V . Складання звіту про оцінювання майна та висновку про вартість об’єкта оцінювання на дату оцінювання,

VI. Доопрацювання (актуалізація) звіту і висновку про ва­ртість об'єкта оцінювання на нову дату (у разі потреби).

За результатами виконання умов договору на проведення оці­нювання майна укладається акт приймання-передавання робіт з незалежного оцінювання майна.

Залежно від обраних методичних підходів та методів оціню­вання оцінювач повинен:

— зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінювання, зокрема вихідні дані про його правовий статус, ві­домості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінювання та подібного майна, відомості про економічні характеристики цього об'єкта (прогно­зовані та фактичні доходи і витрати від використання об’єкта оцінювання, у тому числі від його найбільш ефективного викори­стання та існуючого використання);

— проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оціню­вання та визначити умови його найбільш ефективного викорис­тання;

— зібрати необхідну інформацію для прогнозування грошових потоків (доходів);

— зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та ставки дисконту;

— визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінювання та врахувати їх вплив на вартість цього об'єкта.

Ставка дисконтування

Необхідною передумовою і складовою використаннясучасних методів оцінювання вартості підприємства та окремих елементів його активів є розрахунок ставки дисконтування.

Ставка дисконту (дисконтування) — це коефіцієнт, що застосо­вується для визначення поточної вартості грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє.

У контексті оцінювання вартості під­приємства ставка дисконту характеризує норму доходу на інвесто­ваний капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінювання покупець може інвестувати кошти у придбання об'єкта оцінювання з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням. Ставка дисконту­вання враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик, тим ставка дисконтування буде вищою.

Отже, ставка дисконтування виконує дві основні функції:

1) характеризує норму прибутку, за якою майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої вартості на момент оцінювання;

2) показує рівень ризику вкладення коштів у об'єкт оцінювання.

Ставку дисконтування для цілей оцінювання вартості підпри­ємства рекомендується розраховувати на основі використання моделі середньозваженої вартості капіталу (WASS=Weighted Average Cost of Capital).

де К_вк — очікувана ставка вартості власного капіталу;   

К_пк — очікувана ставка вартості позичкового капіталу;

К — сума капіталу підприємства;

ВК — сума власного капіталу;

ПК — сума позичкового капіталу;

S — коефіцієнт, що характеризує ставку податку на прибуток.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохід­ність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кре­дитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власни­ків та кредиторів. Розраховуючи ставку дисконтування на основі WАСС, слід використовувати таку модель:

 

Наведену модель можна деталізувати, розщепивши власний та позичковий капітал на окремі складові. Зокрема, вартість власно­го капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу залученого в результаті емісії простих та привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо; позичковий капітал можна поділити на ко­роткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні та облігаційні позики тощо.

 

ПРИКЛАД 9.1

 

Розрахуємо WACC _s підприємства, скориставшись даними про структуру капіталу та вартість окремих його складових:

 

З прикладу 9.1 випливає, що вартість власного капіталу може визначатися в розрізі двох основних елементів: статутний капітал та нерозподілений прибуток. Ідеться про ціну залучення коштів, якщо вони, наприклад, надходять на підприємство у разі емісії акцій (збільшення статутного капіталу) та про ціну залучення джерела «нерозподілений прибуток».

Вартість позичкового капіталу визначається у розрізі банків­ських позик та кредиторської заборгованості. Вартість залучення останнього джерела визначається виходячи із можливих знижок за поставками продукції та неустойок (штрафів, пені), які борж­ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником строків виконання зобов'язань.

Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при застосу­ванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення власного капіталу (К_вк), зокрема значення очікуваної ставки вартості влас­ного капіталу. Це питання досі не знайшло свого повного вирішен­ня ні в теорії, ні на практиці.