Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім. В.М. Корецького ( персоналії та наукові доробки).

Персональний склад відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права На даний час у складі відділу 14 працівників.!!!!!

Серед них:

Семчик Віталій Іванович – завідувач Відділу, доктор юридичних наук, професор, член- кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України; Малишева Наталія Рафаелівна – провідний науковий співробітник, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений юрист України;

Кулинич Павло Федотович – старший науковий співробітник, доктор юридичних наук, заступник завідувача відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права;

Олещенко В’ячеслав Іванович – старший науковий співробітник, кандидат географічних наук, доцент, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений юрист України, академік Української екологічної академії наук; Красіліч Наталія Дмитрівна – старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук, доцент; Бусуйок Діана Вікторівна – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Поліводський Олександр Анатолійович – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Бігун В’ячеслав Степанович – науковий співробітник, кандидат юридичних наук; Чорноус Олександра Володимирівна – молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Федоровська Ольга Борисівна – науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Настечко Катерина Олександрівна - молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Кишко-Єрлі Оксана Борисівна - молодший науковий співробітник, кандидат юридичних наук;

Нагребельний Андрій Володимирович - молодший науковий співробітник;

Куліш Тетяна Василівна – старший лаборант.

ШемшученкоЮрій Сергійович (14.12.1935 року, м.Глухів, тепер – Сумської області) Директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу (1982 - 2006), доктор юридичних наук, професор, академік НАН України та НАПрН України, іноземний член Російської академії наук.

У 1966 - 1969 роках був аспірантом Сектору держави і права АН УРСР, у подальшому працює в Інституті держави і права АН УРСР. У лютому 1970 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Забезпечення соціалістичної законності в діяльності місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду (на матеріалах Української РСР)». Робота лягла в основу першої монографічної праці, підготовленої у співавторстві з І. Бутко – «Місцеві Ради і забезпечення законності».

У листопаді 1969 року Юрія Сергійовича було обрано на посаду молодшого, а у грудні 1972 року – старшого наукового співробітника Інституту. У цей же час він обрав новий напрям наукової діяльності – екологічне право. Саме ця проблематика визначила зміст подальшого творчого пошуку Ю.С.Шемшученка на тривалий період і принесла йому широке наукове визнання.

У лютому 1979 року Юрій Сергійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державне управління охороною навколишнього середовища в СРСР». На початку 1979 року Юрія Сергійовича було затверджено завідувачем відділу проблем радянського будівництва, а в квітні 1982 року – завідувачем відділу правових проблем сільського господарства і охорони навколишнього середовища Інституту. У жовтні 1985 рішенням ВАК при Раді Міністрів СРСР йому було присвоєно звання професора.

У січні 1988 року Загальні збори АН УРСР обрали Юрія Сергійовича членом- кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Право». Восени цього ж року колектив Інституту та Відділення історії, філософії та права АН УРСР демократично обрали, а 12 жовтня Президія АН УРСР затвердилаЮ.С. Шемшученка на посаді директора Інституту держави і права АН УРСР.

Після призначення на посаду директора Інституту Юрій Сергійович значно розширив сферу наукової діяльності. Він вже не обмежується еколого-правовою тематикою, а приділяє багато уваги науковій розробці проблем теорії та історії держави і права, політології, конституційного права і державного управління, космічного, кооперативного та аграрного права. Ю.С. Шемшученко опублікував понад 500 наукових праць та є автором або співавтором 25 монографій. Юрій Сергійович є одним з ініціаторів, керівником авторського колективу і головою редколегії 6-томної «Юридичної енциклопедії», 10-томної «Антології української юридичної думки», організатором багатьох інших фундаментальних юридичних видань. Був членом Конституційної комісії Верховної Ради України (1990-1993 рр.), брав участь у розробці багатьох проектів Законів України («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про енергозбереження», «Про науку і наукову діяльність» тощо), підготовці Концепції розвитку законодавства України та Концепції розвитку української правової науки.

