Божественна Літургія — новозавітна жертва

 

ЛІТУРГІЯ в ширшому значенні це всяке богослужения, яким публично та всенародньо почитаємо Бога, бо слово лі­тургія означає спільне, народне діло. У стислому ж значенні Літургія це Безкровна Жертва Нового Завіту або, як наш нарід зове її, Служба Божа. Звичайно додаємо Божественна Літургія, щоб виразно зазначити, що тут іде про Евхаристнйну Жертву Нового Завіту.

Кривава смерть Спасителя на Голгофті це Божественна Жертва, що Христос приніс Небесному Вітцеві за відкуплення людського роду. Ця Жертва завершилася словами Христа Спасителя: Отче, в Твої руки віддаю свого духа! (Лк. 23, 46).

Хресна Жертва Спасителя закінчила Старий Завіт і започаткувала Новий. Таємнича заслона Єрусалимської святині роздерлася надвоє, зазначуючи, що зо Старим Завітом покінчилися юдейські жертви, бо тіні та прообрази тратять вар­тість, як настає дійсність. Жертви ж Старого Завіту зобража­ли Христову Жертву!

При Христовій Жертві на Голгофті було мало людей. Пре­чиста Діва Марія, святий Іван, декілька жінок і деякі жовніри та трохи юдеїв. Чи ж решта людства, що мала повірити в Христа, могла залишитися без Жертви? Чи християнська, найдосконаліша реліґія могла полишитися без жертви, що ста­новить осередок і ядро богопочитання? — Неможливо!

Новий Завіт безконечно перевищає Мойсеїв Завіт Десяти Заповідей. Отож християни мусять мати куди кращу та шляхетнішу жертву ніж ізраїльтяни, бо ж у Старому Завіті було багато прорізних жертов.

Публічний культ домагається видимої жертви. Христова реліґія це публічне почитання Бога. Людина складається з душі та тіла. Треба видимої жертви, а не самих внутрішніх молитов, актів віри чи любови. Людина виявляє назовні свої грішні, душевні почування.

Новий Завіт був припечатаний Христовою Кровю, цебто жертвою Бого-Людини Христа. Жертва мусить утривалювати цей Закон!

Яку ж Жертву має Христовий Закон? — Божественну
Літургію!

Що таке Божественна Літургія? — Це Безкровна Жертва Тіла та Крови Ісуса Христа під видами хліба та вина.

 

Протестанти, от лютерани, кальвіністи, анґлікани гіршаться Божественною Літургією, погорджують нею, бо думають, що та понижує Христову, криваву Жертву на Голгофті. Бідні засліпленці! Не знають, що Літургія це відновлення та продовження Голгофської Жертви, а не пустий спомин, як твердять єретики осуджені Тридентським Собором: Нехай буде виклятий, хто поважився б твердити, що Літургія не є правдивою Жертвою для Бога. — Нехай буде виклятий, хто поважився б твердити, що Літургія є тільки спомином Хресної Жертви, а не самою жертвою! Далі Собор твердить: Нехай буде виклятий, хто поважиться твердити, що Христос словами: Робіть це на спомин про Мене: не установив Апостолів Священниками чи не звелів їм і іншим Священникам жертвувати Йому своє Тіло та Кров!

Отож ясно, що Бож. Літургія це дійсна Жертва Нового Завіту. Христос обіцяв своїм учням полишитися з ними до кінця світу. Де й як? У Божественній Літургії, бо люблячою всемогучістю скривається тут під видами хліба та вина. На Тайній Вечері Спаситель виповнив обітницю. Взяв хліб і вино, поблагословив їх і любляче промовив: Це — Моє Тіло! — Це — Моя Кров Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Мат. 26, 26-28).

От установлення Новозавітньої Жертви. Всемогутній Христос перетворює Хліб і Вино в своє Пресвяте Тіло та Кров, наказує Учням робити те саме, щоб могти повік бути Жертвою людей.

Відкуплене людство не потребуватиме приносити Богові прерізні жертви ізраїльтян, бо Евхаристийна Жертва Літургії включає в собі вартість усіх старозавітніх жертов, ба й незрівняно перевищує їх. Юдеї жертвували Богові кров кізлят, голуби, вино, муку, олій. Християни через своїх Священників приносять Богові в жертву Бого-Чоловіка, Тіло та Кров Божого Сина, що гідністю дорівнює Небесному Вітцеві, бо Хрис­тос Його Син. Цей втілений, Божий Син стався приносом хри­стиян, щоб вони могли гідно благодарити Бога, дякувати Йо­му за отримані добродійства, виблагувати потрібні ласки, на­долужувати за провини.

Оттому Папа Лев Великий твердить: Евхаристийна Жертва Христового Тіла та Крови заступила всі попередні, староза­вітні жертви.

СВЯТА МАРҐАРЕТА КОРТОНСЬКА любляче скаржилася Господеві: Господи, чому я не маю стільки сердець, скільки зірок на небі, краплин води в океані, або зерен піску на широкій пустині? Я так гаряче бажаю Тебе, мій Творче, прославляти, любити! Нажаль я безсильне, нужденне сотворіння!— Подо­балася Богові любляча скарга Святої покутниці, бо відповів їй: Бодрися, Дитино! Вислухай побожно Бож. Літургію, то від­даси мені всю ту славу та любов, про яку мрієш, ба й безко­нечно більшу!

