Правовий статус підприємств трубопровідного транспорту

Правовий статус підприємств магістрального трубопровідного транспорту чітко не визначений. Підприємства магістрального трубопровідного транспорту створено у різних організаційно-правових формах: відкриті акціонерні товариства, дочірні компанії, що пов’язані відносинами залежності з материнською компанією, державні підприємства.

У загальних рисах правовий статус підприємств магістрального трубопровідного транспорту включає правосуб’єктність, правовий режим майна та взаємовідносини між юридичними особами, у володінні та користування яких перебувають магістральні трубопроводи.

Правосуб’єктність є однією з визначальних категорій у теорії права. Щоб бути учасником правовідносин необхідно мати правосуб’єктність. Визнання особи спроможною до участі хоча б у певному вузькому колі правовідносин означає визнання її правосуб’єктною. У загальній теорії права правосуб’єктність визначається як передбачена нормами права спроможність (можливість) бути учасником правовідносин [42, с. 104]. У різних галузях права в залежності від суб’єктів правосуб’єктність може мати певні особливості. Зокрема, у цивільному праві особливості правоздатності та дієздатності фізичних і юридичних осіб розкриваються у главі 7 Цивільного кодексу України. Поняття цивільної правосуб’єктності пов’язується із наявністю статусу юридичної особи, якщо це не фізична особа.

Інститут юридичної особи введено для закріплення організаційної структури, майнової та функціональної відокремленості цього суб’єкта права [106, с. 86]. За юридичною особою як суб’єктом цивільних правовідносин завжди стоїть певним чином організований для досягнення певної мети колектив людей.

Проведений аналіз вказує, що можна виділити трьох суб’єктів господарювання, які володіють магістральними трубопроводами. Магістральними газопроводами володіє дочірня компанія (далі – ДК) «Укртрансгаз», магістральними нафтопроводами – відкрите акціонерне товариство (далі – ВАТ) «Укртранснафта». Вказані суб’єкти господарювання інтегровані у материнську компанію – Національна акціонерна компанія (далі – НАК) «Нафтогаз України». Вони пов’язані з нею відносинами контролю. Магістральними трубопроводами для транспортування рідкого аміаку володіє державне підприємство (далі – ДП) «Укрхімтрансаміак».

Кожен із вказаних суб’єктів господарювання мають своє структурні підрозділи. Зокрема, до складу ДК «Укртрансгаз» входять 18 філій, виробничі об’єкти яких знаходяться у всіх областях України: управління магістральних газопроводів «Донбастрангаз», управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз», управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» тощо. Окрім цього, у структурі ДК «Укртрансгаз» діє Об’єднане диспетчерське управління Дочірньої компанії «Укртрансгаз» у зв’язку з виконанням ДК «Укртрансгаз» функцій оперативно-технічного управління газотранспортною системою.

Основними видами діяльності компанії є:

- транспортування природного газу внутрішнім споживачам;

- транзит природного газу в країни Європи;

- зберігання природного газу в підземних сховищах;

- постачання природного газу внутрішнім споживачам;

- виробництво стиснутого газу і забезпечення ним автомобільного транспорту;

- обслуговування і ремонт об’єктів транспорту і розподілу природного газу;

- будівництво газопроводів високого і низького тиску та об’єктів на них;

- науково-дослідні, дослідно-конструкторські і проектні роботи в області транспорту і збереження газу.

Газотранспортна система ДК «Укртрансгаз» складається з 36 тис. км газопроводів з 71 компресорною станцією і 12 підземних сховищ газу із загальним активом об’єму газу 32 млрд. куб м. Основний потік експортних поставок російського газу (близько 85 %) здійснюється через територію України. Газотранспортна система ДК «Укртрансгаз» забезпечує також транспортування природного газу до внутрішніх споживачів України.

Кожне управління експлуатує декілька територіально пов’язаних магістральних газопроводів та усіх поєднаних з ними відводів. Управління діють на підставі положень.

