Аналіз ефективності та продуктивності праці персоналу досліджуваного підприємства

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називають ефективністю.

Ефективність праці показує співвідношення обсягу виробленої продукції та кількості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудозатрат. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці.

Важливим показником, що характеризує раціональне використання трудових ресурсів, є продуктивність праці, тобто обсяг товарообороту в розрахунку на одного робітника. В торгівлі у зв’язку з великою різновидністю товарів для розрахунку продуктивності праці найчастіше використовується вартісний показник. Натуральні показники використовуються для розрахунку продуктивності праці тільки окремих категорій працівників (вантажників, фасувальників, пакувальників тощо). Звичайно, цей показник не є досконалим, так як він залежить від рівня роздрібних цін, і від структури товарообороту, і від багатьох інших факторів. Наприклад, для реалізації хутрових і швейних виробів буде затрачено однакову кількість праці, але її продуктивність буде різною, оскільки ціна товару по-різному впливає на продуктивність праці. Те саме спостерігається коли продаються різні за якістю товари однієї й тієї ж назви, тобто, по незалежних від працівників торгівлі причинах, їх продуктивність буде різною.

Необхідно розрізняти продуктивність праці продавця (консультанта, контролера-касира) від продуктивності праці працівника торгівлі взагалі. Порівняння цих показників характеризує ефективність використання трудових ресурсів торгівлі. Вважається, що чим більше працівників обслуговує покупців, тим ефективніше вони використовуються. Продуктивність праці можна підвищити як за рахунок збільшення виробітку на одного торговельного працівника, так і за рахунок зменшення кількості працівників.

Ефективність праці – поняття ширше, ніж поняття продуктивності праці. Ефективність передбачає найкращі результати при найменших затратах. Її підвищення зумовлює зростання продуктивності при одночасному скороченні витрат обігу, покращенню якості обслуговування населення.

Від рівня і динаміки продуктивності праці залежать тією чи іншою мірою всі основні показники роботи підприємства: чисельність працівників, фонд заробітної плати, розмір прибутку і рентабельності й т. ін.

Для аналізу продуктивності праці ПП „Гал–Ф” використовувались дані форм статистичної звітності, а саме: ф.№1 – ПВ „Звіт з праці”, ф.№3 – ПВ „Звіт про використання робочого часу”, а також форми бухгалтерської звітності: ф.№1-опт „Звіт про продаж і запаси товарів в оптовій торгівлі” та ф.№3-торг „Звіт про продаж та запаси товарів у торговельній мережі і мережі ресторанного господарства (табл.2.10).

До основних завдань аналізу продуктивності праці відносять:

Ø становлення причин відхилення фактичних показників продуктивності праці від базових (планових);

Ø визначення ступеня впливу кожного фактора, що викликало ті чи інші відхилення, на збільшення (зниження) прибутку;

Ø визначення фактичної ефективності виконаних організаційних та технічних заходів;

Ø оцінка стану продуктивності праці в цілому по підприємству і по його підрозділах;

Ø вибір оптимального завдання із зростання продуктивності праці на плановий період;

Ø розробка організаційно-технічних заходів щодо використання виявлених резервів в визначення їхньої економічної ефективності.

Аналіз продуктивності праці здійснюється на основі такої вихідної інформації: обсяг товарообороту; кількість працівників; загальна кількість відпрацьованих людино-годин.

 

Таблиця 2.10

Показники продуктивності праці та її динаміка за 2002 – 2005 р.р.

