Розвій і значення божественної Літургії

 

ЖИТТЯ ХРИСТИЯН пропливає в літургійній атмосфері. Щонеділі та щосвята побожні вірні спішаться до церкви дякувати Богові за вділені їм добродійства, виблагувати потрібні ласки, щоб жити похристияиськи та вірно служити Богові. Люди люблять Божественну Літургію, бо нею найкраще служать Богові.

Ця Церковна відправа зветься Літургією, бо нею люди публично прославляють Бога, творячи одне серце на взір перших християн.

Перші християни жили літургійним життям: І пробували вони в апостольській науці, в братній спільноті і ламанні хліба та в молитві (Дії: 2, 42). — Отак закріплялося між ними почуття братерства, вирівнювалися соціальні різниці, витворювалася велика християнська родина, якої Христос голова.

Христос установив Літургію, залишаючи своїй Церкві владу; прикрасити її різними обрядами, що відтворюють перед очима вірних важніші події життя, діяльности, страстей і смер­ти Спасителя. Божественна Літургія своїми символічними об­рядами та церемоніями пригадує християнам народження, пуб­лічне життя та смерть Спасителя.

Слухаючи побожно та зрозуміло Літургію, відтворюємо перед собою все життя Христа, входимо в таємниці Його зем­ською післанництва. Отак Літургія для побожних душ стає незаступним джерелом правдивого, християнського духа, писав Пій Х-ий у 1903 році.

Папа Венедикт XV-ий, розуміючи значення Божест. Літургії в житті народів, заохочував Священників 1915 p.: «Поширюйте між народом пізнання Святої Літургії, вливайте в їхні серця побожне зрозуміння всіх молитов, обрядів, співів, якими в злуці з церквою висказують своє почитания Богові. Притягайте їх до активного співдіяння у пресвятих таїнствах і церковних святах, бо все те чудно притягає нарід до Священника та до Церкви, скріпляє побожність, оживляє віру, вдосконалює хри­стиянське життя,» бо, каже Святий Іван Золотоустий: Кожна Літургія має тe саме значення (силу) як і смерть Спа­сителя на хресті. — А Тимотей Єрусалимський додає: Світ іс­нує завдяки Божественній Літургії.

Хто ж установив Божественну Літургію? Христос Спаси­тель!— Коли? — На Тайній Вечері на передодні своїх Страстей, щоб зазначити, що Літургія це віднова Його Страстей і смер­ти: Це Моє Тіло! Це моя Кров, що проливається на відпущення гріхів! (Мт. 26, 28; Лк. 22, 19-20).

Християни вже від самих початків святкували Тайну Вече­рю, відновляючи Евхаристийну Жертву. Отак виглядала пер­вісна Літургія, що її відправляли Апостоли по вознесенні Гос­пода Ісуса. Починалася вона проповіддю Апостолів, що вияс­няли народові Христову науку. По науці всі приявні спільно молилися. Потім слідувало предложения хліба та вина. Це жертвоприношення було переплітане побожними піснями, псальмами та читанням Св. Письма. Згодом слідувало освя­чення Святих Дарів і їх переміна в Тіло та Кров Спасителя. Вірні стверджували свою віру в Евхаристийну присутність Господа словом: «Амінь». По освяченні Апостоли розділяли освячені Дари та роздавали приявним Св. Причастя. Літургія кінчалася загальним благодарениям Господа за Його ласкавість і любов до людей. По відправленні Літургії вірні сходилися на гостину, знану в історії, як агапи.

 

Зо зростом християнства та поширенням Святої Євангелії Апостоли почали прикрашувати Божественну Літургію різни­ми обрядами, щоб учинити її величнійшою в очах вірних.

Святий Яків, апостол, бажав надати певну одностайність жертві християн, тому уложив першу Літургію, прикра­шуючи слова освячення різними молитвами й обрядами, що відтворюють і пригадують людям важніші події життя Спаси­теля на землі. Церква уживала три століття цієї Літургії.

Святий Василій Великий скоротив Божест. Літургію Святого Якова, бо вона тривала декілька годин.

Святий Іван Золотоустий іще більше скоротив Літургію Святого Василія. — Наша Церква відправляє її по сьогодніш­ній день. Правда, з бігом віків ввійшли до неї деякі додатки: Проскомидію введено в восьмому столітті, Поминання Вірних на Великому Вході у 15-му столітті, бо дотіль Великий Вхід відбувався мовчки, Єдинородний Сине додано у шостому столітті.

