ТОП 10:

РЕГІОНАЛЬНЕ І МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ



Великобританія – центр Співдружності, політичного і еко­номічного об’єднання країн і територій, що входили раніше в Британську імперію. Окрім Великобританії членами Співдруж­ності є Австралія, Бангладеш, Нова Зеландія і інші держави (всього їх 15).

Великобританія – унітарна держава.З точки зору особли­востей управління і самоврядування до складу Великобританії входять – Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія, де­кілька дрібних островів навколо Великобританії, деякі коло­ніальні володіння, Гібралтар. Управління Англією здійснюють загальнодержавні органи. Шотландія і Уельс користуються адмі­ністративною автономією своєрідного характеру, але насправді Правління ними здійснюється з центру особливими міністрами. Північна Ірландія володіє законодавчою (політичною) авто­номією. Адміністративно-територіальний поділ цих складових частин також різний.

Муніципальні органи у Великобританіїстворюються вже на рівні адміністративно-територіальних одиниць, на які поділено її складові частини. У Англії і Уельсі це графства з населенням понад 1 млн. осіб (44 в Англії і 8 в Уельсі). Графства в Англії поділяються на метрополітенські, муніципальні райони тощо. Графства поділено на округи, які замінили існуючі, до 1974 р адміністративно-територіальні одиниці – міста, що мали різний статус. Округ може охоплювати як міські, так і сільські території. Всього створено 36 округів в метрополітенських і 333 округи в інших муніципальних районах, з них 37 в Уельсі. Самостійною адміністративно-територіальною одиницею є Великий Лондон, який включає 32 міських райони і Сіті. Північна Ірландія поді­ляється на 6 графств і 2 міста з правами графств, Шотландія – на області.

У кожному графстві, окрузі, області діють ради,які обира­ються на 4 роки. Склад рад оновлюється щорічно на третину. Голова ради (у містах – мер) і віце-голова переобираються щорічно. Виконавчих комітетів у радах немає. У складі ради створюються спеціальні комісії. До відання рад належать справи місцевого значення (протипожежна служба, ринки, соціальні служби, дороги тощо).

Низовими територіальними одиницями місцевого самовряду­вання в Англії є приходи,а в Уельсі і Шотландії – громади,що створюються на сільських і деяких міських територіях. У великих приходах обираються ради. По всій країні їх налічу­ється понад 8000. У приходах з населенням менше 150 осіб рішення приймаються на загальних зборах мешканців.

Чиновників, що призначаються, для контролю за органами місцевого самоврядування немає. Контроль центру здійсню­ється:

- шляхом видання міністрами обов’язкових для виконання підконтрольними місцевими службами інструкцій;

- за допомогою видання адаптивних законів (типових ін­струкцій міністерств);

- у формі перевірки міністерствами (в межах їх компетенції)
деяких видів робіт (освіта, поліція тощо);

- міністри мають право організувати спеціальні розслідування, якщо в підконтрольних їм місцевих органах виявлено «нечесні дії»;

- деякі посадові особи муніципального управління призна­чаються не тільки радами, але і департаментами відповідних Існують також фінансовий, судовий і інші види контролю.

Тема 12 ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА СІЛА

КОНСТИТУЦІЯ 1787 РОКУ І ЇЇ СПЕЦИФІЧНІ РИСИ. ПОПРАВКИ ДО КОНСТИТУЦІЇ

Конституція США – «найстаріша» з писаних конституцій, що чинні у цей час. Вона була вироблена Конвентом, що засі­дав при закритих дверях у Філадельфії з 14 травня до 17 вересня 1787 р. і потім передана в Континентальний конгрес, який 28 вересня направив її «законодавчим зборам штатів з тим, щоб вони представили її на розгляд конвентів, що складаються з делегатів, вибраних в кожному штаті його народом відповідно до рішень Конвенту». Після ратифікації необхідною більшістю штатів в 1789 р. Конституція набула чинності. У тому ж році Конституція США була доповнена «Біллем про права»,а потім до неї було внесено цілий ряд поправок.

