Основні вимоги запровадження економіко-правового механізму в галузі екології

1. Застосування економіч­них важелів при здійсненні будь-якої діяльності, пов'я­заної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан навколишнього при­родного середовища і здо­ров'я людей

2. Встановлення норма­тивів плати і розмірів пла­тежів на основі лімітів ви­користання природних ре-" сурсів, викидів і скидів за­бруднюючих речовин у на­вколишнє природне сере­довище, розміщення відхо­дів та інших шкідливих впливів

3. Визначення джерел фі­нансування системи еколо­гічних заходів

4. Надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та здійснен­ні системи екологічних за­ходів

5. Визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної по­рушенням екологічного законодавства та її відшкодуван­ня винними особами

Основні елементи економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища

-   облік та економічна оцінка природних ресурсів

-   фінансування екологічних програм і заходів

- система зборів (платежів) за користування природними ресурсами і забруднення навколишнього природного сере­довища

- створення екологічних фондів

- екологічне страхування

- економічне стимулювання охорони навколишнього приро­дного середовища

Види зборів за забруднення навколишнього природного середовища

- за викиди і скиди забруднюючих речовин

- в межах встановлених лімітів

- за розміщення відходів

- понад встановлені ліміти

Види зборів за спеціальне використання природних ресурсів

- збори за спеціальне використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів

- збори за понадлімітне використання природних ресурсів

- збори за зниження якості природних ресурсів

Платність природокористування

- плата за використання природних ресурсів

- плата за забруднення навколишнього природного середовища

- плата за інші види впливів на навколишнє природне середовище

Економіко-правовий механізм охорони довкілля — це комплексний міжгалузевий правовий інститут, який об'єднує норми права різних його галузей і спрямований на системне правове регулювання суспільних відносин у сфері охорони довкілля на засадах узгодження екологічних та економічних інтересів суспільства; це система, яка містить правову, інституційну, функціональну та економічну підсистеми; це система політико-правових, організаційно-правових, управлінських, економічних, у тому числі фінансових і податкових, заходів, спрямованих на забезпечення охорони природи, раціонального природокористування та екологічної безпеки. Найбільш коротко економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища можна визначити як сукупність правових та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію економічних важелів забезпечення охорони довкілля.

76. Правові форми платежів (зборів) у галузі екології. Еколого-економічні правовідносини.

Правові форми платежів в галузі екології — юридично вста­новлені види плати в галузі використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки

Плата за спеціальне використання природних ресурсів

Плата за погіршення якості природних ресурсів

Плата за забруднення навколишнього природного середовища

Плата за спеціальне використання природних ресурсів — форма економічного платежу, яка підлягає сплаті фізич­ними і юридичними особами за одиницю природного ре­сурсу, наданого (переданого) для спеціального викорис­тання

Нормативи плати за використанні природних ресурсів — юридичне визначена, фіксована сума коштів, обов'язкова для сплати юридич­ними і фізичними особами, які ви­користовують природні ресурси на титулі права власності або спе­ціального природокористування (Природноресурсовий податок)

Фактори визначення – розповсюдженості, продуктивності, якості, місцезнаход­ження...

Ліміти використання природних ре­сурсів — щорічно затверджувані компетентними органами вико­навчої влади норми, які визнача­ють обсяги природних ре­сурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне викорис­тання природних ресурсів. Органи, що затверджують ліміти використання природних ресурсів державного значення - Кабмін, Мінбезпеки.

77. Нормативи платежів (зборів) та ліміти (квоти) у системі економіко-правового механізму в галузі екології.

Нормативи плати за використанні природних ресурсів — юридичне визначена, фіксована сума коштів, обов'язкова для сплати юридич­ними і фізичними особами, які ви­користовують природні ресурси на титулі права власності або спе­ціального природокористування (Природноресурсовий податок)

Фактори визначення – розповсюдженості, продуктивності, якості, місцезнаход­ження...

Економіко-екологічне нормування здійснюється з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Згідно зі ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" діюча система екологічних нормативів охоплює:
нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично допустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС) у навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів);
нормативи використання природних ресурсів;
нормативи платежів і тарифів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.
Нормативи екологічної безпеки є державними загаль-нотехнічними стандартами.

