Землекористування і структура земельних угідь.

 

Земля – основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, один з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрного формування, який, крім землі, включає трудові ресурси, основні та оборотні засоби, фінансові ресурси та матеріальні.

Людина обробляє верхній шар землі – ґрунт, створюючи сприятливі умови для росту й розвитку рослин, тобто земля є предметом праці. Одночасно використовуються фізичні, хімічні, біологічні та інші її якості для одержання врожаю с/г культур, тобто земля виступає як знаряддя праці. Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності с/г виробництва. Без її раціонального використання неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. В інших галузях народного господарства вона має різне призначення і відіграє неоднакову роль.

Земля не є результатом людської праці; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід’ємною її умовою.

За характером використання земельного фонду у виробничому процесі розрізняють дві групи земель. До першої відносять землі с/г призначення (землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначення для цих цілей). До другої – не с/г призначення.

До земель с/г призначення належать:

- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

- не с/г угіддя (господарчі шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та ін. захисні насадження, крім тих, що віднесені до лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування, але вони не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним державам.

Структура угідь залежить як від рельєфу місцевості, так і від якості ґрунтів.

При аналізі структури земельних ресурсів необхідно вивчити зміни в співвідношенні угідь Сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення, тенденції, темпи і причини цих змін, що дасть змогу не допустити або обмежити використання с/г угідь, насамперед їх інтенсивної частини, для потреб безпосередньо не пов’язаних з вирощуванням с/г культур.

Таблиця 1.5.

Склад і структура земельних угідь

 

Назва угідь	2005		2006		2007		2007 у % до
	га	%	га	%	га	%	2005	2006
Загальна земельна площа Всього с/г угідь З них:  Рілля  Сіножаті  Пасовища  Багаторічні насадження Зрошуванні землі Інші землі Коефіц. освоєння землі Коефіцієнт розораності с/г угідь Коеф. використ. землі	5824,4 5264,2   4191 - 987,2 86 - - -   - -	100 90   72 - 17 1 - - 90   80 95	5824,4 5264,2   4191 - 987,2 86 - - -   - -	100 90   72 - 17 1 - - 90   80 95	5824,4 5428,2   4355 - 987,2 86 - - -   - -	100 93   75 - 17 1 - - 93   80 96	100 103   104 - 100 100 - - -   - -	100 103   104 - 100 100 - - -   - -

 

З таблиці 1.5. видно, що загальна земельна площа не змінилась, але зросла площа с/г угідь на 164 га за рахунок збільшення площі ріллі, через залучення земель не с/г призначення у виробництво за рахунок трансформації угідь відповідно до природних умов, перспективної стратегії розвитку підприємства. Загалом у структурі земельної площі с/г угідь займають 93%, у тому числі рілля – 75%. рівень освоєння землі – 93%, розораність с/г угідь – 80%, рівень використання ріллі – 96%. Структура земельних угідь відповідає напряму спеціалізації підприємства.

Найефективнішим видом земельних угідь є рілля, від правильного використання якої залежать результати с/г виробництва і соціальний розвиток підприємства.

Раціональне використання ріллі передбачає добір найефективніших культур, які забезпечують найбільший вихід продукції при високій окупності витрат на їх виробництво.

Для поліпшення структури посівних площ проводиться детальний аналіз ефективності використання землі. Оцінка ефективності використання земельних ресурсів проводиться за допомогою системи показників (таблиця 1.6.).

Таблиця 1.6

Динаміка економічної ефективності сільськогосподарських угідь

 

Показники	Роки			2007 у % до
	2005	2006	2007	2005	2006
Одержано у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..  У т.ч. рослинництва - прибутку, всього, тис. грн.  У т.ч. тваринництво - молока, ц - приросту худоби і птиці, ц   Одержано на 100 га ріллі - валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..  У т.ч. рослинництва - прибутку, всього, тис. грн.  У т.ч. тваринництво - молока, ц - приросту худоби і птиці, ц   Одержано на 100 га посівів зернових - валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..  У т.ч. рослинництва - прибутку, всього, тис. грн.  У т.ч. тваринництво - молока, ц - приросту худоби і птиці, ц	19,9   9,4   2,3 6,3     25,1     11,8   2,9 6,9     159,2   74,9 311 43,4	22,7   20,7   0,8 1,8     28,5     26,0   1,0 2,2     124,5   79,3 118,7 9,8	12,4   6,0   1,1 5,3     15,5     7,2   1,3 7,6     149,2   78,1 219,9 73,1	62   66   48 84     61     61   45 110     93   104 71 168	53   29   138 294     54     28   130 345     120   98 185 75

 

За результатом аналізу даних таблиці 1.6, можна зробити висновок, що в звітному році ефективність використання землі знизилась, зросли тільки показники тваринництва. Але це частково результати реалізованої худоби і птиці на забій. Тому необхідно використати всі можливі резерви для підвищення ефективності використання землі. Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відтворення родючості ґрунту. Головне джерело поповнення гумусу в грунті – органічні добрива і поживні залишки.

