Обов'язок слухати Божественну Літургію

 

ПAIIA ПІЙ ХІ-ий писав до французьких єпископів: «Препо­добні Браття, не переставайте напоминати та заохочува­ти парохів, проповідників, щоб вияснювали вірним велич, успішність, цілі та користі Евхаристийної Жертви та заохо­чували їх щонайчастіше слухати Божественну Літургію, Щоб виєднати собі в Бога милосердя та потрібні ласки».

Святий Франциск Асиський каже: «Як сонце блиском і си­лою перевищає всі планети та буває корисніше для землі ніж усі планети разом узяті, так вислухання Божественної Літур­гії переходить вартістю та заслугами усі наші щоденні діла».

Маємо такі скарби в Літургії, але не хочемо користати з них, тому полишаємося вбогі та нужденні, ба й не брак тих, що легковажать той скарб, що становить спасіння світу та гордощі неба.

Перші християни так сильно дорожили Божественною Літур­гією, що вони кожного дни намагалпси вислухати її, заки йшли до праці. Ще й сьогодні в Европі та Америці багато побожних душ розуміють вартість Літургії, тому щоденно намагаютьси вислухати її.

Неодин проте опускає Літургію через «брак часу»!! — Людвик IX, французький король, рядив Францією. О’Коннель боровся за свободу Ірляндії, Ґарсіо Морено правив Еквадором, Тома Мор був канцлером Англії, а всетаки мали час щоденно слухати Літургію. — Озанам слушно говорив: «Найкраще щадимо час, як щоденно півгодинки присвятимо вислуханню Божественної Літургії».

Один навернений протес­тант повторяв: «Днем без сон­ця був би для мене день без Лі­тургії.» Монсіньор Сеґюр твер­див: «Зачатий Божественною Літургією день звичайно буває чистий, плідний для часу та вічности. Скільки терпеливо­сти, сили, підчинення Божій волі черпають побожні душі зо щоденної Божественої Літур­гії!»

Кожен католик повинен що­неділі та свята вислухати Бо­жественну Літургію, бо неділя без Літургії це не Господній день, не неділя, але звичайний труп неділі, це «недільний» будень, бо нічим не різниться від інших днів.

Бог нераз тяжко вже в цьому житті карає тих, що занедбу­ють вислухати Літургію в неділю та свято. Недавно став­ся жахливий випадок, що зворушив і налякав усю парафію.

 

Семен не був прикладним католиком, хоч мав добру жінку та побожні діти, бо мати подбала про їхнє виховання. Була свята неділя. Побожна жінка обпоралася в хаті, а чоловік полишився в ліжку. Прийшов час іти на Літургію. Жін­ка пішла будити мужа, але він відповів, що болить його нога, тому негоден іти до церкви. Бідна жінка заплакала, але її сльози не зворушили мужа пияка.

Пішла небога з діточками до церкви, вернулася додому і зготовила обід. Чоловік встав із ліжка, пообідав і почав готу­ватися в дорогу. «Куди ідеш?» — спиталася жінка.

«Чи ти не знаєш, що я працюю в лісі? Завтра маю вибира­тися до роботи. От сьогодні піду та вичищу стіс дерева, що вчора нарубав», відповів чоловік.

«Бійся Бога! Та ж ти був хворий, щоб іти на Літургію, а до праці то здоровий! Не йди до роботи, бо Бог може тебе тяжко скарати за страчену Літургію!» благала заплакана жінка.

Чоловік закляв своїй подрузі, вийшов з хати та додав уже на порозі: «Буду вдома на вечерю!»

Забилося тривогою серце бідної жінки. Пішов чоловік пра­цювати в Господній день. Жінка не зазнала спокою. Якесь жахливе прочуття мучило її ціле пополудне. Прийшов час вечеряти, а Семена нема. Підождали з годинку, але Семена не було.