Показники	Роки				2005 до 2002		2005 до 2004
	2002	2003	2004	2005	Відхилення, +/-	Темп росту,%	Відхилення, +/-	Темп росту,%
Обсяг товарообороту, тис.грн	6308,0	9365,4	10933,0	15346,8	+9038,8	+43,3	+4413,8	+40,4
Чисельність працівників, осіб	49	56	70	79	+30	+61,2	+9	+12,8
Чисельність продавців, осіб	27	26	33	39	+8	+29,6	+6	+61
Питома вага про давців в загальній чисельності працівників, %	55,1	51,8	47,1	49,4	-10,8	-19,7	-2,8	-6,0
Кількість відпрац ьованих працівни ками людино-днів	11662	11872	14840	18012	+6350	+54,4	+3172	+21,4
Кількість відпрацьованих працівниками людино-годин	93441	94848	118857	142300	+48859	+52,3	+23443	+19,7
Кількість днів відпрацьованих одним працівником	238	212	212	228	-10	-4,3	+16	+7,5
Сер продуктивність праці одного працівника, грн..	128,7	167,2	156,2	194,3	+65,6	+50,9	+38,1	+24,4
Сер продуктивність праці одного продавця, грн..	233,6	360,2	331,3	438,48	+204,88	+87,7	+107,18	+32,3
Середньоденна продуктивність праці одного працівника, грн..	26,5	44,2	51,6	67,3	+40,8	+53,9	+15,7	+30,4
Середньогодинна продукт. праці одного прац., грн.	0,067	0,099	0,092	0,108	+0,041	+61,2	+0,016	+18,3

 

Дані таблиці свідчать про те, що середня продуктивність праці одного працюючого у 2005 році порівняно з 2004 роком зросла на 38,1 тис.грн., а одного продавця – на 107,18 тис. грн.

Аналіз також показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях зростання показника щодо середньої продуктивності праці у 2005 одного працюючого і одного продавця у 2005 році в 69,08 грн. (107,18 – 38,1) пояснюється зростанням чисельності продавців на 9 чоловік.

Протягом періоду, що аналізується, відбулось зростання середньоденної та середньогодинної продуктивності праці. Зростання даних показників відбулося за рахунок збільшення протягом періоду кількості відпрацьованих людино-годин та людино-днів працівниками ПП „Гал–Ф”.

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працівника. Величина його залажить від продуктивності праці продавців, їхньої питомої ваги в загальній чисельності персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та від тривалості робочого дня.

Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів як: кількість відпрацьованих працівниками днів, тривалість робочого дня, середньогодинної продуктивності праці.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць:

 

1. Зміна середньогодинної продуктивності праці одного працівника:

0,016 * 228 * 7,9 = 29 грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним працівником днів:

16 * 8,0 * 0,092 = 11 грн.

3. Зміна тривалості робочого дня:

(-0,1) * 228 * 0,092 = -2 грн.

Разом= 38 грн.

 

За даними аналізу середньої продуктивності праці одного працюючого можна сказати про те, що вона збільшилась у 2005 році порівняно з 2004 роком за рахунок зростання середньогодинної продуктивності праці на 29 грн., за рахунок збільшення кількості відпрацьованих днів – на 11 грн. Негативно на продукивність праці вплинули втрати робочого часу. У результаті середня продуктивність праці одного працюючого зменшилась на 2 грн.

Резервами зростання середньої продуктивності праці одного працюючого є подолання втрат робочого часу.

Одним з найважливіших результатів інтенсифікації торгівлі є постійне скорочення затрат праці на здійснення торговельної діяльності, тобто зниження трудомісткості товарообороту. В таблиці 2.11 наведено дані про трудомісткість товарообороту та її динаміку на ПП „Гал–Ф” за 2002 – 2005 р. р.

 

Таблиця 2.11

Трудомісткість товарообороту та її динаміка за 2002 – 2005 р.р.

Показники	Роки				2005 до 2002		2005 до 2004
	2002	2003	2004	2005	Відхилення (+/-)	Темп зміни, %	Відхилення (+/-)	Темп зміни, %
Обсяг товар обороту	6308,0	9365,4	10933,0	15346,8	+9038,8	+43,3	+4413,8	+40,4
Відпрацьовано льдино-годин	93441	94848	118857	142300	+48859	+52,3	+23443	+19,7
Трудомісткість на 1000 грн., людино-годин	14,8	10,1	10,9	9,27	-4,7	-37,4	-1,63	-15

 

Проаналізувавши трудомісткість, можна сказати про те, що протягом 2002 – 2005 р.р. відбувалось зниження даного показника. Так, в 2005 році порівняно з 2004 роком зниження трудомісткості відбулося на 15 %, а порівняно з 2002 роком – на 37,7 %.

