Основні напрямки досліджень політичної науки країн Заходу

- американська політологічна школа

- політична наука у Великій Британії

- політична наука в Німеччині

- французька політологічна школа

            

Американська політологічна школа

Американська політична наука є безумовним лідером серед політологічних шкіл Заходу. Наприкінці 18 — на початку 19 ст. вона виникла як політична ідеологія й перебувала під сильним впливом європейської соціально-політичної думки, збагачуючись її досягненнями, насамперед, у державно-правовій сфері. Характерна риса американської політології на сучасному етапі — відсутність домінуючого напряму чи підходу. Тривалий час таким напрямом був біхевіоризм. Але поряд існували інші, хоч і менш відомі течії. Можна сказати, що американську політологію характеризує відносна сталість не методів, а напрямів досліджень. Незважаючи на певну пріоритетність того чи того теоретико-методологічного напряму — біхевіоризму, функціоналістського й системного аналізу та ін., у центрі уваги політологів постійно перебували плюралізм та елітизм, групи, які беруть участь у політичному процесі, питання демократії. На початку 70-х років відомий американський політолог Р. Даль, відповідаючи на запитання "чи може уряд бути таким, щоб його керівництво людьми здійснювалося на основі консенсусу й політичної рівності?", висунув так звану теорію поліархії. Згідно з нею, термін "демократія" придатний лише для характеристики ідеального стану подій. Реальні системи, що наближаються до цього стану, називаються поліархіями. Теорія поліархії виступає повною альтернативою як для елітистських концепцій, так і для теорій управління більшості. Вона модифікує, поліпшує або доповнює загальні принципи демократії, управління більшості в таких пунктах: хто представляє народ; які права і яким чином гарантовані меншості; чи зникають різні види нерівності. Досить стабільним є інтерес американської політології до проблеми виборів. Уже на початку ХХ ст. один із відомих авторитетів американської соціології Ф. Гіддінгс підкреслював важливість дослідження виборів для становлення політичної науки. У 20-х роках акцент було зроблено на аналізі результатів опитувань громадської думки. Також важливими галузями досліджень американських політологів є: теорія суспільної стабільності та міжнародні відносини.

Політична наука у Великій Британії

Тривалий час, майже до початку 50-х років 20 ст., в англійській політології домінували два напрями розуміння поведінки людини — соціологічний та економічний. Чимало досліджень політологів Великої Британії присвячено проблемі зростання політичної апатії. Велику увагу англійські політологи (Д. Батлер, Д. Стоуне, Дж. Блаймлер, Д. Макквейл, М. Харрісон та ін.) продовжують приділяти вивченню впливу засобів масової інформації на формування громадської думки.

Політична наука в Німеччині

Питання політики й політичних відносин традиційно розглядалися в межах філософії держави, сама політологічна наука виникла на початку 20 ст. як соціологія держави. Всі політичні процеси в цілому розглядалися в межах державознавства, до нього також входили питання державного управління. Сучасна політологія Німеччини намагається поєднати філософське осмислення держави з дослідженням конституційних і політичних реалій. Водночас у німецькій політології існують різні трактування самого поняття держави. Деякі дослідники намагаються показати, що держава — це елемент соціальної системи. Але більшість учених традиційно характеризує її як носія "трансцендентального розуму", "вічних цінностей", а також як сферу реалізації свободи (концепції Е. Фортхоффа, X. Куна, Е. Хіппеля).Останнім часом серед політологів Німеччини стала модною концепція створення "сильної" держави.

Французька політологічна школа

Тривалий час центральне місце у французькій політичній думці належало проблемам держави, природи політичної влади, формуванню політичної культури. Однак за останню чверть століття сама наука зазнала істотних змін. Якщо раніше вона займалася переважно теоретичними розробками, то, починаючи з 70-х років, стався перехід до аналізу кризових ситуацій і вироблення конкретних рекомендацій з тих чи тих питань. у полі зору дослідників перебувають питання взаємодії політичних партій і мас, розвитку партійних систем, результатів виборів тощо.