Неточності, що можуть виникати при використанні

Багатозначних слів

 

Для того, щоб правильно висловити думку, треба завжди чітко уявляти собі не тільки особливості описуваного явища, але й точне значення слова з усіма його відтінками. Прикладом може бути робота Панаса Мирного над удосконаленням мови роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Так, у першій редакції читаємо: “ Пустіє, глухне наш край, незабаром і зацвіте серед такої каламуті! – казав Мирін, згадуючи давнє”. У наступній редакції двозначне слово зацвіте (‘вкриється квітами’ і ‘вкриється цвіллю’) замінюється словом запліснявіє, яке не має двозначності, уживається з тим же переносним значенням (‘застій’) і є дещо експресивнішим (через відсутність у ньому позитивного змісту). Неясність думки, непродуманість висловлення, малий запас слів, невміння точно визначити смисл вибраного слова – усе це призводить до численних помилок, робить нашу мову плутаною, малозрозумілою. На жаль, випадки неточного слововживання, зокрема неврахування багатозначності слова, часто зустрічаються в пресі. Особливо яскраво це виявляється в заголовках. Прагнучи по можливості зменшувати обсяг заголовків у газеті, іноді не враховують того, що при скороченні невеликої кількості слів, які б розкривали й уточнювали зміст речення, багатозначність слова стає помітнішою, виникає небезпека двозначного тлумачення написаного. Так, заголовок “ Боротьба між хліборобами і механізаторами розпочалася” є ілюстрацією до того, як на перший план, виступає пряме значення слова боротьба, хоч автор має на увазі його переносне значення – ‘змагання’. Заголовок “ Поліпшувати роботу телефонів” проти бажання автора закликає поліпшувати конструкцію телефонних апаратів, а не роботу телефонної станції, що, як свідчить зміст статті, малося на увазі.

Прагнучи до точності слововживання, необхідно враховувати багатозначність слова й завжди перевіряти, чи правильно його зрозуміють у даному контексті. У реченні “ За останню добу геологи пройшли ще 20 важких метрів” слово пройшли, вжите в його термінологічному значенні (‘просунулись у товщі породи’), але воно може сприйматись і в його основному, нетермінологічному значенні. У таких випадках краще провести синонімічну заміну.

 

Питання для самоконтролю

Дайте визначення багатозначного слова.

Поясніть причини виникнення багатозначності.

Як називаються значення багатозначного слова?

Чи всі значення багатозначного слова є рівноцінними?

Поясніть різницю між переносним вживанням і переносним значенням слова.

Пригадайте про метафору та її різновиди.

Що Ви знаєте про метонімію?

Дайте визначення синекдохи.

Пригадайте про стилістичне використання багатозначних слів.

Які неточності можуть виникнути при використанні багатозначних слів? Як уникнути цих вад?

Чим зумовлені особливості перекладу багатозначного слова?

Тема 5. ОМОНІМИ

 

План

 

1. Поняття омонімії.

2. Омонімія та полісемія.

3. Повні й неповні омоніми.

4. Джерела омонімії.

5. Міжмовні омоніми.

6. Стилістичні можливості омонімії.

7. Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів.

 

Література

 

1. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 31-37.

2. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 62-64.

3. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 48-52.

4. Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 122-124.

5. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 107-110.

6. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 401-403.

 

Поняття омонімії

 

Омоніми (у перекладі з грец. – ‘однойменний, однакове ім’я’)– слова або їх окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні або написанні мають абсолютно різні значення. Найбільш повно й різноаспектно омоніми виявляються в лексиці.

Лексичні омоніми належать до однієї частини мови, виникають унаслідок як внутрішніх закономірностей розвитку певної мови, так і її контактів з іншими мовами. Крім того, існують ще фразеологічні омоніми (зелена вулиця – ‘безперешкодний шлях для транспорту, а також у розвитку, досягненні чого-небудь’ і зелена вулиця – ‘покарання солдатів у царській Росії, коли їх проганяли крізь стрій, б’ючи шпіцрутенами’; пускати півня – ‘видавати пискливий звук, зриваючи голос’, і пускати (червоного) півня – ‘підпалювати, влаштовувати пожежу’), словотвірні, морфемні (омоморфеми), граматичні, синтаксичні (утворюються внаслідок неоднозначного розуміння синтаксичних відношень між компонентами конструкції, наприклад: пошуки художника; туристи з Англії приїхали; що породжує це явище?).