ДК «Укртрансгаз» входить в систему підприємств НАК «Нафтогаз України». Тобто ДК «Укртрансгаз» входить у холдинг та пов’язана відносинами контролю з НАК «Нафтогаз України». Тобто НАК «Нафтогаз України» здійснює постійний і вирішальний вплив на управління або діяльність ДК «Укртрансгаз». Система участі в капіталі ДК «Укртрансгаз» передбачає безпосереднє чи опосередковане володіння часткою НАК «Нафтогаз України», одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 20 чи більше відсотків статутного капіталу або голосів вищого органу, або можливість справляти вирішальний вплив на управління, або діяльність залежного товариства на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

НАК «Нафтогаз України» створено відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 1998 року «Про реформування нафтогазового комплексу України» [90]. Статут Компанії затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» [93].

Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами Компанії є: держава в особі Міністерство палива та енергетики - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна; юридичні особи різних форм власності та громадяни, що набули права власності на акції Компанії в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.

Компанія утворена з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.

Предметом діяльності Компанії є:

- видобування нафти і природного газу;

- постачання природного та скрапленого газу;

- створення та експлуатація транзитних міждержавних систем транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу;

- концентрація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, налагодження ефективних організаційних зв'язків між підприємствами, що входять до складу Компанії;

- розроблення єдиної технічної та економічної стратегії розвитку Компанії, її дочірніх підприємств;

- організація виробництва необхідних для нафтогазового комплексу обладнання, машин, механізмів і приладів, запасних частин та деталей до них;

- здійснення єдиної технічної політики, організація та координація науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, робіт, пов'язаних з виробництвом і впровадженням нової техніки, розробленням і впровадженням передових технологій у сфері видобування, зберігання, транспортування та розподілу нафти і природного газу;

- здійснення контролю за діяльністю підприємств, що входять до складу Компанії, дотриманням технологічних правил, правил безпеки, а також ефективністю використання закріпленого за ними майна;

- організація реалізації інвестиційних проектів у нафтогазовій галузі;

- регулювання інвестиційної політики підприємств, що входять до складу Компанії;

- організація та виконання геологопошукових робіт, експлуатація нафтових, газових і газоконденсатних родовищ;

- участь у реалізації міжнародних проектів у нафтогазовій галузі;

- комплексне освоєння ресурсів нафти, газу та газового конденсату із застосуванням передових методів розвідки і розробки родовищ та нових технологічних процесів переробки і вилучення цінних компонентів, що містяться в них;

- розвиток, експлуатація і ремонт нафтопроводів, газотранспортних систем та підземних сховищ газу;

- проектування та експертиза проектів розробки родовищ, буріння свердловин, будівництво, розширення, реконструкція і технічне переоснащення підприємств, що входять до складу Компанії;

- здійснення газифікації для забезпечення промислових і побутових споживачів газом;

- розроблення довготермінових прогнозів і державних цільових та галузевих науково-технічних, економічних та екологічних програм розвитку нафтогазового комплексу, формування соціальної інфраструктури;

- розроблення і впровадження прогресивних технологій видобування та переробки нафти, газу і газового конденсату;

- розроблення та здійснення заходів з охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів під час розвідки, видобування, переробки та транспортування нафти, газу і газового конденсату;

- виготовлення продукції виробничо-технічного призначення, в тому числі будівельних матеріалів;

- виробництво товарів широкого вжитку;

- виконання будівельних, ремонтних і реставраційних робіт;

- виконання науково-дослідних, проектно-вишукувальних та проектно-конструкторських робіт;

- надання консультаційних послуг;

- обслуговування агропромислового комплексу, виробництво продукції, необхідної для забезпечення його діяльності;

- збирання та переробка вторинної сировини і відходів виробництва;

- надання транспортно-експедиційних послуг;

- провадження торгівельної діяльності, у тому числі комісійної, торгівельно-посередницької та торгівельно-закупівельної;

- надання маркетингових, консультаційних та посередницьких послуг у сфері зовнішньої та внутрішньої торгівлі;

- провадження видавничої діяльності, надання поліграфічних послуг;

- проектування, будівництво, ремонт та експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу;

- підвищення надійності, ефективності та безпеки функціонування об'єктів нафтогазового комплексу;

- організація та проведення виставок, семінарів, конференцій, виставок-продажів та аукціонів.

