Караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо во­на в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 188-1 згідно із Законом № 2598-І\/ від 31.05.2005 р.)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності на електричну і теплову енергію, а додатковими об’єктами - встановлений порядок забезпечення спо­живачів (побутових, промислових тощо) вказаними видами енергії та нормальна діяль­ність об’єктів електроенергетики і теплопостачання. Додатковими об’єктами злочину можуть виступати й інші цінності, зокрема життя і здоров’я особи (наприклад, внаслі­док самовільного підключення до електромережі нерідко виникає небезпека смертель­ного травмування людини електрострумом), громадська безпека (скажімо, тоді, коли в результаті масштабного викрадення електроенергії створюється загроза аварії на про­мисловому об’єкті або коли внаслідок викрадення електроенергії через прилади обліку сусідніх споживачів різко зростає навантаження на їх електроустановки, що може при­звести до виникнення пожежі).

Суб’єктами права власності на електричну і теплову енергію, а, отже, потерпілими від злочину, передбаченого ст. 188-1, можуть бути: 1) суб’єкти господарювання, які здійс­нюють діяльність, пов’язану з виробництвом, передачею та постачанням електричної енер­гії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях і теплогенеруючих установках, у т. ч. з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (енергія сонячного випромінювання, віт­ру, морів, річок тощо); 2) фізичні та юридичні особи, які не є суб’єктами підприємни­цтва і виробляють електричну або теплову енергію не для реалізації, а для власних потреб; 3) споживачі - юридичні та фізичні особи, які використовують (споживають) елект­ричну і теплову енергію для власних побутових чи господарських потреб на підставі дого­вору, укладеного з енергопостачальником.

Предметом злочину є енергія: 1) електрична; 2) теплова. Завдяки особливостям цих енергетичних ресурсів їх постачання споживачам здійснюється через приєднану мережу - електричну мережу (для електричної енергії) і трубопроводи - теплові мережі (для теплової енергії). Визнання електричної і теплової енергії предметом розглядуваного злочину ґрун­тується, по-перше, на наявності у вказаних видів енергії параметрів, які дозволяють визна­чати розмір їх споживання, і, по-друге, на розумінні предмета злочину як матеріальних (фізичних) утворень, що можуть бути сприйняті за допомогою органів чуття людини або спеціальних технічних засобів.

Електрична енергія - це різновид енергії, пов’язаний з використанням електроструму, енергоносій, який відрізняється від інших енергоносіїв особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва і споживання, немож­ливість складування, повернення і переадресування) і призначений для перетворення у ме­ханічну (через використання електроустановок і струмоприймачів) або теплову енергію. Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, виступає на ринку як то­вар, призначений для купівлі-продажу.

Під тепловою енергією, з точки зору відповідальності за ст. 188-1, слід розуміти теплоносій - рідку або газоподібну речовину (пара, гаряча і перегріта вода), що цирку­лює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опа­лення, вентиляції та технологічних установках. Теплова енергія, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання (теплогенеруючі станції, теплові електростанції, коте­льні тощо) та на об’єктах електроенергетики для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, визнається товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 188-1, газ - це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводів та невуглеводних компонентів, перебуває у газоподіб­ному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температурі 20 °С), є товарною продукцією та яка за допомогою використання відповідних приладів може перетворюватись у теплову або електричну енергію. Протиправне заволодіння газом (як природним, так і штучним) залежно від способу злочинного посягання на цей різ­новид майна повинне розцінюватись, наприклад, як крадіжка (ст. 185), грабіж (ст. 186) чи шахрайство (ст. 190).

Об’єктивна сторона злочину виражається у викраденні будь-яким способом (та­ємно, відкрито, із застосування обману тощо) електричної або теплової енергії. При цьому у диспозиції ч. 1 ст. 188-1 конкретизовано, що злочин може бути вчинено, зокре­ма, шляхом: 1) самовільного використання енергії без приладів обліку, якщо викори­стання таких приладів є обов’язковим; 2) пошкодження приладів обліку.

