Концепції та ознаки правової соціальної держави

Сутність ідей правової держави полягає в утвердженні суверенності народу як джерела й суб´єкта влади, гарантованості його свободи, в підпорядкуванні держави суспільству, у пануванні закону.

Авторитетні представники буржуазної політичної думки (Ш. Монтеск´є у Франції, Дж. Локк в Англії та ін.) протиставили феодальній сваволі непорушність закону й тим самим зробили свій внесок у становлення теорії правової держави.

Філософську основу правової держави розробив німецький філософ І. Кант. Він розглядав державу як об´єднання безлічі людей, які підкоряються правовим законам.

Лише за допомогою норм права державна влада може набути загальності та обов´язковості, що й забезпечує стабільність і динамізм політичних процесів. У зв´язку з цим, розбудовуючи правову державу, потрібно керуватися принаймні такими трьома основними принципами взаємозв´язку держави і права:

1. Першість і верховенство права. Це означає, що право є невід´ємною власністю людини, нації й народу, його ніхто не надає й ніхто не може відчужити.

2. Відповідність закону праву. Будь-який закон, прийнятий державою, повинен бути правовим.

закон є лише юридичною формою права.

3. Формальна рівність. Право повинне бути визнаним як рівний для всіх вимір свободи. Принцип нормальної рівності допускає лише одне — закріплення в законі однакових можливостей.

Головні ознаки правової держави:

1. Наявність розвинутого громадянського суспільства. Існування правової держави неможливе без громадянського суспільства, як і навпаки.

2. Верховенство права, поширення вимог і норм конституції та законів на діяльність усіх громадських і політичних інституцій.

3. Правова рівність усіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави.

4. Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, стримування й урівноваження ними одна одної.

5. Розв'язання питань і прийняття загальних рішень за ознакою більшості, але з урахуванням прав меншості.

6. Визначальна роль суду у розв'язанні всіх спірних питань, шдконтрольність йому всіх громадян та інституцій; можливість оскарження в судовому порядку неправомірних дій держави; юридична взаємовідповідальність держави і особистості.

7. Легальна діяльність не лише правлячих, а й опозиційних партій, об'єднань, рухів.

8. Вседоступність суспільно значимої інформації, незалежність ЗМІ.

В загальному вигляді правову державу можна визначити як державу, в якій панує право. Згідно більш конкретного визначення правова держава – це правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади і її стосунків з індивідами як суб’єктами права.

В трактуванні Дж.Локка концепція правової держави втілюється в державі, де править закон, що відповідає природньому праву та признає невідчудженні природні права і свободи особи, і здійснено поділ влади. Таку державу з верховенством права він протиставляє деспотизму.

Нові уявлення про поділ влади отримали систематичну розробку в концепції Ш.Л.Монтеск'є. Розрізняючи в кожній державі три види влади - законодавчу, виконавчу і судову, - він відмічає, що для попередження зловживання владою необхідно такий порядок речей, при якому різні влади могли б взаємно стримувати одна одну. Поділ і взаємне стримування влади є, згідно Монтеск'є головною умовою для забезпечення політичної свободи в її відношенні до державного устрою. При цьому він підкреслює, що політична свобода полягає не в тому, що б робити те, що заманеться.

З обгрунтуванням теорії правової держави виступив І.Кант. "Держава, - відмічає він, - це об'єднання багатьох людей підпорядкованих правовим законам.” Суть держави, за Кантом, полягає у вищому ступені узгодження з правовими принципами, і намагатися досягнути такої узгодженості нас зобов’язує розум через категоричний імператив.

В ХХ ст. багато ліберальних авторів виступали проти Гегелівської філософії держави і права, кваліфікуючи її в якості однієї з теоретичних основ ідеології і практики фашизму, націонал-соціалізму і взагалі всіх різновидів сучасного деспотизму і тоталітаризму. Однак дійсний зміст Гегелівської концепції правової держави свідчить про помилковість і безпідставність подібних звинувачень.

В цілому вся Гегелівська концепція правової держави прямо і однозначно направлена проти зловживання, безправ’я і взагалі всіх неправових форм застосування сили збоку приватних осіб, політичних об’єднань і владних структур. В гегелівському етатизмі (державництві) дійсне бачення не ідеологічної підготовки тоталітаризму, а авторитетне філософське попередження про його небезпеку.