Крім названих однорівневих, є міжрівневі типи омонімів: лексико-граматичні омоніми, синтаксично-фразеологічні, лексико-синтаксичні омоніми (назустріч і на зустріч, немає і не має, аякже і а як же?).

 

Омонімія та полісемія

Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів.

Між значеннями полісемантичного слова існують зв’язки: вони об’єднані спільним поняттям. Значення омонімів не пов’язані між собою. Існує ряд способів відрізнення омонімів від полісемічних слів:

1. Шляхом підбору синонімів: бродити – блукати, сновигати;

бродити – шумувати, отже, це омоніми,

АЛЕ: вибиратися – виїжджати, виселятися,

    вибиратися – вилазити, видряпуватися,

    вибиратися – вирушати, відправлятися – синоніми різні, проте це полісемічне слово.

2. Шляхом утворення похідних слів (у омонімів вони будуть різними):

термін – терміновий,

термін – термінологічний,

горн – горновий,

горн – горніст, АЛЕ полісемічне слово клас утворює: класний, класовий, класифікаційний, тому в кожному випадку слід зважати на зміст слова, його морфологічні та синтаксичні особливості.

Повні й неповні омоніми

Розрізняють омоніми повні та неповні. Повні (абсолютні) омоніми зустрічаємо в межах однієї частини мови, їх звуковий склад збігається в усіх граматичних формах: двір (‘господарська ділянка, на якій розміщені будівлі та місце біля них’) і двір (‘монарх і його оточення’); деркач (‘невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, що має характерний скрипучий крик’) і деркач (‘стертий віник’); сага (‘давньоскандинавське чи давньоірландське епічне сказання’) і сага (‘річкова затока’); бігун (‘той, хто може швидко й легко бігти, бігати’), бігун (‘полюс’) і бігун (‘один із двох спарованих каменів для розтирання зерна, подрібнення каміння тощо в дробильній машині’); курити, точити (воду, ножа), моторний, донести; коса, ключ тощо. Такі слова ще називаються власне омонімами.

Неповні омоніми – це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах, наприклад: биток (‘шматок свинцю, палиця тощо, взагалі предмет, яким б’ють у грі’) і форма родового відмінка однини слова битки (‘круглі котлети з посіченого або відбитого м’яса’). Називний відмінок множини першого слова і другого також збігаються; баранці, кадри, рись, ласка та ін.

Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп:

а) омофони –це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце – сон це, про те – проте, за те – зате, мріяти – мрія ти, по стелі – постелі; орел, сокіл (птахи), Орел, Сокіл (прізвища), гриби – греби, кленок – клинок, тони – тонни, бона – бонна, Роман – роман, Вікторія – вікторія.

б) омографи – слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні: óрган – оргáн, зáмок – замóк, білúзна – білизнá, прúклад – приклáд, áтлас – атлáс, гóри – горú, рáдій – радíй, дорóга – дорогá, óбід – обíд, брáти – братú, нáсип – насúп); глáдкий (‘без загинів, виступів, рівний’) і гладкúй (‘який має повне тіло, вгодований, ситий’). Такі слова розрізняються наголосом.

в) омоформи – це однакові форми слів. Це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: три (числівник) і три (дієслово в наказовому способі), мила (прикметник) і мила (дієслово), налив (іменник) і налив (дієслово), мати (іменник) і мати (дієслово), шию (іменник) і шию (дієслово) тощо.

У словнику повні (абсолютні, лексичні) омоніми та омографи реєструються як окремі слова. Омофони та омоформи спостерігаються в мовленні і словниками не фіксуються.