Ліміти використання природних ре­сурсів — щорічно затверджувані компетентними органами вико­навчої влади норми, які визнача­ють обсяги природних ре­сурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне викорис­тання природних ресурсів. Органи, що затверджують ліміти використання природних ресурсів державного значення - Кабмін, Мінбезпеки.

78. Правові засади продажу квот на викиди парникових газів у контексті реалізації положень Рамкової конвенції про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.

Нормування у галузі регулювання антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів проводить центральний орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища з метою:

 

З метою державного регулювання антропогенних викидів парникових газів для суб’єктів господарювання встановлюються дозволи на антропогенні викиди парникових газів в атмосферне повітря.

Антропогенні викиди парникових газів в атмосферне повітря можуть здійснюватися суб’єктом господарювання після отримання дозволу, який видається безоплатно в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу приймається протягом 60 календарних днів із дати надходження документів на розгляд.

Економічний механізм забезпечення скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів передбачає:

торгівлю в установленому порядку України з іншими країнами, які є сторонами Кіотського протоколу, або уповноваженими цими країнами резидентами, одиницями встановленої кількості;

реалізацію в установленому порядку проектів спільного впровадження суб’єктами господарювання за участі інших країн, які є сторонами Кіотського протоколу, або уповноваженими цими країнами резидентами, з метою зниження антропогенних викидів та/або збільшення поглинання парникових газів;   

функціонування ринку скорочення викидів парникових газів, що сприяє раціональному використанню природних ресурсів;

передачу в установленому порядку іншій країні або отримання від неї одиниць скорочення викидів, отриманих у результаті здійснених проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів із джерел та/або на збільшення поглинання поглиначами парникових газів, за умов визначених Кіотським протоколом;

використання сертифікованих скорочень антропогенних викидів парникових газів у рамках механізму чистого розвитку, згідно положень визначених Кіотським протоколом;

встановлення суб’єктам господарювання дозволів на антропогенні викиди парникових газів у навколишнє природне середовище;

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу є:

порушення вимог щодо оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів парникових газів, та/або подання їх у неповному обсязі;

недостовірність даних у документах, поданих для отримання дозволу;

перевищення квоти на викиди парникових газів, не дотримання вимог до технологічних процесів обладнання та споруд щодо охорони навколишнього природного середовища від забруднення парниковими газами протягом строку дії попереднього дозволу;

 

Основними принципами скорочення обсягів антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів є:

зведення до мінімуму несприятливих соціальних, екологічних та економічних наслідків від антропогенних викидів парникових газів;

забезпечення сталого економічного розвитку України;

створення стимулюючих умов для здійснення підприємницької діяльності у сфері впровадження нових екологічно-ефективних технологій і досягнень, спрямованих на скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

забезпечення державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання у частині скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

наукова обґрунтованість, системність і комплексність підходу до скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

формування та реалізація відповідно до національних умов державної політики та заходів, визначених у статті 2 Кіотського протоколу;

нормування викидів парникових газів з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та устаткування у поєднанні з ринковими механізмами скорочень викидів парникових газів і збільшення їх поглинання, спрямовані на забезпечення економічного зростання і стимулювання застосування нових технологій і інновацій.

використання ринкових відносин і конкуренції як одного з основних інструментів стимулювання екологічної ефективності;

стимулювання розвитку енергетичного комплексу, транспорту, комунального господарства, ресурсозберігаючого виробництва, житлового будівництва і пов'язаних з ними сфер послуг, поліпшення екологічного стану в Україні і підвищення якості життя населення;

забезпечення економічної привабливості інвестицій, спрямованих на підвищення екологічної ефективності і скорочення викидів парникових газів.

. Об'єкти регулювання скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів

 

Об'єктами регулювання скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів є:

одиниці встановленої кількості парникових газів для всіхсуб’єктів господарювання на території України, які дозволяється викинути в атмосферне повітря протягом визначеного періоду;  

одиниці скорочення викидів парникових газів досягнутих у результаті спільного виконання проектів суб’єктами господарювання за участі інших країн, які є сторонами Кіотського протоколу, та резидентів цих країн;

дозволи на викиди в атмосферне повітря антропогенних парникових газів, що встановлюються суб’єктам господарювання;

 

похідні встановлених кількостей.

З метою виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом здійснюється контроль за викидами та поглинанням парникових газів.

Державний контроль за викидами та поглинанням парникових газів здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.