Отже, проаналізувавши даний параграф слід сказати про те, що продуктивність праці працівників торгівлі є важливим показником, що характеризує раціональне використання трудових ресурсів. Від рівня і динаміки продуктивності праці тією чи іншою мірою залежать всі основні показники роботи підприємства: чисельність працівників, фонд заробітної плати, розмір прибутку і рентабельності й т. ін

Аналіз продуктивності праці персоналу ПП „Гал–Ф” показав, що дане підприємство достатньо ефективно використовує свої трудові ресурси, продуктивність їх праці зростала протягом 2002 – 2005 років.

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ В ТОРГІВЛІ

 

3.1 Вдосконалення методики оцінки продуктивності та ефективності праці на торгівельних підприємствах

 

Перехід до ринкової економіки потребує переосмислення економічної сутності праці, висуваючи на перший план таку категорію як ефективність праці.

Проблема ефективності в тій чи іншій інтерпретації існує з періоду виникнення матеріального виробництва й відображає взаємозв’язок виробничих відносин певного способу виробництва. В сучасних умовах трансформації економіки України до ринкової, коли результати роботи одних суб’єктів ринку залежать від роботи інших суб’єктів, від її чіткості, узгодженості, проблема ефективності праці стає однією із основних.

Людська праця має єдину природу і носить загальний характер, незалежно від форм власності та виду трудової діяльності. Тому перед економічною науковою й господарською практикою завжди стоять три основні проблеми, рішення яких забезпечує розширене відтворення суспільства:

- економія праці й вивільнення людини із безпосереднього виробництва завдяки росту продуктивності праці з метою збільшення бюджету вільного часу;

- скорочення витрат, необхідних для виробництва продуктів споживання, за рахунок підвищення ефективності виробництва;

- максимальне задоволення потреб людини шляхом збільшення продуктивності суспільного виробництва.

На основі викладеного в розділі 1.1 ми поділяємо думку, що під ефективністю праці розуміється соціально-економічна категорія, яка визначає ступінь досягнення тої чи іншої мети, співставлену із ступенем раціональності використання задіяних при цьому ресурсів.

Ефективність праці більш широке поняття ніж продуктивність праці, яка охоплює витрати живої праці. Ефективність розглядається з урахуванням не тільки живої, а і уречевленої (минулої) праці.

До основних показників ефективності праці як правило відносять:

- продуктивність праці та темпи її росту;

- приріст продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;

- економія живої праці (скорочення чисельності працівників, економія робочого часу, зниження трудомісткості та ін.);

- економія минулої (уречевленої) праці, яка віддзеркалюється у собівартості.

Продуктивність праці характеризує ефективність витрат живої праці. Підвищення продуктивності праці, як зазначав К.Маркс, складається в тому, що “менша кількість праці набуває здатність виробити більшу кількість споживчої вартості” [91].

При цьому частка живої праці в продукції, що виготовляється, зменшується, а частка уречевленої праці збільшується, але загальна сума затраченої праці на виготовлення продукту зменшується.

Як показав огляд теоретичних поглядів окремих вчених-економістів на питання ефективності та продуктивності праці (розділ 1), усі вони ведуть дискусію що до врахування в категорії ефективності праці витрат живої та уречевленої праці, випускаючи з виду те, що існує ще й майбутня праця, яка закладається сьогодні в кожний виріб, кожний вид товару або торговельної послуги.

Майбутня праця - це праця по формуванню продукції (роботи,послуги)певної якості. Носієм майбутньої праці в торгівлі виступає товар, його якість або якість послуги.

Якщо розглядати майбутню працю з позиції торгівлі, в якості компенсації цих додаткових витрат зі скорочення майбутньої праці, магазин повинен отримувати певну додаткову суму доходів шляхом підвищення ціни на більш якісний товар, який він реалізує. Скороченню майбутньої праці сприяє система преміювання, коли премія виплачується при досягненні певних показників якості.

Таким чином, врахування майбутньої праці при визначенні загальної її ефективності, на наш погляд, є одним з напрямків удосконалення методів оцінки ефективності праці, визначення резервів її зростання, які знаходяться в такій категорії як якість праці. Все це має велике практичне значення для загального підвищення ефективності праці. В кожному конкретному випадку, з урахуванням специфіки торгівлі як виду економічної діяльності треба розробити показники для оцінювання впливу фактора якості через витрати майбутньої праці.