За чинним законодавством споживання електричної та теплової енергії здійснюєть­ся на підставі договору енергопостачання, згідно з яким енергопостачальник відпускає електричну або теплову енергію споживачеві, а останній зобов’язаний оплатити при­йняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. Спо­живання енергії без оформлення договору не допускається. Викрадення електричної або теплової енергії означає її споживання взагалі без укладення договору енергопоста­чання або за його наявності, однак з порушенням установлених правил споживання енергії. Суть злочину, передбаченого ст. 188-1, полягає в тому, що винна особа неза­конно (самовільно, всупереч установленому порядку) і безоплатно споживає електрич­ну або теплову енергію, завдаючи значної (великої) шкоди потерпілому.

Самовільне використання електричної або теплової енергії без приладів обліку має місце тоді, коли винний споживає енергію безконтрольно - без відповідних прила­дів обліку за умови, що використання таких приладів обліку є обов’язковим. Напри­клад, особа за допомогою замаскованого перемикача прихованої електропроводки спо­живає електричну енергію поза приладом обліку - без обов’язкового у даному разі під- рахування кількості спожитої енергії. Обов’язковість використання приладів обліку визначається нормативно встановленими правилами користування електричною та теп­ловою енергією та укладеним на їх підставі договором про користування енергією.

Прилади обліку, якщо йдеться про таких споживачів електроенергії, як населення, повинні мати пломби з відбитком повірочного клейма територіального органу Держ- споживстандарту і пломби з відбитком клейма (логотипу) енергопостачальника. Для розрахункового обліку електричної енергії, яку споживають юридичні особи і фізичні особи-підприємці, мають використовуватись засоби обліку (лічильники, трансформа­тори струму і напруги, кола обліку тощо), які внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні. Ці засоби обліку мають бути опломбовані на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Держспоживстан- дарту, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації. Для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

За загальним правилом, споживання електричної енергії без приладів (засобів) об­ліку не допускається. Водночас законодавство дозволяє тимчасове безоблікове спожи­вання електричної енергії, яке здійснюється на підставі відповідного договору між споживачем та енергопостачальником (наприклад, тоді, коли виникає необхідність ви­користання електроенергії для виконання робіт протягом декількох годин або діб, а встановлення приладу обліку недоцільне або неможливе). Така поведінка споживача електричної енергії є правомірною й ознак складу злочину, передбаченого ст. 188-1, не містить. Висновок про відсутність самовільного (безоблікового) використання енергії слід робити і в тому випадку, коли споживач за відсутності у квартирі (будинку садиб­ного типу) засобів обліку теплової енергії сплачує за отримані послуги (постачання га­рячої води і централізоване опалення) за встановленими нормативами.

Пошкодження приладів обліку як спосіб викрадення електричної чи теплової енер­гії передбачає приведення таких приладів у стан, який виключає їх повноцінне викори­стання за цільовим призначенням і забезпечує неконтрольоване такими приладами (без обліку взагалі чи з неповним обліком) використання (споживання) електричної чи теп­лової енергії (наприклад, розбивання окремих елементів приладів обліку, руйнування їх корпусу чи окремих деталей, заливання рідиною). Пошкодження приладів (засобів) об­ліку може поєднуватись із пошкодженням пломб, під яким слід розуміти порушення цілісності пломб, пломбувального матеріалу (дріт, кордова нитка тощо), на якому вста­новлені пломби, гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал, фальсифікацію тавр про повірку засобів обліку, тавр електропередавальної організації, тавр інших за­інтересованих сторін, відбитки яких нанесені на пломби. За правилами користування електричною та тепловою енергією пошкоджені прилади обліку та прилади обліку із пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться відповідною комісі­єю, до складу якої входять представники енергопостачальника і територіальних органів Держспоживстандарту. Акт, який складається за результатами такої експертизи, є важ­ливим для встановлення ознак викрадення енергії шляхом пошкодження приладів облі­ку. Водночас проведення експертизи не обов’язкове у разі визнання споживачем факту втручання у роботу розрахункових засобів обліку, факту умисного їх пошкодження або пошкодження пломб із відбитками належних тавр.

