Подрібне вияснення божественної Літургії

 

ПОКІНЧИВШИ Проскомидію, Священник переходить до Головного Престола, обкаджує його на знак пошани для Бога, що гейби в небі пробуває на престолі, де приносимо Новозавітню Жертву з Тіла та Крови Спасителя.

Літургія Оглашенних ділиться на чотири частини, що зобра­жують чотири важніші події з молодечого й апостольського життя Спасителя. І. Від Благословено Царство до Єдинородний Сине — це укрите життя Ісуса в Назареті. II. Вхід із Євангелією це поява Спасителя над рікою Йорданом. III. Свя­тий Боже це Хрещення Ісуса, коли то зявилася вся Пресвята Тройця. IV. Читання Євангелії це трилітнє проповідування Спасителя по Палестині.

Побожний Яків кликав повен подиву, як зобачив Господа Бога на тому місці, де прийшлося йому спочивати: Яке страш­не це місце! Не що інше воно, як Божий храм і небесна бра­ма! (Бут. 28, 17). — Куди святіший кожен престіл, де Хрис­тос відтворює свою Хресну Жертву! — Священник бере Євангелію, робить над престолом знак святого хреста, бо Літургія це від­битка та відтворення Хресної драми.

Христос приніс свою Хресну Жертву, щоб прославити Пресвяту Тройцю. Священник зазначує це, зачинаючи Божественну Літургію: Благословено Царство Отца, і Сина і Святого Духа.

Царство ж Боже настане, якщо люди проживатимуть у спо­кою, як будуть намагатися спасти свою душу, як запанує мир поміж народами, як усі приступлять до Христової Церкви.

ЕКТЕНІЯ МИРНА. Ектенія це щира, сердешна, благальна молитва. За всі повище згадані добра вірні моляться в мирній єктенії. Зветься вона ектенією мирною, бо священні; починає її закликом до вірних: Миром Господу помолімся! Помолімся Господеві в спокою, відкинувши всі земські думки, журби та клопоти щоб могти гідно участвувати в Божественній Літургії.

На цей заклик вірний народ відповідає: Господи, помилуй! — Господи, змилосердися над нами твором своїх рук, дай нам спокійно, скупчено молити­ся. Цею покірною молитвою єрихонський сліпець, десять прокажених, хананейка виєднали чудо в Спасителя. Ця молитовка мов стріла ранить Боже Серце Спасителя, що єдино прагне розділяти доб­родійства своїм сотворінним. Яка ж молитовка може бути краща та відповідніша для Адамових синів, що скита­ються по цій долині сліз по­серед небезпек, спокус, ну­жди, гріхів, клопотів? По­трібно нам Божої помочі та милосердя. От тому так ча­сто звертаємося до Бога в часі Божественної Літургії з покірним благанням: Госпо­ди, помилуй!

В Мирній Ектенії Священник, що посередничить між Богом і людьми, збирає потреби, благання, бажання людей, сво­їх вірних і представляє їх Богові. Нарід тимчасом долучує свою молитву до благання Священника, кличучи: Господи, помилуй! — Так, Господи, подай нам те, чого для нас благає в Тебе Священник, наш представник перед Тобою!

 

О свишнім мирі, о спасенії душ наших Господу помолімся! — Боже, подай нашим серцям той небесний мир, надземський спокій що ущасливлює людей уже на землі. Цей спокій стане повний, як дістанемося до неба, спасаючи свою душу!

О мирі всего міра … — Боже, дай світові правдивий мир, що є запорукою загального добробуту та народів. Війна це найбільше нещастя, ощ потягає за собою незлічимі горя, каліцтва, море сліз для нещасного людства.

В цій самій просьбі Священник поручає Богові святу Церкву, що для людей є ковчегом спасіння. Священник благає Господа, щоб Христова Церква була сильна та непоборна, щоб могла опертися напастям пекла та всяких фальшивих навчань і єре­сей, якими Сатана намагається повалити її. Нехай вона по­шириться по світі, бо, пригортаючи до себе народи, рятує їх від заглади та поширює Боже царство на землі.

Боже, зєдини розеднані свої діти, приведи до Католицької Церкви єретиків, схизматиків, поган, щоб усі були Твоїми Діть­ми і на світі настала щаслива хвилина з'єдиненого любов'ю людства в одній отарі під проводом одного Пастиря, Христово­го Заступника на землі.

О святім храмі сем... — Боже, благослови цей храм і вір­них парафіян, що сходяться до Божого дому спільно молитися одні за одних. Бог скоріше вислухає спільну молитву ніж при­ватні благання.

Опісля священник благає Господа та молиться за духовних і світських провідників, щоб вони якслід виконували свою владу на славу Божу та користь людей, якими правлять.

О Святійшем Вселенстім Архієреї, Папі Римстім... — Боже, благослови та помагай католицькій ерархії: Папі, Єпис­копам і Священникам успішно працювати над поширенням Бо­жого царства поміж людьми. — Якщо Священники будуть свя­ті, то й святі будуть душі, над якими вони трудяться.