Слід зазначити, що дочірні компанії та їх структурні підрозділи, у користування яких передано магістральні трубопроводи, у встановленому законодавством порядку отримують ліцензії для транспортування речовин та газів.

Аналіз законодавства та практики діяльності ДК «Укртрансгаз» вказує на доцільність зміни такої організаційно-правової форми. Статус дочірнього підприємства у загальних рисах охарактеризовано тільки декількома статтями Господарського кодексу України, а отже чітко не визначений. Окрім цього, як вже зазначалося раніше, відповідно до вимог ЄС оператор газотранспортних мереж повинен бути незалежним суб’єктом господарювання. Практика діяльності ДК «Укртрансгаз» та діюче законодавство вказують на залежність дочірніх підприємств від материнських.

Зазначимо, що Державний класифікатор визначає дочірнє підприємство як підприємство, «єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого)» [61]. Таке визначення можна вживати щодо унітарних дочірніх підприємств, що створюються на підставі ст. 9 Закону України «Про господарські товариства». Однак з прийняттям ст. 126 ГК законодавчо врегульовано створення і дочірніх підприємств корпоративного типу.

В ч. 12 ст. 2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затвердженої Постановою Національного банку України: дочірня компанія (підприємство) - компанія, що контролюється іншою компанією [58]. Тобто поняття дочірнього товариства визначається через суб’єкта господарювання, що контролюється іншою компанією. Ще в одному підзаконному нормативному акті визначення дочірнього підприємства надається через підконтрольність іншому суб’єкту господарювання: дочірнє підприємство – підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства [75].

Окрім цього, діюче законодавство не має механізмів відстеження контролю та участі інших суб’єктів господарювання у дочірніх підприємствах. Тому найбільш оптимальним рішенням є реорганізація ДК «Укртрансгаз» у відкрите акціонерне товариство. Така організаційно-правова форма дозволить залучити додаткові інвестиції у модернізацію газотранспортної мережі. Окрім цього, володіння акціями у відкритих акціонерних товариствах контролюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Слід зазначити, що у Російській Федерації обрано саме такий підхід. За аналогією з усіма галузевими монополіями було прийнято рішення про застосування єдиної організаційно-правової форми для суб’єктів підприємницької діяльності-власників магістральних трубопроводів, які повинні бути створені виключно в формі відкритого акціонерного товариства [99, с. 11-12]. Основними системами магістральних трубопроводів володіють ВАТ «Газпром», ВАТ «АТ «Транснефть» та ВАТ «АТ «Транснефтепродукт». Окрім цього, вони створили власні будівельні компанії для спорудження магістральних трубопроводів:

- ВАТ «Стройтрансгаз»;

- ВАТ «Стройнефть»;

- ВАТ «Подводспецтранснефтепродукт» [74, с. 273].

Російським законодавством встановлено особливі вимоги щодо проведення угод зі зміни власників акцій ВАТ «Газпром». При купівлі-продажу акцій ВАТ «Газпром», а також проведенні інших угод або операцій, пов’язаних зі зміною власника вказаних акцій, частка іноземних громадян та організацій не повинна перевищувати 20 відсотків загальної кількості звичайних акцій. При проведенні конкретних угод частка акцій ВАТ «Газпром», що належать державі і можуть бути реалізовані іноземним громадянам або організаціям, визначається урядом РФ. У всіх випадках, у тому числі у випадках додаткової емісії акцій, не менше 35 відсотків загальної кількості звичайних акцій організації ВАТ «Газпром» знаходиться у власності РФ. Продаж вказаних акцій або відчуження іншим способом можуть бути здійснені на основі федерального закону. У випадку повторної емісії акцій ВАТ «Газпром» вони набуваються у власність РФ за рахунок отриманих державою дивідендів та інших джерел [74, с. 86].