Є лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки (2004), відзначений орденами «Ярослава Мудрого» V та IV ступеню, медалями «Ветеран труда», «За трудовое отличие». Ю.С. Шемшученко був президентом Української асоціації політологів (1991-1994 рр.), першим головою Спілки юристів України (1991-1993 рр.), одним із засновників Національної академії правових наук України, є членом її Президії та академіком-секретарем Відділення аграрного, екологічного і господарського права (з 1994 року), почесним ректором Київського університету права НАН України (з 1996 року).

Він також є академіком Української екологічної академії наук (з 1992), Української академії політичних наук (з 1995 року) та єдиним з українських учених-юристів іноземним членом Російської академії наук (з 1999 року).

Активною є й міжнародно-правова діяльність Ю.С. Шемшученка. Він є експертом Ради Європи, членом Міжнародного арбітражного суду, Міжнародної ради з права навколишнього середовища (з 1990 по 1992 роки був Регіональним координатором цієї ради), Комісії екологічного

права Міжнародного союзу захисту природи, почесним членом Інституту правових досліджень Польської академії наук, членом міжнародної Академії екологічного права (США), був учасником багатьох міжнародних форумів.

Семчик Віталій Іванович (19.07.1927 року, с.Байківка Калинівського району Вінницької області) Завідувач Відділу, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАПрН України, головний науковий співробітник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, голова ради науково -правових експертиз при Інституті, суддя у відставці (судовий стаж 20 років, з них безпосередньо суддею – 13 років), військове звання – полковник.

У 1959 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, у 1974 р. - аспірантуру там же (заочно).

У 1975 р. Віталій Іванович на засіданні Спеціалізованої ради юридичного факультету Київського державного університету захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове становище спеціалістів колгоспу». На засіданні Спеціалізованої вченої ради Інституту у 1985 р. була захищена докторська дисертація на тему «Проблеми організаційно – правового забезпечення раціонального використання майна сільськогосподарських підприємств в умовах АПК».

У 1944 - 1951 роках - строкова служба в Армії. Учасник бойових дій. Після демобілізації працював інструктором, помічником начальника політвідділу по комсомолу Шепетівського, Фастівського, Коростенського відділків Південно-Західної залізниці, секретарем партійної організації у Пилипівському і Великоснітинському колгоспах Фастівського району Київської області. З 1958 р. - адвокат, завідувач Фастівської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів, з 1963 р.

- народний суддя, голова Фастівського міського народного суду Київської області. Був депутатом Фастівської міської ради депутатів трудящих п’яти скликань (1963-1975). З 1975 року працює старшим, провідним, головним науковим співробітником Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, а також за сумісництвом завідувачем кафедри аграрного, екологічного і підприємницького права Київського університету права (з 1997 р.), з 2007 р. – завідувачем відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту, а також директором Центру енергетичного та ядерного права при Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України (з 2002 р.).

У 1992 р. В.І.Семчика обрано членом-кореспондентом НАН України зі спеціальності "Підприємницьке право", а в 1993 р. він став академіком Національної академії правових наук України.

З 1996 р. - голова спеціалізованої вченої ради Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України із захисту докторських дисертацій (за блоками із земельного, цивільного і кримінального права); член Київської обласної колегії адвокатів; член Спілки юристів України – з 1992 р., член науково-методичної ради Верховного Суду України (1984-1993 рр., 1999-2005 р.р.), був членом кваліфікаційної комісії Вищого господарського (арбітражного) суду (1995-2004 рр.), членьнауково – методичної ради Вищого господарського суду України і Київського міського апеляційного суду (з 2004 р.).

Член вчених рад Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Київського університету права НАН України, Інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, заступник головного редактора журналу "Судова апеляція", член наукової ради журналів "Право України", "Інтелектуальний капітал", член редакційної колегії журналів "Вісник господарського судочинства", "Конкуренція", збірників наукових праць Інституту держави і права ім.B.М.Корецького НАН України "Правова держава" та "Держава і право", шеститомного видання "Юридична енциклопедія" та інших видань.

Автор понад 300 наукових праць, зокрема 4 індивідуальних і 28 колективних монографій, 14 юридичних довідників. За редакцією В.І.Семчика видано 2 підручники та 5 - у співавторстві.

