Розділ 3. Обгрунтування виробничої програми галузі.

Планування врожайності сільськогосподарських культур.

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.

Посівів кормових культур не передбачається, так як в 2007 році збуто поголів’я худоби і птиці.

Потребу підприємства в продукції рослинництва необхідно визначити маючи на увазі ефективність виробництва окремих її видів, попит на неї і вимоги сівозмін.

Ефективність виробництва товарних культур може бути визначена наступними показниками (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Ефективність виробництва товарних культур

 

Культури

Вир. собівартість

Соб. 1 ц реалізац.

Ціна реалізації

Прибуток, ц

Прибуток, га

Рівень рентабельності,%

Сума балів

Порядковий номер

грн

бал

грн

бал

грн

бал

грн

бал

грн

бал

грн

бал

Зерно Соняшнику Плоди

57,8 - 170

0,34 - 1

58,2 - 182

0,32 - 1

67,3 104,3 180

0,37 0,6 1

9,1 - -2

1 - -0,2

109,2 - -0,08

1 - -0,001

16 - -1

1 - -0,06

4,03 0,6 2,74

1 3 2

 

Отже, найвищий рівень ефективності виробництва – зернові культури. Це свідчить про їх найвищий рівень конкурентоспроможності, а отже про необхідність першочергової уваги підприємства саме до зернових культур.

Планувати врожайність сільськогосподарських культур рекомендується з урахуванням досягнутого у перед плановий період рівня (у середньому за 3-5 років) і очікуваного приросту за рахунок проведення окремих агротехнічних заходів, спрямованих на її підвищення.

Під час планування та факторного аналізу врожайності враховують різний вплив факторів на врожай та неоднакову залежність.

Приріст врожаю озимої пшениці від впровадження перспективного сорту, тобто сорту Одеська напівкарликова замість сорту Безоста 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):

ц на 1 га

Приріст врожаю ярого ячменю від впровадження перспективного сорту, тобто сорту Одеський 115 замість сорту Дніпровський 425 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):

ц на 1 га

Приріст врожаю соняшнику від впровадження перспективного сорту, тобто сорту Одеський 122 замість Кіровоградського 11 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):

ц на 1 га

Приріст врожаю оз. пшениці за рахунок додаткового внесення мінеральних добрив і гною:

А) визначається кількість поживних речовин у кожному виді мінеральних добрив, яка буде використана рослинами у першому році (додатки Д.1; Д.2):

- азотні 70х0,60 = 42 кг д.р.

- фосфорні 50х0,25 = 12,5 кг д.р.

- калійні 15х0,75 = 11,25 кг д.р.

Б) визначається кількість поживних речовин, яка буде використана рослинами у першому році з додатково внесеного гною (додатки Д.1; Д.2):

- азотні 6,4х1 = 6,4 кг д.р.

- фосфорні 6,4х1 = 6,4 кг д.р.

- калійні 6,4х1,5 = 9,6 кг д.р.

В) на підставі даних, отриманих у пунктах А), Б) та джаних додатка Б розраховується приріст врожайності пшениці за рахунок внесення добрив:

- азотних ц з 1 га

- фосфорних ц з 1 га

- калійних ц з 1 га

Приріст врожаю від дотримання строків сівби оз. пшениці:

(87х0,20)/100 = 0,17

Отриманні розрахунки внесемо в слідуючу таблицю і визначимо планову врожайність.

Таблиця 3.2

Розрахунок планової врожайності культур

 

Культури	Фактична врожайність, ц з 1 га	Приріст врожайності (ц з 1 га) за рахунок					Планова врожайні-сть, ц з 1 га
		Заміни сорту	Внесення органічних і мінеральних добрив	Дотримання оптимальних строків сівби	Обробіток посіві отрутохімікатами	Зрошення
Пшениця озима Ячмінь ярий Соняшник	14,5 14,4 6,5	2,9 0,4 0,7	1,49 - -	0,17 0,17 0,17	1,9 1,2 1,6	2,1 1,7 1,8	23,06 17,87 10,77

 

З таблиці 3.2 ми бачимо, що за умови виконання намічених агротехнічних прийомів в плановому році ми отримаємо таку врожайність: оз. пшениці – 23,06 ц/га; ярого ячменю – 17,87 ц/га; соняшнику – 10,77 ц/га.