О придержащих властех наших... — Боже, опікуйся тими, що мають владу над народами, помагай їх воякам побороти во­рогів, що загрожують дорогій батьківщині.

О граді сем... — Боже, захищай вірних християн нашого міста та всіх інших міст і сіл. — Так увесь нарід молиться за всіх своїх співгромадян.

О благорастворенії воздухов... — Боже, дай гарну погоду, захищай засіви, благословляй труди наших селян, посилаючи їм обильні жнива.

О плавающих, путешествующих... — Боже, захоронюй від катастроф і нещасть усіх, що подорожують морем або су­шею, приверни здоровя хворим, благослови працю всіх робіт­ників, верни з полону полонених вояків, що мучаться по дале­ких краях.

О ізбавитися нам от всякія скорби... — Боже, визво­ли нас від усякої журби, нужди, що мучать нас на цій землі.

Заступи, спаси... — Боже, чувай своєю ласкою над нашим тілом і душею, захищаючи нас від гріха та від нещасть.

Пресвятую, Пречистую... — Віддаймося Ісусові Христові, нашому люблячому Спаситслеві, що ласкаво прийме нас, якщо ввізмемо Преч. Діву і Святих Божих Угодників, бо їхні могутні молитви та заступництво виєднюють нам ласкаве прийняття.

Яко подобает Тебі всякая слава... — Ця Ектенія кінчиться возгласом, закликом, яким прославляємо Пресвяту Тройцю. Боже, прославляємо Тебе, в Тройці єдиного, бо Твоя велич, доброта, люблячість заслуговують на всяку похвалу сотворінь, яких Ти обдарив численними добродійствами.

Яка чудова, яка божеська ця Ектенія!— Прославляємо Бога величаємо Пресвяту Тройцю, але й не забуваємо про себе самих і свої щоденні потреби. Не забуваємо про наших ближніх що обнимаємо любовю, та благаємо Господа за них на Без­кровній Жертві Божественної Літургії, бо Христос пожертвувався за всіх людей і за всі, так духовні, як і дочасні їхні потреби.

Взиваємо Преч. Діву, Божу та нашу любу Матір, бо вона своїми молитвами виєднює те, чого ми самі негодні випросити своїми скромними благаннями. Накінець мов діти віддаємося з повним довірям в руки люблячого Спасителя, бо ми певні, що вам не станеться ніщо лихе, якщо проживатимемо під Його ласкавою опікою! — Кінчаючи свої покірні благання, вірні виявляють свою певність, що Христос спогляне на них, і немов кличуть зо святим Павлом: Я знаю, в кого я ввірував! (2 Тим. 1,12).

 

МАЛИЙ ВХІД

 

Скінчивши Мирну Ектенію, Священник щераз потихо благає Господа подати світові ласки та добродійства, яких зіб­раний у церкві нарід прохав у Мирній Ектенії.

Вірні ж тимчасом співають Антифони.

Що таке АНТИФОНИ? — Це спів на переміну цебто церков­на пісня зложена з псаломних стихів із припівами на честь Ісуса Христа, Пречистої Діви та Святих. Два крилоси співають цю пісню на переміну, тимто й зветься вона антифоном. Сам Христос і Апостоли користувалися псальмами. Святі Отці вложили до Божестиної Літургії витяги з псальмів, що Старий і Новий Завіт не противляться один одному, але чудово доповняються.

Антифони бувають Щоденні, недільні й особливіші на визначальніші свята. Малі Ектенії розділяють антифони. Всіх антифонівє три.

Чому ж ці Ектенії звуться малими? — Бо в них є тільки чотири заклики.

Паки, паки миром Господу помолімся! — Щераз і щераз no­молімся в мирі Господові! — Це подвійне паки (щераз) має по­будити присутніх ревніше й уважсніше молитися.

Заступи, спаси... — Боже, захищай і спасай нас своєю ласкавістю, бо самі собою не маємо права до Твоєї особливішої помочі й опіки.

Пресявтую, Пречистую … — Новий заклик звертатися до Діви і Святих, що своїми чесно­тами та молитвами виєднюють нам те, чого б ми не отримали власними заслугами.

 

Яко Твоя держава... Бо­же, Ти один вічний, славутний, в Тройці єдиний Володар сві­ту, якого сотворіння повинні повік прославляти та величати.

 

ЄДИНОРОДНИЙ СИНЕ… Це коротке та ядерне з'ясування життя Божого Сина в часі та в вічності, це чудова пісняна честь Спасителя, що, ставшись чоловіком, віддав життя за спасення людства. Єдинородний нагадує прнявним в часі Літургії, що Ісус, Боголюдина, зволив народитися з Преч. Діви Марії, що стала Божою Матірю цебто Богородицею, бо дійсно породила Христа Бога. Цей Христос Бог відкупив нас від віч­ного прокляття хресною смертю, за що й належиться Йому вічна похвала враз з Отцем і Духом, бо всі три Божі Особи це один Бог у Пресвятій Тройці.

