Хімічні опіки стравоходу. Патогенез опіків концентрованими лугами та кислотами.

Опіки стравоходу бувають термічні, хімічні, радіаційні тощо. Термічні опіки зустрічаються рідко і зазвичай пошкоджують лише слизову оболонку ротової порожнини і глотки. Пошкодження, як правило, обмежується поверхневими шарами і не розповсюджується на більш глибокі структури стравоходу. Морфологічно проявляється гіперемією поверхні, а потім з’являється тонка зморщена плівка, яка є некротичним поверхневим шаром слизової оболонки. Лікування в основному полягає в прийманні холодної рідкої їжі й дотримуванні ліжкового режиму протягом декількох днів. Причиною хімічного опіку стравоходу є вживання агресивної рідини випадково, або навмисно, або навмисно.

Патогенез.

При потраплянні таких рідин в ротову порожнину мають місце рефлекторний спазм глотки і затримка дихання, завдяки чому утруднюється проникнення агресивного агента в стравохід, шлунок і дихальні шляхи, але ж майже завжди пошкоджується надгортанник, який прикриває голосові зв’язки. Коли кислота, або луг випивається залпом, то захисний механізм не встигає спрацювати й агресивна речовина майже без перешкоди потрапляє в стравохід і шлунок. Другий механізм проникнення агресивної рідини в ці органи спостерігається при неграмотному надаванні першої допомоги, або при взаємодопомозі. Спазм нижнього стравохідного сфінктера захищає шлунок від потрапляння агресивної рідини, але збільшується контакт із стравоходом, виникають перфорація цього органа, стравохідні флегмони, медіастиніти. Поверхневі опіки обмежуються тільки пошкодженням слизової оболонки і не порушують прохідності стравоходу, але якщо в процес втягується м’язовий шар, то виникає рубцева стриктура, яка формується через 1 – 1,5 місяця і може розвиватися до 5 років.

В основі виникнення рубцевої стриктури лежить виразковий езофагіт, який підтримується шлунково-стравохідним рефлексом. Але на формування стриктури впливають і інші фактори: глибина опіку, розміри, термін дії агресивної рідини, приєднання інфекції та ін. У перебігу патологічного процесу в стінці стравоходу виділяють чотири періоди(М.А.Сапожников, 1976):

Перший період: характеризується гострим корозійним езофагітом із некрозом слизової оболонки і фіброзно-гнійним запаленням, на фоні якого вже на 3-тю добу з'являються ознаки регенерації, які в подальшому наростають. До кінця 2-3 - тижня гостре гнійне запалення стає менш вираженим, з'являються ознаки регенерації слизової оболонки, яка повністю відновлюється через 1-2 місяці. При глибоких опіках перебіг патологічного процесу набуває хронічного характеру.

Другий період пов'язаний з наявністю хронічного езофагіту і появою виразок, на фоні яких виникають рубцеві стриктури.

Третій період - це період формування стриктур стравоходу, який починається із 2-4 місяця і закінчується через 2-3 роки, що часто залежить від характеру хімічних речовин, які викликали опік. Але стриктури не завжди виникають у ділянці фізіологічних звужень. М'язові волокна продовгуватого шару довгий час залишаються неураженими. Частіше пошкоджуються слизова оболонка і підслизовий шар. Слизова оболонка нижче стриктури потовщується, в ній виявляють ознаки хронічного запалення. Зміни в м'язах нижче стриктури маловиражені.

Четвертий період: період пізніх ускладнень, до яких відносять закупорення просвіту стравоходу, яке розвивається через 2-3 роки після хімічного опіку. В цьому випадку вище місця облітерації утворюється "сліпий" мішок  їх може бути декілька.Другим частим ускладненням у пізній період після опіку стравоходу є перфорація даного органа під час ковтання внаслідок появи абсцесів у стравоході. Найбільш небезпечним у цей період вважають рак стравоходу, який може виникнути і через декілька років. Отже, можуть спостерігати такі ускладнення: кровотеча, перфорація, малігнізація.

Найбільш виражені зміни виникають в місцях фізіологічних звужень стравоходу. Умовно виділяють чотири стадії патологоанатомічних змін:

 I - гіперемія і набряк слизової оболонки,

 II - некроз і виразки,

 III - утворення грануляцій,

 IV - рубцювання.

При хімічних опіках стравоходу прийняте всередину речовина, крім місцевого, робить і загальнотоксичну дію з ураженням серця, печінки, нирок. Може розвинутися важка ниркова недостатність.

Білет №5