Затривожена сім'я засіла до вечері. Повечеряли в понурім настрою. «Не журіться, мамо». Михась потішав матір. «Мо­же тато пішов з приятелями до шинку.»

Надійшла ніч. Семена нема. Пішов Михась, переглянув шинки, але батька не знайшов. Затривожений і зажурений попрохав свого приятеля поїхати з ним до ліса на гору, де батько працював. Жінка та дочка присіли з ними.

За пів години були в лісі. Авто Семенове стояло оподалік стосу дров. Кликали, ходили по лісі, але Семена не знайшли. Оттоді стали розгортати завалений стіс дров. На самім споді знайшли неживого Семена. Поліно зсунулося з самого верха та розчерепило йому голову, як він працював під стосом. За поліном посипалися інші та привалили його.

Витягнули неживого Семена, привезли додому та поховали з тривогою в серці про його вічне спасіння. Все село, довідавшись про Семенову смерть, закликало: «Кара Божа за невислухану Божественну Літургію та працю в неділю!»

І. — ЧОМУ МАЄМО СЛУХАТИ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ? — Кожен українець католик зобов'язаний під тяжким гріхом щонеділі та щосвята вислухати Літургію, хібащо хтось був би noважно хворий або мав би якусь важну причину, що по приписам Церкви звільняє його від цього обов'язку.

Чому ж Церква так сильно настає на недільну та святочну Божественну Літургію.

Мусимо вислухати Літургію, щоб принаймні один день у тижні присвятити почитанню Бога. Шість днів працюємо для себе, сьомий треба віддати свому Творцеві. — Неділя це Господній день. Неділя ж без Божест. Літургії це не Божий, повний життя та небесних ласк день, це радіше труп, а не свято.

П. — Сьогоднішня неділя затратила свій святочний вигляд і християнську душу. — Театри, кіна, забави, танці, гріхи, праця по домах чи фабриках спаганізували неділю, відобрали їй християнський характер. — Оттому християни животіють за­мість жити правдивим християнським життям. Нема в них геройства перших християн. — Треба привернути душу нашим неділям і святам. Душа ж їх це Божест. Літургія. — Проведена по‑християнськи неділя уздібнює людину свято та безгрішно жити цілий тиждень, бо запевняє їй усі потрібні Божі ласки, щоб служити Богові, який не був би її життєвий стан. —

Наша пословиця слушно каже: «Тиждень без Божого благо­словення буде слідувати неділю без Літургії». Інша ж при­казка додає: «Яка твоя неділя, такий буде день твоєї смерти». Якщо проводимо неділі без Бога, бо занедбуємо вислухати Бо­жественну Літургію, так не зможемо сподіватися, щоб Господь був при нас у годині смерти та захищав нас від напастей диявола.

Отож неділя це день духової обнови для дітей Церкви.

III. — Треба вислухати Літургію, щоб подякувати Бого­ві за всі добродійства, що нам уже уділив і випросити собі все, що нам потрібне, щоб жити-по-християнськи та спас­тися. —

Наполеон Великий відвідав пансіонат дівчат, де переглянув паксіонатський статут. По приписам статуту дівчата мали слухати Літургію раз на тиждень. Наполеон перекреслив це і власноручно дописав: Інститутки щодня будуть слухати Літургію. — Щоденна Божест. Літургія це найкращий засіб, щоб вчинити з них добрі дівчата, вірні жінки-подруги та при­кладні матері. —

Оттому інжинер Стараче Лорето відмовився в 1915 році йти на декілька місяців до Аляски будувати міст, бо там не було священника, що б відправляв Літургію, хоч американський уряд жертвував йому 3,000 долярів.