Хто уложив цю чудову пісню, перлину нашої Божественної Літургії? — Цісар Юстиніян склав її проти єретика Несторія, що поважився перечити Боже материнство Преч. Діви, звучи її звичайною женщиною, що дала нам Христа чоловіка, а не Христа-Бога.

Малий Вхід. — Ця церемонія пригадує нам появу Ісуса Хри­ста над рікою Йорданом. По тридцятьох роках укритого жит­тя в Назареті Спаситель обявляється світові над Йорданом, річкою в Палестині, бо по хрещенні мав зачати публичне, апо­стольське життя, проповідуючи світові щасливу новину відкуплення людського роду.

Наука Спасителя вміщається в Святій Євангелії. Оттому Священник бере Євангелію й обносить довкола престола. Перед Священником ідуть два хлопчики. Один несе свічку, другий кадило… Обійшовши престіл, Священник дає вірним цілувати Євангелію. Підносячи ж Святу Книгу догори, врочисто та голосно кличе: Премудрость, прості!

 

Що означають ці обряди Малого Входу? — Священник пред­ставляє Ісуса Христа. — Євангелія вміщає Христову науку.— Хлопчик зо свічкою нагадує святого Івана Хрестителя, що проповідуванням приготовляв нарід на прихід Месії. Свічка це світло Божої науки, що прояснює шлях нашої мандрівки до вічности. Кадило нагадує Божу ласку, що Спаситель приніс на землю людям доброї волі. Вірні цілують Святу Єван­гелію на знак пошани та Любо­ви до Христа та Його науки, що становить скарб християн.

 

Премудрость, прості! — це заклик Священника: Люди, ди­віться, де правдива мудрість, що веде до вічного щастя в не­бі. Будьте простодушні та не­злобні, йначе не зрозумієте Христової науки, як негодні були зрозуміти та прийняти горді фарисеї й паганські философи, називаючи її згіршенням, нерозумом цебто нісеніт­ницями.

Христова наука не подобається мудрагелям цього світу, не до смаку вона розкішникам, бо голосить покору, чистоту, братолюбність, умертвлений пристрастей, відвязання від земських дібр за якими ганяється загал людей.

 

На заклик Священника бути простодушними, покірними, люди відповідають: Прийдіте, поклонімося … — Ми приймаємо науку Христа, бо вона веде до неба та запевнює спасіння душі. Ми поклоняємося Спасителеві, що приніс із неба ту науку, яка запевняє нам Боже благословення на землі та вічне щастя в небі. Іншим божкам, от як змисловості, гордощам, земським добрам, не будемо кланятися, бо вони ведуть душі до пекла на вічну загибель.

 

ТРОПАРІ

 

ПО МАЛІМ ВХОДІ Священник мовчки благає Господа прийняти похвалу від людей, що прагнуть прославляти свого Творця, дякуючи за сотворения та прорізні добродійства.

ТРОПАРІ та КОНДАКИ. — Підчас тихої молитви Священника вірні під проводом дяків співають тропарі та кондаки. Що ж таке Тропар? Тропар це короткий опис подвигів, чеснот жит­тя Спасителя, Богородиці та Святих.

Шо таке Кондак? Кондак — це короткий, похвальний гимн на честь Спасителя, Богородиці ЧИ Святих.

Тропарі та Кондаки зміняються зо святами. Маємо багато прерізних свят у році. Кожен день у році є присвячений яко­мусь Святому чи Святій. Отак Церква бажає затримувати Живою пам’ять своїх Героїв і Героїнь поміж християнами, от­тому пригадує їм життя, чесноти Святих і заохочує насліду­вати їх. Деякі дні присвячені Спасителеві та Його Пресвятій Матері. Це найважніші свята, бо Ісус і Його Мати займають найважніші місця в ділі відкуплення людського роду. Кожна неділя це ирнгадка Христового воскресення. Цілий літургій­ний рік, пригадуючи християнам діла Христа, Богородиці та приклади Святих, має допомогти душам наближатися до Спа­сителя вправою в чеснотах, що їх подає нам Христос, Його Мати та Святі Божі угодники чи угодниці.

Літургійний рік у Східній Церкві починається першим ве­реснем. Він ділиться на три періоди: (а) Великодній період починається неділею митника та фарисея і кінчається неділею Всіх Святих, що припадає в восьму неділю по Великодні.

(б) Другий період починається неділею Закхея та кінчаєть­ся 31-им серпнем. (в) Третій період це Різдвяний період. Він зачинається 31-им серпнем і кінчається неділею Блудного Сина.