В.І. Семчик брав активну участь у підготовці ряду законопроектів, зокрема альтернативних проектів Законів України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (1991), "Про селянське (фермерське) господарство" (1992 р.), "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997); "Про сільську поселенську мережу" (1998), "Про рибне господарство" (1999), Земельного кодексу України (2001). Часто виступає по телебаченню з роз'ясненням положень аграрного і земельного законодавства. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (1999), "За заслуги" ІІІ ступеню (2002), Ярослава Мудрого V ступеню (2007), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2002); Київської обласної державної адміністрації (2002); Київського університету права НАН України (2007); юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007); Державної судової адміністрації України (2008); Верховної Ради України (2009), є Заслуженим діячем науки і техніки України" (1995), лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), Премії Президії НАН України ім.М.П.Василенка (2006), лауреатом п'яти Всеукраїнських конкурсів Спілки юристів України (1999 – 2003 р.р.) за краще юридичне видання, лауреатом Премії ім. Ярослава Мудрого за підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти (2009), має дванадцять медалей, зокрема "За победу над Германией в Великой Отечественной Войне 1941-1945 годов" (1945), "Ветеран труда" (1984), «65 років Перемоги у Вітчизняній війні 1941 – 1945 р.р.» (2010), церковні нагороди.

Малишева Наталія Рафаелівна (25.04.1952 року, м.Київ), провідний науковий співробітник Відділу, заступник директора Міжнародного центру космічного права, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, член-кореспондент Міжнародної Академії астронавтики, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений юрист України, нагороджена медаллю Академії наук України для молодих вчених, лауреат премії Академії наук України ім. Д.З.Мануїльського за цикл робіт з правових проблем охорони довкілля.

У Відділі працює з дати його створення і до цього часу. Наталією Рафаелівною у 1979 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Охорона навколишнього середовища від шумового впливу (правові та організаційні питання)». У 1996 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Гармонізація екологічного законодавства в Європі».

Під науковим керівництвом Н.Р. Малишевої успішно захищено 11 кандидатських дисертацій. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій: при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та при Інституті законодавства Верховної Ради України.

З 1997 р. – професор екологічного права Київського університету права НАН України та його Рівненської філії (пізніше – Інституту). Викладає курс правових засад екологічного аудиту в Екологічному інституті Мінприроди України та у Водному Інституті Держводгоспу.

Профіль діяльності – національне, міжнародне та європейське екологічне та космічне право.

Була керівником і відповідальним виконавцем багатьох планових тем, що виконувались у відділі, а також позабюджетних наукових досліджень. Автор більше 300 наукових праць, в т.ч. більше 20 монографій (індивідуальних та колективних), кількох підручників та коментарів чинного законодавства.

Є членом національних та міжнародних спілок та громадських організацій екологічного спрямування, зокрема, Національного комітету МАБ ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, Світового конгресу викладачів аграрного та екологічного права, Міжнародної спілки юристів-екологів, Міжнародного інституту космічного права, Міжнародної астронавтичної федерації, Української асоціації міжнародного права, Науково-методичної ради Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Голова секції правових основ природокористування, член Президії Всеукраїнського товариства охорони природи. Член редколегії Екологічної енциклопедії, а також редколегій журналів: „Повітряне і космічне право. Юридичний вісник”, „Міжнародне право і національне законодавство”, „Судова апеляція”, тощо.

Неодноразово працювала в якості запрошеного професора в університетах Західної Європи, зокрема, в Університеті м. Пуатьє, Франція (в 1992 р., 1996 р., 1997, 1998 рр.); Католицькому університеті Лувен-ла-Нев, Бельгія (1993 р.), Університеті Жан-Мулен, Ліон-ІУ, Франція (1994 р.).