Використання подібного механізму відчуження акцій є доречним і в Україні. Для забезпечення транспортування газу магістральними трубопроводами управління розробляють виробничо-господарські та фінансові плани, керують експлуатацією магістральних газопроводів, укладають відповідні договори.

Слід зазначити, що статут ДК «Укртрансгаз» сформульована за зразком статутів промислових підприємств. Як вважається, є доцільним у статуті більш конкретно визначити задачі у галузі транспортування газу, зокрема, вказати на обов’язок забезпечувати безпечне транспортування газу, контролювати вірність використання земельних ділянок, відведених під трасу газопроводу.

ВАТ «Укртранснафта» також входить у структуру холдингу у нафтогазовому комплексі та має у своєму складі філії, зокрема філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба», нафтоперекачувальні станції, нафтопровідні управління, лінійні виробничо-диспетчерські станції.

Окрім цього, у складі НАК «Нафтогаз України» діє Державне акціонерне товариство «Укрспецттрансгаз».

Слід відзначити, що кількість перевезень вантажів трубопровідним транспортом є нестабільною та залежить від домовленостей зі зовнішніми партнерами, зокрема підприємствами магістрального трубопровідного транспорту Російської Федерації, Туркменістану.

Висновки до другого розділу

У сфері управління діяльністю магістральним трубопровідним транспортом є доцільним застосування принципів європейського адміністративного права, а саме: юридичну визначеність (надійність і передбачуваність), відкритість і прозорість, відповідальність, ефективність і результативність.

Правовий статус ДК «Укртрансгаз», яка здійснює оперативно-технічне управління газотранспортною системою, не відповідає вимогам ЄС, оскільки не діє незалежно від інших учасників газового ринку та окремо від інших напрямів діяльності. Правовий статус дочірньої компанії передбачає залежність від головного підприємства. Головне підприємство фактично здійснює управління діяльністю дочірнього підприємства. Тому правовий статус ДК «Укртрансгаз» потребує удосконалення шляхом вибору іншої організаційно-правової форми діяльності. З метою удосконалення системи управління магістральними трубопроводами доцільним є створення у системі Міністерства транспорту та зв’язку Державної адміністрації магістрального трубопровідного транспорту для загального керівництва цією галуззю та координації його діяльності. Доцільність створення такого органу обумовлена складною системою магістральних трубопроводів, які транспортують не тільки анфту і газ, але й інші речовини. Магістральні трубопроводи по суті є однією з галузей транспортної промисловості. Тому підпорядкованість магістральних трубопроводів різним органам державної влади сприяє зруйнуванню такої системи, позбавляє магістральні трубопроводи їх основного призначення як транспортних підприємств, не сприяє їх розвитку, у значній мірі обумовлює відставання щодо впровадження нової техніки та автоматики у трубопровідному господарстві, призводить до відсутності координації роботи магістральних трубопроводів з іншими видами транспорту. Є доцільною розробка та прийняття статуту трубопровідного транспорта. За основу можна взяти існуючи статуту у галузі залізничного, автомобільного транспорту тощо, оскільки для всіх видів транспорту існують певні загальні риси щодо планування перевозок, обов’язків трансопртних організацій, необхідності забезпечення повного збереження вантажів, правовий режим земель, відведених транспорту тощо. Але при розробці статуту трубопровідного транспорту слід враховувати його специфіку та не допускати механічного перенесення статутних правил інших видів транспорту.

РОЗДІЛ 3