Економічний зміст і завдання обліку праці та її оплати

 

Праця являє собою процес цілеспрямованої діяльності людини і є важливим елементом виробничого процесу. Тому чітка організація обліку праці та її оплати має важливе значення.

Питання праці та її оплати регламентуються Законами України “Про оплату праці”, “Про колективні договори та угоди”, Кодексом законів про працю, іншими нормативними документами.

Реформування заробітної плати є одним з найбільш актуальних питань і потребує комплексного підходу, спрямованого на забезпечення розвитку національного ринку, зростання доходів і платоспроможного попиту населення, посилення стимулюючої функції заробітної плати.

Відповідно до Закону України “Про оплату праці” під заробітною платою розуміють винагороду, обчислену, зазвичай, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Усі витрати на оплату праці поділяються на три групи:

1. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Основна заробітна плата існує у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або виходять за межі їх норм.

Розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну. За відрядною оплатою праці заробіток працівника залежить від кількості виробленої продукції (виконаної роботи) і відрядної розцінки. За погодинною формою оплати заробіток працівника залежить від погодинної тарифної ставки і фактично відпрацьованого часу.

Відрядна оплата праці складається із таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, акордно-преміальної. При прямій відрядній оплаті розцінки за одиницю продукції (роботи) є сталими, розмір заробітку залежить від кількості виробленої продукції або обсягу виконаних робіт незалежно від затраченого часу.

При відрядно-преміальній оплаті поряд з оплатою за встановленими розцінками за виконану роботу працівникам нараховують премії за виконання і перевиконання певних показників.

Прогресивнішою є акордно-преміальна система оплати праці, за якої оплата проводиться не за окремі види робіт, а в цілому за весь виконаний цикл робіт (одержану продукцію рослинництва, тваринництва, завершене будівництво тощо). До кінцевого розрахунку працівникам виплачують аванс. Після завершення всього циклу робіт проводять доплату з врахуванням трудового вкладу кожного працівника.

Погодинна форма оплати праці складається із двох систем: простої погодинної і погодинно-преміальної. За простої погодинної системи сума заробітку залежить від кількості відпрацьованих годин і годинної тарифної ставки. За погодинно-преміальної системи, крім оплати за відпрацьований час, виплачуються премії за досягнення певних показників в роботі.

Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів, службовців здійснюється за місячними посадовими окладами (ставками), якщо інше не передбачено колективним договором чи іншими нормативними документами.

Відповідно до Закону України “Про колективні договори і угоди” підприємства самостійно встановлюють форми і системи оплати праці своїх працівників, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсацій і гарантійних виплат.

У фермерських господарствах оплата праці здійснюється відповідно до Закону України “Про фермерське господарство”. Прибуток (доход) фермерського господарства визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами, включаючи податки і інші збори та платежі. Доход, що залишається в розпорядженні фермера, використовується на розширення виробництва і особисте споживання (винагорода за працю у вигляді заробітної плати).

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці включаються до складу елемента “Витрати на оплату праці”.

Важливою умовою контролю за дотриманням принципу матеріальної зацікавленості через оплату праці відповідно до кінцевих результатів є своєчасний і точний облік праці і розрахунків по її оплаті, який покликаний забезпечити достовірне визначення затрат праці на виробництво, сприяти підвищенню її продуктивності, зниженню собівартості продукції і підвищенню рентабельності виробництва.

Перед бухгалтерським обліком праці та її оплати стоять такі завдання: своєчасний і точний первинний облік обсягу і якості виконаних робіт, виходу продукції і використання робочого часу; контроль за правильністю використання встановлених норм і розцінок для нарахування оплати праці; правильний і обґрунтований розподіл затрат праці і її оплати на виробництво продукції по структурних підрозділах і облікових об’єктах; своєчасне проведення розрахунків по оплаті праці; своєчасний розрахунок з фінансовими органами по платежах в бюджет, а також з органами страхування; своєчасне складання і представлення звітності по праці та її оплаті.