Хоча такі показники врожайності дуже низькі порівняно з іншими господарствами, для СТОВ «Рось» вони є нормальними порівнюючи з попередніми роками.

 

Планування посівних площ і валових зборів і використання продукції.

 

При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур на підприємстві виходячи з:

- потреби конкретних видів продукції рослинництва;

- конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур;

- обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.

Обчислюючи планову потребу в продукції рослинництва, ураховують:

1. Попит на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку. Основними напрямами реалізації продукції рослинництва можуть бути:

- реалізація продукції за договорами з переробними, сільськогосподарськими, заготівельними, торгівельними та іншими організаціями. При цьому особливу увагу приділяють виконанню державних замовлень (за їх наявності) на продукцію;

- поставки за міжгосподарською кооперацією;

- експорт продукції;

- поставки відповідно до бартерних договорів;

- реалізації на міських ринках, у власних магазинах, ларьках, населенню.

2. Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:

- створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів, а також задоволення потреби в кормах і насінні особистих господарств населення;

- видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в господарстві положення про оплату праці;

- виділення в рахунок оплати за земельні та майнові паї;

- виділення для громадського харчування у фонд допомоги;

- використання для переробки на підсобних промислових виробництвах господарства.

Для зони господарства СТОВ «Рось» судячи з рекомендацій науково-дослідних установ і багаторічного досвіду підприємства, напрям виробництва (зерновий) є прийнятним.

Вирішуючи питання планування посівної площі слід виходити з того, що пріоритетними тут мусять бути підходи, націлені на забезпечення реальних потреб підприємства в продукції рослинництва. Бездумне дотримання вимог сівозмін, запроваджених переважно ще в часи планово-адміністративної економіки, може привести до того, що частина вирощеної продукції так і не знайде свого споживача, або навпаки, потреби споживачів повністю не будуть задоволені. Але й ігнорувати сівозміни також не можна.

Таблиця 3.3

Площі та структура посівів

 

Культури	Фактично в сер. за три роки			По плану
	га	%		га	%
Зернові культури - всього У т.ч.: озимі зернові  з них: озима пшениця  південна зоря  Скіф’янка  Безоста 1/Одеська  Напівкарликова  Одеська 51  Ярі зернові  з них: Ячмінь ярий  Дніпровський 425/  Одеський 115  Дніпровський 425 Технічні культури – всього У т.ч.: соняшник  Кіровоградський /  Одеський 122  Кіровоградський	912 551 551 90 170   168 128 361 361   116 245 562 562 180 382	21 13,1 13,1 2,1 4,1   4,0 3,1 8,5 8,5   2,7 5,8 13,2 13,2 4,2 9,0	61,9 37,4 37,4 6,0 12,0   11,3 8,7 24,5 24,5   7,9 16,6 38,1 38,1 12,2 25,9	2586,9 2072,9 2072,9 550 552   670 300,9 514 514   165 349 418,1 418,1 135 283,1	59,4 47,6 47,6 13 12,7   15,4 6,9 11,8 11,8   3,8 8,0 9,6 9,6 3,1 6,5	86,1 69,0 69 18 18,4   22,3 10 17,1 17,1   5,5 11,6 13,9 13,9 4,5 9,4
Всього посівів	1474	35,0	100	3005	69	100
Пари	2007,7	47,3	х	370,2	8,5	х
Рілля в обробітку	4245,7	100	х	4355,0	100	х

 

Намічені зміни в сортовому складі культур: озима пшениця – Безоста 1 на Одеську напівкарликову; яр. ячмень – Дніпровський 425 на Одеський; соняшник - Кіровоградський на Одеський 122. Частка застосування нового сорту 32 % наміченої площі посіву. При розрахунках структури посіві це включено.

Формами планової документації сільськогосподарських підприємств передбачено розрахунок потреби й вартості насіння. Проте процес планування не зводиться тільки до цього. Важливо охопити весь комплекс питань, пов’язаних із сортооновленням, сортозаміною та виробництвом власного насіннєвого матеріалу.