Великдень це осередок подвижних Свят, а Різдво неподвижних. В рамцях цих трьох періодів всі свята так розложені, що вони чудово пригадують нам найважніші діла Спасителя, Богородиці та Святих, і так ведуть нас до Христа, що є осе­редком Нового Завіту. Церква за Божим надхненням устано­вила ці свята, щоб через них освячувати наші душі. Освячен­ня ж це вподібнення душі до Спасителя. Мати Божа, Святі Божі Угодники це живі відбитки Спасителя. Чудові наші цер­ковні урочистості, дні присвячені Спасителеві, Преч. Діві Марії та різним Святим пригадують нам найважніші події життя Ісу­са Христа, Божої Матері, Святих. Кодаки ж оспівують і звели­чують їх чесноти та геройство, заохочують наслідувати їх, бо так наближаємося до Спасителя, вподібняємося до Нього: Кого Він (Бог) передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Його Сина, щоб Він був перворожден поміж багатьма братами. (Рим. 8, 29).

По кондакові хор співає Богородичен, похвальну пісню на честь Пресвятої Богородиці, бо Східня Церква при всіх молитвах величає Божу Матр і поручає народ її могутньому заступ­ництву, бо вона посередниця між Богом і людьми. Через її руки, кажуть Святі Отці, переходять всі ласки, що Бог уділяє душам. Так Христос звеличує Свою Пресвяту Матір за її співдіяння в ділі відкуплення людського роду.

Отак вірні діти Церкви переживають разом зо своєю духовною Матірю життя Спасителя, Богородиці та Святих Подвижників, що гаряче любили Христа та служили Богові всім серцем.

Цілий церковний рік з прерізнимн святами це чудовий фільм життя Христа, Богородиці, Святих... Треба приглядатися до цього фільму, вживатися в нього, захоплюватися героями, що там з'являються. Оттоді Христос стане для нашого серця живим і повним чару та заохоти наслідувати Його чесноти... Наше ж життя наблизиться до геройства перших християн, яких Святий Павло не вагається звати Святими, бо дійсно такі були цілі християнські громади.

Звідкіля взялися в нас Тропарі та Кондаки? — Емеський диякон, Роман, зачав складати їх около 500 року по Христі. Свята Церква вложила їх до Божест. Літургії, щоб ці чудові взори чеснот і геройства завжди зберігалися в християнських серцях і памяті грядучих поколінь. — Кожен Святий чи Свята кличе нас своїм життям: Наслідуйте мене! (І Кор. 4, 16), як святий Павло писав до Коринтян.

Вірні співають Тропарі, а Священник потихо благає Бога в сердешній молитві ласкаво прийняти славословну молитву та подати ласку служити Богові все життя, яко Свят єcu, Боже наш… — Боже, Ти святий, Ти величний, Ти безконечний, люди всім серцем прославляють Тебе.

 

СВЯТИЙ БОЖЕ... — Це дуже давня пісня, бо сягає часів грецького цісаря Теодосія. Був тоді в Греції землетрус, що понищив багато сіл і міст. Царгородськнй патріярх, Прокль, зарядив покутний обхід, щоб усмирити Божий гнів. В часі обходу один малий хлопець зобачив небо розкрите, де чув, як Анголи співали: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. — Захоплений і зворушений оцим оповіданням розкаяний нарід став співати цю прегарну пісню.

Землетрус негайно покінчився на превелике здивування всьо­го народу.

Святий Боже... — це чудове прославлення Пресвятої Трой­ці. — Воно нагадує нам появу Пресвятої Тройці над Йорда­ном: Син хреститься в ріці, Святий Дух зявляється під видом голуба, а Небесний Отець кличе з неба: Це мій Син улюбле­ний, що Я вподобав собі! (Мт. З, 17).

Отак пісня Святий Боже нагадує нам хрещення Ісуса Хрис­та в ріці Йордані. Хрещення в Йордані це вступ Ісуса до Його публичного, апостольського життя.

На Різдво Христове, Богоявлення, в Лазареву Суботу, на Ве­ликдень, Зелені Свята замість Святий Боже співаємо: Єлици во Христа крестистеся... — В навечер'я цих свят Церква хрестила Оглашенних. На другий день в часі Літургії взи­вала новоохрещених прославляти Бога за ласку святого хре­щення та відродження до життя ласки, співаючи Аллилуя цеб­то Прославляймо Господа!

В хрестопоклонну неділю та на празннк Воздвижения Чес­ного Хреста співаємо: Кресту Твоєму покланяємся, Владико... — Господи, кланяємося Твому Хрестові, бо хрестом Ти врятував нас від вічної загибелі...

По відспіванні Святий Боже Священник іде за престіл, звід­кіля виголошує до народу: Воньмім! Мир всім! Премудрость, воньмім! — Люди, уважайте, бо почуєте науку Апостолів, що Христос був порозсилав по світу голосити народам правди Бо­жого обявлення. Треба бути уважні, не розглядатися, не швендятися, бо йнакше не зрозуміємо науки, що вказує, як треба жити похристиянськи, щоб гідно носити імя Христових внзнавців і учнів. Святий Павло каже в листі до Римлян: Все, що давніше написане, було написане нам на науку, щоб ми терпінням і потіхою з Писання мали надію! (Рим. 15, 4) — Священник за престолом представляє Спасителя укритого в пу­стині.

