Фундаментальні ознаки влади як соціального феномену. Специфіка та ресурси політичної влади

Специфіка та ресурси політичної влади

Поняття «політична влада» об’ємніше за змістом, ніж поняття «державна влада», оскільки носіями є не лише держава, а й інші учасники політичного життя суспільства.

Політична влада – це здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їхніх об’єднань за допомогою політичних засобів (права, авторитету, волі).

Основні ознаки політичної влади:

· легальність використання сили;

· обов’язковість її рішень для всіх громадян.

· публічність, тобто все загальність та безособовість, що є виявом всезагальної волі;

· моноцентричність та ієрархічність центрів при йняття рішень;

· багатоманітність ресурсів і методів здійснення влади;

· легальність влади.

Під ресурсами влади розуміють не стільки задіяні, скільки потенціальні засоби здійснення влади, тобто такі, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо.

За характером ресурси політичної влади поділяються на: утилітарні, примусові та нормативні.

Утилітарні ресурси – це матеріальні й соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини (кошти, промислові та продовольчі товари, послуги у сфері охорони здоров’я, освіти, різноманітні пільги та привілеї).

Примусові (силові) ресурси – це заходи адміністративного і кримінального впливу. Вони виконують функцію забезпечення оборони країни, безпеки державної влади, охорони внутрішнього правопорядку. Такими ресурсами є: армія, різні служби безпеки, поліція, прокуратура, суди, а також належні їм техніка, озброєння, в’язниці.

Нормативні ресурси влади – це різні соціальні норми, що регулюють багатоманітні суспільні відносини. Найважливішими з них у здійсненні політичної влади є правові й політичні норми.

Розмежування утилітарних, примусових і нормативних ресурсів політичної влади є досить умовним. Так, використання утилітарних і примусових ресурсів здебільшого теж регулюється відповідними нормами. Дія нормативних правових ресурсів спирається на силу державного примусу й може підкріплюватися утилітарними ресурсами.

 

Реалізація державної влади. Політичні режими

Центральним інститутом влади є держава, а державна влада — один із найвпливовіших чинників суспільного життя. Державна влада спирається на спеціальний апарат примусу, має право видавати закони, які є обов’язковими для виконання всіма громадянами. Державна влада організовує життєдіяльність суспільства, виходячи з усезагальних інтересів.

Особливості державної влади:

- не може належати нікому поза правовими повноваженнями;

- є єдиною в межах свого політичного простору;

- має публічний характер;

- володіє монополією на використання спеціального апарату примусу;

- видає власні розпорядження, обов’язкові для населення;

- програма діяльності ґрунтується на спільності інтересів громадян.

Державна влада функціонально поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.

Реалізація державної влади відбувається завдяки виконанню державою певних функцій. Суть цих функцій полягає у встановленні законів; забезпеченні управління та регулювання всіх сфер суспільного життя; здійснення правосуддя.

Механізм реалізації влади передбачає:

· наявність партнерів, які беруть участь у владних відносинах;

· волевиявлення суб’єкта політики (у вигляді правових актів);

· обов’язковість підпорядкування громадян тим, хто здійснює владу;

· закріплення права одних видавати законодавчі акти, а інших – виконувати їх.

Також важливо ураховувати можливі способи реалізації влади. До них належать: авторитет, право, організовані способи силового впливу.

Політичні режими

Політичний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології та стану політичної культури.

У сучасній політології виокремлюють три основні типи політичного режиму: демократичний, тоталітарний, авторитарний.

Демократичний політичний режим – характеризується як влада народу, народовладдя.

 Основні ознаки:

· вільні вибори правителів;

· пріоритет прав людини над правами держави;

· наявність представницьких органів (що формуються на основі загальних виборів);

· виконавча влада походить від народу (президентська республіка) чи від представницького органу (парламентська республіка);

· розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

· легальна діяльність як урядових, так і опозиційних партій (тобто реальною є багатопартійність);

· визнання і здійснення на практиці конституційних та законних принципів.

Державна влада і громадянське суспільство виступають як рівноправні партнери, які на паритетних засадах беруть участь у вирішенні тих чи інших суспільних проблем.

Прийнято виділяти два підтипи демократичних режимів: парламентський і президентський. їхні основні характеристики відповідають характеристикам парламентської і президентської форм державного правління.

Тоталітарний політичний режим – всеохопне репресивне примушування громадян до здійснення владної волі. Цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об’єднань, соціальних груп. Суспільне життя ґрунтується на бюрократичній системі управління.

Основні ознаки:

· надцентралізована структура влади, в якій панівна група не несе відповідальності перед виборним органом. Влада на всіх рівнях формується через закриті канали, бюрократичним шляхом;

· монопольний політичний контроль над усіма сферами суспільного життя. Цілковите відчуження громадян від власності;

· влада належить масовій політичній партії, що організована недемократичним шляхом;

· терористичний поліційний контроль за поведінкою громадян;

· вимога до громадян активно виявляти відданість режимові;

· монопольна, деталізована ідеологія;

· ліквідація конституційних прав і свобод особистості;

· репресії як засіб державної політики.

Тоталітарний режим проводить послідовну декласацію суспільства. Відтак суспільство з організму перетворюється на механізм, який довільно сконструювали владні структури, тобто на масове суспільство.

Авторитарний політичний режим – зосередження влади в руках однієї особи або монопольної груп. Це режим жорсткого примушування до непопулярних, але формально легальних вимог.

Основні ознаки:

· відмова від принципів конституційності і законності (якщо конституція зберігається, то, здебільшого, носить чисто декларативний характер);

· широке застосування або загроза політичних репресій;

· відмова від принципу поділу влади. Концентрація влади в руках уряду, глави держави чи військових;

· відсутність центральних і місцевих державних органів або ж перетворення їх на маріонеткові установи;

· мілітаризація державного апарату, різке посилення впливу військових сил;

· формування приватного сектора економіки, вільного від прямого державного втручання.

За авторитарного режиму не виключаються певні елементи демократії: вибори, боротьба політичних партій у парламенті.

За авторитаризму починає формуватися громадянське суспільство, але воно фактично підпорядковане державі.