Потребу в насінні планують, виходячи з посівних площ і вагових норм його висіву. Якщо при складанні річного плану господарства можна користуватися усередненими для культур нормами висіву насіння, то в планах госпрозрахункових підрозділів, робочих планах з проведення посіву застосовують індивідуальні норми. Ці норми враховують кількість зерен на 1 га, які забезпечують оптимальну густоту рослин, що залежить від сорту, строків і способу посіву, якості насіння, ґрунту, попередників, забезпеченості поживними речовинами тощо. Умови можуть відрізнятись не лише у виробничих підрозділах, а й на окремих ділянках земель, що зумовлює відповідне визначення норм висіву насіння.

Заміну сорту певної культури планують з появою нових продук­тивніших районованих сортів порівняно з тими, що їх вирощують. У таких випадках передбачають придбання насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах чи науково-дослідних установах. Сортооновлення періодично передбачають для всіх сільськогосподарських культур з урахуванням прийнятого порядку ведення насінництва.

Таблиця 3.4

Розрахунок потреби і вартості насіння

 

Культури

Площа, га

Норма висіву на 1га, кг

Загальна потреба

У тому числі

Купівля

Обмін

Вартість доставки, грн..

Загальна вартість, грн.

Насіння власного виробництва

По нормі

З урах. страх. фонду

ц

грн.

ц

грн.

ц

грн.

купленого

обмінного

всього

1 ц

Зернові культури - всього У т.ч.: оз. зернові з них: оз. пшениця Південна зоря Скіф’янка Одеська нпівкарликова Одеська 51 Ярі зернові з них: Ячмінь ярий Одеський 115 Дніпровський 425 Технічні культури – всього У т.ч.: соняшник Одеський 122 Кіровоградський

2586,9 2072,9 2072,9 550 552   670 300,9 514 514 165 349   418,1 418,1 135 283,1

- - 200 200 200   200 200   200 200 200   - 15 15 15

- - 4145,8 1000 1104   1340 601,8 - 1028 330 698     62,7 20,25 42,72

- - - - -   - - - 154,2 49,5 104,7   - - - -

600 290 290 290 -   - - 310 310 - 310   - - - -

26586,2 11768,2 11768,2 11768,2 -   - - 14818 14818 - 14818   - - - -

4628 3755,8 3755,8 710 1104   1340 601,8 872,2 872,2 379,5 492,7   62,7 62,7 20,25 42,72

197932,8 156468,4 156468,4 28811,8 44800,3   54377,2 24421,0 41464,4 41464,4 18041,4 23422,9   5518,9 5518,9 1782,4 3760,2

- - - - -   - - - - - -   - - - -

- - - - -   - - - - - -   - - - -

1707 1350 1350 252 396   486 216 324 324 144 180   33 33 15 18

- - - - -   - - - - - -   - - - -

226226 169586,6 169586,6 40832 45196,3   54863,2 24637 56606,4 56606,4 18185,4 38420,9   5551,9 5551,9 1797,4 3778,2

- - 40,9 40,8 40,9   40,9 40,9   55,1 55,1 55,0   - 88,5 88,5 88,5

 

Загальна вартість зернових культур – 226 226 грн.

Технічних – 5 551,9 грн.

Зведеним розподілом виробничої програми по рослинництву є баланс продукції. В ньому показують плановий рух продукції рослинництва та окремих продуктів її переробки впродовж усього планового року.

Таблиця 3.5

Баланс продукції рослинництва, ц

 

Види продукції	Наявність на початок року	Надходження		Всього до розподілу	Витрати												Очікувана наявність на кінець року
		Валове виробництво	Інші надходження		Продаж споживачам					Плата за орендну плату	На насіння	На корм худобі і птиці		Продаж в рахунок оплати праці	Натуроплата	На переробку
					Приватним особам	Березовський елеватор	Буялицький елеватор	Фермерське господарство «Гайчук»	Інші підприємства			З поч.. року до урожаю	Від урожаю до кінця року
Зернові культури Оз. зернові Оз. пшениця Ярі зернові Яр. ячмінь Технічні культури Соняшник	56986,3 47801,1 47801,1 9185,2 9185,2   4502,9 4502,9	56986,3 47801,1 47801,1 9185,2 9185,2   4502,9 4502,9	- - - - -   - -	56986,3 47801,1 47801,1 9185,2 9185,2   4502,9 4502,9	3000 3000 3000 - -   1000 1000	4000 1000 1000 3000 3000   - -	6000 6000 6000 - -   - -	2000 2000 2000 - -   1000 1000	7130 6000 6000 1130 1130   900 900	- - - - -   - -	6600 6000 6000 600 600   90 90	- - - - -   - -	- - - - -   - -	500 400 400 100 100   - -	- - - - -   - -	- - - - -   - -	400 400 400 - -   - -