Джерела омонімії

Омоніми з’являються внаслідок:

а) розпаду багатозначного слова, коли його окремі значення перестають сприйматися як семантично пов’язані: порох (‘пил’) і порох (‘вибухова речовина’); правий (‘справедливий, ні в чому не винний’) і правий (‘протилежний лівому’); точити (‘виточувати на токарному верстаті, гострити’), точити (‘прогризати, проїдати’), точити (‘цідити, лити’) і точити (‘просівати обмолочене зерно крізь решето’), ключ (‘від сінешніх дверей’) і ключ (‘журавлиний’). Встановити, коли багатозначність переходить в омонімію, можна далеко не в кожному випадку (порівняйте: лист, перо, ручка);

б) звукових змін слів у процесі розвитку мови: вити із вити та выти, ніс із носъ і нєслъ, слати із сълати і стълати;

в) випадкового збігу звучання слова рідної мови й засвоєного з іншої мови: тур (‘дикий бик’) і тур (‘оберт у танці, етап чого-небудь’ – із франц.); чайка (‘птах’) і чайка (‘човен’ – із тур.); горн (‘вогонь у кузні’) – горн (‘сигнальн. труба’ – із німец.); клуб (пилу, диму) – клуб (‘організація’ – із англ.), мул (у болоті) – мул (‘осел’ – із тибет.), як (прислівн.) – як (‘бик’ – із тибет.);

г) омонімії самих запозичених слів: бак (‘посудина для рідини’ – із франц.) і бак (‘частина палуби’ – із голл.); бар (‘одиниця тиску’ – грец.) – бар (‘невеликий ресторан’ – англ.), метр (‘одиниця довжини’, ‘віршовий розмір’ – грец.) – метр (‘шаноблива назва людини, вчитель, вихователь’ – франц.);

ґ) випадкового збігу звучання форм різних слів: за в’яз – зав’яз; не з граба – незграба;

д) словотворення – утворення омонімів від тих самих або різних коренів чи основ: стан (‘ситуація, обставини’) і стан – у техніці і т. п. (однокореневі із стати); ударник (‘механізм’ – від удар) і ударник (‘той, хто працює по-ударному’ – від ударний); зажити (‘загоїтися’), зажити (‘ужити, спожити’), зажити (‘пережити, нажити’ – зажити слави) і зажити (‘почати якось жити’ – зажити по-новому); киянка (жін. р. до киянин) і киянка (від кий); моторний (‘меткий, жвавий’, очевидно, однокореневе з мотати) і моторний (від мотор).

Міжмовні омоніми

У різних мовах існують однакові звукові комплекси, що мають відмінні значення. Явище міжмовної омонімії властиве не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим мовам. Так, майже омонімічними є латин. bis (‘двічі’) та укр. біс (‘диявол’). Слова, які однаково звучать чи пишуться у двох або більше мовах, але не збігаються значенням і вживанням називають ще “фальшивими друзями перекладача”. Такі слова в зіставлюваних мовах можуть викликати неправильні асоціації, що ведуть до неточного розуміння слів, неправильного їх перекладу. В одних випадках це слова, які в двох мовах означають різні поняття: рос. уродлив ый і укр. у родливий, рожа і рожа, является и являється. Інший тип – близькі за значенням слова з різними відтінками: артистка в чеській мові – лише ‘артистка цирку, кабаре’.

Часто виникають помилки при перекладі з російської мови слів типу: калитка, лихо, дурно, месяц, неделя, брак, луна, детина, наглый, удача, мешать, рыбалка. Люди, недостатньо обізнані з лексичними нормами тієї чи іншої мови, часто користуються такими словами неправильно. Наприклад, про боягуза можуть сказати: “Він такий трус!”, лазню називають банею, а баню на церкві – запозиченим з російської мови словом купол тощо.

На жаль, такі помилки не обмежуються усним мовленням, інколи вони псують і термінологію, зокрема технічну чи музичну. Приміром, російське слово шарикоподшипник перекладають у нас шарикопідшипник замість нормального відповідника кульковий підшипник, на “Місячну сонату” Л. Бетховена кажуть “Лунна соната” (хоч точна назва цього твору в дослівному перекладі з німец. – “Соната місячного світла”).