Гострий стенозуючий ларинготрахеїт. Етіологія

 

Причиною гострого стенозувального ларинготрахеїту є грип, парагрип, аденовірусна інфекція та інші ГРІ, а також дитячі інфекційні захворювання (скарлатина, кір, коклюш) і він нерозривно пов'язаний із патогенезом ГР І, в якому розрізняють декілька фаз розвитку: репродукції вірусу в клітинах слизової оболонки дихальних шляхів; вірусемії; розвитку запалення слизової оболонки; появи бактеріальних ускладнень; зворотного розвитку.

Патогенез захворювання складний: з'являється набряк слизової оболонки гортані і трахеї, особливо в підголосниковій порожнині, де є скупчення клітковини, утруднення дихання, яке поступово наростає. Цьому сприяє накопичення слизового, слизо-гнійного вмісту, який далі зсихається в кірки, ще більше звужуючи просвіт гортані. У вогнищі запалення з'являються недоокислені продукти, гістаміноподібні речовини, які підсилюють запальний процес, наростає набряк та інфільтрація слизових оболонок, що призводить до виникнення турбулентного повітряного струменя, внаслідок чого знижується тиск повітря на стінки дихальних шляхів, що спричиняє підвищене кровонаповнення судин і збільшення набряку.

 

Хронічний гайморит

 

Хронічний гайморит – запалення верхньощелепної пазухи, що триває 3 і більше місяців.

 

Гайморит можуть викликати стрептококи, Стафілококи, хламідії, гемофільна паличка, грибки, віруси і мікоплазма. У дорослих людей гайморит найчастіше викликається вірусами, Haemophilus influenzae та Streptococcus pneumoniae. У дітей збудниками гаймориту нерідко є хламідії і мікоплазма. У ослаблених хворих і пацієнтів з порушенням імунітету гайморит може викликатися грибкової і сапрофітної мікрофлорою.

 

Фактори ризику:

-ГРВІ, гострі та хронічні риніти будь-якої етіології;

                   -аденоїди у дітей;

                   -хронічний тонзиліт і хронічний фарингіт;

                   -каріозні верхні корінні зуби, хірургічне втручання,

                   -проведене на зубах або альвеолярному відростку -верхньої щелепи;

                   -уроджена вузькість носових ходів;

-Викривлення носової перегородки.

 

 

В залежності від характеру морфологічних змін виділяють наступні форми хронічного гаймориту:

                   Ексудативні (катаральний і гнійний хронічний гайморит). Переважною процес – утворення гною.

Продуктивні (гнійно-поліпозний, поліпозний, некротичний, атрофічний, пристеночно-гіперпластичний гайморит і т.д.). Переважною процес – зміна слизової оболонки гайморової пазухи (поліпи, атрофія, гіперплазія і т.д.).

 

При загостреннях з'являються ознаки загальної інтоксикації (слабкість, головний біль, розбитість) можливе підвищення температури до фебрильною або субфебрильної.

Для екксудатівних форм хронічного гаймориту характерно відокремлюване, кількість якого збільшується в період загострення і стає незначним при поліпшенні стану пацієнта. При катаральному гайморові відокремлюване рідке, серозне, з неприємним запахом. При гнійній формі захворювання виділення густі, жовтувато-зелені. з'являються рясні тягучі слизові виділення, Які підсихають і утворюють кірки в носовій порожнині.

 

Діагностика:

 

Додатково проводять рентгенографію, комп’ютерну та МРТ томографію, пункцію верхньощелепної пазухи. Рідше – контрастну рентгенографію. Проводять ендоскопічне дослідження пазухи та прилеглих областей. Виділення з носа досліджують на мікрофлору та її чутливість до антибіотиків.

 

Лікування:

 

·    призначення судинозвужувальних засобів інтраназально:

·    Застосовують ферменти: трипсин, хімотрипсин.

·    Антибіотикотерапія

·    Фізпроцедури: УВЧ, електрофорез, діадинамофорез, діадинамічний струми, парафінові аплікації, інгаляції та ін

·    часто вимагає хірургічного (резекція носової перегородки, аденотомия, конхотомія, полипотомия носа)

 

Можливі ускладнення хронічного гаймориту – внутріглазнічние ускладнення, кісти, остеомієліт лобової кістки або верхньої щелепи.

 

 

 

 

Білет 8