 

ЯК МАЄМО СЛУХАТИ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ? — Багато людей опускають Літургію, не думаючи; що властиво означає вона. Беручи участь у Літургії слід пригадати собі, що Божест. Літургія це не звичайна собі молитва, але відновлення страстей і смерти Ісуса Христа. — І. Оттому слід вчинити доб­рий намір на початку Божест. Літургії: «Боже, я жертвую Тобі цю Службу Божу за чотири цілі: Хочу прославляти Тебе, як це Анголи роблять у небі, хочу подякувати Тобі за ласку сотво­рення, відкуплення, хрещення, за здоровля... Хочу перепро­сити та надолужити Тобі за прикрощі, що завдав я Тобі своїми гріхами чи недосконалостями, хочу накінець випрохати собі всі потрібні ласки, щоб Тобі вірно служити, виповняти всі християнські обовязки та спастися.

ІІ. — Пошана. — Літургія це віднова Христової смерти. — Якщо б були ми приявні при дійсній смерті Спасителя на Голгофті, то напевно побожно та співчутливо були б пригля­далися Його мукам і стражданням. Ніхто з нас не був би дозво­лив собі на сміхи та балачки під хрестом Спасителя.

Колись цікаві пагани закрадалися до церков в часі Літургії, зворушувалися побожністю християн і наверталися. — Св. Іван Золотоустий бачив, як Анголи з похиленими головами входили до церкви та з дрижанням слухали Божественну Лі­тургію.

Непошана християн для Літургії це страшне згіршення для модерних паган. — Один місьонар марно намагався на­вернути якогось турка, що зразу подивляв християнську нау­ку, але опісля відмовився стати християнином, кажучи: «Я не думаю, що правдива та релігія, де зневажають Бога навіть у Його святинях. У наших мечетах всякий брак пошани буває строго караний. Я певний, що християни не вірять серцем, що твердять устами, іначе зовсім інакше поводилися б у при­сутності свого Бога!»

Пошану виявляємо своєю поставою. Деколи треба стояти, от як Священник обкаджуе престіл чи людей, на Єдинородний Сине, на Малім Вході, в часі читання Євангелії, на Великім Вході, Вірую, Достойно єсть, Отче наш і в часі молитов по Св. Причасті.

III. — Увага. — Треба дивитися та слідувати за тим усім, що діється на престолі, пригадувати собі значення церемоній і об­рядів, відповідати на благання Священника. Отак наша участь у Божест. Літургії буде активна —діяльна, зрозуміємо та ввійдемо в духа нашої чудової Літургії, прославимо Бога гідно, виєднаємо потрібні ласки для себе та для других...

Хоральний спів це великий засіб нашої Церкви, щоб нарід уважно брав участь у Божественній Літургії. Наші вірні по­винні завчити Божественну Літургію та співати в часі її відправи. Так вони чудово прославляють Творця, участвують у Безкровній Жертві та приготовляються до гідного Святого При­частя.

 

ДЕ МАЄМО СЛУХАТИ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ? — Бага­то українців католиків бувають на Літургії у першій ліпшій ка­толицькій церкві, думаючи, що байдуже воно, де вони випов­няють недільний обов'язок вислухати Божественну Літургію.

Чи така воля католицької Церкви? — Ні! — Українці католики мають іти на Літургію до своєї рідної церкви. — Он рішення Апостольської Столиці: «Вірні українсько-католиць­кого обряду є зобовязані великодушно піддержувати власну Церкву та ходити до неї, заховуючи приписи свого обряду. — Де ж нема церков і священників їхнього обряду або де задалеко до рідної церкви, до якої не годні дістатися без поважних труд­нощів, там вони можуть вислухати Літургію в католиць­кій церкві іншого обряду.» (Рішення: Кум Дата фуеріт: Арт. 28).

«Слухання Божест. Літургії в латинськім обряді, хоча б було1 воно постійне, не потягає за собою зміни обряду.» (Арт. 29).

Така воля та рішення Папи Римського. Українці католики повинні скрупулятно придержуватися його. Голос Папи це голос Христа для нас! — Отож у неділю та свята всі українці повинні слухати Літургію у своїй українській католиць­кій церкві, бо Бог сотворив нас українцями католиками і хоче, щоб ми Йому служили, та спасли душу свою як українці като­лики.