Визначення дохідності кредитного портфеля та методи ціноутворення за кредитами

 

 

Дохідність характеризується абсолютними (сума доходів у грошовому вираженні) та відносними показниками (середній рівень дохідності кредитних ресурсів). У загальному випадку дохідність кредитного портфеля банку протягом зафіксованого періоду залежить від обсягу портфеля та рівня відсоткових ставок за кредитами. Останній є узагальнюючим показником, оскільки через рівень відсоткової ставки опосередковано враховуються й такі чинники, як тривалість користування кредитом (триваліший термін - вища ставка), ступінь ризику, метод нарахування та спосіб сплати відсотків, забезпеченість позички.

Дохід за кредитною операцією (в межах року) обчислюється за формулою:

 

 

де Еі - дохід за і-ю кредитною операцією (у грошовому вираженні);

- відсоткова ставка за і-м кредитом (річна);

Vi - сума і-го кредиту (у грошовому вираженні);

- період кредитування за і-м кредитом (дні);

BS- база розрахунку (360 чи 365 днів).

 

Доходи кредитного портфеля банку формуються також за рахунок проведення заставних та дисконтних операцій з векселями, за якими порядок обчислення доходів інший.

Дохід за вексельними операціями формується у вигляді дисконту й обчислюється за формулою:

 

 

де Еl - дохід за l-ю вексельною операцією (у грошовому вираженні);

- ставка, за якою обліковується l-й вексель (річна);

Sl - сума, на яку видано l-й вексель;

tl - період до дати погашення l-го векселя (дні).

Дохід кредитного портфеля формується за рахунок усіх доходів, одержаних банком від проведення операцій кредитного харак­теру за певний період:

 

де N - кількість кредитів у портфелі;

L - кількість інших операцій кредитного характеру.

Узагальнюючим показником є рівень дохідності кредитного портфеля, що розраховується як відношення суми доходів від кредитних операцій до обсягу наданих кредитів:

 

де d - дохідність кредитного портфеля (у відсотках);

V - обсяг кредитного портфеля банку.

Рівень дохідності кредитного портфеля банку залежить від таких економічних чинників:

· ринкова ставка відсотка;

· обсяг і структура кредитного портфеля;

· умови конкуренції на банківському ринку;

· власні можливості банку щодо вибору напрямів та об’єктів кредитування.

На рівень відсоткової ставки за кредитом безпосередньо впливає рівень кредитного ризику кожного позичальника. Високий рівень ризику зумовлює й вищу кредитну ставку, і навпаки.

Крім того, кредитна ставка формується під впливом таких зовніш­ніх і внутрішніх чинників:

o попит і пропонування на ринку кредитів;

o рівень конкуренції;

o рівень кредитного ризику конкретного клієнта;

o кредитна політика банку;

o категорія клієнта, яка відображає, чи орієнтований банк на розвиток відносин з цим позичальником;

o загальний рівень прибутковості всіх зв’язків з клієнтом;

o вартість кредитних ресурсів для банку;

o рівень базових ставок на ринку;

o форма забезпечення кредиту та вартість контролю за його станом.

Усі ці чинники по-різному впливають на ставку конкретного кредиту.

За умов високої конкуренції банк змушений підтримувати кредитні ставки на певному рівні, який був би прийнятний для клієнтів і приносив би прибуток. Кредитна ставка має бути дос­татньо низькою, аби позичальник не звернувся до іншого банку. Тому на висококонкурентних ринках кредитор швидше приймає ставку, ніж встановлює її. У результаті процентна маржа банків має тенденцію до скорочення.

У процесі кредитування значна увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У світовій банківській практиці застосовується кілька основних методів установлення ставки за кредитом.

Метод «вартість плюс». Враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку з надання кредиту. Відсоткова ставка за кредитом включає:

· вартість залучення кредитних ресурсів для банку;

· операційні витрати, пов’язані з процесом кредитування (заробітна плата кредитних працівників, вартість обслуговування кредиту, контролю за ним, вартість управління забезпеченням тощо);

· премію за ризик невиконання зобов’язань клієнтом;

· премію за ризик, зумовлений тривалістю періоду кредитування;

· бажаний рівень прибутковості кредиту, який забезпечить достатні виплати акціонерам банку.