Формування культури східних слов'ян .

Предки українців проживали на досить великій території, яка має давню історію. Стародавні слов'яни мали тісні зв'язки з різними народами стародавнього світу та їх культурами. Сучасна наука розрізняє такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: л - іізіпській, трипільський й черняхівський.

Деякі вчені висловлюють думку про те, що вже епоха пізнього палеоліту (близько 25 тис. рр.. До н. Е..) Підтверджує існування на території України певного рівня культури. Так, розкопки біля сіл Мізінь (Чернігівська область), Добраничівка (Київська область) і Гінці (Полтавська область) виявили житла стародавніх мисливців. Ці будинки були побудовані з дерева і кісток мамонта, вони мали вигляд наметів. Були знайдені крем'яні знаряддя праці, невеликі статуетки, що відображають образ матері і прикраси з слонової кістки з геометричним орнаментом.

У той період стародавні слов'яни навчилися добувати вогонь, вміли ним користуватися. Вони не тільки виробляли, а й вдосконалювали знаряддя праці. Людина з печери вийшла жити в наземні будівлі, навчилася будувати житло. Головним заняттям було полювання. З'являються примітивні релігійні вірування, зокрема магія, фетишизм, анімізм. Разом з ними формуються елементи первісного мистецтва.

Знахідки культурних пам'яток старокам'яної доби (або так званої Мізинської культури) зустрічаються і в інших районах України, зокрема в Київській, Полтавській та Тернопільській області. Це свідчить, що людина епохи палеоліту вже мала певний рівень культури.

У період мезоліту (близько 15 тис. років до н. Е..) Тодішня людина здатна була вдосконалювати знаряддя праці, з'явилися кам'яні сокири, молоти, долота, ножі, було виготовлено лук і стріли, приручена собаку. Розвивається рибальство, з'являються житлові споруди на берегах річок і озер. У ті часи вдосконалюються форми організації первісної племінної спільноти людей, формується матріархат, який стає основою суспільного розвитку. Виникають більш досконалі релігійні вірування, зокрема тотемізм і землеробські культи.

Для епохи неоліту (близько 7 тис. років до н. Е..) Характерним був перехід людини від збирання і полювання до землеробства і скотарства; вдосконалюються знаряддя праці; розвиваються гончарне мистецтво і ткацтво; з'являється елементарна культура обробітку землі і посіву зерна. У цю епоху значно розвинулося орнаментальне шнурове мистецтво, коли керамічні вироби прикрашалися прямими лініями у вигляді шнурів, розмальованих білим, чорним і червоним кольорами. Столовий посуд прикрашався жолобковимі малюнками і пишно роскрашівалась.

 

Релігійні вірування східнослов'янських племен і міфологія

Ранні релігії стародавніх слов'ян були анімістічнімі (лат. anima, animus - душа, живе). Людина вірила, що все навколо неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за існування. Назад до природи стародавні слов'яни ставилися як до живої істоти. Культ природи лежав в основі первісного релігійного світогляду. Жвавий світогляд був основою всіх стародавніх вірувань, він глибоко проник в художню культуру, навіть нашу мову. Ми й тепер говоримо: сонце сходить і заходить, ударив грім, буря виє, вітер свище - усе це вирази анімістичного світогляду, хоча ніхто тепер не вірить в їхній реальний зміст, а сприймаємо це як фразеологічні трафарети. Але для стародавньої людини це була реальна правда.

Фетишизм - віра в надприродні властивості різних предметів або об'єктів. Фетиші - це, як правило, матеріальні предмети, яким приписуються надприродні властивості. У східних слов'ян це - стріла, плуг, чаша, пізніше - меч.

Магія (буквально - чаклунство) - віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину. Існує багато різновидів магії: виробнича, лікувальна, землеробська, рибальська, військова та ін У стародавніх слов'ян - це ворожбитство, замовляння, заклинання та ін

Тотемізм - віра в те, що людина має родинні зв'язки з певним видом тварин. Тотем вважався покровителем роду, його поважали і забороняли вбивати. Пізніше родинних зв'язків стали шукати з рослинами, явищами природи (вітром, снігом, дощем, сонцем, зірками і т.п.).

Землеробські культи - це поклоніння богам- покровітслям землеробства, тваринництва та інших господарських занять. Особливо шанувалися богині, що впливали на родючість полів, розвиток рослинного і тваринного світу.