Конституція США містить 3 компоненти:

1. Преамбула, яка не визнається судами і американською доктриною складовою частиною Основного закону, а розгля­дається тільки з точки зору джерела, від якого вона походить,
і цілей, заради яких вона розроблена: утвердження правосуддя, забезпечення внутрішнього спокою, організації спільної оборо­ни, сприяння загальному добробуту і забезпечення громадянам США благ свободи.

2. 7 статей.

3. 27 поправок.

У первинному тексті Конституції багато нечіткого, некон­кретного і суперечливого, в ньому досить багато загальних висловів. У Конституції відсутні положення про найважливіші інститути політичної і державної влади – про конституційний контроль, політичні партії, апарат виконавчої влади. Дуже по­верхнево характеризується порядок обрання вищих посадових осіб і органів, парламентська процедура. її положення не містять таких термінів, як «загальне голосування», «партія», «бюджет». Недостатньо врегульовано питання про форму правління. Одним з положень ст. IV є твердження, згідно з яким «Сполучені Штати гарантують кожному штату в справжньому Союзі республіканську форму правління».

Прогалини, що містяться в Конституції, з роками заповню­ється досить незначно. Одна з причин — підвищена «жорстість» Конституції США. Поправки, які вносяться, не виключають скасований текст, проте поправки, які були внесені пізніше можуть скасувати попередні положення.

За всієї обмеженості Конституція США є прогресивним документом, що вплинув на конституції багатьох країн світу. Під цим впливом в світі почала поширюватися доктрина конституціоналізму.

Додатково до «юридичної конституції» існує, за висловом американських вчених, «жива конституція». Іншими словами Конституція 1787 р. чинна нині з численними доповненнями у вигляді судових прецедентів, законів Конгресу та актів Пре­зидента..

ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

За формою правління США – президентська республіка. Федеральна конституція встановлює принцип «розподілу влад» – законодавча влада належить Конгресу, виконавча -Президенту, а судова – Верховному суду і іншим судам.. Вищий орган державної влади — Конгресскладається з 2 палат – Палати представників і Сенату.

Палата представників,до складу якої входять 435 членів, обирається шляхом прямих виборів за мажоритарною систе­мою відносної більшості (1 депутат від 480 тис. виборців). Депутати, що представляють інтереси населення всієї країни, обираються раз на 2 роки.

Сенат- палата, що виражає інтереси штатів, обирається за тією ж системою на 6 років з оновленням 1/3 складу кожні 2 роки. До її складу входять 100 осіб – по 2 сенатори від кожного штату, незалежно від чисельності населення штату.

У грудні 2003 р. Конгрес США прийняв закон Маккейна-Фейнгольда, який вніс зміни у фінансування виборів. Макси­мальний розмір внесків від фізичних осіб був збільшений з 1 до 2 тис. доларів. В той же час, граничний розмір внесків від корпорацій, який раніше не обмежувався, був встановлений У розмірі 25 тис. доларів.

У Палаті представників головує спікер, що обирається з числа її депутатів, в Сенаті – віце-президент США. Спікер є представником партії, що має більшість місць в парламенті.

Один раз на рік Конгрес збирається на чергову сесію, тривалість якої складає 7-8 місяців. Крім того Президент може скликати надзвичайні сесії. Конгрес сам призначає строки перерв в роботі і закінчення сесії. Палати, як правило, проводять свої засідання окремо. Проте основна діяльність Конгресу здій­снюється не на пленарних засіданнях палат, а різноманітними комітетами, створюваними обома палатами. Так, в комітетах проходить основна частина законодавчої роботи. На сьогодні в Конгресі діє близько 60 комітетів. Серед них є постійні комітети, що займаються суворо визначеними питаннями, віднесеними до їх відання, і спеціальні комітети, що утворюються для ви­вчення певного питання.

Компетенція Конгресу визначена Конституцією. Відповідно до розділу 8 ст. 1 Конституції, Конгрес має право встановлювати різні мита, податки, збори, піклується про оборону і добробут США. Крім того, кожна палата володіє наданими тільки їй повноваженнями. Наприклад, Палата представників наділена правом порушувати звинувачення проти федеральних цивільних посадових осіб (імпічмент), а Сенат – правом вирішувати питання про винність в порядку імпічменту. Крім того, Сенат затверджує вищих посадових осіб, призначених Президентом, схвалює укладені міжнародні договори. Проте в основній сфері діяльності – законодавчій – палати наділені рівними правами.

