Велич і гідність божественної Літургії

 

НЕМА НІЧОГО кращого на землі, кориснішого для людей, ціннішого в очах Божих, любішого Серцю Спасителя ніж божественна Літургія. Святий Бернард зве Літургію Тайною Тайн, любов'ю любови! – Бож. Літургія своєю вартістю притемнила всі старозавітні жертви так, як сходяче сонце притемнює блиском чар і красу зорей. «Покладіть, каже Святий Лаврентій, на вагу всі
свої добрі вчинки, молитви, пости, милостині, умертвлення, а здругої сторони одну Літургію, так зобачите, що вона більше важить!» Не можна ніяким добрим ділом здобути стільки ласк і Божих благословенств, як Бож. Літургією, каже Святий Альберт Великий: «Хто, розважаючи про Христові Страсті, слухає Літургію, той здобуває більше заслуг ніж хто б босоніж ходив світами на прощі, постив на хлібі та воді, бичувався до крови, відмовляв триста разів Псалтир».

ПОКУТОЮ, милостинями, постами приносимо Богові людські дари, а побожним вислуханням Бож. Літургії жертвуємо Йому безконечно цінний дар, Тіло та Кров, рани, Страсті Ісуса Христа, Богочоловіка. — Тому слушно твердить Тридентійськпй Собор: На світі нема нічого божеоственнішого над Літургію!

Божественна Літургія це Евхаристійно-втілений Христос, що відновляє свої Страсті та смерть, складаючи Богові жертву безконечної вартости.

Навіть негідний і грішний Священник негоден принизити недосяжної вартости Літургії, бо негідність Священника не заторкує її. Цінність і гідність Божественної Літургії залежить від Первосвященнка Христа, а не від священнка-людини, що є тільки інструментом у руках Спасителя.

Божественна Літургія це містичне відновлення хресної Жер­тви Ісуса. Тут саме велич і гідність Новозавітньої Жертви. — Що сталося на Голгофті, каже Святий Альфонс Ліґорій ЧНІ., те повторяється в Літургії. На Голгофті Христос дійсно проляв кров, а в Літургії проливає її містично.

Сам Спаситель це заявив при установі Новозавітньої Жерт­ви: Це Моє Тіло, що за вас віддається. — Це Моя Кров, Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Лук. 22, 19; Мт. 26, 28).

Велич і цінність подарунку залежить від жертвувателя та від приносу:

1)Хто ж приносить Новозавітню Жертву?

Сам Icyс Христос, втілений Бог є новозавітнім Священником, чистим, невинним, непорочним, святим, вічним, вищим за небо, невмірущпм жертвоприносцем. В кожнім католиць­кім Священникові криється невидимий Христос, що як перший і головний Первосвященнк за поміччю земських, другорядних Священників відновляє свою Жертву, що колись приніс на хрес­ті.

Будучи Божим Сином, Христос чинить безконечно вартісною Евхаристийну Жертву, де містично відновляється Голгофська драма нашого відкуплення та розділяються людям потрібні лас­ки, щоб користати з відкуплення та дійти до неба,

2) Який принос?

Що Христос, Новозавітній Первосвященнк, приносить Вітцеві в жертву? — Не вівці, воли, муку, збіжжа, як це робили Ізраїльтяни, виявляючи Божу суверенність та владу над сві­том!

Христос приніс Отцеві в жертву своє непорочне Тіло та до­рогоцінну Кров, бо з бігом віків Господь не злюбив маловартіс­них приносів ізраїльтян, що негодні були надолужити вповні за гріхи людей і належно вшанувати Божу велич: Жертви і при­носів Ти не схотів, але Тіло мені зготовив, щоб я приніс гід­ну, достойну Тебе жертву із нього! (Євр. 10, 5).

Що кращий і цінніший подарунок, то миліша Богові жертва: Нема нічого в світі більшого над Христа, каже Боссюет, в Христі ж нема нічого більшого над Ного жертву! — Неможли­во знайти на землі чи в небі ціннішого приносу над самого Хри­ста, Його Тіло та Кров.

Безконечна гідність Христа — Жертвоприносця та Жертви-Приносу надає безконечну вартість і гідність Новозавітній Жертві, Божественній Літургії.

На кожній Літургії Христос стає присутнім на престо­лі та приносить Себе в жертву Небесному Отцеві.

Якийсь чоловік сумнівався, чи Христос дійсно жертвується в часі Літургії за гріхи людей, тому скептично споглядав на священника, що при престолі побожно відправляв Літургію. Христос змилосердився над скептиком. В часі освячення кров почала плисти з освяченого Агнця. Скептик припав навколішки та подякував Спасителеві за чудо, яким доказав йому свою дійсну присутність у Пресвятій Евхаристії та правдивість Новозавітньої жертви. Чудо заворушило ввесь католиць­кий світ, тьми тьменні цікавих і побожннх паломників стали до напливати до Больсени. Італійський маляр, Рафаїл, увіковічнив це чудо на чудовій картині, що досіль зберігається в ватиканськім музею.