Огляд теорії питання в розділі 1 показав, що при оцінці ефективності праці враховуються не всі сторони цієї економічної категорії, наприклад, не враховується привабливість праці.

Не можна зіставити працю продавця в магазині–бутіку ексклюзивного одягу з працею продавця м”яса на колгоспному Пивабливість праці в торгівлі зв'язана з умовами роботи, якістю товарів, контингшентом споживачів, умовами оплати та стимулювання праці.На наш погляд, привабливість праці – це соціально-економічна категорія, що характеризується відповідністю характеру праці вимогам працівника. Вона тісно пов'язана з умовами праці, її якістю, оскільки неприваблива праця, як правило, низької продуктивності й малоефективна.

Облік привабливості праці при вимірі її ефективності – ще один з напрямків удосконалювання оцінки даної економічної категорії.

Поняття “ефективність праці” відносно “молода” економічна категорія, якою оперують в основному вчені-економісти. У торгівлі, наприклад, на практиці використовують тільки показник продуктивності праці, тобто один із частинних показників її ефективності. Розробка комплексної системи показників для оцінки ефективності праці в торгівлі

– наступний напрямок удосконалювання цієї категорії в галузевому аспекті.

Наявність системи показників для оцінки ефективності праці дозволить розробити комплексну методику виявлення резервів підвищення ефективності праці на торгівельних підприємствах.

Для оцінки аналізу продуктивності праці нами розроблена блок–схема дослідження (рис.3.4):

 

 

Рис. 3.1 Логічна схема дослідження

На першому етапіз'ясовується та обґрунтовується актуальність проблеми, аналізуються теоретичні поняття і положення, а також показники для виміру ефективності та продуктивності праці. Встановлюються основні напрямки удосконалення методів оцінки ефективності праці й подальшого дослідження.

На другому етапіобґрунтовуються показники для оцінки ефективності праці на торгівельному підприємстві, встановлюються частинні та інтегральний показники й методика їх розрахунку, аналізуються фактори, що впливають на ефективність праці, і формуються відповідні економіко-математичні моделі.

На третьому етапірозробляється методика виявлення резервів та складання комплексної програми підвищення ефективності праці на вугільній шахті.

На четвертому - виконується апробація та реалізація цієї методики.

Визначення ефективності праці дає можливість проаналізувати наскільки ефективно здійснюється процес виробництва, а також, що є не менш важливим, служить основою для пошуку резервів її підвищення, для визначення шляхів, направлень удосконалення торгівлі та господарсько-фінансової діяльності торгівельних підприємств.

 

3.2 Виявлення резервів підвищення продуктивності праці

 

Дослідження факторів підвищення ефективності праці в розділі 2 показало, що усі вони тісно зв'язані між собою, впливають на зміну інтегрального її показника і є основою для вироблення стратегії підвищення ефективності праці, тобто визначення потенційних можливостей підприємства, цеху, ділянки. Перетворити потенційні можливості в дійсність можна за допомогою тактичних заходів на базі виявлених резервів підвищення ефективності праці.

В енциклопедії поняття “методика” визначається як “сукупність способів чи прийомів виконання якої-небудь роботи” [87, с.1218]. Термін “резерв” має двояке значення. По-перше, резервами є запаси економічних ресурсів, необхідні для стабільної і безперебійної роботи підприємства. По-друге, їх необхідно розглядати як можливості підвищення ефективності виробництва щодо досягнутого рівня [9, 129]. Друге значення резерву відповідає напрямку даної роботи.

Резерви росту ефективності праці – це невикористані можливості збільшення обсягу та підвищення якості продукції або роботи за рахунок найбільш раціонального використання всіх економічних ресурсів. Економічна сутність резервів полягає в скороченні витрат живої, уречевленої та майбутньої праці.

Таким чином, треба розробити сукупність способів та прийомів пошуку невикористаних можливостей підвищення ефективності праці на діючий шахті.

Для повного визначення і використання резерви класифікуються за різними ознаками, що відбиті на рис. 3.1 [92].