Працювала в складі міжнародної робочої групи в дослідницькому центрі Академії Міжнародного права в Гаазі, Нідерланди (1994 р.). Брала участь в міжнародній робочій групі фахівців аграрного права країн Центральної та Східної Європи в міжнародному проекті „Лібералізація сільського господарства в країнах Центральної та Східної Європи” (1992-1997 р.р.). В 1991- 1992 р.р. представляла Україну в Комітеті ООН з питань цивільної відповідальності за ядерну шкоду (МАГАТЕ, Відень, Австрія). Член делегації України в Комітеті ООН з питань космічного простору та

йогоЮридичному підкомітеті (2000-до цього часу).

Бере активну участь в законотворчій роботі. Є співавтором значної кількості законопроектів в сфері екологічного та космічного права (зокрема, Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про мисливське господарство та полювання”, „Про питну воду та питне водопостачання”, „Про екологічний аудит”, „ Про космічну діяльність”, „ Про прибережну смугу морів”, Водного кодексу України та інших).

Костицький Василь Васильович (20.06.1956 року, с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області) провідний науковий співробітник Відділу, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент Національной академії правових наук

України, народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань, президент Української спілки підприємців малого і середнього бізнесу з часу її створення (16.07.1997).

У 1973 році вступив на юридичний факультет Львівського державного університету. По закінченні навчання у 1978-1987 р.р. не пориваючи наукової роботи працював у Львівському облвиконкомі. У цей час без відриву від роботи навчався в аспірантурі Інституту держави і права Академії наук СРСР у Москві та Львівському лісотехнічному інституті на інженерно-економічному факультеті.

У лютому 1986 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Проблеми вдосконалення управління охороною навколишнього природного середовища на рівні області». З 1987 по 1991 рік на викладацькій роботі у Львівському лісотехнічному інституті спочатку на посаді старшого викладача, а потім – на посаді доцента.

Учасник становлення руху зелених в Україні. Тривалий час був заступником голови Львівської екологічної асоціації „Зелений світ” та віце-президентом Української екологічної асоціації „Зелений світ”.

З 1990 року на громадських засадах науковий консультант у Верховній Раді України. У 1991 – 1993 роках – заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України, старший радник з питань охорони довкілля у Європейській Економічній Комісії ООН. З 1993 року – народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань. У 1996 - 2002 роках – член Парламентської Асамблеї Ради Європи, віце-президент групи Європейської народної партії та християнських демократів ПАРЕ.

Одночасно був завідувачем кафедрою теорії держави і права, професором та одним із засновників юридичного факультету (нині – Юридичний інститут) Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, потім – директор Інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

В останні роки Василь Костицький працював першим заступником голови Державної судової адміністрації, заступником міністра фінансів, науковим керівником Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи. Був радником Президента України на громадських засадах.

У 2006 - 2007 рр. проф. Костицький В.В. працює начальником Науково-дослідного центру Державної податкової служби України, а з травня 2007 року – директором Юридичного інституту „Інституту повітряного і космічного права” Національного авіаційного університету. У жовтні 2006 року обраний Президентом Асоціації українських правників.

З 1993 року В.В.Костицький – член-кореспондент Національної академії правових наук України, академік та віце-президент громадської Української екологічної академії. У 2004 році була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Економіко- правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні: теорія та практика».

Він є автором майже 200 наукових робіт, серед яких 16 монографій, у тому числі 8 індивідуальних, коментарі Конституції України та Кримінального кодексу України, кілька збірників нормативно-правових актів, навчальні посібники, більше 20 брошур.

Найважливіші наукові роботи – монографії та брошури: „Екологія перехідного періоду (право, держава, економіка)”, „Закон перманентної концентрації капіталу”, „Оподаткування: економіка, право, екологія”, „Економічний патріотизм як складова національної ідеї”, „Податкова система України: стан і перспективи”, „Лісове право України”.

У 1996 році В.В.Костицький був членом Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню проекту Конституції України, він – автор або співавтор більше ста законопроектів, більшість з яких були ухвалені Верховною Радою України, у тому числі закони „Про Конституційний суд України”,

„Про Вищу раду юстиції”, „Про судоустрій”, „Про власність”, Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про основи цивільного захисту населення”, у 2007 році під його керівництвом розроблено проект Екологічного кодексу України.