Наша Літургія ділиться на три головні частини, відтворюючи та представляючи все життя Спасителя з важнішими Його подіями. — Життя ж Спасителя на землі ділиться на три періоди, тому Божественна Літургія має три частини.

 

І.—ПРОСКОМИДІЯ (Приготовлення) представляє наро­дження Спасителя в Вифлеємі та Його укрите пробування в На­зареті аж до тридцятого року життя.

II.—Літургія ОГЛАШЕННИХ цебто тих, що приготовлялися до хрещення, представляє публичне, апостольське життя Спа­сителя з важнішими Його подіями. Публичне ж життя Спаси­теля тривало три роки. Почалося хрещенням і закінчилося врочистим в'їздом до Єрусалиму на Квітну неділю.

ІІІ.—ЛІТУРГІЯ ВІРНИХ (прикладних, добрих християн) представляє Страсті, смерть, воскресения та вознесення Спаси­теля.

Свята Ґертруда дуже любила слухати Літургію. Що­денно вислухувала скільки могла. Христос надгородив її на­божність до Безкровної жертви. Раз зобачила ціле життя Спа­сителя чудово відтворене в часі Божест. Літургії.—На початку побачила прегарне Дитятко Ісуса, що мов у яслах лежало на престолі. Потім подивляла Ісуса Месію-Проповідника, що про­ходив Палестину, голосячи Божественну Євангелію. По освя­ченні з'явився на престолі розп'ятий Христос, що по Св. При­часті зодягнувся блиском невимовної слави, як це було по вос­кресінні.—3 того часу Свята так полюбила Літургію, що знаходила в ній свій рай на землі, бо Літургія це небесна квіт­ка святого Хреста, знаряддя та запорука нашого спасіння.

 

ОБРЯДИ ТА ЦЕРЕМОНІЇ

 

Чим БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ нагадує життя Спасителя? Обрядами та церемоніями, що символічно вказують і пригаду­ють присутнім поодинокі події туземного життя та діяльности Христа Господа.

Обряди та церемонії це ті дорогоцінні перлини, що прикра­шують небесний діямант—Освячення, збільшують його цінність у людських очах, сповняючи надземським зворушенням наші серця, бо пречудно промовляють до наших очей, ушей. Ми люди, створіння зложені з душі і тіла, тому потребуємо зовнішніх символів, співів, якими серця відносяться до Бога.

 

ОН важніші церемонії Божественної Літургії. Що вони визначають, яку подію життя Спасителя пригадують?

Божест. Літургія не має пустих церемоній. Багатьом людям видаються обряди чимось непотрібним, бо не розуміють їх, не знають, що вони значать. Для тих, що розуміють Літургію — кожна церемонія чи обряд це перлина, що прикрашує Безкровну Жертву Нового Завіту. Церемонії чи обряди це духові рямці Новозавітньої, Безкровної Жертви. Церемонії висвітлюють велич Божест. Літургії, бо безнастанно нагадують людям життя Спасителя та важніші події чи діла туземного життя Богочоловіка.

 

ЦЕРЕМОНІЇ ПРОСКОМИДІЇ.—Проскомидія нагадує нам народження Спасителя у Вифлеємі. Священник бере Агнця (квадратову частичку пшеничного хліба), робить над ним знак хреста та проколює правий бік Агнця, бо Христос це невинне Ягнятко, що містично має померти за наше спасіння в часі Божест. Літургії, а саме підчас освячення. В Старому Завіті Господь був приказав ізраїльтянам убивати пасхальне ягнятко на знак визволу з єгипетської неволі. Христос це небесне Ягня, що криваво пожертвувалося колись на Голгофті, щоб визволити людей із неволі Люципера.

Крім цього Священник вливає до чаші вино та воду, що на освяченні перетворяться в Кров Спасителя. Вино означає Божу, вода людську природу Спасителя.