До інших способів викрадення електричної чи теплової енергії можуть бути відне­сені, наприклад: самовільне підключення до електро- чи тепломережі, в результаті яко­го здійснюється споживання енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування енергією (у т. ч. підключення до електромережі поза приладом (засо­бом) обліку прихованою електропроводкою та під’єднання від’єднаного представника­ми енергопостачальної організації електрообладнання); втручання в роботу приладів (засобів) обліку, що призводить до перекручення даних про обсяг (кількість) спожитої енергії (механічне гальмування диска приладу обліку; встановлення перемички, яка шунтує коло струму лічильника; використання різного роду пристроїв (наприклад, авто­трансформаторів), що зменшують покази приладу обліку; зміна положення лічильника після його встановлення; знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку; самовільне встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають установленим вимогам, тощо); зміна схеми уві­мкнення приладів обліку; користування пільгою щодо сплати за споживання електрич­ної або теплової енергії, якщо пільгу надано в результаті подання особою завідомо не­правдивих відомостей; водорозбір із систем опалення через крани та інші пристрої; ви­користання «штучного нуля» з метою позаоблікового споживання електричної енергії. «Штучний нуль» - це додатково змонтований контур заземлення (у т. ч. металеві труби водопроводу або опалення), що з’єднаний з «нульовим» проводом внутрішньобудинко- вої електромережі, який за умови «неправильного» підключення лічильника (напри­клад, у разі, якщо електрична енергія обліковується однофазним індукційним лічиль­ником,- «фаза» у третій клемі), дає змогу безобліково споживати електричну енергію. Облаштування додаткового контуру заземлення з метою з’єднати його з металевими корпусами електричних приладів для забезпечення їх безпечної експлуатації не нале­жить до поняття «штучний нуль».

Якщо діяння, вчинене з метою викрадення електричної або теплової енергії, утво­рює самостійний склад злочину (наприклад, умисне або необережне знищення чи по­шкодження майна, фальсифікація засобів вимірювання), дії винного потребують додат­кової кваліфікації за відповідними нормами КК (зокрема, застосуванню підлягають статті 194, 196, 226). Про можливість кваліфікації скоєного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 188-1 і ст. 194-1, див. п. 2 коментарю до ст. 194-1. Стаття 188-1 в тій частині, в якій вона передбачає відповідальність за викрадення електричної або тепло­вої енергії шляхом обману або зловживання довірою, є спеціальною нормою відносно ст. 192, що робить можливим кваліфікацію вчиненого за сукупністю вказаних злочинів лише за наявності їх реальної сукупності.

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання утворює склад злочину, передбаченого ст. 188-1, якщо такими діями завдано значної шкоди (див. примітку до ст. 188-1 і п. 15 Загальних положень до цього розділу). Само­вільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без прила­дів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, що не завдало значної або великої шкоди, тягне адміністративну відповідальність (ст. 103-1 КАП).

Визначаючи розмір шкоди, завданої викраденням електричної або теплової енер­гії шляхом її самовільного використання, слід виходити із вартості незаконно спожи­тої енергії (фактично із суми неотриманого потерпілим грошового еквіваленту за на­лежну йому енергію) і не враховувати інші показники, наприклад, погіршення умов користування енергією для інших споживачів (зменшення температури теплоносія, зниження напруги електроструму тощо). При цьому можуть братись до уваги поло­ження відповідних нормативних актів. Так, визначення розміру збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, здійснюється відпо­відно до затвердженої НКРЕ методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з урахуванням: 1) тарифів для споживачів відповідної групи та класу напруги; 2) величини розрахункового добового споживання електроенергії;

кількості днів, протягом яких споживання електроенергії здійснювалося з пору­шенням установлених правил. Визначена у такий спосіб сума має бути зменшена на величину вартості електричної енергії відповідно до виставлених споживачеві за період порушення рахунків за електричну енергію та (або) вартості оплаченої за цей період електричної енергії. Водночас слід враховувати, що, з огляду на специфіку передбаче­них методикою НКРЕ підрахунків, визначена за її допомогою сума збитків, завданих енергопостачальнику безобліковим споживанням електроенергії, може і не збігатись із розміром шкоди, фактично спричиненої потерпілому злочинним викраденням електрич­ної енергії.