 

Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що за оптимальних умов частка добрив у формуванні приросту валових зборів продукції становить близько 50 %. Використання добрив дає змогу активно регулювати забезпечення рослин поживними речовинами і програмувати умови одержання запланованого врожаю.

У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослідними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції для культур, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм сільськогосподарських культур). Ці норми мають задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити виробництво доброякісної продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на довкілля і якість продукції.

Так, як поголів’я худоби і птиці немає, заготівлі органічних добрив не планується.

Таблиця 3.6

Розрахунок вартості добрив

 

Культури	Органічні		Мінеральні						Загальна вартість
	Середньорічна вартість 1т – 10 грн		Азотні		Фосфорні		Калійні
			Сер. вартість 1т – 600 грн		Сер. вартість 1т – 560 грн		Сер. вартість 1т – 600 грн
	т	грн	т	грн	т	грн	т	грн
Озима пшениця	13266,6	132666	145,1	87060	103,6	58016	31,1	18660	296402

 

Так, як вартість органічних і мінеральних добрив дуже велика, вносити будимо лише на посівну площу озимої пшениці.

План підприємства щодо захисту сільськогосподарських культур розробляється на основі прийнятої в країні науково-обґрунто­ваної системи захисту рослин, яка включає в себе виконання агротехнічних та інших профілактичних заходів щодо запобігання масовому розвиткові бур’янів, хвороб і шкідників; запровадження стійких до хвороб сортів, біологічних методів захисту рослин, ефективних способів використання пестицидів. Він передбачає виконання комплексу заходів щодо захисту рослин, визначення потреби в біологічних заходах, хімічних препаратах, різних матеріалах, техніці й робочій силі. За наявності на підприємстві спеціалізованих загонів (ланок) із захисту рослин для них складають річні виробничі завдання й робочі плани за періодами робіт.

У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт.

Таблиця 3.7

Розрахунок потреби у хімічних засобах захисту рослин

 

Культура та назва препарату	Площа посів, га	Площа обробітку, га	Норма витрат препарату на 1 га, кг, л	Потреба препарату, ц	Вартість 1 ц препарату, грн	Загальна вартість, грн
Озима пшениця Віта вакс 200 ФФ 40% в с.к.	2072,9	829,2	3	24,9	0,55	13,7
Ярий ячмінь Віта вакс 200 ФФ 40% в с.к.	514	205,6	3	6,2	0,55	3,41
Соняшник Дуал Голд 96% к.е.	418,1	167,2	1,6	2,7	1,1	2,97
Разом	х	х	х	х	х	20,08

 

Після розрахунку вартості добрив та засобів захисту рослин отримані дані заносяться у таблицю 3.8 «Витрати на виробництво продукції». В неї ж заносяться дані таблиці 3.4.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивність наявного поголів’я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві, продуктивність праці — усе це відбивається в собівартості продукції. Зниження собівартості продукції — одне з найважливіших джерел зростання рентабельності її виробництва, збільшення нагромаджень і забезпечення розширеного відтворення, удосконалення технологічних процесів виробництва для поліпшення умов праці та підвищення матеріального добробуту населення.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог систем землеробства і тваринництва та охорони довкілля. Обґрунтоване планування витрат, собівартості виробництва продукції та виконання робіт — необхідна передумова організації роботи виробничих одиниць на принципах підприємницького (комерційного) розрахунку. Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділів плану кожного господарства.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв’язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції. При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і придбання, а також ураховують їх ефективність та кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин. Тому процес планування витрат на виробництво продукції як рослинництва, так і тваринництва охоплює такі стадії: аналіз величини і структури витрат у попередньому (базовому) періоді; уточнення норм і нормативів матеріальних і трудових затрат та їх узгодження з плановими показниками розвитку рослинництва і тваринництва, продуктивності й оплати праці з планами капітальних вкладень і матеріально-технічного постачання; обчислення розміру витрат на виробництво продукції планового року та її собівартості.