Христос народився в Вифлеємі поза містом і молодий вік провів у Назареті в укритті. Оттому Священник відправляє Проскомидію поза головним престолом, на бічнім престолі, так званім проскомидийнику. Біля народженого Спасители була Преч. Діва, Святий Йосип. Анголи, пастухи, царі. Над верте­пом станула зоря. Царі принесли новонародженому Дитяткові свої дари. Священник кладе Агнця на дискос, бо Пречиста Діва поклала була своє Божеське Дитя в ясла. Сповила Його пеленками, тому священник покриває святі Дари різними покровцями. Преч. Діва це найважніша особа при народженні Бо­гочоловіка, тому священник кладе більшу частичку по правій стороні Агнця, говорячи: Праворуч Тебе станула Цариця в зо­лоту шату зодягнена. Ліворуч же Агнця священник ставляє менші частички на честь Святих. Під Агнцем кладе частички, згадуючи живих і померлих, Святішого Вітця, Єпископів, Священників і вірних. Всі ті частички священник викроює з просфори цебто округлого хлібця, що на верху має вибитий хрест і слова ІС ХР НI КА. Ці букви це скорочення грецьких слів Ієзус Хрістос ніка. Значать вони: «Ісус Христос перемагає».

Частички бувають розложені в трьох рядах по три на спо­мин дев'ятьох ангельських Хорів.

Отак на дискосі буває чудово зображена та представлена ціла Церква зібрана біля Ісуса Христа: Тріюмфальна (Святі в небі), воююча (люди на землі) та страждальна (душі в чис­тилищі), бо всі ми творимо одне містичне Христове Тіло.

Над вертепом, де народився Спаситель, станула зоря. Священник ставляє звізду над Святими Дарами, цебто над Агнцем. — Царі принесли дари: золото, кадило, миро. Священник обка­джує приготовані дари.

Отак в Проскомидії церемонії представляють народжений й укрите життя Спасителя. Літургіст Микола Кабазіляс каже: «Згадка про пожертвования на хресті не поменшує цього зна­чення, бо від хвилини свого народження Христос був призна­чений, щоб принести Себе в жертву».

 

ЦЕРЕМОНІЇ ЛІТУРГІЇ ОГЛАШЕННИХ. — Скінчивши Прос­комидію, Священник іде до головного престола, обкаджує його та зачинає Божест. Літургію словами: Благословено Царство … Кадило представляє наші молитви, що мов кадильний дим мають підноситися до неба.

Літургія Оглашенних це відтворення головних подій із апостольського життя Спасителя, коли то Христос окружений Дванадцятьма Апостолами проходив Палестину, голосячи лю­дям свою Божественну Євангелію. Публичне ж життя Спасителя почалося Його хрещенням над Йорданом і закінчилося Тріюмфальним в'їздом до Єрусалиму в квітну неділю. Воно тривало три роки.

Ця частина Жертви зветься Літургією Оглашенних цебто тих, що не були охрещені, а тільки приготовлялися до хрещення. Вони могли бути тільки на Літургії Оглашенних, що триває від Благословено Царство аж до слів Єлици, огла­шеннії ізидіте! — Тоді вони виходили з церкви, бо не могли бути на освяченні та на Літургії Вірних. Оглашенні стояли в притворі, як відправлялася Літургія Оглашенних, бо їм не вільно було входити до храму поки не прийняли хрещення.

 

Малий Вхід: Хор співає третій Антифон, а Священник бере Євангелію з престола й обходить престіл. Перед Священником іде свічконосець зо свічкою в руці. Священник представляє Ісуса, що голосить світові свою науку, що міститься в Єванге­лії. Обійшовіи престіл, Священник подає людям цілувати Єван­гелію. Потім підносить Євангелію та голосно кличе: Премуд­рость прости!

В часі Малого Входу нарід стоїть, показуючи пошану до нав­чання Спасителя, бо Свята Євангелія вміщає в собі правдиву мудрість Божу, що Христос об'явив людям.

Що означає Малий Вхід? Початкові молитви та Єдннородний Сине пригадують нам укрите життя Спасителя в Назареті. Сам обхід довкола престола — це вихід Ісуса над ріку Йордан. Святий Боже пригадує нам хрещення Спасителя, коли то Пре­свята Тройця зявилася над Йорданом, як Христос хрестився.

Благословення: Воньмім! Мир всім! — це благословення що Священник, як Христовий представник уділяє народові, щоб міг гідно вислухати Божественну Літургію.

Прокімен — це коротенький стишок здебільша взятий з книг Старого Завіту. Це залишок із читань книг Старого Завіту, яких давно уживали в часі Божественної Літургії.

Апостол — це винятки із листів Апостолів, що в перших ві­ках читав призначений аколіт, а єпископ сидів на троні. Оттому Священник, що заступає єпископа, сидить за престолом.

По Апостолі Священник обкаджує престіл і вірних. Кадиль­ний дим нагадує прерізні ласки, що Христос приніс на землю, як теж і добродійства, що спливають на людей з проповідуван­ня Божого слова.