Слушно Святий Йоан Золотоустий твердить: Божественна Літургія буває для душ тим, чим для них була смерть Ісуса на хресті. — Літургією люди гідно вшановують Божу велич, дякують Творцеві за безчисленні добродійства, внблагують потрібні ласки, надолужують за зневаги.

Он вислови католицьких Учителів про гідність і успішність Божественної Літургії. Святий Альфонс Діґорій ЧНІ.: Божест­венна Літургія більше звеличує Бога ніж усі Святі Учителі й Анголи, бо це похвала сотворінь, а в Літургії Ісус жертвується Богові та безконечно гідно звеличує Його.

Святий Віяней: Літургія — це жертва, що усмирює Бо­жу справедливість і рятує світ від загибелі. — Папа Евген: Божественна Літургія краще прощає провини та кари ніж молитви всього світу.

Он яку подивугідну жертву мають християни! — Не дивниця, що диявол, воріг Божий, намагався та по нинішній день нама­гається всіма силами знищити цю жертву, щоб позбавити Бога безконечної слави та вирвати людям наймогутніший засіб спасення!

Літургія це збір Божих чуд, каже Святий Бонавентура, бо вона завершує та гейби коронує всі подивугідні діла Божі для людства. Він учинив (Літургію) пам'ятку всіх своїх чуд, ласкавий і милосердний Господь. (Пс. 110, 4).

 

Літургія це таємниця таємниць: Як на небі повно зорей і в
раю Анголів, так у Божественній Літурії повно таємниць! — каже св. Альберт Великий. Хто б був коли поважився мріяти,
що Син Божий стане чоловіком, щоб помагати людям прославляти Бога, дякувати за добродійства, стати жертвою за людські гріхи, боронячи їх від справедливих Божих кар?

Славний, французький проповідник, Дюпанлю, звернувся раз до численно зібраних слухачів і запитав: Чим можемо подякувати Богу за все, що отримали від Нього? — Слухачі пильно стали споглядати на проповідника, чекаючи, що він сам відпо­вість на поставлене питання? Тоді Дюпанлю відізвався: Жер­тва Божест. Літургії перевищає все, що ми дістали від Бога. Правда, все завдячуємо Богові. — Чи ж гідно не віддячуємося Творцеві, як пожертвуємо Йому Його Сина? Чого ж більше міг би Бог домагатися від нашої вдячности?

 

Літургія — це осередок Католицької Церкви. — Церква загинула б під ударами ворогів, якщо б не мала Літургії, християни погрузилися б у пітьмі зіпсуття та безвіря, якщо б Евхаристийна Жертва не кріпила їх! — Он як Преп. Беда ви­словлюється про Літургію: Божест. Літургія це Сонце християнського світу, душа віри, осередок католицької реліґії, зміст усього гарного, що люди подивляють у Христовій Церкві!

Святий Франциск Салесій додає: Літургія — це осередок на­божности та побожности, спасіння і багатство людей, підпора світу, водопровід, яким Боже милосердя спливає на нас.

Святий Леонард Маврикійський захоплений красою Літургії кличе: Божест. Літургія це золотий ключ раю, сонце хри­стиянства, душа віри, осередок католицької реліґії, компендій всього гарного та доброго, що має Божа Церква!

Літургія радує саме небо та збільшує його блаженство!

Свята Катерина Сієнська нераз бачила в часі Літургії Ан­голів, що оспівували Божу славу, радіючи Безкровною Жерт­вою. Нераз престол бував заллятий небесним світлом — немов трон предвічного Бога, на якім пробував Христос, жертовне Ягня. Свята нерідко бачила Божу Матір, як окружена блиску­чими Анголами побожно слухала Божественну Літургію.

Літургія немов те духове сонце сповняє світ безчисленними ласками. Немає такого нужденного грішника на світі, якому б Божественна Літургія не принесла якоїсь користі.

Вітекінд, паганський князь Саксонців і страшний ворог Франків, забажав побачити, що саме християни роблять по церквах. Перебрався на жебрака та зайшов до церкви, де Священник відправляв Літургію. Зобачив там дивне диво. Вся церква була наповнена райським світлом. Анголи скупчено споглядали на престол, де Розпятий Спаситель відновляв свої Страсті та смерть. З престола кров Спасителя розплива­лась по всьому світу, відновляючи життя та радість у вселенній. — Це предивне чудо сильно зворушило Вітекінда. Навер­нувся, помирився з Карлом Великим і, як тільки міг, побожно слухав Божественну Літургію, розказуючи всім чудо, що сам був побачив...