ПРОКІМЕН — Хор співає прокімен, стишок зо Старого Заві­ту, щоб зазначити одність обидвох завітів, бо ж обидва завіти, так Старий, як і Новий, звернені до Христа, що є осередком усього Божого діяння та центральним пунктом історії людства. — Прокімен уводить вірних у дух Нового Завіту та підготовляє їх до слухання науки Христових Апостолів, як Старий Завіт приготовляв людство до приходу Месії.

АПОСТОЛ. — Дяк читає уривок із писань Апостолів. Читан­ня Апостола на думку одних толкувателів представляє і прига­дує поширення Христової науки, яку Апостоли рознесли наро­дам світу своїм проповідуванням і питанням. Інші ж толкувателі твердять, що читання Апостола пригадує людям факт, що Божественний Спаситель уперед посилав Своїх Апостолів або учнів туди, куди згодом Сам мав удатися з голошениям Своєї науки. —Священник сидить по правій стороні Горного си­діння, бо представляє Христа, що по воскресенні засів праворуч Свого Небесного Отця.

По прочитанні Апостола священник чи диякон обкаджує прес­тол і нарід. Обкаджування вказує та пригадує ласки та духо­ві добродійства, що спливають на вірних із читання Євангелії та побожного слухання проповіді.

 

ЧИТАННЯ ЄВАНГЕЛІЇ

 

ЗАЧИНАЮЧИ читати Євангелію, Священник каже: Воньмім! Єавнгелію цебто це цебто: Уважайте, якщо бажаєте навчитися правдивої мудрости.

Свята Євангелія це наука Ісуса Христа списана чотирма
Євангелистами: Матей, Марко, Лука, Іван.

При читанні Євангелії два свіченосці держать горіючі свічки, пригадуючи, що Єван­гельська наука це світло для людей посеред пітьми та зіп­суття світу. Христос промо­вляє до народу устами Священника, що читає Євангелію.

Вірні, перехрестившись, побожно слухають Христові слова, що для знедоленого людства є дорогою до неба, правдою, що ніколи не заведе на манівці, як це буває з люд­ським завчанням, і життям, бо тут на землі вділяє душам життя ласки, а по смерті віч­не жити слави в небі. Слуш­но каже Святий Августин: Христос промовляє до нас, як слухаємо Євангелію!

По Євангелії Священник цілує святу Книгу, бо Христова Наука це найбільше добродійство, що Господь подав людям, за яке вірні висловлюють свою вдяч­ність словами: Слава Тобі, Господи, слава Тобі!

 

ПРОПОВІДЬ. — Від найдавніших часів по прочитанні Єван­гелії Священники навчали людей, виясняли їм станові обовязкн, побуджували до ревного християнського життя, вказуючи на вічну надгороду в небі... Святий Франциск Салесій писав до святої Іванни Шанталь: «Мій Боже, наша віра така гарна, що я вмираю з любови. Віра це дорогоцінний скарб, що треба замкнути в серці, бо віра в Христа є для людини невичерпним джерелом потіхи, довіря, терпеливости на цій долині сліз і горя!»

Недільна проповідь це єдина нагода почути Боже слово, бо ж щоденна праця по фабриках чи вдома багатьом не дозволяє на читання побожних книжок і часописей. — Хто занедбує не­дільну науку, той ніколи не буде добрим християнином, бо не знатиме Божого закону. — Оттому свята Церква так сильно на­стає па недільну проповідь.

ЕКТЕНІЯ СОГУБА. — Рцем вcи от всея души... Священник взиває нарід гаряче, всею душею молитися Богові, бо йнакше наша молитва не подобається Йому.

Господи, вседержителю... Боже, Ти, що всім кермуєш і дер­жиш у своїх руках, почуй і помилуй нас.

Єще молимся о святійшем, вселенстім Архієреї... Тут мо­лимося за Папу, за Епископів, що в імені Христа рядять Церк­вою, бо потрібно їм обильних ласк, щоб гідно виповнити цей важливий обовязок.

Єще молимся о предержащих властех наших... Як цер­ковна єрархія дбає про наші душі, так світська влада піклуєть­ся земським добробутом підвладних і забезпеченням життя громадян. Треба молитися, щоб ласкавий Господь помагав дер­жавним мужам добре та справедливо рядити державою.

Єще молимся о предстоящих людех... Згадай, Господи, та вислухай усіх, що разом зо Священником приносять Тобі без­кровну жертву. Вірні участю в Літургії приносять жертву!

Яко милостив і человіколюбец... Боже, ми певні, що Ти вислухаєш наші благання, бо Ти добрий і милосердний. Природне воно Богові вислухувати прохання бідних і немічних сотворінь, бо він любить людей.