В.В.Костицький - Заслужений юрист України (1992 рік), нагороджений орденом „За заслуги ІІІ ступеня” (1996 рік) та орденом „За заслуги ІІ ступеня” (2007 рік), Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, рядом церковних орденів та грамот.

Бичкова Цецілія Володимирівна (27.02.1926 року, м. Київ) доктор юридичних наук з 1982 року, професор.

Закінчила 1949 року юридичний факультет Київського університету. З липня 1949 року – молодший науковий співробітник Сектора держави і права АН УРСР, з 1969 – провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України. Зараз проживає у

м.Москві. Досліджує проблеми аграрного права, зокрема цивілістичні питання договірних відносин в АПК та земельного права.

У 1956 році Цецілія Володимирівна захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Значення та особливості договірних відносин колгоспів з державними організаціями». У 1981 році нею захищається дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Проблеми використання договору в агропромисловому комплексі».

Основні праці – "Правові питання аграрно-промислового кооперування" (1974), "Договір у виробничо-економічних зв’язках між сільським господарством та промисловістю" (1980), "Виробничо-господарське кооперування у сільському господарстві (правові питання)" (1985).

Співавтор ряду колективних монографій: "АПК і право" (1988), "Нові форми сільськогосподарського виробництва (організаційно-правові питання)" (1994).

Мунтян Василь Лук’янович (22.02.1922 року, с.Іванівка (тепер с.Мирне) Бобринецького району Кіровоградської області) доктор юридичних наук, професор.

Учасник Великої Вітчизняної Війни, Василь Лук’янович у 1941-1942 роках командував взводом зв’язку 818 стрілецького полку 236 дивізії. Після поранення перебував у госпіталях.

У 1945-1947 роках навчався в Одеській юридичній школі. Після її закінчення працював народним суддею в м. Чернівцях, пізніше – завідувачем юридичними консультаціями адвокатів у районах Буковини. Одночасно, з 1948 року до 1953 року, навчався в Київському філіалі Всесоюзного юридичного заочного інституту. В 1953-1954 роках був відповідальним секретарем Чернівецької обласної колегії адвокатів.

З 1954 по 1957 рік навчався в стаціонарній аспірантурі юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення аспірантури з 1953 по 1962 рік працював науковим співробітником Сектора держави і права АН УРСР. У 1960 році захистив

дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Адміністративно- правова охорона колгоспної власності». У 1961 році опублікував монографії «Правові питання діяльності міжколгоспних об’єднань» та «Адміністративно-правова охорона колгоспної власності».

Працюючи в Секторі держави і права АН УРСР, розпочав дослідження правових питань охорони природи, результатом яких було опублікування ряду монографічних праць, а саме: «Правова охорона лісів Української РСР» (1964), «Правова охорона ґрунтів Української РСР» (1965), «Правове регулювання водних відносин в УРСР» (1966), «Правова охорона природи Української РСР» (1966), «Охрана природы и воспитание человека» (1966), «Правова охорона тваринного світу» (1968), Збірник законодавчих актів по охороні природи (1969), «Правові проблеми раціонального природокористування» (1973), «Правова охорона природи УРСР» (1973).

У 1975 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Правові проблеми раціонального природокористування». Згодом, у співавторстві з Ю.С.Шемшученком та Б.Г.Розовським, опублікував монографію «Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды» (1978), навчальні посібники «Правові основи охорони природи» (1979), «Правова охорона природи УРСР» (1982).

Всього Мунтяном В.Л. було опубліковано понад 150 наукових праць, з яких 10 монографій і навчальних посібників.

У 1978 році В.Л.Мунтяну присвоєно вчене звання професора по кафедрі трудового, колгоспного і земельного права. У цей період він був головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями цивільне право і процес, трудове право, колгоспне право, правова охорона природи, земельне право, природоресурсне право, господарське право при Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.

На сьогодні професор Мунтян В.Л. бере активну участь у підготовці та науковому становленні юридичних кадрів в Україні, є почесним науковим співробітником Відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, членом двох Спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій (спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право) Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та Київського національного університету імені ТарасаШевченка.