Особливості правового режиму окремих складових національної екологічної мережі.

Ядром єдиної територіальної системи, що формує екомережу, визначено ключові території, до яких насамперед належать території та об`єкти природ.-заповід.фонду та ін.території та об`єкти, віднесені законом до природних об`єктів особливої державної охорони. Виділення державою таких територій з повним чи частковим вилученням із господарського обігу та надання особливого правового режиму—намагання протидіяти де градаційним процесам..

Особливій держ.охороні підлягають території та об`єкти природ-заповід.фонду, а також інші об`єкти, що мають велику екологічну цінність, зокрема це унікальні та типові природні комплекси. Для віднесення територій та об`єктів до тієї чи іншої категорії необхідна наявність однієї з двої обов`язкових ознак: унікальність або типовість для відповідної природно-географічної та кліматичної зони. За ознакою унікальності виділяються пам`ятки природи, заповідні урочища, більша частина природних заповідників, курорти загальнодерж.значення та ін.

Природні території та об`єкти, що підлягають особл.охороні, формують єдину територіальну систему і складаються з територій та об`єктів природ.-заповід.фонду, курорт.та лікувал.-оздоровчих, рекреаційних, водохазисних, полезахисних та ін. територій. До «інших» відносяться ті об`єкти, особл.охорона яких не була передбачена в період прийняття закону «Про охор.НПС»--це рідкісні та зникаючі типові рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги, водно-болотні угіддя загальнодерж.та міжнародного значення. Усі ці території та об`єкти входять до складу єдиної нац.екомережі і є частиною її структурних елементів (в першу чергу ключових).

Об`єкти особл.держ.охорони —це найбільш цінні з природоохоронної, екологічної, наукової, естетичної, рекреаційної точок зору природні території та акваторії, яким внаслідок їх унікальності чи типовості державою надається особливий охоронний правовий статус.

Віднесення природних територій та об`єктів до тієї чи іншої категорії особливої державної охорони відбувається з урахуванням науково обґрунтованих нормативів. Відповідно до ЗУ «Про охорону земель»для запобігання надмірному антропогенному впливу на землі, у тому числі надмірній розораності сільськогосподар. Угідь, встановлюються нормативи оптимального співвідношення земел.угідь, серед яких законодавство виділяє й норматив оптимального співвідношення земель сільськогосп., природ-заповід. та ін.природоохорон.призначення. Але серед типів територій та об`єктів особливої пр.охорони центральне місце посідає природ.-заповід.фонд.

143. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері формування національної екологічної мережі.

Особи, винні у порушенні законодавства з питань формування, збереження та використання екомережі, несуть відповідальність відповідно до закону (ЗУ«Про екологіч.мережу України»).Таким чином спеціальний закон не містить переліку порушень, за які особа має притягатись до відповідальності. Тут варто враховувати, що оскільки складовими екомережі є території та об`єкти природ.-заповід.фонду, курорт.та лікувал.-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та ін. території, то у кожному конкретному випадку слід визначати на які території чи об`єкти було спрямоване правопорушення і звертатись до спеціального закону («Про природно-заповідний фонд України”, “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, Земельний кодекс України, Лісовий кодекс та Водний кодекс України, КК, КпАП та ін.).

Має бути дотримано загальне правило, відповідно до якого підставою застосування відп-сті є вчинення правопорушення, тобто протиправного, як правило, винного діяння, що посягає на встановлений в Україні порядок збереження і відтворення відповідних територій та об`єктів, а також біологічних ресурсів. Правопорушення вчиняються у формі проступків (адмін.чи дисциплінарного) та злочинів (кримінально караних). Залежно від характеру правопорушення, тобто тяжкості, особи, яка вчинила протиправне діяння, розрізняють адмін., кримінал., дисциплінар. та майнову відп-сть.

Адмін.від-сть: КпАП передбачає відп-сть за знищення або пошкодження полезахисних ліс.смуг та захисних ліс.насаджень; незаконне вивезення з Укр.і ввезення на її територію об`єктів тварин. і рослин. світу, які занесені до Черв.книги; порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних ботанічних колекцій та торгівлі ними, порушення правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповід.фонду та ін.

Крим.від-сть: КК Укр. передбачає відп-сть за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природ.-заповід.фонду; за порушення правил охорони вод (зокрема забруднення лікувал.вод або зміну їх природ.властивостей); порушення правил охорони надр, за що до особи може застосовуватись штраф, обмеження або позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутого або позбавленням права обіймати відповідні посади.

Незалежно від притягнення до адмін.чи кримінал. від-сті на винного може бути покладено обов`язок выдшкодувати шкоду, спричинену выдповыдним правопорушенням, що здійснюється в порядку майнової відп-сті. Практично завжди при вичненні правопоруш. Заподіюється майнова шкода природ.об`єктам, комплексам. Обов`язок відшкодувати цю шкоду має ряд відмінностей від цивіл.-правової відп-сті, які стосуються самого об`єкта посягання, методів обчислення розміру заподіяної шкоди та її стягнення. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі без застосування норм зниженого розміру стягнення. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості навкол.природ.середов., відтворення природ.ресурсів до стану, придатного для використ. за цільовим признач.

144. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як складові навколишнього природного середовища та об’єкти правової охорони і використання.

Відпов.до Конституції земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Територія Укр.,на яку пошир. її суверенітет, тобто повною мірою забезпечується верховенство права, Конституц.та законів, обмежується держ.кордоном, що визнається Конституц.,законами та міжнар.договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ. Відпов.до ЗУ «Про держ.кордон Укр.» держ.кордон пролягає на морі — по зовнішній межі територіального моря України. До територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виділяють також внутріш.води, до яких відносять:

1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;

5) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

У межах усіх цих просторів нац.та міжнародним правом визнається повний суверенітет Укр., тому правовідносини щодо використ,охорони та забезпечення екол.безпеки регулюються Констит.,ЗУ «Про охор.навкол.прир.серед.», Вод.кодексом, Код.про надра та ін.

Отже, континентальний шельф включає морське дно та надра підводних районів, що виходять за межі її територіального моря на всьому проміжку природного продовження її території на суші до зовнішньої межі підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не пролягає на таку відстань.

Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Її ширина становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Оскільки суверенітет Укр. здійснюється в межах міжнарод.-правов.актів, то правове регулювання здійснюється також Конвенц.про територіал.море та прилеглу зону, Конв.про відкрите море,Конв.про континент.шельф.(1958), які є чинними і обов`язковими для виконання Україною. Саме ці документи визначають порядок викор.та охорони природ.ресурсів морс.просторів, за яким район дна морів та океанів за межами дії націон.юрисдикції, а також його ресурси є надбанням усього людства, суверенітет держав у межах континент.шельфу та виключ. (морс.)економіч.зони здійснюється лише в межах, визнаних міжнародним правом.