Абсолютні та неповні синоніми

 

Ступінь синонімічності слів може коливатися від повної до більшою чи меншою мірою часткової. Виділяють абсолютні (повні) та неповні (останніх у мові переважна більшість) синоніми.

Синоніми абсолютні – слова повністю рівнозначні й загалом тотожні за вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, частотністю, сполучуваністю та ін. Наприклад: родина, сім’я; пейзаж, краєвид; вік, століття, сторіччя; угорець, мадяр; гарний, красивий і вродливий (щодо людини); безплатний, безкоштовний; любий, милий; безмежний, безкрайній, безконечний, нескінченний; тремтіти, дрижати; баритися, гаятися; скрізь, всюди; крізь, через (вікно, туман і віки); або, чи; тільки, лише. Вони часто зустрічаються, зокрема, серед емоційно-експресивної лексики: лупити, колошматити у значенні ‘сильно бити’, серед однокореневих слів і взагалі на словотвірному рівні: близько, поблизу; пташеня, пташа; підлиза, лизун; лизоблюд, блюдолиз; заробітна плата, зарплата; на рівні стійких словосполучень: боровик, білий гриб; бити байдики, байдикувати; граматичних форм, зокрема синтаксичних конструкцій: віддаленіший, більш віддалений; ходитиму, буду ходити; мчати як стріла, мчати стрілою; дощ, іде дощ, дощить.

Абсолютні синоніми можуть розрізнятися:

а) частотністю вживання (першим у парі подається вживаніше слово): обличчя, лице; скроня, висок; спогад, спомин; селезень, качур; щеня, цуценя; зразок, взірець; століття, сторіччя; білосніжний, сніжно-білий;

б) певним стилістичним ореолом (не настільки виразним, щоб у словниках при таких словах давалася відповідна позначка, і не завжди усвідомлюваним самим мовцем) – наявністю чи відсутністю, наприклад, конотацій традиційності або, навпаки, сучасності, звичайності або престижності, безпосередньості, невимушеності або певної офіційності та ін., порівняйте: мовознавець, лінгвіст; мовознавство, лінгвістика (порівняльно-історичне мовознавство, але структурно-математична лінгвістика); здоров, привіт, салют (як фамільярно-дружнє вітання); привіт, вітання (передавайте привіт Вашій доньці й вітання дружині); голий, оголений (останнє ніби пристойніше);

в) неоднаковою активністю вживання в різних стилях та соціально-професійних різновидах мови: оранжевий, жовтогарячий; радіатор, батарея; ферзь, королева; стюардеса, бортпровідниця; у парі кавалерія, кіннота лише перше слово вживається в значенні роду військ; у термінології іншомовний і власне українській синоніми часто не можуть помінятися місцями, тому що український синонім виступає, по суті, як пояснення запозиченого,наприклад: асиміляція й уподібнення, біном і двочлен;

г) сполучуваністю: середні віки, але не століття;

ґ) відмінністю у вживанні залежно від форми слів (чинник, що може як сприяти, так і перешкоджати цьому вживанню) та їх звукового оформлення, внутрішньої форми слова, асоціативного зв’язку зі словотвірно спорідненими і просто фонетично подібними словами: лелека, чорногуз; слимак, слизняк; ворона, ґава; вогнище (порівняйте: вогонь), багаття; їх довжини(порівняйте: назва й найменування, кілька й декілька, ніби й нібито, особливо при синонімії слова і словосполучення: третина й одна третя) та акцентуаційної характеристики (місця наголосу в слові), що має особливе значення для ритміки та римування в мові поезії;

д) неоднаковою активністю в літературному мовленні жителів різних регіонів, порівняйте на Наддніпрянщині й у Галичині: галстук – краватка, чемодан – валіза, спасибі – дякую, будь ласка – прошу, вибачте (пробачте) – перепрошую. Така диференціація може зумовлюватися наявністю саме того, а не іншого з членів ряду в іншій мові, з якою певний регіон тісніше контактує (для української мови – російська й польська). Цей чинник може стимулювати як розширення, так і звуження вживання слова (як нібито менш властивого даній мові).

Неповні синоніми поділяють на семантичні (ідеографічні), стилістичні та семантико-стилістичні.

Семантичні відрізняються відтінками значень: говорити, виступати, промовляти, проголошувати; хата, дім, будинок, житло, квартира; бути (‘мати місце в дійсності’)та існувати (із підкресленням ознаки процесуальності, переважно щодо абстрактних понять); бити, ударяти (про окремі удари); признатися, зізнатися (щиро, переважно про щось інтимне, таємне або варте осуду і т. ін.);особливо часто такі слова відрізняються інтенсивністю вияву ознаки, дії: білий, білосніжний; хотіти, жадати.

Стилістичні синоніми мають різні сфери використання та експресивно-емоційне забарвлення: їсти, глитати, жерти; батьки, батько-мати (розм.), отець-ненька (фолькл.); говорити, ректи, верзти, патякати, мовити; батьківщина, вітчизна (в урочистій або поетичній мові); бажано, хотілося б (більш ввічливо).

Семантико-стилістичні синоніми, з яких переважно складаються широкі синонімічні ряди, мають відмінності в семантиці та використанні: бути (‘бути в наявності у когось або десь’ – у нього є гроші), водитися (‘бути постійно в наявності – про певну кількість’); бити, ударяти та розмовні гатити, гамселити, садити тощоу значенні‘сильно бити’; майбутній, наступний, грядущий тощо.

Семантичні синоніми дають можливість вибрати найточніше слово з синонімічного ряду, щоб якомога краще передати ту чи іншу думку. Особливо важлива така риса в діловому, науковому й публіцистичному стилях. Стилістичні синоніми сприяють відтворенню найтонших емоційно-експресивно-оцінних відтінків висловлювання.

 

Особливості перекладу синонімів

Синоніми, як ми вже з’ясували, можуть відрізнятися семантичними відтінками, стилістичним забарвленням, закріпленістю за певним стилем мовлення, сполучуваністю тощо. Усі ці чинники треба враховувати, добираючи при перекладі слова з синонімічного ряду. Наприклад, для перекладу російського слова выражение (‘фраза, мовний зворот’) в українській мові доречно було б уживати слово вислів, а не вживане всюди вираз, основним значенням якого є ‘вияв настрою, почуттів на обличчі’: “Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості” (С. Журахович); “Від таких висловів, як “оклик дум”, “сонний шум” і т. ін. просто в голові паморочиться ” (М. Коцюбинський).

Сплутування синонімів маємо й у таких реченнях: “Мій син на таке не здібний ” та “Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків та дідів”. Здібний і здатний у наведених прикладах слід поміняти місцями, перше слово означає ‘талановитий’, а друге – ‘спроможний на щось’, наприклад: “Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився” (В. Стефаник); “Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який він розумний та до всього здатний ” (Панас Мирний). Сплутування зумовлене тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом – способн ый.

Отже, добираючи слово до перекладу, слід ураховувати особливості його значення та функціонування.