Важливою передумовою підвищення точності розрахунків з визначення собівартості продукції як під час планування, так і обліку є збільшення по змозі частини виробничих витрат, яка має прямо відноситись на собівартість виробництва окремих видів продукції (так звані основні витрати).

Оскільки планування та облік виробничих витрат і обчислення собівартості сільськогосподарської продукції сприятимуть підвищенню ефективності суспільного виробництва, то здійснювати їх потрібно так, щоб забезпечити постійний дійовий контроль за використанням виробничих ресурсів господарства. Необхідною передумовою цього є порівнянність показників плану та обліку за витратами і собівартістю продукції. Для цього під час планування та обліку слід користуватися єдиними статтями витрат з однаковим змістом витрат по кожній статті, а також єдиними способами розподілу витрат і принципами обчислення собівартості продукції.

 

Таблиця 3.8

Витрати на виробництво продукції, тис. грн.

 

Культури	Витрати минулих років	Оплата праці	Вірахування на соціальні заходи	Насіння та садивний матеріал	Добрива	Засоби захисту росли	Роботи і послуги	Утримання основних засобів	У т.ч.			Інші витрати	Управління та обслуговування виробництва	Всього витрати
									Пальне і мастильні матеріали	Амортизаційні відрахування	Поточний ремонт
Озима пшениця Ярий ячмінь Соняшник	52,6 24,2 14,5	163,5 56,9 33,9	48,2 24,5 8,6	169,6 56,6 5,6	296,4 - -	0,14 0,003 0,003	- - -	363,96 96,5 63,3	150,0 36,3 25,3	100,66 28,0 11,6	113,3 32,2 26,4	98,4 21,3 23,5	92,0 33,9 27,9	1284,8 313,9 177,3

 

Заплановані витрати складають собівартість окремих культур та їх груп, а також продукції рослинництва в цілому. Поряд з цим обчислимо собівартість одиниці продукції.

Таблиця 3.9

Калькулювання собівартості продукції рослинництва

 

Культури	Продукція	Кількість, ц	Собівартість продукції
			всього, грн.	Одиниці, грн.
Озима пшениця     Ярий ячмінь     Соняшник	Зерно Зерновідходи Солома Зерно Зерновідходи Солома Насіння Стебла	18463,7 7913,01 21300 4236,02 1270,8 4949,18 2999 1226,81	1131824,81 99703,9 53250 289320,2 11704,1 12867,9 174841,7 2453,62	61,3 12,6 2,5 68,3 9,21 2,6 58,3 2

 

Далі використавши рекомендовані нормативи затрат праці на 1 га площі сільськогосподарських культур розрахуємо витрати праці.

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

Залежно від строку роботи в господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважають працівників, які прийняті на роботу без установлення строку закінчення робіт. До сезонних відносять працівників, яких беруть на роботу в господарства на період сезонних робіт (строком не більше шести місяців), а до тимчасових — прийнятих на строк до двох місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників — до чотирьох місяців. Сюди відносять студентів вищих і середніх навчальних закладів, учнів шкіл, котрих направляють на сільськогосподарські роботи або які працюють у період канікул і в окремі дні, а також осіб, яких залучають для роботи в господарстві за спеціальними договорами з іншими організаціями та підприємствами, пенсіонерів тощо.

За характером участі у виробничому процесі робітників розподіляють на основних і допоміжних. Перші безпосередньо виконують технологічні операції виробництва продукції, а другі зайняті забезпеченням основного виробництва усім необхідним (транспортом, інструментами, ремонти тощо). Службовці поділяються на зайнятих безпосередньо в цехах (цеховий персонал) і загальногосподарський персонал.

