовлення в конкретній галузі чи ситуації спілкування.

Кожен стиль має сферу поширення і вживання (коло мовців); функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо); характерні ознаки (форма та спосіб викладу); систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Таким чином, стилістична норма – частина літературної норми, яка обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова, форми) певним стилем мовлення. Це норма використання слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Наприклад слова акт, наказ, протокол є нормативними для офіційно-ділового стилю. Використовуючись в іншому стилі, вони також несуть в собі забарвлення офіційності. Нестягнені (золотая, веселії) і короткі (зелен, ясен) форми прикметників уживаються в художньому стилі, і це є їх стилістичною нормою. В інших стилях мовлення вони можуть використовуватися тільки за умови, якщо їх народнопісенне забарвлення буде стилістично виправдане (не порушить стилістичної норми).

 

Функціональні стилі сучасної української літературної мови

 

В українській мові звичайно виділяють 5 основних функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, стиль побутового мовлення та художній. Основні ознаки стилів подаємо у таблиці.

 

Наз- ви сти- лів	Види творів, у яких стиль реалізу- ється	Мета мовлення	Сфера спілку-вання	Форма реа лі-за ції стилю	Мовні особливості стилю	Підстилі
Р о з м о в н о-п о б у т о в и й		Обмін ін форма-цією, думками, враження-ми, прохання чи подання допомоги, виховний вплив	Побу-тові стосунки з родичами, дру-зями, знай-омими	Д і а л о г	Широко використову-ється побутова лексика, фразеологіз-ми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вигуки, неповні речення тощо.
Н а у к о в и й	Дисерта-ція, моногра-фія, стаття, підруч-ник, лекція, відгук, анотація, рецензія.	Повідом-лення про наукові дослідження	Наука, тех.-ніка, освіта	М о н о л о г	Терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції, повні речення; логічність, точність, об ґрунтова-ність викладу.	власне науковий; науково-популярний; науково-навчальний
О ф і ц і й н о- д і л о в и й	Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголо-шення, Дору-чення, розписка, протокол, акт, інструк-ція, лист тощо	Регулю- вання офіційно-ділових стосунків	Офі-ційно-ділові стосун-ки	М о н о л о г (діа- лог)	Переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний.	законодав-чий; дипломатич-ний; юридичний; адміністра-тивно-канцеляр-ський
П у б л і ц и с т и ч н и й	Виступ, нарис, публіцисттична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія	Обгово-рення, пропа-ганда та відстою-вання важливих суспільно-політич-них ідей, сприяння суспіль-ному розвитку	Громадсько-полі-тичне життя	М о н о л о г (д і а л о г)	Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання. Вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний.	стиль ЗМІ; художньо-публіцистич-ний; науково-публіцистич- ний
х у д о ж н і й	Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман тощо	Різнобіч-ний вплив на думки й почуття людей за допомо-гою художніх образів	Мис-тецтво слова	М о н о л о г	Застосову-ються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні.

 

Таким чином, кожен стиль має певний ступінь поширення в мові, сферу використання мовцями. Щоб мати уявлення про той чи інший стиль мовлення, треба знати, яку сферу людської діяльності він обслуговує і як пов’язаний з іншими стилями. Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, але для одних (розмовного) основною є усна форма, а для інших (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього) – писемна. Останні чотири стилі сформувалися на книжній основі, тому їх називають книжними на противагу розмовному стилю.