Проблематика категорії роду іменника у сучасній англійській мові

 

В англійській мові категорія роду категорія роду реалізується через парадигматичне протиставлення двох опозицій, які утворюють ієрархію. Перша опозиція є загальною і протиставляє особові іменники, які поділяються на чоловічий і жіночий рід (man - he, woman - she), і всі інші, безособові іменники, які відносяться до середнього роду (tree, dog - it). До другої опозиції відносяться тільки особові іменники: на нижньому рівні протиставляються іменники чоловічого і жіночого роду [9;1].

Категорія роду є категорією сталою та виражається не через зміну форм слів, а через іменну класифікацію; кожен іменник належить до одного з трьох родів.

Проблема ідентифікації категорії роду у англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається об’єктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Після дослідження праць з цієї теми, можна сказати, що дослідники умовно розділилися на дві групи: здебільшого вважають, що у ході свого розвитку категорія роду іменника <http://uastudent.com/tag/%d0%ba%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%80%d0%be%d0%b4%d1%83-%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%b0/> перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних (А.І. Смирницький, М. Я. Блох, Тимпко Л.А.), але і є думка, що у сучасній англійській мові граматичної категорії роду як такої не існує.

Розглядаючи природу категорії роду в англійській мові, А.І. Смирницький звертає особливу увагу на фактори, що розрізняють граматичні та лексико-граматичні категорії <http://uastudent.com/tag/%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b8%d0%ba%d0%be-%d0%b3%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d1%96-%d0%ba%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%97/>. На його думку, різниця між цими категоріями простежується на основі встановлених взаємовідносин між лексичними і граматичними моментами в слові: власне граматичні категорії засновані на об’єднанні і взаємному протиставленні різних граматичних форм, що співвідносяться за однією ознакою - за значенням даної категорії. Лексико-граматичні категорії засновані на подібному об’єднанні і протиставленні різних граматичних класів і розрядів слів: граматичний момент присутній тут лише тому, що ці класи і розряди є граматичними, тобто характеризуються певними граматичними формами (і певною граматичною сполучуваністю); лексичний момент визначається тим, що відповідні граматичні ознаки характеризують і розрізняють тут саме слова, а не окремі їх форми [10;148].

Категорію роду в англійській мові можна назвати одним з найбільш спірних питань у граматиці. Як було уже сказано, переважна більшість лінгвістів дотримуються точки зору, що ця категорія існувала тільки в давньоанглійському періоді. Вважається, що, оскільки, формальні показники роду іменників зникли до кінця середньоанглійського періоду і іменник більше не узгоджується з прилягаючими до нього прикметниками та дієсловами, то категорії роду в англійській мові більше не існує. А.А. Ривлина стверджує, що в англійській мові біологічно мотивований родовий поділ на чоловічий і жіночий рід відбувається тільки за допомогою лексичних засобів, а саме спеціальними словами або лексичними афіксами, порівняйте: man - woman, tiger - tigress, he-goat - she-goat, male nurse і так далі [9;1].

Також, серед тих, хто спростовує існування граматичної категорії роду, існує думка, що на відміну від поняттєвої категорії статі граматична категорія роду <http://uastudent.com/tag/%d0%b3%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%80%d0%be%d0%b4%d1%83/> є тільки в тих мовах, де вона має формальне вираження, а саме у слов’янських, балтійських, романських мовах та у німецькій мові. Для її вираження перелічені мови використовують спеціальні закінчення або артиклі. Оскільки в англійській мові, фінно-угорських і тюркських мовах таких показників немає, то немає і категорії роду [11;13].

А.І. Смирницький вважає, що єдиною ознакою, за якою умовно можна було б говорити про “рід” іменника в англійській мові, є співвіднесеність його з займенниками третьої особи однини. Сучасна категорія роду іменника <http://uastudent.com/tag/%d0%ba%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%80%d0%be%d0%b4%d1%83-%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%b0/> у англійській мові реалізується через обов’язкове співвіднесення кожного іменника з особовими займенниками третьої особи однини: he, she або it. Займенники в англійській мові є граматичними родовими класифікаторами. Вибір займенника з яким може бути співвіднесений той чи інший іменник цілком визначається його семантикою: слова, що позначають неживі предмети, співвідносяться із займенникомit “воно”, тобто належать до середнього роду; слова, що позначають живі істоти, співвідносяться, в залежності від статі, із займенниками he “він” і she “вона”, і належать, відповідно, до чоловічого або жіночого роду.

В англійській мові, таким чином, за родами класифікуються власне не слова, а певною мірою самі предмети, референти, що позначаються даними словами. Також залишилася вторинна класифікація слів за родами, що заснована на культурно-історичній традиції (наприклад, іменник love є іменником чоловічого роду, іменник ship - жіночого і так далі). Підсумовуючи погляди А.І. Смирницького на категорію роду іменника, в сучасній англійській мові класифікація іменників за родом заснована не на граматичних, а на семантичних і культурно-історичних принципах. Він вважає, що будь-яка спадкоємність між давньоанглійською системою роду і родом в сучасній мові відсутня [5;139].

На відміну від вищеназваних дослідників М. Я. Блох не заперечує існування категорії роду, але зазначає, що існують протиріччя у баченні цієї категорії між авторами багато-чисельних теоретичних трактатів та укладачами практичних посібників з граматики англійської мови. У той час як автори теоретичних трактатів позначають родову класифікацію іменників у англійській мові як явище суто лексичне чи семантичне, у практичних посібниках з граматики англійської мови автори доводять, що категорія роду іменників являється суто граматичним явищем. Він ставить під питання не так існування категорії роду в англійській мові, як природу її походження і розвитку. Він підтримує теорію, що категорія роду в англійській мові під впливом лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних [12;53].