Таблиця 3.10

Розрахунок витрат праці

 

Культури	Площа, га	Потреба
		На 1га		На всю площу
		Люд.-год.	Люд.-днів	Люд.-год.	Люд.-днів
Оз. пшениця Ярий ячмінь Соняшник	2072,9 514,0 418,1	21 11 4	3 2 1	43530,9 5654,0 1672,4	6219 1028 418
Разом	3005	36	6	50857,3	7665

 

З даних таблиці 3.10 ми можемо порахувати річну потребу працівників.

Так, як у нас 5-ти денний робочий тиждень, маємо:

7665/236 = 33 чол.

Так, як кількість робочих у галузі рослинництва у перед плановому році 21 чол., в плановому добираємо ще 12 чол.

Також у пікові сезони виробництва додаємо ще 33 тимчасових працівника.

 

Планування собівартості і рентабельності продукції.

 

Сільськогосподарські підприємства реалізують продукцію виробництв згідно з договорами, укладеними з організаціями споживчої кооперації, державної чи приватної торгівлі, промисловим підприємствам та іншим організаціям на ринку. Ціни встановлюють за домовленістю сторін, або використовують біржові ціни.

Головними результативними показниками роботи сільськогосподарського підприємства є врожайність, трудомісткість, собівартість, прибуток і рівень рентабельності. Прибуток перебуває в безпосередньому зв’язку з обсягом реалізації продукції, її якістю та асортиментом, рівнем витрат на її виробництво, каналами та умовами реалізації. Планування та аналіз прибутку і рентабельності має практичне значення для виявлення впливу змін в асортименті продукції на зміну середнього рівня рентабельності всієї продукції, визначення цін на конкретну продукцію.

Визначення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва розпочнемо з порівняльної характеристики вартості валової продукції у співставних цінах 2005 року (табл. 3.11).

Таблиця 3.11

Вартість валової продукції рослинництва

 

Продукція	Спів ставна ціна 1 ц, грн.	Обсяги виробництва					План у % до середнього
		У середньому за 2005-2007рр			План
		ц		грн.	ц	грн.
Озима пшениця Ярий ячмінь Соняшник	40,58 47,54 88,02	7027 3271 2440	285156 155503 214769		47801,1 9185,2 4502,9	1939768,6 436664,4 396345,3	680 280 185
Разом	х	х	614001		х	2772778,3	х

 

З даних таблиці 3.11 ми бачимо, що вартість валової продукції по плану у порівняні з фактичною значно зросла. Так, озимої пшениці на 680%, ярого ячменю – 280%, соняшнику – 185%. Дані зміни відбулися за рахунок збільшення посівної площі, підвищення врожайності і т.д. (табл. 3.2, табл.3.3).

Далі розрахуємо вартість товарної продукції рослинництва.

Таблиця 3.12

Вартість товарної продукції рослинництва

 

Продукція	Продаж за укладеними контрактами		Продаж працівникам, натуроплата, громадське харчування		Інша реалізація		Всього		Середня ціна реалізації, грн.
	Кількість, т	Вартість, грн.	Кількість, т	Вартість, грн..	Кількість, т	Вартість, грн..	Кількість, т	Вартість, грн..
Оз. пшениця Яр. ячмінь Соняшник	1200 300 200	900 1100 2000	40 10 -	750 900 1700	600 113 90	800 1000 1800	1840 423 290	1590000 452000 562163	817 1000 1833

 

Маючи розрахунки попередніх таблиць ми можемо підвести підсумки в наступній таблиці.

Таблиця 3.13

Основні економічні показники розвитку галузі

 

Показники	У середньому за 2005-2007рр.	План	Відхилення (+,-) плану від факту
Врожайність, ц з 1 га	14,5	23,06	+8,56
Трудомісткість 1 ц, люд-год	0,7	1,1	+0,4
Виробнича собівартість 1 ц, грн.	45,6	61,3	+15,7
Повна собівартість 1 ц, грн	51,8	62,5	+10,7
Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	51,8	81,7	+29,9
Прибуток у розрахунку 1 ц, грн.	1,98	19,2	+17,22
Прибуток у розрахунку 1 га, грн.	22,5	442,8	420,3
Рівень рентабельності, %	2,6	31	28,4

 

Зробивши аналіз основних економічних показників розвитку галузі планового року ми можемо зробити висновок, що розроблена виробнича програма галузі рослинництва ефективна. Виконані агротехнічні, економічні прийоми окупилися. Отриманий прибуток з 1 га – 442,8 грн., рівень рентабельності – 31%. Ці показники значно вищі за показники попередніх років. Ціль курсового проекту досягнуто.

