Система відмінків давньоанглійської

 

Основи на -а-.До них відносяться іменники чоловічого та середнього роду. Іменники середнього роду поділяються на коротко складові та довго складові. Короткоскладові закінчуються на -u- в називному, знахідному відмінках множині, довгоскладові не мають закінчень [1:117]:

 

	Однина			Множина
Н.в	Stān	Scip	Word	Stānas	Scipu	Word
Р.в	-es	-es	-es	-a	-a	-a
Д.в	-e	-e	-e	-um	-um	-um
З.в	-	-	-	-as	-u	-

 

Якщо кореневий склад містив голосний œ, то в тих формах, де в закінченнях був голосний заднього ряду, в корні з’являвся голосний [а]. Таким чином, в іменнику dœƺ в однині проходить [œ]: dœƺ-es, dœƺ-e; в множині - [a]: dаƺ-аs, dœƺ-а, dœƺ-um.

Основи на -а- мають варіанти: осново творчий суфікс міг ускладнюватися сонантами i чи w, котрий знаходився перед ним; як наслідок, реконструйований суфікс мав форму -ja- чи -wa-. В основах на -ja- звук [j] викликав умлаут кореневого голосного: готськ. Harjis - д.а. here (вісько); готськ. Andeis - д.а. ende (кінець); готськ. Kuni - д.а. cynn (рід); окрім того, [j] викликав подовження приголосного, якщо склад був коротким; тільки в тих випадках, коли корінь закінчувався на [r], подовження не відбувалося і в закінченні називного відмінка було -e (here). В таких випадках [j] міг зберігатися в парaдигмі (heriƺes, herƺes). Принцип довготи та короткості складу зберігається.

Основи на -ja-

 

Число	Відмінок	Чоловічий рід		Середній рід
Однина	Н.в	hrycƺ	End-e	Cynn	Rīce
	Р.в	-es	-es	-es	-es
	Д.в	-e	-e	-e	-e
	З.в	-	-e	-	-e
Множина	Н.в	Hrycƺ-sa	End-as	Cynn	Rīc-iu
	Р.в	-a	-a	-a	-(e)a
	Д.в	-um	-um	-um	-i(um)
	З.в	-as	-as	-	-

 

Основи на -wa зберігають -w у всіх непрямих відмінках, як це видно на прикладі bearu (ліс), searu (кольчуга), snaw (сніг), trēō (дерево).

Основи на -wa-

 

Число	Відмінок	Короткоскладові		Довгоскладові
		Ч.р	С.р.	Ч.р.	С.р.
Однина	Н.в	Bearu/bearo	Searu	Snāw	Trēō, Trēōw
	Р.в	-wes	-wes	-es	-wes
	Д.в	-we	-we	-e	-we
	З.в	-u, -o	-u, -o	-	Trēō, Trēōw
Множина	Н.в	Bear-was	Searu/searo	Snāw-as	Trēō-wu, Trēō-was
	Р.в	-wa	-wa	-a	-wa
	Д.в	-wum	-wum	-um	-wum
	З.в	-was	-u, -o	-as	-wu, -was

 

Основи на -ō-.

Сюди входять тільки іменники жіночого роду, наприклад: ƺiefu (дар), lār (вчення). Вони поділялися на довгоскладові та короткоскладові. В називному відмінку однини коротко складові мають закінчення -u, довгоскладові не мають закінчення. Варіантами є онови на -jō- і -wō-: ecƺ (лезо), beadu (боротьба), mǣd (луг).

 

Число	Відмінок	Ж.р. -ō-	Ж.р. -jō-	Ж.р. -wō-
Однина	Н.в	ƺiefu lār	Ecƺ yð	Beadu mǣd
	Р.в	-e	-e	-we
	Д.в	-e	-e	-we
	З.в	-e	-e	-we
Множина	Н.в	ƺief-a lār-a	Ecƺ-a yð-a	Bead-wa Mǣd-wa
	Р.в	-a	-a	-wa
	Д.в	-um	-um	-wum
	З.в	-a	-a	-wa

 

Основи на -і-.