Шаманство - це віра в методи екстатичного спілкування з надприродними силами спеціально визначених для цього людей. Вірили, що дух (злий або добрий) може вселитися в шамана і здійснювати певні дії. Шаманів приписувалося здатність передбачення, пізнавання, супроводжувати померлого у підземному світі, впливу на довкілля, забезпечення успіху для роду, його захист від різних негараздів. Шамани - прообраз штатних служителів культу в розвинених релігіях.

Вважалися священними птахи і тварини. Зокрема, зозуля - провісниця майбутнього; голуб - символ любові; ластівка - доля людини; ворони - священні птиці; сова - символ смерті і темряви. Багатьом птахам приписувався дар пророцтва. З тварин вважалися священними коні та воли, а з комах - бджола і сонечко.

 

Культура київської русі 10-12 ст.

З прийняттям християнства Володимиром у 988 р. починає розвиватися і культура Русі. Спочатку це були запозичені культурні набутки Європи: кам’яна архітектура, живопис, книгописання, шкільництво. Пізніше - власний культурний розвиток.

За правління Володимира вдалося об’єднати князівства під його керівництво. З’являються численні церковні книги, які з болгарської мови перекладають Кирило і Мефодій. Відкриваються школи, де навчали дітей іноземним мовам.

Продовжувачем політики Володимира став його син Ярослав (1019- 1054), прозваний Мудрим. Він розширив кордони держави, зміцнював економічні зв’язки.

Організовує школи, при Софії працюють переписувачі й перекладачі книжок, збирається перша в Україні бібліотека. За його правління розпочалося кам’яне будівництво Софії Київської, в’їзних брам.

Ярославом був розроблений у 1015- 1016 рр. перший звіт юридичних законів. Подальший розвиток давньоруського законодавства пов’язаний з Володимиром Мономахом, Всеволодом та Ізяславом. Завершилось складання законодавства у 13 ст.

Архітектура і живопис Х- ХІІ ст.

При будівництві житла і оборонних споруд слов’яни використовували дерево і глину. Тільки у 10 ст. у Киеві за допомогою візантійських майстрів почали зводити кам’яні споруди. Тому одразу ж після хрещення Русі з’являються й перші церкви.

Серед світських кам’яних будівель Києва найзнаменитішою пам’яткою є збудовані Ярославом Мудрим Золоті ворота.

Розвиток живопису в Київській Русі цілком пов’язаний з поширенням християнства. Оздоблення церков здійснювалося спочатку грецькими й малоазійськими майстрами. З Візантії спочатку завозилися й ікони.

Мистецтво масштабних мозаїчних композицій, як і саме слово "мозаїка" також прийшли з Візантії. Але оскільки мозаїки були дуже дорогими у виконанні, більшість зображень у храмах і в князівських палатах виконувалися у вигляді розписів фарбою - фресок. Майстри фрескових розписів працювали не лише над релігійними сюжетами. Світським за характером були фрески, що прикрашали стіни княжих палат.

Ужиткове та музичне мистецтво Русі

Археологічні розкопки вказують на те, що на Україні - Русі розвивалася своя самотужна культура. Особливо вражають ювелірні вироби давніх майстрів. Вони свідчать про високий рівень техніки обробки металів, різьблення по каменю та дереву.

Майстерність ювелірів зростала від важких, масивних браслетів із міді до тонких ажурних прикрас із золота, коштовного каміння.

З’являється традиція прикрашати складними малюнками зброю, ковані пояси, кінську збрую.

Розвивається музичне мистецтво. Всі ритуали у Київської Русі, пов’язані з обрядовою та календарною поезією, супроводжувалися музикою.

 

Література і освіта

Література й освіта Київської держави. осередками освіти, бібліотеками, центрами творення мистецьких цінностей на Русі, як і взагалі в Європі, були храми й монастирі. Одним з найвідоміших центрів культурного життя був Софійський собор у Києві.

Нагальна потреба у книгах сприяла створенню на Русі спеціальної галузі ремесла, до якої було залучено багато людей. Крім книгописців, палітурників над її творенням працювали перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри. Книга на Русі, як і в усій середньовічній Європі, коштувала дорого. За свідченням візантійських хронік, за одну книгу можна було купити в ті часи великий будинок або 12 га землі.

Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов’ян, протягом 9-12 ст. вибудувала самобутню і високу культуру. А саме: створила свою писемність, на основі фольклорної традиції розвивається оригінальна література та усна народна творчість, сформувалася власна культура будівництва і монументального живопису, високого розвитку досягло декоративно - прикладне, ужиткове та ювелірне мистецтво.