ЕКТЕНІЯ ОГЛАШЕННИХ. — Оглашенні були це дорослі особи, що приготовлялися до хрещення. Церква молиться за них і поручає їх Богові, щоб стали гідними Його слугами. — Огла­шенні стояли в притворі, бо їм невільно було входити до церк­ви, поки не прийняли хрещення.

Помолітеся, оглашеннії, Господеві. — Оглашенні, кликав Священник, моліться Господеві, щоб зволив прийняти вас за своїх дітей!

Вірнії, о оглашенних помолімся... Добрі християни, охре­щені душі, моліться, щоб Господь змилувався над оглашенними та допустив їх до хрещення.

Чого ж треба прохати в Бога для Оглашенних? — Огласит їх словом істини … Треба благати, щоб милосердний Господь дав їх належно зрозуміти правду та красу християнської віри.

Откриєт їм Євангеліє правди... Щоб Господь просвітив їх душевні очі та показав їм, що вічна, непомильна правда зна­ходиться в одній Євангелії.

Соєдинит їх святій своєй... церкві... Щоб Господь прий­няв їх до своєї Церкви, поза якою нема спасіння для тих, що знають, яка правдива Церква, але покидають чи не хочуть вступити до неї, бо це невигідне їм.

Спаси, помилуй, заступи … Боже, священник звертається до Бога, помилуй і захищай оглашенних своєю ласкою, шоб ви­повнилися їхні прагнення та вони стали вповні християнами.

Оглашений, глави ваша Господсві приклоніте. — Оглашенні, поклоніться Богові, що покликав вас до правдивої віри та доз­волив хоч на часок брати участь у Божественній Літургії.

Священник потихо благає Господа змилосердитися над оглашенними та в слушний чаг; подати їм ласку святого хрещення, простити гріхи та прийняти до соборної й апостольської Церкви.

Да і тії с нами славять пречестної і великоліпоє імя Твоє... Боже, дай, щоб оглашенні скоро стали повними християнами та могли разом із іншими прославляти Тебе!

Єлици оглашенниї, ізидіте... Оцим закликом Священник кінчає Літургію Оглашенних, кличучи: Хто нехрещений, нехай вийде з церкви, бо тепер зачинається найважніша частина Літургії, на якій можуть бути самі охрещені та прикладні християни. Нехрещені ж і публічні грішники чи каянники мусіли вийти з церкви, бо були негідні участвуватн в прино­шенні Безкровної Жертви...

 

ЛІТУРГІЯ ВІРНИХ

 

Спаситель три роки трудився між ізраїльським народом.

Нераз пройшов Палестину, голосячи добру новину відкуплення по селах і містечках. Земська карієра Христа не була блискучою. Гонення ворогів, шикани фарисеїв, незрозуміння народу й учнів огірчували працю Спасителя.

По трьох роках Ісус опинився на передодні Голгофської траґедії. Знав, що Його жде. Нетерпеливо чекав на Страсті та смерть, бо тільки Хресна Смерть Богочоловіка зможе врятувати людство від прокляття: Я маю хреститися хрещенням власної крови, й як Я мучуся, поки сповниться. (Лк. 16, 50).

В квітну неділю Спаситель урочисто в’їхав до Єрусалиму по­серед небувалих оплесків одушевленого народу. Три дні нав­чав у Святині. В четвер установив Пресвяту Евхаристію, від­правляючи першу Літургію, що мала увіковічнити на зем­лі Його смерть на Голгофті. — Ще того самого вечора вибрався до Гефсимаий, де розпочав свої Страсті, що в п’ятницю закін­чилися болючою смертю на хресті.

По трьох днях воскрес із гробу, пробув 40 днів із учнями. Опісля відійшов до неба...

Всі ці події коротко відтворені в Літургії Вірних.

 

МОЛИТВИ ВІРНИХ. – Літургію Вірних можна поділити на чотири частини: І. Великий Вхід. И. Канон. III. Святе При­частя. IV. Закінчення Жертви.

Закликаючи оглашенних вийти з церкви чи радше із при­твору, де вони слухали Літургію Оглашенних, священник роз­виває антиминс немов на знак, що внедовзі відкриється перед очима вірних найбільша тайна Божої всемогутності та любови цебто переміна хліба в Тіло та вина в Пресвяту Кров Спасите­ля.

Антиминс це квадратова, льняна хусточка, що має мощі якогось Святого чи Святої, що пригадують нам, що перші хри­стияни відправляли Божественну Літургію на гробах Святих. Не завжди можна було відправляти Літургію на гробі Святих чи тому, що подекуди не було таких гробів або через гонення християн неможливо було удаватися до їх гробів. Оттоді наша Східня Церква заступила цю практику антиминсом, який лег­ко можна переносити з місця на місце.