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши СТОВ «Рось» ми дійшли висновку, що загалом підприємство в нормальному стані: економічно гарне розташування, добрі ґрунти. Але потребує розвитку.

В цілому спеціалізація підприємства відповідає вимогам зони розташування, забезпеченості наявними ресурсами. Земельні ресурси в нормі. Але підприємство потребує збільшення трудового персоналу, покращення фінансового стану. Всі ці аспекти були включені в третьому розділі даного курсового проекту.

Основною галуззю підприємства є галузь рослинництва. А в плановому році взагалі однією, так як тваринництва немає зовсім. Це говорить про перехід на вузькоспеціалізоване виробництво. Що є вигідним для поглибленого дослідження галуззі рослинництва.

Майже весь дохід отримуваний минулими роками давала галузь рослинництва. При детальному аналізі галуззі, виявлено – неефективне використання земельної площі і отримання надто низької врожайності по вирощуваним культурам. Тому в 3 розділі збільшено площу обробітку і вжиті заходи (прийоми) по підвищенню врожайності.

В плановому році провідною культурою є озима пшениця. В розробленій виробничій програмі розвитку галузі за рахунок збільшення площі обробітку, внесення мінеральних і органічних добрив, використання засобів захисту рослин, дотримання оптимальних строків сівби, зрошення посівної площі, застосування нового перспективного сорту – зросла собівартість та урожайність вирощуваних культур.

А далі при проведені аналізу економічної ефективності галузі ми отримуємо 19,2 грн. прибутку за 1 ц (що на 17,22 грн. більше за попередні роки) і рівень рентабельності – 31 % (на 28,4% більше).

Тому розроблена виробнича програма галузі рослинництва ефективна. Виконані агротехнічні, економічні прийоми окупилися. Ціль курсового проекту досягнуто. Дані розрахунки можна використовувати на виробництві.

На наступний плановий рік (2009р.) хотілось би додати, крім досягнутого в цьому плановому році, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництв; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва, раціональне використання необоротних активів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; переробку виробленої продукції на підприємстві (олійня, млин, хлібопекарня і т.д.); широке використання прогресивних форм організації праці.

Списки використаних джерел

1. Азізов С.П., Канівський П.К., Скупий В.М. Організація сільськогосподарського виробництва: Практикум / За ред.. проф.. С.П. Азізова. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 270с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: КНЕУ, 2002. – 624с.

3. Аркуша О.С. Економіка сільського господарства: Навчальний посібник для студ. ВНЗ з економічних, технологічних і технічних спеціальностей. – К.: НМЦ, 2001. – 95с.

4. Батіг А. І. Планування та організація діяльності аграрного підприємства: Посібник / За ред. А. І. Батіга. – К.: Аграрна освіта, 2003. – 425с.

5. Дробот В.І. Бізнес-план сільськогосподарського підприємства

6. Завадський Й. С. Менеджмент. — К.: УФІ МБ, 1997. — 542 с.

7. Збірняк Л. Я., Полотенко М. Г. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. – К.: Урожай, 1999. – 351с.

8. Зінченко О. І., В. Н. Самійленко, М. А. Білоножка. Рослинництво: Підручник / За ред.. О. і. Зінченка. – К.: аграрна освіта, 2001. – 591с.;іл..

9. Економіка аграрного підприємства: Підручник для екон. і техн. спеціальностей ВНЗ / С. І. Михайлов, В. В. Ярова, Г. В. Заєць та ін.; За ред.. С. І. Михайлова. – К.: Укр. Центр духов. Культури, 2004. – 396с.

10. Ковальчук М. І. Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. посібник для самостійного вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002. – 282 с.

11. Лещенко Г. Г. аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1986. – 390с.

12. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 415с.

13. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств: Затв. Наказом Міністерства аграрної політики України 18.05.2001 р., № 132.

14. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероб. та доповнене. – К.: КНЕУ, 2004. – 495с.

15.  Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 280 с.