Свангелія — це наука Божественного Спасителя. Всі вірні хрестяться, поки Священник зачне читати Євангелію, заявляю­чи, що вони готові виконати все, що Христос вимагає від них. Священник читає Євангелію звернений до людей, щоб могли зрозуміти Христовий Закон і жити по Його засадам і заповідям. Підчас читання Євангелії вірні стоять на знак пошани для Божого слова.

По Євангелії слідує Проповідь цебто вияснення Христової науки. Цей звичай проповідати в церкві почався ще за апо­стольських часів, як свідчать Дії Апостолів. По відчитанні Закону старші Синагоги просили Павла та його товаришів промовляти: Мужі брати, промовляйте, якщо масте слово потіхи для народу! (Дії: 13, 15). — Всі присутні на Службі Божій мусіли бути на проповіді.— На проповіді могли бути публічні грішники, каянники, оглашенні. — Як же ж Священник виголосив слова: Єлици оглашеннії Ізидіте! — так усі оглашенні та публичні грішники-каянники виходили з церкви, бо почувалися негідні бути на освяченні.

Церква дуже настає на проповідь по Євангелії ще й сього­дні. — От бельґійські єпископи видали розпорядження, яким заказали вірним виповняти свій недільний обовязок вислухан­ня Божественної Літургії, де священник не вділяє людям катехитичної проповіді.

В перших віках християнства в Африці була клятва на всіх тих, що виходили з церкви підчас проповіді.

Слушно, бо звідкіля береться модерне зіпсуття, розводи, поганський дух двадцятого століття? З незнання засад святої віри! Як же ж можуть люди знати віру, якщо недільна про­повідь зводиться до пятьох мінут, ба й то ще забагато для модерних спаганізованих християн! Як дорога наша мо­лодь може бути християнська, ходити до своїх церков, держа­тися скрупулятно свого українсько-католицького обряду, в яко­му Бог сотворив її, коли вона не бачить і не знає, чому саме треба так поступати? Як покличуть Ісуса, що в Нього не ввірували? А як ввірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? (Рим.10, 14).

 

ЦЕРЕМОНІЇ ЛІТУРГІЇ ВІРНИХ

 

ЯК ТІЛЬКИ Оглашенні вийшли з церкви, священник зачинав головну частину Літургії, що зветься Літургією Вірних, бо на ній могли бути приявні самі охрещені та добрі христи­яни. Ця частина триває від слів: Єлици оглашеннії ізидіте до кінцевого Отпусту.

Що означає Літургія Вірних? Літургія Вірних представляє та відтворює Страсті, Смерть, Воскресення та Вознесення Спасителя.

Страсті Спасителя зачалися в Великий Четвер та закінчилися, в Страсну Пятницю о третій годині смертю на хресті. Спаситель Воскрес з гробу по трьох днях. Сорок днів пробував із Апостолами, Доповняючи їх духовний вишкіл. Опісля відійшов до неба, щоб вернутися при кінці світу на порахунки з людьми. Христос тоді забере добрих, прикладних християн до неба, а злих струтить на вічні муки до пекла.

Оці всі важніші події Страсного Тижня представлені різни­ми церемоніями в Літургії Вірних.

Які ж церемонії має Літургія Вірних? Яким подіям з жит­тя Спасителя вони відповідають?

По двох тихих молитвах, що Священник відмовляє мовчки, приходить ВЕЛИКИЙ ВХІД. — Священник відмовляє молитву: Іже Херувими: обкаджує престіл і переносить Святі Дари з проскомидийника на головний Престіл. Кадильний дим пред­ставляє повітання й одушевлене прийняття Христа, як Він на осляті вїжджав до Єрусалиму посеред радісних окликів зібра­ного народу, що кликав у запалі, вітаючи довго ожиданого Ме­сію: Благословенний Той, Що іде в імя Господнє... — Отак Великий Вхід нагадує та відтворюює в'їзд Спасителя до Єрусалиму, або ще краще цілу Його подорож із Витанії до Святого Міс­та ізраїльського народу, де мало внедовзі доконатися відкуплен­ня людського роду смертю Бога-Чоловіка на хресті, що станув на Горі Голгофі.

