Карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.



(Стаття 194 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270А/1 від 15 квіт- ня 2008 р.)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності. Додатковим факуль­тативним об’єктом можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров’я людини.

Предметом злочину може бути будь-яке майно як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчи­нення більш тяжкого злочину (наприклад, статті 113, 194-1, 252, 258, 292,298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411). Поняття «майно» у диспозиції ст. 194 має дещо інше зна­чення, ніж у диспозиціях статей 185-187, 189-191. Про особливості майна як предмета злочину, передбаченого статтями 194-196, див. коментар, викладений у Загальних по­ложеннях до цього розділу.

У багатьох випадках за знищення (зруйнування), пошкодження (зіпсуття) певних видів майна передбачено адміністративну відповідальність (це має місце, зокрема, у ви­падках, передбачених статтями 46-1, 56, 57, 61, 65, 65-1, 66, 72, 103-2, 109, 111, 114, 115, 116-2, 117, 139 КАП), що часто створює складнощі у правовій оцінці вчиненого. У разі конкуренції ст. 194 і відповідної норми КАП, яка передбачає відповідальність за умис­не знищення (зруйнування), пошкодження (зіпсуття) майна, слід керуватися правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 9 КАП.

Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст. 194, може бути тільки чуже майно. Про поняття чужого майна див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Для кваліфікації діяння за ст. 194 не має значення, кому саме і за правом якої форми власності (державної, колективної, приватної тощо) нале­жить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Знищення чи пошкодження власного майна, у т. ч. майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утво­рює складу цього злочину.

Знищення або пошкодження особою майна, яке було предметом вчиненого нею ви­крадення, кваліфікується тільки як викрадення. Кваліфікація дій винної особи за сукуп­ністю злочинів, які полягають у викраденні майна, і злочинів, які полягають у його умисному знищенні чи пошкодженні, можлива лише у разі їх реальної сукупності (на­приклад, це може мати місце у разі, коли знищення чи пошкодження майна є способом готування до його викрадення, або коли викрадення майна супроводжується знищен­ням чи пошкодженням майна, яке є частиною того майна, що викрадається).

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у вели­ких розмірах і причиновим зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, пов­не чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи по­шкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194. Вико­ристання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (на­приклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошко­дження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.

Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загаль­ним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Додатково кваліфікувати їх ще й за ст. 194 необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспільно небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч. 2 ст. 355 та ч. 2 ст. 194), наприклад, має бути правова оцінка дій, які виразились у примушуванні до вико­нання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом.

Термінологічна конструкція «знищення або пошкодження» передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільно небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов’язує момент закінчення злочину.

Знищення майна - це доведення майна до повної непридатності щодо його цільо­вого призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан.

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки змен­шилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним. Обо­в’язковими ознаками його об’єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шко­ди і причиновий зв’язок між діянням та заподіяною шкодою.

Шкода у великих розмірах - ознака, зміст якої визначено у п. З примітки до ст. 185, передбачає, що умисним знищенням або пошкодженням майна спричинено матеріальні збитки на суму, яка у 250 і більше разів перевищує нмдг.

Визначення розміру шкоди знищеного чи пошкодженого майна окремих видів здійс­нюється за таксами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами. В окремих випадках розмір шкоди може бути визначено шляхом проведення відповід­ної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки. Упущена вигода до уваги братися не повинна.

На відміну від злочину, передбаченого ст. 194, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди (наприклад, це стосується Державного Прапора України та Державного Герба України (ст. 338), офіційних документів, штампів та пе­чаток (ст. 357), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (статті 352, 378, 399), військового майна (ст. 411)).

Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою.

Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власни­кові майна заподіюється велика шкода.

У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюєть­ся посягання, або може і повинен це передбачати.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне став­лення винної особи характеризується необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194 і відповідною частиною ст. 115.

Мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важ­ливим у плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжу­ватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких зло­чинів, як диверсія (ст. 113), вимагання (ст. 189), терористичний акт (ст. 258), масові заворушення (ст. 294).

Якщо винний знищує чи пошкоджує спеціальний вид майна, відповідальність за знищення чи пошкодження якого передбачена окремою статтею КК, вважаючи при цьому, що він посягає на майно не спеціального виду, його дії слід кваліфікувати за спрямованістю умислу - як замах на умисне знищення чи пошкодження чужого майна (за статтями 15 і 194). Якщо ж винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується майно спеціального виду, яке перебуває під спеціальною охороною кримінального за­кону, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення чи по­шкодження спеціального виду чужого майна.

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є:

вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;

заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах; 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття загальнонебезпечного способу див. коментар до ст. 67, а про поняття підпал і вибух - коментар до ст. 113.

Умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здо­ров’ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків (коли такий підпал є загальнонебезпечним). Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення у печі), не може розглядатися як квалі­фікуюча цей злочин ознака і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194.

Якщо внаслідок підпалу чи дій, спрямованих на його вчинення, майно не було зни­щено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно роз­глядатися як замах на знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 майнова шкода в особливо великих розмі­рах у складі умисного знищення або пошкодження майна має місце, коли такими діями заподіяно майнову шкоду на суму, яка в 600 і більше разів перевищує нмдг.

Під загибеллю людей слід розуміти смерть двох чи більше осіб, а під іншими тяж­кими наслідками,- смерть однієї людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, залишення людей без житла або засобів до існування, виве­дення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припи­нення або дезорганізацію роботи підприємства, установи, організації тощо.

Оскільки таке поняття, як «тяжкі наслідки», застосовується у багатьох основних та кваліфікованих складах злочинів, то під час кваліфікації злочину за ст. 194 слід ретельно досліджувати питання про відмежування цього злочину від інших, суміжних з ним за ознаками об’єктивної сторони, та про необхідність кваліфікації за сукупністю.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна, поєднане з викраденням, ко­ли знищення чи пошкодження майна, наприклад, є способом готування до викрадення іншого (пошкоджуються двері чи стіна приміщення, розбивається скло автомобіля, по­шкоджуються засоби системи сигналізації), або здійснюється з метою знешкодити до­кази вчиненого викрадення, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - як корисливий злочин проти власності (залежно від способу) і злочин, передбачений ст. 194. Якщо ж особа знищує раніше викрадене нею майно, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна вона, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним.

Вчинення цього діяння в процесі вимагання охоплюється відповідною частиною ст. 189. Додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 воно потребує лише у випадку, коли знищення чи пошкодження майна було здійснене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

Умисне знищення чи пошкодження чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194), здійснене при перевищенні влади або службових повноважень, кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 194 не потребує.

Постанова ПВС N2 4 від 2 липня 1976р. «Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» (пункти 2, З, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13).

Постанова ПВС N9 8 від 26 червня 1$92 р. «Про застосування судами законодавства, що пе­редбачає відповідальність за посягання на життя, здоров 'я, гідність та власність суддів і пра­цівників правоохоронних органів» (п. 13).

Постанова ПВС N2 2 від 26 березня 1993 р. «Про судову практику в справах про злочини, пов ’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі» (п. 9).

Постанова ПВС N2 8 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (п. 14).

Постанова ПВС N2 10 від 6 листопада 2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (пункти 14, 16).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.253.192 (0.023 с.)