В цю категорію входять основи чоловічого, середнього та жіночого роду. Розподіл коротко складових та довго складових таке ж, що і в основах на -а- середнього роду. Парадигма чоловічого та середнього родів співпадає з парадигмою на -а-. Кореневий голосний піддається умлауту. Приклади чоловічого роду: mete (іжа), hyll (пагорб), spere (спис), hilt (руківка).

 

Число	Відмінок	Ч.р. -і-	С.р. -і-
Однина	Н.в	Mete hyll	Spere hilt
	Р.в	-es	-es
	Д.в	-e	-e
	З.в	-e	-e
Множина	Н.в	Mete-as hyll-as	Sper-u hilt
	Р.в	-a	-a
	Д.в	-um	-um
	З.в	-e, -as -as	-u -

 

Ж.р. з основою на -і-. Парадигма співпадає з парадигмою основ на -ō-. Короткоскладові зустрічаються дуже рідко. Наводимо приклад довго складового bēn (прохання).

 

	Однина	Множина
Н.в	bēn	Bēn-a
Р.в	-e	-a
Д.в	-e	-um
О.в	-e	-a

 

Основи на -u.

Неіндукуючі; включають іменники чоловічого та жіночого роду. Відмінності парадигми залежать тільки від характеру складу, а не від граматичного роду: sunu (син), duru (двері), feld (поле), hond (рука).

Основи на -u-

 

Число	Відмінок	Короткоскладові		Довгоскладові
		Ч.р. -u-	Ж.р. -u-	Ч.р. -u-	Ж.р. -u-
Однина	Н.в	sunu	duru	feld	hold
	Р.в	-a		-a
	Д.в	-a		-a
	З.в	-a		-a
Множина	Н.в	sunu	duru	feld	hold
	Р.в	-a		-a
	Д.в	-um		-a
	З.в	-a		-a

 

Основи на -n-.

Індукуючі включають всі три роди. Наприклад: hunta (мисливець), ēāre (вухо), sunne (сонце). В російській мові ці основи представлені типами время, знамя.

Основи на -n-

Число	Відмінок	Ч.р. -n-	С.р. -n-	Ж.р. -n-
Однина	Н.в	hunta	ēāre	sunne
	Р.в	-an
	Д.в	-an
	З.в	-an	-e	-an
Множина	Н.в	Hunt-an	Ēār-an	Sunn-an
	Р.в	-an
	Д.в	-um
	З.в	-an

 

Основи на -es-. Неіндукуючі. Представлені дуже невеликою кількістю іменників тільки середнього роду, в основному означаючих дитинчат: cild (дитя), cealf (теля), œƺ (яйце). Індоєвропейське [s] за ротацизмом перетворилось на [r].Однина співпала з основами середнього роду на -a-; множина - також, але але у всіх формах проходить [r]. В російській мові представлені типом чудо - чудеса.

 

	Однина	Множина
Н.в	cild	Cild-ru
Р.в	-es	-ra
Д.в	-e	-rum
З.в	-	-ru

 

Основи на -r. Неіндукуючі; представлені невеликою кількістю іменників чоловічого та жіночого родів. В давальному відмінку однини проходить умлаут, решта відмінків однини незмінні.

 

Відмінок	Однина		Множина
	Ч.р.	Ж.р.	Ч.р.	Ж.р.
Н.в	Brōƥor	mōdor	Brōƥor	mōdra
Р.в	Brōƥor	mōdor	Brōƥra	mōdra
Д.в	Brēƥer	mēder	Brōƥrum	mōdrum
З.в	Brōƥor	mōdor	Brōƥor	mōdra

 

Сюди ж відносяться fœder (батько), dothor (дочка), sweostor (сестра).