Істотним фактором підвищення продуктивності землі є регулювання водного режиму: відвід фільтраційних вод у вологі роки і зрошення в посушливу пору.

Важливою умовою охорони і раціонального використання землі є система заходів щодо захисту ґрунту від водної і вітрової ерозії: мінімальна і безвідвальна обробка ґрунту, ґрунтозахисні сівозміни із стрічковим розміщенням посівів і парів.

Одним із факторів підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням ґрунтів. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки, широкозахватних ґрунтообробних машин.

Великий вплив на підвищення продуктивності земель робить боротьба з бур’янами і шкідниками с/г культур. Основні засоби захисту рослин – біологічні, механічні і хімічні.

Підвищенню ефективності використання земельного фонду сприяє вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів.

Подальше підвищення продуктивності угідь тісно пов’язане з кардинальним поліпшенням природних кормових угідь – косовищ і пасовищ, що займають значну питому вагу в загальній площі с/г угідь.

Підвищенню ефективності використання земель сприяють також застосування інтенсивних технологій вирощування культур, використання більш врожайних районованих сортів, удосконалення структури посівів, проведення всіх польових робіт в оптимальний термін, підвищення кваліфікації працівників, культури землеробства тощо.

Наслідки господарської діяльності у вирішальній мірі залежать від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Забезпеченість визначається за окремими категоріями працюючих шляхом порівняння фактично наявних їх з плановою потребою (таблиця 1.7.).

Таблиця 1.7

Забезпеченість трудовими ресурсами СТОВ «Рось»

 

Трудові ресурси	2005			2006			2007			Відхилення
	Потр.	Факт.	%	Потр.	Факт.	%	Потр.	Факт.	%
Всього, В т.ч.: - у рослинництві  - трактористи-машиністи  - шофери - у тваринництві  - доярки, оператори;  - скотарі  - свинарі  - будівельники Працівники - підсобного цеху - службовці (кер. спеціалісти)	159   65   50 15 85   27 26 28 4   4   5	80   30   26 4 38   26 6 4 2   2   10	50   46   52 27 45   96 23 14 50   50   200	159   67   51 16 83   27 25 27 4   4   5	62   26   24 2 28   18 4 4 2   2   4	39   39   47 13 34   67 16 16 50   50   80	139   64   50 14 66   25 18 19 4   4   9	42   21   19 2 19   12 3 2 2   1   2	30   33   38 14 29   48 17 11 50   25   22	-9   -6   -9 +1 -5   -19 +1 -5     -25   -58

 

Підприємство забезпечене трудовими ресурсами не повністю, лише на 30%. Брак трудових ресурсів негативно впливає на виробництво, тому фактична кількість працівників повинна бути рівною потрібній. Але стан трудових ресурсів на даний момент дуже поганий і не може бути ефективно використаним.

Основні засоби с/г являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні й удосконалення. Розширення, підтримання належного функціонального стану та раціонального використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливість росту і підвищення його ефективності.

Таблиця 1.8

Забезпеченість основних засобів та енергетичними ресурсами

 

Показники	Роки			2007 у % до
	2005	2006	2007	2005	2006
Припадає на 100 га с/г угідь: - вартість основних виробничих засобів, тис. грн.. - енергетичні ресурси, к.с. Припадає на одного середньорічного працівника: - вартість основних виробничих засобів, тис. грн.. - енергетичні ресурси, к.с.	9,0 2,9   7,0 41,2	9,2 3,0   9,0 41,6	7,0 2,9   7,2 43,1	78 100   102 105	76 97   80 104

 

Аналіз даних (таблиці 1.8) свідчить про те, що забезпеченість підприємства основними засобами в доброму стані. Це видно за вартістю основних засобів з розрахунку на 100 га с/г угідь – 7,0 тис. грн.. і з розрахунку на одного працюючого – 7,2 тис. грн.. забезпеченість енергетичними ресурсами на одного середньорічного працівника вище норми, але це за рахунок низької забезпеченості трудовими ресурсами.

Вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції є наявний ресурсний потенціал (земельні ресурси, трудові, основні та оборотні засоби, фінансові ресурси), якісні його параметри та раціональне поєднання в процесі господарської діяльності.