Дійсно, категорія роду в англійській мові відрізняється від категорії роду в багатьох інших мовах, наприклад, у українській, російській, французькій або в німецькій. Категорія роду з лінгвістичної точки зору може бути або значущою (змістовною), тобто такою, що передає реальні ознаки статі референтів, або формальною (довільною).

В українській і деяких інших мовах категорія роду є змістовною тільки для особових іменників, а для неособових іменників ця категорія є формальною, тобто рід не співвідноситься з реальним біологічним змістом позначуваного референта. Давайте порівняємо іменники “рука“, “палець” та “вухо“. Хоча всі ці іменники позначають частини тіла, відносяться вони до різних родів: рука є іменником жіночого роду, палець - іменником чоловічого роду, а вухо - середнього роду.

Категорія роду в англійській мові перейшовши у розряд лексико-граматичних набула змістовності. У сучасній англійській мові ця категорія змістовною для всього класу іменників, тому що відображає реальні родові ознаки позначуваного референта (або їх відсутність чи неістотність), наприклад: man, woman, boy, girl [9;1].

Категорія роду є категорією сталою та виражається не через зміну форм слів, а через іменну класифікацію; кожен іменник належить до одного з трьох родів.

Проблема ідентифікації категорії роду у англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається об’єктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Після дослідження праць з цієї теми, можна сказати, що дослідники умовно розділилися на дві групи: здебільшого вважають, що у ході свого розвитку категорія роду іменника <http://uastudent.com/tag/%d0%ba%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%80%d0%be%d0%b4%d1%83-%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%b0/> перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних (А.І. Смирницький, М. Я. Блох, Тимпко Л.А.), але і є думка, що у сучасній англійській мові граматичної категорії роду як такої не існує.

 

ВИСНОВКИ

 

Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад - в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою. На середньо англійському етапі мова зазнала певних змін, а саме розпад флективної будови та скорочення відмінків від чотирьох до двох. На кожному такі розвитку англійська мова збагачувалася іноземними запозиченнями, у деяких випадках саме контакт із іншими мовами знаменував початок нового етапу розвитку, наприклад, староанглійський період прийнято датувати з часу норманського завоювання, яке принесло елементи французької мови до англійської.

Найбільш суперечливою категорією іменник <http://uastudent.com/tag/%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba/>а у сучасній мові є категорія роду, існування якої або спростовують, або вказують на те, що категорія роду іменника в ході історії змінила свою природу. Перед тим, як приступити до розгляду діахронії вираження роду іменника слід зрозуміти, які зміни відбулися за три періоди в історії англійської мови та розглянути різницю між граматичною та лексичною категорією.

Процесі свого розвитку категорія роду англійського іменника перейшла з розряду граматичних категорій у розряд лексичних. Цю та подібні думки було озвучено в багатьох наукових роботах, присвячених вивченню теми розвитку роду, наприклад І.П. Іванова, Л.П. Чахоян та Т.М. Бєляєва

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Иванова И.Л., Чахоян Т.М., История анг. Яз, Учебник, Изд 3-е, - СПб., «Авалон», «Азбука-классика», 2006. - 560 с.

2. Ильиш Б.А. История английского язика / Б.А. Ильиш. - М.: Издательство «Высшая Школа», 1968. - 418 с.

.   Бруннер К. История английского языка. В 2-х т. / Карл Бруннер; пер. с нем. С.Х. Васильевой; под. ред. и с предисл. проф. Б.А. Ильиша. М.: Изд. иностр. лит., 1955. - 716 с.

.   Quirk R. An Old English Grammar / R. Quirk, C.L. Wrenn. - London: Robert Cunningham and Sons LTD, 1960. - 166 с.

.   Смирницкий А.И. История английского языка. (Сред. и новый период). Курс лекций. / А.И. Смирницкий. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. - 138 с.

.   Попкова Е.М. Эволюция категории рода в истории английского языка [Електронний ресурс] - Спосіб доступу: http://pravo.hse.ru/68205/publications/6781607.html

.   Блин Л.Е. Грамматикализация и функционирование средств выражения категории определенность - неопределенность в балто-славянских и германских языках. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 51. Філологічні науки/ 2006.

.   Гальперін І.Р. Великий англо-російський словник у 2-х томах, прибл. 150 000 слів. - М., 1986, с. 467.

9. Ривлина А.А. Теоретическая грамматика английского языка [Електронний ресурс]. - Спосіб доступу: www.bgpu.ru/site/content/kafs-/engphil/rivlina/grammar/lectures/lectures%20UNIT%206.htm <http://www.bgpu.ru/site/content/kafs-/engphil/rivlina/grammar/lectures/lectures%20UNIT%206.htm>

.   Смирницкий А.И. Морфология английского языка. / Смирницкий А. И.; под ред. В.В. Пасек. - М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1959. - 440 с.

.   Граматична категорія, значення, форма [Електронний ресурс]. - Спосіб доступу: www.otherreferats.allbest.ru/languages/00034720_0.html <http://www.otherreferats.allbest.ru/languages/00034720_0.html>

.  . Блох М.Я. Теоретическая грамматика английскогоязыка: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. / М.Я. Блох. - М.: Высш. школа, 1983. - 383 с.