Законодавча діяльність Конгресу проходить 3 стадії. Перше читання законопроекту – це внесення його на розгляд до палати і визначення комітету, якому він буде переданий. У комітетах фактично вирішується доля законопроекту: він може бути від­хилений або істотно змінений. Друге читання – обговорення законопроекту в палатах, коли депутати можуть вносити зміни і доповнення. Нарешті, третє читання – проведення голосування по законопроекту. У разі відхилення законопроекту однією з палат створюється «погоджувальний комітет» з представників обох палат, який повинен виробити загальну позицію. Після прийняття законопроекту обома палатами, він надсилається Пре­зиденту для затвердження.

Президент США обирається раз на 4 роки шляхом непрямих виборів: виборці обирають вибірників, а вже вони – Прези­дента. Конституція передбачає, що обраним вважається той кандидат, який отримає абсолютну більшість голосів вибірни­ків. Якщо жоден кандидат не отримає необхідної більшості, Палата представників обирає Президента з 3 кандидатів, що отримали найбільше число голосів. Ніхто не може займати пре­зидентський пост більше 2 разів. Компетенція Президента, який зосереджує в своїх руках повноваження глави держави і глави Уряду, надзвичайно широка. Нині спостерігається тенденція до Розширення фактичного обсягу його повноважень.

Президент бере найбезпосереднішу участь в законодавчому Процесі. Всі прийняті Конгресом законопроекти надсилаються для затвердження Президентові: протягом 10 днів він повинен або підписати законопроект, або повернути його Конгресу разом з своїми запереченнями. Вето Президента розповсюджується на весь законопроект в цілому, а не окремі його статті. Конгрес може подолати президентське вето, повторно прийняти законо­проект в кожній палаті більшістю в 2/3 голосів. Використову­ючи своє право надати Конгресу різного роду інформацію (про стан федерації, про економіку, про бюджет), Президент форму­лює в своїх посланнях конкретну законодавчу пропозицію і законопроекти. Таким чином він здійснює законодавчу іні­ціативу. Значну кількість підзаконних актів Президент видає самостійно, причому частина з них за своїм значенням прирів­нюється до законів, виданим Конгресом. Окрім нормотворчої діяльності одним з найбільш важливих повноважень Президента є призначення на вищі державні посади, яке він здійснює «за порадою і з відома» Сенату. Достатньо широкі повноваження Президента і в сфері зовнішньої політики. Він призначає і відкликає послів, інших повноважних представників і консулів, має право укладати міжнародні договори, які Сенат повинен ратифікувати, і інші угоди, для яких схвалення Сенату не ви­магається. Президент очолює досить великий за чисельністю зовнішньополітичний апарат, що дає йому можливість самостій­но, без участі законодавчої влади, вирішувати багато міжна­родних питань. Президент не підзвітний жодним органам і може бути усунений з посади тільки в порядку імпічменту, якщо він буде визнаний винним у зраді або іншому тяжкому злочині або проступку. Президент є також главою уряду – Кабінету. Посади прем’єр-міністра в США не існує. Кабінет складається з міністрів, які призначаються Президентом «за порадою і з відома» Сенату, і тих посадових осіб, яких Прези­дент призначає самостійно. Кабінет цілком підпорядкований Президенту і виконує функцію дорадчого органу. Компетенцію уряду точно встановити не можливо, оскільки в Конституції не має згадки про нього. На засіданнях Кабінету, які прово­дяться під головуванням Президента, вирішуються найбільш важливі питання державного життя. Значну роль в управлінні державою відіграють, разом з міністерствами, центральні відом­ства – Рада національної безпеки, відомство з управління і бюджету, Рада з економічної політики тощо. Ці відомства, створюючи виконавчий апарат при Президентові, дають йому різного роду рекомендації з питань, що належать до їх компе­тенції. Члени Кабінету не підзвітні Конгресу.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.25.104 (0.005 с.)