Методичні підходи до оцінювання майна

Оцінювання майна проводиться із застосуванням ме­тодичних підходів, методів оцінювання, які є складовими мето­дичних підходів або результатом комбінування кількох методич­них підходів, а також оціночних процедур.

Найбільшого поширення набули три методичні підходи до оцінювання вартості підприємства окремих майнових об'єктів:

— витратний (майновий — для оцінювання об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

— дохідний (заснований на оцінюванні потенційних доходів, які може генерувати об'єкт оцінювання);

— ринковий (порівняльний).

Огляд найпоширеніших методів оцінювання в розрізі зазначе­них методичних підходів наведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ МАЙНА

 

Майновий (витратний) підхід

 

Оцінювання вартості окремих об'єктів за майновим (або витратним) підходом ґрунтується на врахуванні принципів кори­сності і заміщення, що передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінювання з пода­льшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основою підходу є теза, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення цього об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, який забезпе­чуватиме його власникові очікувану корисність. Вартість підпри­ємства за цим підходом розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що становлять цілісний майновий комплекс за вирахуван­ням зобов'язань.

Основні методи витратного підходу:

— метод прямого відтворення, який полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення);

— метод заміщення, який полягає у визначенні вартості за­міщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Принципова різниця між зазначеними методами полягає в то­му, що в першому випадку оцінюється вартість відтворення ана­логової копії об'єкта оцінювання. У другому випадку йдеться про оцінювання вартості заміщення об'єкта оцінювання об'єктом з подібними параметрами. Методи майнового підходу базуються на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.

Вартість відтворення — це визначена на дату оцінювання поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінювання. Відновна вартість визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації.

За допомогою методів прямого відтворення та заміщення ви­значається залишкова вартість заміщення (відтворення).

Оскільки з часом активи поступово втрачають споживну вар­тість, на їх оцінку суттєво впливає рівень фізичного та морально­го зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індексація величини зносу. Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів визначається їх залишковою вартістю. Залишкова вартість заміщення (відтворення) — це вартість за­міщення (відтворення) об'єкта оцінювання за вирахуванням проіндексованої суми зносу.

При застосуванні майнового підходу вартість підприємства дорівнюватиме різниці між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов'язань. Отримана вартість підприємст­ва за майновим підходом позначається також як майнова вартість власного капіталу.

При оцінюванні вартості підприємства за майновим підходом, важливиммоментом також є врахування гудвілу. Тобто ця вар­тість дорівнюватиме арифметичній сумі вартостей відновлення (заміщення) окремих майнових об'єктів підприємства, скоригованій на вартість гудвілу.

Дохідний підхід

Дохідний підхід ґрунтується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об'єкта оцінювання визначається як поточна вар­тість очікуваних доходів від найефективнішого використання об'єкта оцінювання у тому числі доходу від його можливого пе­репродажу.

Основні методи дохідного підходу:

— пряма капіталізація доходу;

— непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку);

—дисконтування EVA.