Суб’єкт злочину загальний. Злочин може бути вчинений як споживачем (праців­ником організації-споживача), так і працівником суб’єкта господарювання, який займа­ється виробництвом або постачанням електричної чи теплової енергії. Якщо скоєння злочину, передбаченого ст. 188-1, службовою особою утворює склад відповідного зло­чину у сфері службової діяльності, вчинене виходить за межі конкуренції частини та цілого і потребує додаткової кваліфікації за нормою КК, яка передбачає відповідаль­ність за цей злочин.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та, як правило, корис­ливою метою (винний прагне збагатитись за рахунок «злочинної економії» - несплати за спожиту енергію).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед­ньою змовою групою осіб (див. ст. 28 та коментар до неї); 3) завдання злочином шкоди у великих розмірах (див. примітку до ст. 188-1).

Викрадення електричної чи теплової енергії слід вважати вчиненим повторно у ра­зі, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 188-1, за який особу не було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встанов­леними законом, або якщо судимість за цей злочин не було знято чи погашено (див. також ст. 32 і коментар до неї).

Злочин, передбачений ст. 188-1, необхідно відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної екс­плуатації електричних станцій, енергетичного обладнання (ст. 95-1 КАП). На відміну від розглядуваного злочину, об’єктивна сторона якого також може полягати у порушенні зазначених нормативних вимог, вчинення цього адміністративного правопорушення не має на меті викрадення електричної енергії шляхом її самовільного використання.

КАП (статті 95-1, 103-1, 185-12, 188-20, 188-21).

ГК (статті 275-277).

ЦК (ст. 714).

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р.

Закон України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 р. (ст. 1).

Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 р.

Закон України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 р.

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підпри­ємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 р. (ст. 1).

Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання. Затвер­джене постановою КМ N2 705 від 31 серпня 1995 р.

Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії. Затверджене постановою КМN2 929 від 7 серпня 1996 р.

Порядок постачання електричної енергії. Затверджений постановою КМ № 441 від 24 бе­резня 1999 р.

Положення про порядок видачі Національною комісією регулювання електроенергетики Укра­їни ліцензій на провадження діяльності, пов ’язаної з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії Затверджене постановою КМN2 753 від 29 квітня 1999 р.

Положення про порядок накладення на суб ’єктів господарської діяльності штрафів за порушен­ня законодавства про електроенергетику. Затверджене постановою КМ№ 1312 від 21 липня 1999р.

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою КМ N2 1357 від 26 липня 1999р.

Постанова КМ «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» N2 755 від 5 травня

р.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Затверджені постановою КМ№ 630 від 21 липня 2005 р.

Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслі­док викрадення електричної енергії Затверджений постановою КМ№ 122 від 8 лютого 2006 р.

Правила користування тепловою енергією. Затверджені постановою КМ N2 1198 від 3 жовт­ня 2007 р.

Правша Оптового ринку електричної енергії України. Затверджені постановою НКРЕ N2 1047а від 12 листопада 1997р.

Правила користування електричною енергією. Затверджені постановою НКРЕ N2 910 від 17 жовтня 2005 р.

Умови та правила (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Затверджені постановою НКРЕ N2 540 від 26 квітня 2006р.

Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок по­рушення споживачами правил користування електричною енергією. Затверджена постановою НКРЕ № 562 від 4 травня 2006р.

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені наказом МПЕ N2 258 від 25 липня 2006р.

Методика розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до елек­тричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов ’язаних із ліцензованою діяльністю. Затверджена постановою НКРЕ № 1522 від 25 грудня 2008 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії). Затверджені наказом Держпідприємництва і МЖКГ№ 167/417 від ЗО грудня 2008 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Затверджені наказом Держпідприємництва і МЖКГN2 168/418 від ЗО грудня 2008р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії. За­тверджені наказом МЖКГN2 370 від 24 листопада 2009 р.

Порядок розрахунку нормативних витрат електроенергії підприємствами теплоенергетики при виробництві, транспортуванні та постачанні (розподілі) теплової енергії. Затверджений наказом МЖКГN2 12 від 12 лютого 2009 р.

Постанова ПВС «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 лис­топада 2009р. N2 10 (пункти 2, 6, 16, 27).

Стаття 189. Вимагання

Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь- яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їх­ньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання),-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк.

Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди по­терпілому,-