Кореневі основи.

Це основи неіндукуючі, але тим не менш вони досить важливі в силу своєї стійкості. Не дивлячись на їх невелику кількість, вони збереглись по сьогоднішній день. Для них характерна відсутність осново творчого суфікса; відмінкове закінчення приєднувалося безпосередньо до кореня. Іншою особливістю є чергування голосних у корені в парадигмі. Якщо звернутися до індоєвропейських форм давального відмінка - наприклад, до латинської та грецької третьої відміни - то ми знаходимо там закінчення -і. В германських мовах також реконструюється в закінченні давального відмінка -і. Очевидно, в кореневих основах також було колись закінчення -і, котре слідувало безпосередньо за кореневим голосним (оскільки осново творчого суфікса не було)., умлаутувало його. В називному і знахідному відмінках множини також було колись закінчення -і та, відповідно, в них також пройшов умлаут.

Сюди відносяться іменники mann (людина, чоловік), fōt (нога), toƥ (зуб), hnutu (горіх), āc (дуб), ƺōs (гуска), burƺ (фортеця, місто), mūs (миша), cū (корова), night (ніч) і деякі інші.

 

Число	Відмінок	Ч.р.		Ж.р.
Однина	Н.в	mann	fōt	ƺōs	mūs
	Р.в	Mann-es	Fōt-es	ƺōs-e	Mūs-e
	Д.в	menn	fēt	ƺēs	Mys
	З.в	mann	fōt	ƺōs	Mūs
Множина	Н.в	menn	fēt	ƺēs	Mys
	Р.в	Mann-a	Fōt-a	ƺōs-a	Mūs-a
	Д.в	Mann-um	Fōt-um	ƺōs-um	Mūs-um
	З.в	menn	fēt	ƺēs	mys

 

Висновки до Розділу 2

Розглянута словозміна іменника показує, що групування за основами досить нечітке. Основне протиставлення йде за парадигмами чоловічого та жіночого родів,котрі увібрали у себе варіантні групи. Середній рід мало чим відрізняється від чоловічого. Основи на -і- та на -ja- (і, відповідно, на -і- та на -jō-) відрізняються від ведучих парадигм на -а- та на -ō- тим, що у них умлауту вав кореневій голосний. Але ця відмінність неграматичного характеру: воно вже дане готовим в звуковій оболонці слова. Різниця між різними типами заклечається в наявності чи відсутності закінчення -е для чоловічого і середнього родів, -u дя жіночого роду в називному відмінку однини. Що стосуються самої відмінкової системи, то в жодній парадигмі не виділяються форми чотирьох відмінків; в кожному типі відмін є омонімічні форми. Загальна кількість відмінків підтверджується тільки при зіставленні усіх парадигм іменника: в основах чоловічого та середнього родів на голосні співпадають називний та знахідний, але ці відмінки мають різні закінчення в основах жіночого роду і в основах на -n-. Досить чітко окреслена функція називного відмінка, як відмінка, котрий оформлює прикметник, а також предикативний член. Родовий відмінок виступає в функції означення зі значенням присвійності, а також непрямого додатка: bād westan-windes (чекав на західний вітер). Давальний відмінок досить багатозначний; він передає значення об’єктності, орудності, та різні локальні відношення. Знахідний- відмінок прямого додатка, він також передає локальні відносини. Найбільш різноманітні відносини та синтаксичні функції виконує давальний відмінок; ці різноманітні значення уточнюються за допомогою прийменників. Прийменники в давньоанглійській найчастіше використовувалися саме в давальному відмінку.

В пізніших текстах зустрічаються випадки використання іменників, котрі належать до одного з типів основ, в формах парадигми іншої. Так, іменник hors (кінь) належить до основи середнього роду на -а-. Однак. В оповіданні Охтхере (Оросій) Альфред використовую слабку основу на -n: hē erede mid horsan.