 

При кінці Літургії Оглашенних нехрещені та публичні грі­шники виходили з церкви, бо наближалася врочиста хвилина жертвоприношення Тіла та Крови Сина Божого, в чому вони негідні були брати участь. Полишалися самі вірні, добрі хри­стияни. Священник взиває їх приготовлятися до принесення жертви Богові: Єлици вірий, паки й паки миром Господу по­молімся! – Молімся, Браття, щоб достойно, побожно та без­грішно принести Богові Евхаристийну Жертву. Потім Священник мовчки молиться Господеві за вірних, благаючи для приявних чистого сумління, очищення з усякого тілесного та ду­шевного бруду, просвічення розуму, щоб зрозуміли гідність Новозавітньої Жертви та могли заслужливо участвувати в ній, бо не зможе бути мила Богові жертва того, хто пробуває в тяжкім гріху чи в неволі пристрастей.

Яко под державою твоєю всегда храними… – так кінчаються молитви за вірних.

 

ВЕЛИКИЙ ВХІД. – Помолившись за вірних у двох тихих мо­литвах, Священник з піднесеними до неба руками молиться за себе самого. Простягнені до неба руки виявляють палкість його серця, з якого молитви линуть до Бога. Чого ж Священник благає для себе? – Просить Господа вчинити його гідним жертвоприносцем, очистити його сумлін­ня від усякого бруду гріхов­ного, відв’язати серце від земських дібр і журб, бо йнакше не зможе достойно та на­лежно принести в жертву Христове Тіло та Кров.

Тимчасом хор або нарідспіває чудову пісню Іже Херувими. Чому Церква велить народові співати цю Ангельську пісню? Бог сотворив Анголів, щоб вони прославляли Його в небі. Те, що Анголи роблять у небі, люди повинні чинити на землі, бо Бог сотворив людство, щоб воно славило Його. Люди це тілесні Анголи, тому Церква каже до них: Іже Херувими тайно, образующе …. Люди, прославляйте Бога, бо ви заступаєте Херувимів на землі! Евхрастійне втілення Христа на престолі в часі Божественної Літургії перетворює Церкву на небо, де люди, злучившись із Анголами, мають славити свого Творця, відкинувши всі земські журби та клопоти.

Херувимська пісня та молитва ввійшла до нашої Літургії за часів Юстиніяна И (565-578). Ця чудова пісня-молитва велить християнам забути про земські справи в неділю, що пригадує нам Христове воскресіння, та звернути свої серця та гадки до великої тайни, що внедовзі відкриється перед нашими очима. Ця тайна це містичне втілення та розп’яття Божого Сина в часі освячення. Херувимська пісня нагадує анголів, що Св. Іван бачив у небі, як співали перед Божим троном: «Аллилуя» цебто «Прославляймо Господа!» (Апок. 19, 3)

Священник обкаджує престіл перед Великим Входом і так гейби приготовляє Спасителеві дорогу до добровільної смерти, що Він відновляє при кожнім освяченні Святих Дарів. Це при­гадує християнам, як єврейські діти стрічали Христа при в’їзді до Єрусалиму та як одушевлений народ вистелював перед Ним дорогу вітками й одіжжю.

Обкадивши престіл і Вірних, Священник переносить Святі Дари з проскомидийника на головний престіл, молячись за Голову Христової Церкви, Папу Римського, Єпископів, вірних, бо Літургія це жертва за все людство подібно, як Хресна Жертва Спасителя на Голгофті, яку вона містично та таїнственно відтворює на наших престолах.

Вірні відповідають на молитву Священника чудовим і порив­ним окликом: Яко да Царя всіх подимем... Колись римські вояки, звеличуючи своїх вождів, складали щити на списи, са­жали на них Полководця‑Тріюмфатора та посеред одушевление окликів несли його в поході. – Христос, наш духовий Вождь, переможець смерти і Сатани, що визволив нас із неволі гріха та від пекла. За те треба підняти Його на щиті наших сер­дешних похвал і подякувати Йому за визволення від вічного прокляття.

Отак кінчається Великий Вхід, що пригадує нам урочис­тий в’їзд Спасителя до Єрусалиму на передодні Його Страстей і смерти.

При кінці молитви Великого Входу Священник згадує: І всіх вас православних хрістіян... – Хто ці православні християни? Чи ті, що відлучилися від Церкви? – Ні! Пра­вославний це той, що прославляє Бога так, як треба, так як Бог цього бажає. — Прославляють же так Бога ті, що нале­жать до тої Церкви, яку оснував Ісус Христос.— Христос оснував одну, святу, католицьку й апостольську Церкву, якої видимим Головою на землі був Святий Петро. Римський же Папа, займаючи єпископський престіл Святого Петра, є його наслідннком на землі та видимим головою Христової Церкви. Хто ж злучений із видимим Головою Церкви та слухає його розпорядків про службу Богові, той належно цебто по-православному прославляє Бога.