Побожна жінка, Марія, побоюючись кари на свого безбож­ного мужа, щомісяця наймала за нього Бож. Літургію, щоб усмирити Божу справедливість і врятувати мужа від заслуже­ної кари. Раз Ангол зявився побожній подрузі та заявив: Ма­ріє, Літургія врятувала твого мужа від пекла та виєднала йому ласку навернення, бо ця Безкровна Жертва це громозвід, що зберігає грішників перед громами Божої справедли­вости! Якщо б не Ліупургія, то Господь так карав би людство, як карав його в Старому Завіті!

Отець Антоній Де Колеліс, неаполітанський місьонар, що помер в опінії святости, говорив до людей по місіях, заохочую­чи їх благати потрібних ласк в часі Боясественної Літургії: Я отримую від Бога, чого тільки забажаю, як відправляючи Божественну Літургію, держу в своїх руках Ісуса Христа!

Божественна Літургія — це дійсна жертва, бо має в собі все, що становить жертву. Що ж потрібно до жертви? — Священника, приносу, пожертвування та своєрідного знищення прине­сеної жертви. Все те має Божественна Літургія.

Христос, вічний Первосвященнк, проживає в церкві в Священниках, бо Священники це тільки знаряддя Христа Первосвященнка.

Принос-Дар — це Пресвяте Тіло та Дорогоцінна Кров Хри­ста Спасителя під видами хліба та вина.

Пожертвування та знищення приносу, бо слова освячення містично вбивають Ісуса Христа, ставляючи Його в такому по­ниженні, що рівняється знищенню. Людське око не зобачить там величі прославленого Спасителя, що засів праворуч Отця, а тільки шматок хліба! Цим подивугідним самовинищенням Христос заявляє владу свого Вітця над всесвітом. — Відділені види хліба та вина символізують і зазначують містичну смерть Спасителя, коли то Його блаженна душа дійсно була розлучи­лася з тілом.

Новозавітня Жертва всесвітня! Від сходу до заходу сонця, кличе Господь устами Малахії пророка, звеличане моє ймення поміж народами, й усюди приноситнмуть мойому йменню жертву чисту, тому й велике моє ймення поміж народами, бо новозавітньою жертвою Літургії відкуплені з гріха наро­ди гідно величають Мене! ( Мал. 1, 11). По всіх закутинах землі Господь буває гідно звеличуваний, бо 350,000 католиць­ких Священників щоденно відправляють Божественну Літургію, відновляючи по всьому світі Криваву Жертву Спасителя.

Божественна Літургія це пречиста Жертва, бо Священник жертвує Богові не кров ягнят і волів, а пресвяту Кров Божого Сина. Навіть негідний і грішний Священник негоден сплямити новозавітньої Жертви!

Божественна Літургія це безконечновартісна Жертва, бо Тіло та Кров Божого Сина, що в ній жертвується, має безко­нечну вартість. Слушно каже святий Лаврентій Юстнніяні: Божественна Літургія миліша Богові за заслуги всіх Анго­лів, бо Син Божий дорощий за небесних духів!

 

Божественна Літургія це вікова Жертва, бо триває від по­чатку християнства та триватиме аж до кінця світу. Робіть це на спомин про Мене! (Лк. 22, 19). Послушні Христовому приказу християни завжди приносили Богові Безкровну Жертву: Пробували на ламанні хліба та в молитвах (Дії: 2, 42). Це була віднова Христових Страстей і смерти: Бо кожен раз, як будете їсти хліб і пити цю чашу, каже Коринтянам Св. Павло, смерть Господню звіщаєте, аж поки Він (Христос ) прийде! (І Кор. 11, 26). Поки на землі полишиться хоча б один Священник, поти триватиме Безкровна Жертва! Жертва Нового Завіту, каже святий Іриней, ліонський єпископ, що проживав у другому столітті по Христі, це Тайна Вечеря Господа. Це Жертва і Тайна. Церква всюди приносить цю Жертву! – Святий Юстин теж у другому столітті пише до римського імператора, де вичисляє головні частини християнської жертви: читання Святого Письма, пожертвування хліба та вина, посвячення цих святих приносів, розділювання вірним освя­ченого хліба.

Так поступала Христова Церква від початку свого існуван­ня й так поступайте до кінця світу, знаходячи в Божествен­ній Літургії свою силу, живучість і непоборність!

Горе ж тому, хто маловажить і нехтує Літургією, бо він погорджує смертю Спасителя, недоцінює найбільшого скар­бу християн, що, по словам святого Августина, виєднює душам обильну поміч, щоб не впасти в гріх тяжкий і запевнює про­щення повседневних провин!

Сільвій оповідає, що розпука, понурі гадки про вічне про­кляття страх мучили одного побожного шляхтича. Сповідник порадив йому щоденно слухати Бож. Літургію. Послухав по­ради сповідника. Вислухавши Бож. Літургію, почувся силь­ніший проти погубних затій злого духа. Раз таки спізнився. По дорозі стрічає якогось селянина, що вертався з церкви. Пане, запізно, закликав селянин. Божественна Літургія вже скінчена! — Шляхтич посумнів. — Чого сумуєте, пане? — спитався селянин. — Я стратив Божественну Літургію! Дай­те мені свій плащ, так відступлю вам ту, що я вислухав. — Шляхтич погодився. — Селянин узяв плащ і весело пішов додому. — По обіді шляхтич проїздив згаданою дорогою — Зжахнувся...— Селянин повісився на придорожній вербі! — Бог покарав його за недоцінювання Божественної Літургії. З пла­щем перебрав на себе шляхтичеві спокуси. Не почуваючись доволі сильний перемогти їх, піддався розпуці та покінчив са­могубством!