ВІРУЮ це коротке й ядерне зясування усіх правд християн­ської віри, що звернені до найбільшої тайни, цебто до смерти Богочоловіка. Треба відновити віру в інші правди, заки змо­жемо повірити в таємницю таємниць тобто втілення, страсті і смерть Богочоловіка. Священник взиває замкнути двері, щоб не закрався до церкви якийсь невірний, поганин, що негідний бути на Безкровній Жертві Нового Завіту. Сам же Священник закриває собі очі воздухом, щоб пригадати вірним, що не бачи­мо і не вповні розуміємо правди своєї віри, що відкриються нам по смерті, проте віримо в них, бо непомильний Христос обявив їх нам.

КАНОН — цебто жертвоприношення. Триває воно від Свят, Свят, Свят аж до Твоя от Твоїх... Христові слова: ЦЕ Є ТІЛО МОЄ! — ЦЕ МОЯ КРОВ! відновляють Хресну Жертву Спасителя цебто на ці слова Священника Христос містично вми­рає на престолі за спасіння людей.

ТВОЯ ОТ ТВОЇХ. — Священник підносить Освячені Дари, жерт­вує їх Богові в подяку за добродійства, що безперестанно спли­вають на людство. Жертвуючи Богові Ісуса, віддаємо Творце­ві більше ніж Він подав нам, бо Христос вартіший за всі Божі ласки та добродійства.

Ця церемонія піднесення Освячених Дарів нагадує нам вро­чисту хвилинку пожертвовання Спасителя Небесному Отцеві, як то умираючи, Христос закликав: Отче, в Твої руки віддаю свого духа!

ОТЧЕ НАШ.— Наближається божественна хвилина злуки людини з Богом, Святе Причастя. Треба приготовитися до цієї таємничої злуки. Чим? Як? — Вірні звертаються до свого Творця солодким словом Отче наш...

ПЕРЕЛОМАННЯ АГНЦЯ. — Священник вимовляє: Воньмім Святая Святам! Ця старинна формула пригадує вірним, що вони повинні приймати Св. Причастя з чистим сумлінням до душі прикрашеної освятною ласкою. Уважайте, Св. Причастя це пожива для душ, що не мають тяжкого гріха на сумліні! Хто нечистий, нехай не поваксуєть­ся наближатися та немов Юда приймати Тіло Божественного Спасителя, бо воно вийшло б йому на прокляття! При сло­вах: Воньмім! священник підно­сить Агнця, ламає його на чо­тири частини. Одну частинку кидає до чаші, сполучуючи Ті­ло та Кров Спасителя. Ця сполука освяченого Агнця з освя­ченою Кров'ю зображає Вос­кресіння Спасителя, коли Його пресвята душа злучилася з тілом по тридневній розлуці, бо розділені види освяченого Хліба від свяченого Вина означають розлуку душі від тіла, а влучення їх це символ сполуки душі з тілом, що наступило в хвилині вос­кресіння, коли Христос прославлений вийшов із гробу, щоб біль­ше ніколи не вмирати.

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ.— Священник звертається до вірних з Освяченими Дарами, бо Христос зявився Апостолам по воскресенні. — Опісля роздає вірним Святе Причастя, де душі лучать­ся зо Спасителем в інтимнім пориві любови.

Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви не будете споживати тіла Сина Людського й не будете пити крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто споживає Моє тіло та пє Мою кров, той має вічне життя, і того воскрешу Я в по­слідній день. Бо Моє тіло — правдива пожива, Моя ж кров — то правдиве пиття. Хто споживає Моє тіло та пє Мою кров, той в Мені пробуває, а Я в Ньому. Як живий Отець послав Мене, і Я живу Отцем, так і той, хто Мене споживає, він житиме Мною. Я є той хліб, що з неба зійшов! (Ів. 6, 53-58).

Опісля Священник благословляє наряд чашою, де є злучене Тіло та Кров Спасителя. Це нагадує посліднє благословення, що Спаситель уділив Учням, як відходив до неба. І Він вивіз їх за місто аж до Вітанії. І знявши свої руки, Він поблаго­словив їх, та почав відступати та возноситися на небо. (Лк. 24, 50-51). — Оттому Священник бере Святі Дари та від­носить їх на бічний престіл, і це означає відхід Спасителя до неба.

ОТПУСТ — цебто закінчення Божественної Літургії: Христос істинний Бог наш...

Он прегарні церемонії нашої української Літургії, що чудово відтворюють ціле життя Спасителя та Його криваву Жертву на Голгофті.

Треба тільки зрозуміти значення цих обрядів, так будемо дорожити Божественною Літургією, як найкращою перлиною нашого східнього обряду.