Перенісши Святі Дари на головний престол, священник став­ляє їх посеред престола та відмовляє 20-21 стих 50-го псаль­ма: «Господи, поступай ласкаво з Сіоном... Тоді ласкаво спо­глянеш на жертви правди, приноси та цілопаленпя: тоді по­кладуть телята (в жертву) на Твій престол». Стихи псальма пригадують нам старозавітні жертви, особливо жертву ягняти, що зображала смерть Спасителя на хресті, бо Христос це Боже Агня, що забрав і спокутував гріхи людства. При відмовлюванні стихів псальма священник обкаджує Св. Дари на престолі. Це своєрідна присвята речей Богові в жертву. Отак присвяче­ні Богу дари заслуговують на пошану та поважання.

 

ПОЖЕРТВУВАННЯ СВЯТИХ ДАРІВ

 

ПО ВЕЛИКІМ ВХОДІ наближається КАНОН цебто найважніша частина Літургії, коли священник приносить Богові Безкровну Жертву Нового Завіту, відтворюючи містично Страсті та Смерть Спасителя на Голгофті.

Всі молитви й обряди, що попереджають освячення, приготовляють вірних гідно принести Безкровну Жертву.

Священник взиває вірних: Ісполним молитву нашу Господеві! Доповнім почату молитву, збільшуючи запал і ревність, що вчинять нас гідними принести Богові безконечногідну жертву Тіла та Крови Його Сина.

За що треба молитися? – О предложенних, чесних Даріх…, щоб ці Дари подобалися Господові, бо внедовзі Хліб і Вино стануть Безкровною Жертвою, змінюючись у Пресвяте Тіло і Кров Ісуса Христа.

О святім храмі сем і с вірою… входящих в онь… Молімся, щоб Храм‑Церква були гідним місцем і щоб вірні були достойні принести Богові Христа в жертву, бо незабаром наста­не урочиста хвилина освячення.

0 ізбавитися от всякої скорби… Щоб Господь захоронив нас від усякої скорботи та тілесної і духовної нужди через за­слуги Христа.

 

ПОЖЕРТВУВАННЯ. – Священник відмовляє потихо молитву жертвування, благаючи Бога прийняти Евхаристійну Жертву за наші гріхи та за людські провини: 0 наших грісіх і людських невідіийх. – Крім цього просить Бога ласкаво споглянути на приготовлені Дари (хліб і вино), що внедовзі перетворяться в Тіло та Кров Христа Господа. – Благає Святого Духа для людей, щоб мали вони одне серце, як це було в перших християн, що пробували на ламанні хліба.

БЛАГАЛЬНА ЕКТЕНІЯ. – Спаситель помер, щоб привернути людям затрачену Божу ласку, надприродні добра та спасення душі. В благальній Ектеий (молитві) Священник прохає Господа подати людям ті добра, що влегшують спасіння та ведуть до неба.

Заступи, спаси… Боже, нехай Твоя ласка й опіка не опус­кають людей, поки живуть на землі.

Дне всего совершенна… Боже, дай нам свято та безгрішно провести кожен день, бо святі дні творять святе життя. Свя­те ж життя заповнює людям спасіння та вічне щастя в небі.

Вірні відповідають на благання Священника, скріплюючи його молитву прохальним закликом: Подай, Господи! – Так, Го­споди, дай нам ті добра, яких Священник, наш представник пе­ред Твоїм престолом, прохає для нас, своїх вірних дітей.

Ангела мирна, вірна наставника… Боже, постав біля нас Ангола Хоронителя, що б захищав наше тіло та душу від уся­кого тілесного та духовного нещастя і провадив безпечною до­рогою до неба, відганяючи від нас диявола з його спокусами!

Ирощенія і оставленія гріхов… Боже, прости нам гріхи, щоденні провини, що наражають на небезпеку душу та вічне спасіння.

Добрих і полезних душам нашим… Боже, подай нам усе потрібне, щоб добре жити, віддали від нас, що могло б запрова­дити нас до гріха й упадку.

Прочеє время живота нашего… Боже, подай нам мир, про­сти прогріхи, подай ласку покутувати за гріхи всю решту жит­тя.

Христіянскія кончини живота нашего... Боже, дай нам ласку померти добрими християнами, захорони від надмірних болів конання, дай нам без стиду з’явитися на суд перед Ісусом Христом і здати такий рахунок зо свого життя та Божих ласк, щоб Суддя зволив прийняти нас до вічного щастя в небі.

Хто ж учинить успішними наші благання, хто заступиться за нами перед Христом Суддею? – Пречиста Діва Марія, по­середниця ласк і співвідкупителька людського роду. – Оттому Священник взиває вірних вповні віддатися Христові через ру­ки Пречистої Діви та Святих Божих Угодників: Пресвятую, пречистую Владичицу нашу Богородицу і Приснодіву Марію... Будемо певні, що Христос прийме нас, якщо Божа Мати пере­дасть нас Свому Синові та попрохає Його спасти нас. – Святий Анзельм твердить: Станеться все, чого Марія забажає! – А Кардинал Гуґон додає: Багато блаженних мешканців неба бу­ли б ніколи не дісталися до раю, якщо б Пречиста Діва не бу­ла заступилася за ними.